Get Mystery Box with random crypto!

Ukrainian Military Honour

Логотип телеграм -каналу militaryhonor — Ukrainian Military Honour U
Логотип телеграм -каналу militaryhonor — Ukrainian Military Honour
Адреса каналу: @militaryhonor
Категорії: Факти
Мова: Українська
Країна: Україна
Передплатники: 9.03K
Опис з каналу

Історія, цікаві факти, унікальний контент.
З питань придбання продукції чи співпраці звертайтесь до помічника — @UMH_44bot

Ratings & Reviews

3.00

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

1

3 stars

1

2 stars

1

1 stars

0


Останні повідомлення 12

2022-02-13 22:23:29 ​Штаб 3-ї Залізної дивізії на позиції на річці Дністер, напередодні переправи, біля міста Городенка, серпень 1920 року.

Стоять від ліва: командир гарматної бригади полковник Гриць Чижевський, ад'ютанат штабу дивізії сотник Пилип Коваленко, командир дивізії - полковник Олександр Удовиченко, заступник командира дивізії полковник Володимир Ольшевський, командир технічного куреня підполковник Павло Харченко.
#UMH_УНР #Нація_воїнів
1.7K views19:23
Відкрити / Коментувати
2022-02-13 11:59:29 ​13 лютого 1918 року війська Армії УНР прибули потягами з Житомира до Коростеня, щоб підготувати місто до переїзду уряду.

У Коростені стояли війська колишньої російської армії невизначеної орієнтації, які треба було роззброїти. У Житомирі, куди уряд з військами прибули 12 лютого після відступу з Києва їм не слід було лишатися.

До Житомира наближалися частини 7-ї Російської армії, що тікали з німецького фронту і були під впливом більшовиків. Їх вів Васо Кіквідзе, відомий головоріз. Крім того у Житомирі стояла ворожа до німців 8-тисячна чехословацька дивізія, яка після договору УНР з німцями могла виявитися ворожою й щодо УНР. Українських же сил було замало, щоб її подужати.
Тож Запорожці Костянтина Прісовського й Січові Стрільці Євгена Коновальця, що прибули до Коростеня, успішно роззброїли ворожі частини й потягами відправили їх в Росію.

Гайдамаки Симона Петлюри залишилися в Житомирі для охорони Центральної Ради і прибули до Коростеня 14 лютого разом з ними.
Під час походу українських військ з Києва до Житомира, а потім Коростеня вони весь час поповнювались добровольцями. У Коростишеві до Січових Стрільці вступили 37 учнів місцевої вчительської семінарії. До Запорожців у Житомирі приєдналося 200 добровольців, у Коростені - знову 200.

У Коростені українцям дісталися великі склади з військовим майном. Завдяки всьому цьому там закінчилося формування Окремого Запорозького загону і виникла можливість розгортання його на бригаду.
#UMH_УНР #Нація_воїнів
1.0K views08:59
Відкрити / Коментувати
2022-02-12 22:17:10
Коли Вони поверталися.
-----------------------------------------
B c.Mиклaшiв Hoвoяpинiвськoгo paйoнy [Львівської області] в 1956 poцi пoвepнyвcя бaндит Зaвepбний B.І., який нiдe нe пpaцює. 9 вepecня ц.p. вiн пoбив члeнa KПPС Чopнoгo, зaявивши при цьому: «Тaкиx кoмyнicтiв як ти я вжe бaчив, i з тaкиx будeмo poбити хoлoдeць''.
… Зa дaними oблyпpaвлiння KДБ, в oблacтi в 1955-1956 pp. булo 47 випaдкiв пoгpoз poзпpaви з бувшими свiдкaми, з пapтiйним тapaдянським aктивoм з бoку пpибулих. З ниx вжe 28 пpoявiв викpитi, aлe щe нixтo нe пpитягнений дo вiдпoвiдaльнoстi.
ЦДАГО, ф.1, oп.24, cпp.4297, apк.118-125. Оpигiнaл.
1.7K views19:17
Відкрити / Коментувати
2022-02-12 13:34:22 ​12 лютого 1920 року у Медведівці на Чигиринщині відбулася нарада командирів дивізій Армії УНР, що перебувала у Зимовому Поході, з її командувачем Михайлом Омеляновичем-Павленком.

