Мілітарна історія

2021-07-22 13:55:52 ЗІ СПОГАДІВ ПІДПІЛЬНИКА ОУН, ДОБРОВОЛЬЦЯ ДИВІЗІЇ «ГАЛИЧИНА» І УЧАСНИКА БОЮ ПІД БРОДАМИ, ВЖЕ, НА ЖАЛЬ, ПОКІЙНОГО, ОРЕСТА ВАСКУЛА: Відкрити / Коментувати

2021-07-22 10:26:12 Незважаючи на відчайдушний опір ворогові, який чинили дивізійники, 18-го липня більшовицькі танкові з’єднання оточили війська 13-го корпусу. Значних втрат зазнали 29-ий і 31-ий полки дивізії, які стримували більшовицькі атаки на південному сході від Ясенова і Сасова. Почалися важкі бої за вихід із Бродівського оточення. Дивізія за наказом командувача 13-им корпусом генерала Гауфе обороняла більшу частину південно-східної і східної лінії фронту.

Особливо запеклі бої точилися в районі сіл Пеняки, Гута Пеняцька, Суходоли, Гута Верхобузька. Совєцькі «катюші» та авіація продовжували свою нищівну справу супроти оточених. Командир дивізії «Галичина» генерал Фріц Фрайтаґ відмовився від командування і залишив передові позиції. Дивізію очолив генерал Георг Ліндеманн. Зрозумівши, що протистояти значно переважаючим більшовицьким силам немає сенсу, залишки 13-го корпусу сконцентрувались на виході з оточення.



Командування Вермахту, в свою чергу, спробувало танковим ударом ззовні прорвати кільце і визволити оточених. 20-го та 21-го липня спроби зробити коридор для відступу виявились невдалими, що не дивно зважаючи на деморалізацію війська через значні втрати, обмежену кількість важкого ефективного озброєння та фактичну відсутність авіаційної і артилерійської підтримки.

З вечора 21-го липня до вечора 22-го, приблизно на 7-8 кілометрів завширшки утворився коридор, через який змогли вийти з оточення кілька тисяч вцілілих солдат 13-го корпусу, у тому числі близько 2,5 тисячі вояків дивізії «Галичина». Завдяки, зокрема, і 14-му стрілецькому батальйону дивізії, який до ранку 22-го липня мужньо відбивав атаки переважаючого кількістю й озброєнням противника у районі Білого Каменя. Всього в результаті боїв під Бродами загинуло і пропало без вісти більше 29-и тисяч солдат і офіцерів німецького війська, в тому числі понад 7 тисяч вояків дивізії «Галичина». Велика кількість дивізійників поповнила ряди Української Повстанської Армії.

У селі Середнє зібралося близько 1500 бійців технічної сотні та запасного куреня, які не потрапили в оточення, і після короткого відпочинку група повернулася до Нойгаммеру. Там до неї приєдналося ще півтори тисячі вцілілих під Бродами, навчально-запасний полк і 5 поліційних батальйонів. Вони і склали ядро майбутньої Української Національної Армії генерала Шандрука.

Опинившись у надважкій бойовій обстановці, вояки дивізії «Галичина» мужньо билися з більшовицькими військами і чинили їм відчайдушній опір. Не їх вина у тому, що прорахунки німецького командування і слабке технічне забезпечення призвели до поразки під Бродами німецької армії, у складі якої вони воювали. Хлопці бились хоч і під чужими знаменами, але за свою честь і на своїй землі.

На першому фото фрагмент боїв під Бродами в липні 1944-го року. Бронетехніка охороняє коридор, через який вояки виходять з оточення. На другій мапа на якій позначене оточення Бродівського угрупування. Відкрити / Коментувати

2021-07-22 10:25:47 Сьогодні минає 77-а річниця завершення битви під Бродами, в якій українська дивізія «Галичина» намагалась стримати натиск більшовиків на Львів. Бродівська битва фактично розпочалась 13-го липня 1944-го року коли «1-ий Український фронт» совєцької армії під командуванням маршала Конєва розпочав потужну атаку на позиції 13-го корпусу 4-ої танкової армії Вермахту генерала Артура Гауфе, до складу якого і входила дивізія «Галичина». Червоні вдарили двома клинами в напрямку Буська і Золочева. Вже 15-го липня бійці дивізії «Галичина», що займали позиції біля Бродів відчули на собі всю важкість більшовицьких атак. Відкрити / Коментувати

2021-07-21 21:12:00 21 - 22-го липня 1940-го року маріонеткові уряди створені більшовиками в Литві, Латвії і Естонії, незабаром після окупації цих країн відповідно до пакту Молотова - Ріббентропа, схвалили декларацію про входження до складу СССР. Це було зроблено всупереч конституціям цих трьох країн, де було чітко сказано, що питання незалежності та зміни державного ладу можна вирішувати тільки шляхом всенародного референдуму. Все це обернулося для великої частини литовців, латишів і естонців репресіями, арештами і депортаціями.

