Танцюймо на останньому листку, що в розпачі тримається за гілк | Юлія Мусаковська. Вірші.

Танцюймо на останньому листку,
що в розпачі тримається за гілку.
Гойдає ніч негоду в сповитку,
наспівуючи солодко і гірко.
Тримаймося на відстані руки,
простягнутої між двома життями.
Ми з рівноваги вийшли залюбки,
ми більше не повернемось до тями.
На павутинні, дзеркалі води,
на крилах у повітряного змія,
розхристано танцюймо, наче дим,
який, відомо, падати не вміє.
Під музику наближення дощів
у танці небезпечного тривання
ми загубили до зими ключі,
відчинить двері тільки коливання.
Набравши у легені висоти,
в очах сховавши відблиски жовтневі,
танцюймо вдосталь, доки не злетить
позлітка з гілля — й ми строчма за нею.

2021