Get Mystery Box with random crypto!

Мілітарна історія

Логотип телеграм -каналу militarna_istorija — Мілітарна історія М
Логотип телеграм -каналу militarna_istorija — Мілітарна історія
Адреса каналу: @militarna_istorija
Категорії: Тварини , Автомобілі
Мова: Українська
Передплатники: 988
Опис з каналу

Азійський, ординський світогляд каже, що ворог не має права ні на честь, ні на доблесть. Європейський, лицарський світогляд каже, що навіть переможений лицар має право на честь якщо він не порушив військового звичаю (с). «Дивізія "Галичина" в запитаннях..

Ratings & Reviews

1.00

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

0

3 stars

0

2 stars

0

1 stars

2


Останні повідомлення 2

2022-02-22 10:12:43
80 років тому, 22-го лютого 1942-го року німці в Києві в Бабиному яру розстріляли українську поетесу, писменницю і членкиню ОУН - Олену Телігу (за дівоцтва Шовгенів), разом із її чоловіком Михайлом Телігою.

В ОУН Теліга активно займалась працею в Культурній референтурі , що її очолював Олег Ольжич. Вона готувала ідеологічні й вишкільні матеріали, які з еміграції відправлялися на українські землі. В 1940-му році коли в організації стався розкол Теліга прийняла рішення залишитись на боці Андрія Мельника. У липні 1941-го року в складі однієї з похідних груп ОУН Олена Теліга разом з Уласом Самчуком перейшла Сян в районі Ярослава і вирушила до Львова. А вже 22-го вересня того ж року вона відправилась до Києва із зупинкою в Рівному.
219 views07:12
Відкрити / Коментувати
2022-02-21 20:14:31
311 views17:14
Відкрити / Коментувати
2022-02-21 20:14:30
На світлинах експозиція музею Верденської битви, що неподалік військового цвинтаря загиблих при ній вояків в районі знищеного селища Флері - деван - Дуомон в департаменті Мез на північному сході Франції.
315 views17:14
Відкрити / Коментувати
2022-02-21 16:13:48
Вранці 21-го лютого 1918-го року в рамках Синайсько - Палестинської кампанії Першої Світової війни новозеландська кінно - стрілецька бригада з півдня підійшла до контрольованого османським гарнізоном поселення Небі - Муса. Після нічного маршу новозеландці одразу вдались до відволікаючої атаки. Вслід за ними по турках вдарили, обійшовши їх з тилу, британські кавалеристи.

Розвиваючи наступ частини 20-го корпусу єгипетської експедиційної армії стрімким маршем вийшли на північно - західний берег Мертвого моря і того ж дня зайняли древнє біблійське місто Ієрихон.

Османсько - німецькі сили змушені були відійти на північ і схід, а британські війська отримали надійне прикриття для свого правого флангу у вигляді Мертвого моря і ріки Йордан.

На фото новозеландські кавалеристи конвоюють німців із палестинського контингенту, взятих в полон під Ієрихоном в лютому 1918-го року.
225 views13:13
Відкрити / Коментувати
2022-02-21 11:16:48 У німецькому плані голов­на роль відводилась артилерії, яка мала знищити французькі оборонні позиції і відкрити шлях для піхоти. Атаку, призначену на 10-е лютого, відклали через погану погоду. Німецький наступ, який самі ж німці назвали операцією «Покарання», розпочався рано вранці 21-го лютого 1916-го року. 1200 гармат німецької 5-ої армії, половина з яких - великого калібру, розпочали обстріл французьких позицій на невеликому відрізку східного берега річки Мез. Після обстрілу штурмові групи німецької піхоти, озброєні гранатами, легкими кулеметами й вогнеметами, кинулися на траншеї французької оборони. Незважаючи на опір французів, 24-го лютого весь зовнішній периметр французької оборони опинився під німецьким контролем.

Наступного дня німці захопили важливі форти Во і Дуамон. Падіння Вердена здавалося неминучим. На місце командувача 2-ої армії, яка захищала Верден, призначили генерала Анрі - Філіпа Петена, який наказав своїм військам стояти на смерть. Єдиний шлях на Верден, який французи назвали «священною дорогою», був під постійним обстрілом, проте на захист міста по ньому щодня прибувало 300 вантажівок із солдатами й боєприпасами з інших ділянок фронту. Битва за Верден тривала протягом усієї весни. Тільки за березень форт Во переходив із рук у руки 13 разів. Німці застосовували отруйний газ Фосген, а вогонь артилерії коригувався з аеропланів. Останній наступ німців розпочався 11-го липня, однак атака британців на ріці Соммі ослабила німецькі ресурси, і цей наступ завершився невдачею. Наприкінці липня вже французи пішли вперед. Протягом жовтня і листопада вони відбили більшість територій, втрачених на початку року. Французи втримали Верден, а ініціатора німецького плану, генерала Фалькенгайна було усунуто з посади командувача Генштабом.