На фото совєцькі війська на вулицях Риги в червні 1940-го року в перші дні окупації. Відкрити / Коментувати

2021-07-21 20:01:19 Тоді обійшлось без бойового зіткнення, але з цього моменту в будівництві ВМС України з’явилися нові пріоритети із створення морської піхоти. Після цього штаб ЧФ РФ негайно запровадив чергування озброєних патрулів в акваторії Чорного моря. З їхньої сторони почалася підготовка до рішучих дій. Зокрема, 810-та бригада морської піхоти розгорнулася до штату військового часу, збільшивши свою чисельність з 800 до 2,5 тисяч осіб. Готуючись до можливих вуличних боїв, вона отримала батальйон танків Т-64 та ручні вогнемети.

На фото сторожовик СКР-112 21-го липня прямує із Криму в Одесу. Фото зроблене із російського корабля, який його переслідував. Міноборони України в 1997-му році не знайшло ніякого кращого рішення, як порізати СКР - 112 на металобрухт. Відкрити / Коментувати

2021-07-21 20:01:01 29 років тому, 21-го липня 1992-го року сторожовий корабель Чорноморського флоту СКР-112 підняв синьо - жовтий прапор і почав перехід із Кримської бази в порт Одеси. В липні 1992-го року на досі не поділеному між Україною і Росією Чорноморському флоті, незважаючи на двосторонні домовленості, на кораблях і в частинах чинився тиск на тих військовослужбовців, що прийняли українську присягу. Не бажаючи перебувати під цим тиском багато з них залишали свої частини і переходили на материкову Україну. Так зробила і команда СКР-112, яка перейшла в порт материкової України разом із своїм кораблем.

Протягом 8-годинного переходу корабель переслідували направлені з командного пункту ЧФ кораблі, застосовуючи попереджувальний артилерійський вогонь і намагаючись висадити на судно групу захоплення. На підтримку СКР-112 спрямували український винищувач і прикордонні катери. Перед загрозою бойового зіткнення російські моряки не стали виконувати наказ штабу ЧФ зупинити корабель в, будь-який, спосіб. Відкрити / Коментувати

2021-07-21 18:19:40 77 років тому, 21-го липня 1944-го року почалась Друга битва за Гуам, в ході якої американці відвоювали найбільший із Маріанських островів захоплений японцями одразу ж після атаки на Перл Гарбор. Американці втратили Гуам в грудні 1941-го року, коли значно переважаючі японські сили просто зім'яли невеликий американський гарнізон острова. Тепер же американці повернулись, і цього разу були готові набагато краще.

Густі джунглі значно ускладнювали рух островом, однак на початку серпня американці, все ж , прорвали лінію оборони японців біля гори Барріґада і захопили аеродром. 8-го серпня впав інший опорний пункт японців на горі Санта Роза, а 10-го серпня організована оборона завершилась. Наступного дня командувач обороною острова Гуам генерал імператорської армії Обата Хідейосі здійснив сеппуку. Відкрити / Коментувати

2021-07-21 18:19:21 На першому фото американські морські піхотинці в одній із зон висадки на Гуам 21-го липня 1944-го року. На іншому артилеристи американського корпусу морської піхоти ведуть вогонь по супротивнику із 105 мм гаубиці М1 на острові Гуам в липні - серпні 1944-го року. Відкрити / Коментувати

2021-07-21 16:27:28 Сталось так через те, що турецьке командування віддало наказ атакувати кілька грецьких кораблів, що рухались від Родоса до Кіпра, одразу і ВМС і ВПС. З невідомих причин грецькі кораблі в ніч на 21-е липня повернули назад на Родос. Близько 10-ої ранку 21-го липня 1974-го року більше 40-ка турецьких винищувачів біля західного берегу Кіпра, в районі міста Пафос, зустрілись із трьома турецькими есмінцями, які вночі здійснили туди перехід від північного узбережжя відповідно до наказу. Маючи наказ атакувати кораблі і ігноруючи турецький прапор над ними, пілоти винищувачів завдали по них бомбових ударів. Есмінець D354 Kocatepe отримав попадання в трюм із боєкомплектом і швидко затонув. Два інших - D353 Adatepe і D349 Mareşal Fevzi Çakmak отримали пошкодження, але залишились на воді. Офіційна Анкара якийсь час заявляла про велику перемогу над грецьким флотом, але 25-го липня, після появи в світовій пресі матеріалів щодо цих подій, змушена була визнати, що мав місце «дружній вогонь».

На першому фото турецькі льотчики під час планування бойового вильоту в район порту Пафос незадовго до описуваних подій. На другому турецький есмінець D354 Kocatepe 21-го липня 1974-го року в районі порту Пафос горить після атаки турецьких же винищувачів. Відкрити / Коментувати

2021-07-21 16:27:09 Наступного дня після початку реалізації плану «Атілла», 21-го липня 1974-го року біля західного узбережжя Кіпру в районі порту Пафос відбувся інцидент, який вважається найбільшим застосуванням «дружнього вогню» з часів Другої Світової. Тоді турецька бойова авіація завдала удару по турецьким же есмінцям, внаслідок чого, за підтвердженими турецькою стороною даними, загинуло 58 моряків. Відкрити / Коментувати