2022-04-26 20:45:00
Робота в польському Макдональдсі та волонтерство для земляків: розповідь Марини Лисюк для New Life
• Про повернення на роботуВід початку війни я розуміла, що треба їхати у Щецин, де колись ми з чоловіком мешкали 4 роки. Поряд у Поліце я працювала менеджером Макдональдс та маю там знайому.
Врешті я і влаштувалась назад на посаду менеджера, бо вільно спілкуюсь польською. Але для тих, хто мови не знає, Макдональдс теж гарний варіант, якщо бути звичайним працівником. Днями якраз допомогла дівчині влаштуватись до нас.
•
Про шлях до Щецина
Ми з дочкою Машею три дні і дві ночі їхали з Вінниці до Вроцлава автобусом. Те, що ми перетинали кордон саме так, а не пішки, нас врятувало, бо черга на пішому переході Корчова-Краковець тягнулась на кілометри три. Нас зустрічали люди, яких я знайшла на Фейсбуці і з якими зовсім не була знайома. Було страшно, але не більше, ніж залишатись в Україні. І врешті мені з ними пощастило.
Сім’я нас прийняла дуже тепло. Сама Анна Мерецька з Щецина родом, але чоловік з Вроцлава, тому вони там і живуть. Їхня донька Мартинка така за віком, як моя Маша. Ми жили в них 2 дні, пані Аня допомогла безкоштовно зробити дочці окуляри, бо свої забули вдома. Хоча могли залишитись на скільки потрібно, але тримала курс на Щецин. Волонтери допомогли взяти безкоштовний квиток, і 8 березня ми вирушили.
Пані Аня дала гроші в дорогу, зробила нам канапки, провела на вокзал. Спати в автобусі не було де, тож я клала на два сидіння малу, а сама їхала стоячи. Мені це далось дуже тяжко, бо якраз за два тижні до цього зняла гіпс на нозі після ДТП.
•
Про житло
В Щецині на вокзалі нас як своїх зустріла сім’я з міста Пшенсоцин: Агнешка та Лукаш. Вони були готові прийняти людей з дитиною на необмежений термін з харчуванням. Мешкали в них 3 тижні і навіть встигли на алею з крокусами, які цвітуть тільки тиждень. Нам надали все, що треба, і допомагають і дотепер. Допомогли навіть за свій кошт зібрати по моїй ініціативі гормон Тироксин, якого зараз в Україні немає, та відправити у Вінницю як гуманітарну допомогу.
Агнешка та Лукаш знайшли для мене квартиру в Поліцах та відкрили збір коштів на квартиру. Загалом зібрали 4 тисячі злотих. Тепер знімаємо помешкання на двох з дівчиною Олею з Запоріжжя і її донькою. Платимо 2 700 злотих за двокімнатну квартиру, плюс комунальні.
•
Про влаштування до школиШкола біля нашого будинку була приватна, платна. Я переговорила з її директором і мені сказали зачекати 2 дні, поки розбираються з гміною. Моя донька - перша українка там, і навчається безкоштовно. Їй дуже подобається. Заняття проходять по системі Монтесорі, у формі гри, тож швидше виходить вивчити мову. Спершу Маша взагалі не розуміла польською, а зараз вже помалу говорить.
•
Про оформлення песеляПоки дитина в школі, я почала оформлювати допомогу на себе та дитину. Песель мала давно, але оскільки перетнула кордон після 24 лютого, довелося його переробляти. Отримала новий за 2 дні. Допомогу в 300 злотих оформила теж швидко, бо в Поліце черг на неї немає. Проблем із допомогою у 500 злотих теж не було, бо мала польську карту банку. Оформила її через сайт ZUS і підтвердила підпис через банкінг.
•
Про волонтерствоКоли вже розібралась з виплатами, почала допомагати з перекладами в інформбюро для наших біженців на вокзалі в Щецині. Мій знайомий поляк Бартек збирав і купляв для дітей, які йдуть до школи, рюкзаки і приладдя, одяг, продукти, хімію, книжки. Мала йшла до школи, а ми вантажили машину і їхали за адресами, де потрібна була допомога. Привозили людям речі і просили складати списки, що ще треба буде їм на потім. Я пояснювала Бартеку, що треба зібрати або закупити.
Домагаємо багатьом сім’ям, починаючи з оформлення документів і закінчуючи пошуком житла за гроші або безкоштовно. Так я і познайомилась з моєю сусідкою Олею з Запоріжжя.
Зараз я шукаю приміщення в оренду, щоб провести зустріч для наших дівчат з їх дітками. В майбутньому ми на постійній основі могли б на вихідних ділитися інформацією та спілкуватися за інтересами.
#NewLife_історії
1.1K views17:45
N