Битва за Верден тривала трохи менше року і забрала життя більш, ніж пів мільйона солдат по обидва боки фронту. Що ж стосується рятівника Франції в Першу Світову - маршала Філіпа Петена, то в час Другої Світової він активно співпрацював із німцями і став засновником і керівником Французької Вішиської держави. Після поразки країн Вісі в ДСВ, на Петена поставили тавро зрадника і ледь не стратили. Заступився за нього Шарль де Ґоль, який в роки Першої Світової служив під його керівництвом.

На світлинах військовий цвинтар загиблих учасників Верденської битви на місці знищеного селища Флері - деван - Дуомон, що в департаменті Мез на північному сході Франції, приблизно в 230-ти кілометрах від Парижу. На другому фото мусульманська ділянка цього цвинтаря. Пам'ятники орієнтовані на Мекку.
234 views08:16
Відкрити / Коментувати
2022-02-21 11:16:26
106 років тому в рамках Першої Світової війни розпочалась Верденська операція, яку через величезні втрати з обох сторін називають «Верденською м'ясорубкою». Місто Верден - це старовинна римська фортеця, яку фортами укріпив ще Наполеон. В лютому 1916-го року начальник німецького Генерального штабу генерал Еріх фон Фалькенгайн прийняв новий план, маючи на думці знекровити французьку армію, яка у попередні роки війни вже зазнала понад два мільйони втрат. Фалькенгайн вирішив завдати удару по тій ділянці фронту, на яку французи мали покласти всі сили, адже прорив її відкривав шлях на Париж. У такий спосіб німці сподівалися вивести Францію з війни.
234 views08:16
Відкрити / Коментувати
2022-02-20 19:30:22 Ми, схопивши в оберемок свої речі, кинулися на двір, де справді на стіну тюремної огорожі було сперто кілька драбин, по яких вже видиралися перелякані напіводягнені в’язні нагору і там зіскакували в сніг. Група озброєних людей стояла навпроти брами і час від часу туди пострілювала. Ми з Борисом також підбігли до однієї з приставлених драбин і один за другим вибралися на муровану стіну, яка була майже чотириметрової висоти і попадали вниз. Зразу за муром стояло кілька озброєних хлопців, які показували нам дорогу до лісу, в гори, куди ми, захекавшись, і побігли…».

Заскочені такими зухвалими діями українських повстанців, німці одразу оголосили у Кременці надзвичайний стан і провели нові арешти серед місцевого українського населення. Серед заарештованих були відоме на всю округу подружжя лікарів Ганни та Петра Рощинських, їх небіж Юрій Черкаський, викладач рільничої школи в Білокриниці, колишній вояк армії УНР Павло Гарячий та багато інших. 23-го лютого 60 нових в’язнів Кременецької в’язниці було розстріляно.

На фото загальний вигляд вищезгаданої в'язниці в місті Кременець із совєцьких архівних документів.
258 views16:30
Відкрити / Коментувати
2022-02-20 19:30:22 Окружна в’язниця на вул. Огородовій у Кременці була опанована німцями в липні 1941-го року. У середовищі корінних кременян ходила поговірка «Проїхати на Дубенську» - тобто опинитися за ґратами місцевої в'язниці. Першим начальником цієї установи за німців був українець Йосип Титус, потім його замінив німець Меєр, а Титус став заступником та перекладачем. Охорона була набрана з місцевих жителів і ділилась на кілька варт. В’язниця й далі не була порожньою, а постійно наповнювалася заарештованими селянами чи активістами українського визвольного руху. Особливо багато арештантів опинилося у її мурах під кінець 1942-го року.

Відомо, що станом на лютий 1943-го року у камерах в’язниці утримувалося чимало членів ОУН(Б) та ОУН(М), місцевих селян, що не здали німецькі продовольчі податки і різних спекулянтів. Організаторами нападу виступили члени військової референтури окружного проводу ОУН(Б) Ілля Ткачук - «Олег», Іван Климишин - «Крук» та Іван Міщена - «Корж».

