Ukrainian Military Honour

2022-08-20 00:19:49 Полеві вправи, листопад-грудень 1943 року
Гайделяґр.
Дивізійники Галичини на вишколі. Відкрити / Коментувати

2022-08-19 00:00:49 Кажуть на Бєлгородській області щось сталось зі складами Відкрити / Коментувати

2022-08-18 22:41:04 Літопис Червоної калини ч.7 липень 1939
Уривок статті Перші роковини смерти вожда У.Г.А.

Пунктуація та стилістика збережені.

«Це вже рік минув, як на сумну вістку, «Ґенерал Тарновський помер!» з цілого краю зїзджались, сходились багатотисячні маси народу. Зїжджались колишні старшини, вояки, щоби випровадити на вічний спочинок свого дорогого й не забутого вожда.
…В р. 1919 диктатор Петрушевич іменував Тарнавського генералом та начальним вождем У.Г.А.
Ґенерал Тарнавський по безвиглядних боях у Галичині переводить свою армію за Збруч, в переможнім поході йде на Київ, разом з Українською Наддніпрянською Армією здобуває столицю України. В Києві Начального Вожда У.Г.А. витають радісними піснями і квітами. Це був найщасливіший день Його життя…»
Портрет кисти арт.І. Кейвана
Генерал Мирон Тарнавський Відкрити / Коментувати

2022-08-16 23:14:22 Свідчення Кріль Анастасії Миколаївни про довоєнний і воєнний час в с. Волиця-Древлянська.

«1910 року народження. У 1939-1941 рр проживала в селі Волиця-Древлянська Львівської області…
Про Радянський Союз добрих вістей не було. Про голод, про сталінські репресії, про всі ці страхіття люди знали від місіонерів, читали в газетах, переказували з вуст в вуста. Лише один селянин з Волиці поїхав на Радянську Україну, але швидко повернувся і підтвердив все те, про що чули не від перших уст…

Радянську Армію зустрічати не виходили. Боялися вийти з хат, бо не знали що кого чекає за порогом.
Німецькі війська приходом Червоної Армії були у сусідньому селі - Древлянах…

Коли в село входили німці, то зустрічали їх древлян ці і волянці у вишитих сорочках з квітами, з хлібом та сіллю…

На нашому городі квітів не залишилось, бо дочка Михайлина, котра разом з моїми батьками йшла в Древляни зустрічати німецьке військо, вирвала всі. Додому прийшла весела, принесла багато цукерок і шоколаду»…

Коли прийшли москалі, то в першу чергу створили міліцію, назначили голову сільради, секретаря. Ці люди приймали участь у вивезенні поляків на сибір (вивезено 3 хутори поляків), авторитету не мали.
Коли почали створювати колгоспи, то з великим трудом вписали туди «аж» 14 людей. Інші ж під ніякою загрозою не хотіли вступати. Це був, так би мовити, перший етап створення колгоспу. Другий був значно пізніше. Результати його вже були протилежними. Людей затягували до сільради і під виставленим автоматом голова сільради брав у свою руку «того, що хоче стати колгоспником» і ставив хрестик. Не вступило лише двоє…

Волиця - не велике село і тому організованого чи стихійного опору не було… Близько 10 чоловік були «в бандерах» під проводом славнозвісного Куп’яка з сусіднього сел. Яблунівка…

На Волиці було лише 2 чи 3 випадки, коли людина загинула від рук бандерівців. Говорять, що невинних людей вони не рухали, а ті, що загинули, були, так би мовити, перебіжчиками….

