2021-12-07 18:00:03
Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував керівник дослідницьких програм аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”, кандидат політ. наук Юрій Олійник. Напруга на кордоні з Росією та міграційна криза в Білорусі, формування Союзу тюркських держав та обстріли в Карабасі , нестабільність в Таджикистані – в місячному огляді.
Російсько-українська війна
Продовжує наростати напруга вздовж кордонів України з Росією та Білоруссю, які починають масштабні навчання. На фоні зосередження близько 90 тисяч російських військ і хвилювання на Заході щодо можливостей вторгнення у січні–лютому Кремль заявляє про готовність до переговорів, очевидно використовуючи істерику як привід натиснути у справі легалізації ОРДіЛО (навіть держсекретар США Блінкін некоректно згадав про виконання Мінських угод). Водночас парламент України 2 грудня вчергове пролонгує Закон про особливий статус Донбасу.
Окремо актуалізується білоруський фланг кремлівської агресїі, що концентрується на Польщі та Литві, де міграційна криза доходить до вогнепальних атак на прикордонну інфраструктуру членів ЄС і НАТО,
Із позитивних елементів – продовжується допомога від США. Зокрема до України прибули патрульні катери “Фастів” та “Суми”
Також щорічна вагома подія – третій комітет Генасамблеї ООН на засіданні 17 листопада схвалив проєкт посиленої резолюції щодо ситуації з правами людини в Криму.
Документ підтримали 64 країни, 93 утрималися і 20 проголосували проти, а саме: Вірменія, Білорусь, Камбоджа, Китай, Куба, КНДР, Еритрея, Індія, Іран, Казахстан, Киргизстан, Малі, Нікарагуа, Філіппіни, Російська Федерація, Сербія, Судан, Сирія, Венесуела і Зімбабве.
Міграційна криза на білоруському кордоні
Криза на білорусько-польському кордоні підтверджує те, що війни 21 століття дедалі більше будуть включати економіко-демографічні інструменти, пов’язані з маніпулятивним використанням ідеологій, що панують у середовищі суперника. Використання біженців як фактору впливу на багаті країни практикується вже не вперше. Згадаймо ситуацію 2015-16 років, що використовувалась Росією шляхом посилення конфліктів у Лівії та Сирії. Ну і на другому етапі Туреччиною, що змушує Париж та Берлін рахуватись зі своїми інтересами, оскільки більшу частину біженців приймає саме Анкара, і за потреби може відкривати кордон до Греції та Болгарії.
Економічний та соціальний деструктивний вплив хвилі біженців налічує багато десятиріч. У 1990-х утікачі з африканської Руанди спровокували війну в сусідньому Конго, а біженці з Югославії змушували втручатись НАТО у війни на Балканах. Але у випадку ЄС (як і частково США) проблемою стає панівна ідеологія, що вимагає вільних кордонів у рамках відкритого суспільства. І не сильно розбиратись, ідеться про гуманітарних біженців чи економічних мігрантів Це використовується зовнішніми силами для розхитування ситуації. Однак на допомогу приходять подвійні стандарти. Коли частина еліти позірно засуджує “недемократичні” дії Варшави, а інша пропонує влаштовувати табори біженців ледь не в Україні – подалі від кордонів ЄС.
Цікаво, що і в 2016, і в 2021 найбільше страждає Німеччина. Справа, можливо, не лише в географічному розташуванні. Чомусь також досить лояльна до біженців Франція не стає такою мішенню. Можливо, та сама Росія хоче активнішого впливу саме на Берлін, у поєднанні з газовим партнерством (бо з Парижем порівняно тепліші відносини, і зони впливу перетинаються трохи далі від Європи).
Кілька разів – це вже тенденція. Пора європейським елітам випрацювати імунітет до міграційних маніпуляцій.
На фоні безпекового загострення в ЄС відновлюються дискусії про створення спільного військового командування. Хоча ці плани малоймовірні через очевидний розкол із “Новою Європою”. Зокрема головним партнером у межах НАТО для Польщі стає пост-Brexitівська Велика Британія, що активно постачає техніку та інструкторів в умовах міграційної кризи на кордоні.
Напруга у Центральній Азії
24 views15:00
У