Як свідчать спогади Івана Міщени: «напад на Кременецьку тюрму у лютому 1943-го року наскоро зорганізували ми оба з Климишиним «Круком» - пізніше курінним УПА. Для виконання цієї операції ми вибрали кращих вояків з першого бойового відділу в Кременеччині, що місяць пізніше оперував уже як перша сотня УПА». За спогадами підрайонового референта СБ ОУН(Б) Мазура (псевдо «Вовк»), уродженця села Залісці, активну участь у цій операції взяли хлопці з Вишнівецького району: «До акції підготовлювалися досить ретельно… Напередодні нас привезли в Красномовицький ліс на гаївку, де до нас приєдналися три підводи з Заложець». Один із керівників ОУН(М) на Кременеччині Михайло Данилюк стверджував, що попри непрості стосунки з бандерівцями у той час, він віддав наказ одному з керівників боївки «Залізняку» підтримати «Крука» у його нападі на в’язницю. Але чи було це так на сьогодні достеменно не відомо.

Іван Міщена напередодні нападу вів розвідку у місті та околицях, а також готував план акції. За його даними у в’язниці утримувалося понад 200 в’язнів. Допомагав йому збирати розвідувальну інформацію про систему в’язничної охорони, режим роботи цієї специфічної установи один з керівників в’язничної охорони Василь Навроцький. Та й сам Міщена добре знав територію цього об’єкту, оскільки неодноразово бував у похмурих камерах на Огородовій ще за польських часів.

Повстанцям вдалося використати одну досить сприятливу обставину – щоденно місцеві селяни вивозили попри в’язницю дубові колоди, які транспортували на залізничну станцію. Отже, на ці підводи було повантажено та замасковано драбини, мотузки, зброю та інше необхідне приладдя. Повстанці з колод звели кілька імпровізованих барикад, що перетинали вулиці у районі в’язниці. Барикади охоронялися групами, які мали на озброєнні кулемети та гранати. Ось що написав у своїх спогадах тогочасний прихильник більшовицької влади письменник Роман Кравченко - Бережний, що мешкав у Кременці: «Сьогодні в три години ночі загін добре озброєних людей, приїхавши верхи та на велосипедах, здійснили напад на в’язницю. Попередньо вони перерізали зв'язок, розставили патрулі з кулеметами. По вулиці в цей час їхали підводи з великими колодами, везли поставки на станцію. Підводи зупинили, колоди кинули поперек дороги».

Іван Климишин-«Крук» та Іван Міщена-«Корж» наказали приставити драбини до муру, який мав висоту до 3,5 метра, і з нього обстріляти охорону й тримати під прицілом усе подвір’я, брами та будівлі. На в’язничне подвір’я увірвалися дві групи – однією командував Міщена, іншою Климишин. Вдалося відібрати ключі у деморалізованої охорони та випустити всіх в’язнів.

В’язень Підмурний описує події тієї ночі так:

«І ось одної ночі, десь так між дванадцятою і другою годиною, нас розбудили вибухи гранат і шалена стрілянина. Це тривало десь хвилин десять. Потім стрілянина трохи ущухла, почулися крики, зчинився галас і біганина в коридорі, брязкіт ключів…Раптом наші двері відчинилися і ми побачили озброєних молодих хлопців, які бігали з наглядачами, відчиняли всі камери і виганяли всіх на двір. «На волю! Вперед! Через мур по драбинах» - пояснювали вони.
247 views16:30
Відкрити / Коментувати
2022-02-20 19:29:49
У ніч на 20-е лютого 1943-го року українські повстанці Тернопільщини здійснили одну з перших вдалих бойових операцій. Несподіваним нападом на приміщення в’язниці у місті Кременець вони звільнили усіх в’язнів і без втрат залишили місто. Довгий час подробиці цієї зухвалої повстанської операції залишалися невідомими. Тепер історики на основі віднайдених архівних документів та спогадів безпосередніх учасників готові висвітлювати цю подію.
253 views16:29
Відкрити / Коментувати
2022-02-20 16:00:53
На стоп - кадрі зображений командир так званої Чорної роти «Беркута» майор Дмитро Садовник, який веде вогонь з автоматичної зброї по активістам Євромайдану на вулиці Інститутській в Києві 8 років тому, 20-го лютого 2014-го року. Його можна легко ідентифікувати за відсутністю кисті правої руки, яку він втратив на навчаннях в 2008-му році внаслідок розриву світлошумової гранати. Після падіння режиму Януковича Садовник був затриманий, але Печерський суд міста Києва відпустив його під домашній арешт звідки він втік на територію підконтрольну владі РФ.
299 views13:00
Відкрити / Коментувати