У цій фазі похід пролягав вже повністю у запіллі червоних військ, які тими днями, переслідуючи недобитки військ Дєнікіна, здобули Одесу, Миколаїв і Херсон. І знову українці опинилися ні в сих, ні в тих. Громлячи напочатку походу дєнікінців, вони тим самим допомагали іншому загарбнику України, московській комуні.

Через твердолобість царського солдафона Дєнікіна, підпертого так само твердолобим Заходом, які не хотіли й думати про підтримку незалежності УНР, а кинулися відновлювати "єдіную і нєдєлімую Россію", і Дєнікін, і Захід програли ту війну. А кинутим без допомоги українцям поневолі довелося допомагати наступним своїм катам у війні з попередніми. Проте Дєнікіна, який намагався повернути колесо історії у зворотній бік, однаково нічого вже не врятувало б.

Нарада у Медведівці відбулася відразу після здобуття українськими військами Черкас. У ній взяли участь командири Київської дивізії Юрій Тютюнник, Волинської - Олександр Загродський та новопризначений командир Запорозької дивізії Андрій Гулий-Гуленко. Було вирішено переходити на лівий берег Дніпра і піднімати там повстання.

На фото Залізний Хрест «За Зимовий похід і бої» ч. 3, що належав генерал-хорунжому Олександру Загродському (1889 – 1968). Із фондів Українського національного музею в Чикаго.
#UMH_УНР #Нація_воїнів
1.1K views10:34
Відкрити / Коментувати
2022-02-11 18:13:24
Вишкільний табір УНСО в Грузії.

На передньому краї депутат ВР Юрій Тима та Валерій Бобрович сотник "Устим" командир батальйону "Арго" УНСО.

#UMH_УНСО #Нація_воїнів
1.3K views15:13
Відкрити / Коментувати
2022-02-11 10:06:21
Посвідчення Генерального консульства Української Держави в Москві.

Візовий збір був 10 рублів для проїзду в Україну.

#UMH_Українська_Держава
1.0K views07:06
Відкрити / Коментувати
2022-02-10 19:55:45 ​10 лютого 1895 р.– у містечку Пула (нині Хорватія) народився Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), нащадок королівської династії Габсбургів, ерцгерцог, якого вважали претендентом на гетьманську булаву, політик, дипломат, поет, полковник Легіону Українських Січових Стрільців та Армії УНР.

Разом з українськими вояками він розділив тягар боротьби за Україну. Свою поетичну збірку «Минають дні...» присвятив українським січовикам: «Борцям, що впали за волю України». Він став поборником українських інтересів, за які поклав життя у Лук’янівській в’язниці.
З 12 років Вільгельм Габсбург жив у м.Живець у Західній Галичині. «Там я перший раз почув про Українців, – писав у мемуарах Василь Вишиваний, – Поляки називали їх «Русіни» і висказувалися про них, як про розбишаків, бандитів. Я свято вірив, що Українці, які так недалеко від Живця живуть, це дійсно розбишацьке племя. В 17 році життя довелося мені поїхати в гуцульські гори.

Їхав через Львів і Станиславів інкогніто. Вражіння з гуцульських гір мав чудесне…В Ворохті зустрів гуцула-селянина…я замешкав у нього. Їздив скрізь, шукаючи українських розбишаків. Але надармо. Це мене розчарувало. Від тоді я зовсім змінився і до Живця вернув іншим, як виїхав».
Він закінчив військову академію і 1915-го поїхав на фронт, де командував українською сотнею. Згодом – армійською групою, до складу якої належав легіон Українських січових стрільців.

Розмовляв українською, під одностроєм часто носив вишиванку, яку йому подарував один із підлеглих. За це отримав прізвисько Василь Вишиваний. «Моя сотня, зложена тільки з українців, мала національну українську свідомість, але боялася виявляти її, бо тоді кождого українця уважали політичне підозрілим. Старшини в сотні були самі німці.

Страх українців перед переслідуванням доходив до того, що деякі признавалися до польської народности. За це я лаяв страшенно і казав їм, що коли я признаюся до українського народу, то і вони можуть це сміло робити. Військова і моральна вартість моєї сотні представлялася дуже добре. Я взагалі уважаю українців найкращими жовнірами. Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та й виконають навіть неможливе до виконання».
Вільгельм Габсбург, як член імператорської родини, автоматично став членом сенату. Там він познайомився з українськими парламентарями, зокрема з Євгеном Петрушевичем.