В червні 1941 року в тюрмі Золочівського замку були ув’язнені і вбиті: Бойко Теодор Матвійович, 1891 р.н, Легкий Андрій Іванович, 1911 р.н, Метельський Іван, 1905 р.н, Приступа Василь Михайлович, 1912 р.н., Супрун Теодор Йосипович, 1911 р.н., Шкробут Олексій теодорович, 1900 р.н - всі жителі с. Волиця-Древлянська.
Вбиті в’язні були закопані на території тюрми, перед засипанням їх тіла були залиті якоюсь їдкою рідиною. І коли рідні, близькі жертв і жителі міста Золочів розкопали поховання для пере захоронення, вони не змогли не тільки впізнати всіх вбитих, але й витягнути їх тіла з ями - тіла розлізались на частини і були спотворені до невпізнання…»

Свідчення відібрала член осередку «Меморіал», учениця 10-Б класу СШ№7 м. Львова - Павлович Наталія Володимирівна, 1974 р.н. Відкрити / Коментувати

2022-08-15 23:22:21 Організація, дисципліна та покарання за порушення в УПА Відкрити / Коментувати

2022-08-15 01:50:58 Відозва років Другої Світової війни до української молоді, щоб та покинула більшовиків.
Автор: єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Мануїл.
Єпископ Мануїл у серпні 1943 року повідомив, що у Володимирі-Волинському діють дві ворожі організації — «Просвіта» та Церковна Рада. «Вірність німецькому урядові вимагає від мене донести про вищезгаданий злочин. Хоча я є українцем, але мушу бути відданим і вірним до німецького уряду, який визволив нас від жидівсько-комуністичного ярма. На основі розпорядження пана рейхскомісара про те, що подавати звідомлення про протидержавні виступи, мушу виконати свій громадянський обов'язок».

Згідно певних джерел, на початку серпня 1943 року до нього прибув єпископ Переяславський УАПЦ Мстислав (Скрипник) з вимогою повернутися до автокефальної церкви та погрозами.
Наприкінці серпня — на початку вересня 1943 року був викрадений та вбитий. Відкрити / Коментувати

2022-08-13 21:17:36 Народному комиссару государственной безопасности СССР
Комиссару государственной безопасности 3 ранга
-тов. МЕРКУЛОВУ

о работе зак.агента 5 Отдела
УГБ НКВД УССР «Мудрый»

Направляю доклад зак.агента 5-го 5 Отдела УГБ НКВД УССР «Мудрого», возвратившегося 20.01.1941 г. с территории Генерал-Губернаторства.
«МУДРЫЙ» - активный украинский националист - в 1935 году был завербован польской дефензивой для освещения руководящих групп украинских националистов, действовавших на территории б.Польши.
В январе 1940 года «МУДРЫЙ» был привлечен для работы в нашу пользу и, после проверки на внутренней работе, 31.7.40 г. командирован на территория Генерал-Губернаторства с заданием осесть в г.Холм для освещения деятельности украинской эмиграции.
За этот период наш источник легализировался и восстановил связь с рядом видных украинских националистических деятелей, которые играют активную политическую роль среди украинской эмиграции в Германии и на территории Генерал-Губернаторства
В своем третьем отчетном докладе «МУДРЫЙ» сообщил ряд интересных данных о деятельности основах групп украинской эмиграции и отношении к ней немецких властей, а также политическом положении в Генерал-Губернаторстве.
По данным агента разногласия в украинской организации националистов - ОУН, между сторонниками руководителя «главного провода» полковника МЕЛЬНИКА Андрея и сторонниками оппозиционной группы БАНДЕРЫ Степана не прекратилось, а на оборот обостряется. Каждая из этих груп старается занять руководящее положение в организации, не стесняясь открыто компрометировать одна другую
Прибывший в Генерал-Губернаторство представитель МЕЛЬНИКА, активный ОУНовец - КУЦ Александр объезжает территорию Генерал-Губернаторства с заданием выяснить какую работу проводят «бандеровцы» и установить связь с проживающими в разных местах «мельниковцами».
По заявлению КУЦ, которое он сделал нашему источнику, «бандеровцы» скрутили себе голову в Германии и их ожидает та же участь в б.Польше.
Как сообщает «МУДРЫЙ», гетманцы в последние месяцы также начинают развертывать активную организационную работу. В ряде наиболее крупных городов Генерал-Губернаторства имеются представители гетмана СКОРОПАДСКОГО Павла.
В частности в январе 1941 года из Берлина в Холм приехал такой представитель гетмана - журналист ГОЛКА Николай, который считает, что «скоро все ОУНовцы прийдут на поклон к гетману и попросят, чтобы их приняли в его организацию».
В одном из разговоров с «МУДРЫМ», Голка заметил, что, по словам начальника Гестапо из Санок, «раскол среди ОУНовцев делают агенты НКВД… До 40% членов ОУН сотрудничают с НКВД».
По материалам «МУДРОГО» в Берлине существует еще одна украинская организация военного направления - «Украинская станица доверия». Во главе организации находится член «главного провода ОУН - полковник СУШКО. В задачу организации входит регистрация всех украинцев, проживающих на территории Германии и оккупированных ее областей, - которые могут служить в армии и владеть оружием.
Для регистрации в «Украинской станице доверия» необходимо заполнить специальную анкету и приложить две фотокарточки. Участники организации, при правильном учете, могут быть созваны в любой момент и сформированы в боевые единицы.
Следует отметить, что с «МУДРЫМ» связался некий ШИЛИНГ, работающий в Гестапо г. Холм. Он просил агента передавать ему беглецов из Советского Союза для разведовательной работы на советской стороне.
Этот факт подтверждает, что агент находится вне пордозрений и пользуется авторитетом. Ему дано задание рекомендовать Шилингу таких людей и одновременно сообщать нам условной пеерпиской. Через «МУДРОГО» в дальнейшем можно будет подставлять немецкой разведке нашу агентуру.
О дальнейшей работе «МУДРОГО» донесу дополнительно