До кінця життя Василь Вишиваний вважатиме себе українцем. Після поразки Української революції він житиме у Відні. Там його 1947-го заарештує радянська секретна служба СМЕРШ. Згодом Вільгельма Габсбурга перевели до Лук'янівської в’язниці Києва. Йому інкримінували шпигунську діяльність із західними державами, союзниками СРСР по антигітлерівській коаліції, та звинувачували в зв’язках з ОУН.

Допитували його російською, він відповідав українською. Вирок – 25 років таборів. 18 серпня 1948-го Вільгельм Габсбурґ помер у в’язничній лікарні. Похований на Лук’янівському цвинтарі.
540 viewsedited  16:55
Відкрити / Коментувати
2022-02-10 09:41:44
Сотня Українських Січових Стрільців. Андрій Мельник сидить на снігу перший праворуч. Село Пановичі біля Бережан, лютий 1916 рік
#Андрій_Мельник #УСС #Нація_воїнів
1.4K viewsedited  06:41
Відкрити / Коментувати
2022-02-09 23:26:38 ​9 лютого 1918 року наказом Військового міністра УНР Олександра Жуківського у Гнатівці над рікою Ірпінь недалеко від Києва було створено Окремий Запорозький загін, якому судилося відіграти визначну роль у боях за державну незалежність України.

Загін було створено із залишків виснажених в боях за Київ частин Армії УНР після їх відступу з Києва.
А тим часом в Києві розпочався терор московської комуни, яка опанувала місто, проти "контррєволюциі". Під особливий удар потрапили офіцери колишньої імператорської армії, яких в Києві було повно. За даними дослідників за час перебування комуни в Києві до 1 березня 1918 року там було знищено близько 3 тисяч офіцерів.

Це були ті, котрі під час боїв за Київ відсторонено споглядали за героїчними зусиллями його оборонців, козаків Армії УНР, і не приєднувалися до них. Без перебільшення можна сказати, що якби вони приєдналися, то і Києва не було б втрачено, і більшість із них залишилися б живими. А так їх перерізали як баранів.
Байдужими до боїв за столицю були й більшість її городян. Тож 430-тисячне місто не змогло себе захистити від 8-тисячної зграї агресивної босоти. Мало того. Московськомовні городяни у терорі, що розгорнувся в Києві після відступу Армії УНР, звинуватили не загарбників, а... Армію УНР. Для чого, мовляв, вона своїм опором розізлила московську комуну. І для чого, мовляв, взагалі УНР було проголошувати.
Тим не менше боротьба за Україну продовжувалася. Частини Армії УНР відступили до Житомира, щоб невдовзі повернутися до Києва переможцями.

На фото Костянтин Прісовський- командир Окремого Запорізького загону.
____________________

#UMH_УНР #Нація_воїнів
829 views20:26
Відкрити / Коментувати
2022-02-09 21:28:21 ​9 лютого 1918 року, Українська Народна Республіка , підписавши у Бересті договір з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною ("четвірний союз"), отримала тим самим визнання ними себе як незалежної держави.

Цей договір був наслідком неймовірних зусиль української нації у відстоюванні державної незалежності. Адже умовою переговорів було те, що представляти українську сторону може той уряд, який володіє Києвом. Тому Москва, проголосивши в Харкові маріонеткову "украінскую народную рєспубліку совєтов", підконтрольну їй, кинула всі сили на здобуття Києва.
Здобути його ізсередини не вдалося, бо комуно-московський заколот у Києві, який був на те спрямований, було придушено військами УНР.

Тим часом комуно-московські війська, очолювані Міхаілом Муравйовим, підійшли до Києва і 5 лютого розпочали його штурм. Кульмінацією боїв став бій 7 лютого на Царській площі (тепер Європейський). В ньому Гайдамацький кіш Слобідської України (командир - Симон Петлюра) і загін Петра Болбочана стримували наступ ворожих військ від Подолу (Симон Петлюра) і від Печерська (Петро Болбочан). З Берестя українська делегація благала: "тримайтеся!". Бо переговори вже завершувалися. І українські Герої трималися.

Весь день 8 лютого вони повільно відступали Хрещатиком, ллючи свою кров за українську свободу. І вони перемогли! вніч на 9 лютого договір з державами "четвірного союзу" було підписано.
____________________

#UMH_УНР #Нація_воїнів
1.2K viewsedited  18:28
Відкрити / Коментувати