Нарком Внутренних дел УССР Коммисар Госудаственной безопасности 3 ранга -
СЕРОВ

__»февраля 1941 года. № 822 / сн.

передрук з архіву. Йдеться про діяльність в Генерал-губернаторстві у 1940-1941 рр. радянського агента "Мудрого", зокрема його зв'язки з гестапо, роботу по лінії українських еміграційних структур (ОУН, гетьманці) Відкрити / Коментувати

2022-08-12 22:04:59 22 серпня 1992 року 10-та Надзвичайна сесія УНРади визнала правонаступником ДЦ УНР в екзилі державу Україна і ухвалила рішення про передачу повноважень та атрибутів державної влади новообраному Президентові України.

На жаль, не вистачило політичної сили новоствореної України, щоб з честю понести клейноди, що передав уряд УНР.

Тільки зараз ми повертаємось до історичного зв'язку з УНР, відкидаючи радянську історію як дійсну окупаційну історію довжиною в 70 років.

УНР = Україна Відкрити / Коментувати

2022-08-11 17:20:45 Історія часто суха і некрасива. Повна ж версія подій грає всіма фарбами життя. І іноді живіша за життя багатьох тих, що живе нині.

Наприклад цей епізод з біографії Ореста Васкула - дивізійника, члена ОУН

"22 липня 1944 р. потрапив у совєтський полон і був відправлений на заслання терміном на 6 років за маршрутом Золочів-Київ-Подольськ-Бірюльово-Субханкулово. Будував нафтопровід “Туймази – Уфа”. Через деякий час втік із заслання у рідне село Серафинці і завдяки особистим зв’язкам приєднується до збройного підпілля ОУН."

Зі слів Васкула той шлях з Субханкулово був ще тією пригодою. Їхали вони тоді в вантажних вагонах. Без їжі, води, а на під'їздах до станцій забирались на дах, щоб їх не знайшли.

Так він подолав близько 2400 км. Кількаденна втеча не для того, щоб втекти за межі радянського союзу, а лише для того, щоб знову приєднатися до боротьби за Україну. Відкрити / Коментувати

2022-08-09 22:10:53 Почався геноцид братнього грузинського народу. Скориставшись угодою від 27 липня 1993 року про виведення сторонами важкої техніки й артилерії, яке було здійснено тільки Грузією, сепаратисти 16 вересня почали штурм Сухумі та Очамчирського району. Всупереч усім міжнародним нормам, постійно вівся обстріл сухумського летовища, через яке повітряним транспортом здійснювалась евакуація тисяч мирних жителів і поранених. Прицільним вогнем сепаратисти та їхні союзники збили кілька цивільних літаків, у результаті чого загинуло багато мирних жителів, серед яких більше 50 жінок та маленьких дітей. Серед тих, хто шукав порятунку на сухумському летовищі, були не тільки грузини, а й росіяни, вірмени, греки та люди інших національностей. 27 вересня, після закінчення боїв за Сухумі та фактичного припинення бойових дій, було розстріляно Голову Ради Міністрів Автономної Республіки Абхазії Жиулі Шартаву та інших представників автономного уряду: мера міста Гурам Габіскірію, члена Ради Міністрів Джумбера Беташвілі, начальника поліції Тенгіза Рапану. Одразу ж після захоплення міста Гагра було розстріляно депутата Верховної Ради Республіки Абхазії, заступника начальника адміністрації Гагри Михайла Джинчарадзе, тисячі інших урядовців та цивільних громадян. За неповними даними матеріалів слідства, у результаті етнічних чисток на території Абхазії було вбито 5738 чоловік. Біженцями стали 267 345 чоловік. Грузини були шоковані хвилею кривавого терору, який можна було порівняти хіба що з комуністичним терором часів громадянської війни.

Тепер я зрозумів, як це люди самі рушали на смерть під час війни. Спочатку з’являються накази: під загрозою смертної кари всім жителям певної національності зібратись у певному місці, о певній годині. Кожен відчуває: щось не так, але не хоче створювати собі проблеми. Якщо ж виконати вимоги, можливо, біда обмине. Ти йдеш на обумовлене місце, підписуєш якісь папери - й тебе вносять до списків.

Загалом ти міг сховатись, втекти, поїхати до родичів в інше місто. Нарешті починаєш це розуміти - але запізно, потяг уже пішов. Твої вороги взагалі не знали точно, скільки вас у місті, й тільки тепер, коли ти прийшов і потрапив до списків, про тебе можна сказати, як у відомому мультику - «нас порахували». Вас ще до пуття не охороняють, ще можна втекти. Немає людини зі списку - то й що, на одного менше, на одного більше. Не знайшовши тебе, навряд чи перевертатимуть догори дригом ціле місто. Не знайшовши людини зі списку, проти прізвища поставлять галочку, а облаву не влаштовуватимуть. Але тебе приковує до одного місця все - сім’я, друзі, звички. І зрештою разом із іншими тебе ставлять у ряд і наказують копати яму. Нема жодного сумніву, що ця яма для тебе. Зовсім поруч річка, дерева, бачиш кущі, до них лише десяток метрів. Руки-ноги у вас не зв’язані, є можливість втекти, врятуватись. І хоч тепер за вами спостерігають автоматники, вони розслаблені й неуважні. Та ти думаєш про інше.

У спину обов’язково полетить черга. Так, нема запитань, у тебе зовсім мізерні шанси, може один із тисячі, але він все-таки є. Та ти чіпляєшся за надію - що, як не розстріляють, може, просто лякають, може, це просто окопи, й солдатам ліньки самим їх копати. Тебе вб’ють за спробу втечі, а всі інші виживуть.

Ще й отримають після роботи миску супу.

Ти й сам не віриш у цю дурню. Але, але, але… Кати всіх часів та народів добре знають цю психологію та нею користуються. Так після взяття Києва більшовицькими бандами Муравйова було запрошено на реєстрацію, а потім розстріляно вісім тисяч офіцерів колишньої царської армії. Те саме відбулось у Криму після евакуації військ Врангеля. «Товариш» Фрунзе пообіцяв амністію, а потім розстріляв більше сорока тисяч людей, так званого «чужого» елементу.

Наприкінці червня в Грузію почали прибувати українські добровольці, з початку липня 1993 року в складі регулярних частин грузинської армії було сформовано гірничо-стрілецький підрозділ УНСО.

Сотник УНСО Валерій Бобрович Відкрити / Коментувати