Доведи, що ти не робот 🤖

2022-12-23 18:30:53 Асертивність — здатність людини не залежати від зовнішніх впливів, оцінок та очікувань, самостійно регулювати власну поведінку та відповідати за неї. Відкрити / Коментувати

2022-12-21 14:20:11 Про роботів та людей

Цікавий кейс. СhatGPT (одна з найбільших і найпотужніших моделей штучного інтелекту для обробки мови) за завданням згенерував науковий текст на складну тему. Текст вийшов цілком логічний та придатний, але без посилань на літературу. Запит — звідки інфа? ШІ такий — нема проблем, тримай список літератури. Але самі посилання виявилися або битими, або вели на публікації зовсім не на тему. Фейк коротше.

Бачив таких кейсів вже багато, коли ШІ поводить себе досить людяно — в сенсі бреше, коли не вивозить. Типу просили написати вірш, де всі слова на букву К, вона й пише зі словами типу СKhristmas або сkucumber.

Чисто технічно це зрозуміло. ШІ навчили шукати кореляції та генерувати правдоподібні тексти — вона й генерує, в тому числі правдоподібні посилання або навіть слова. ШІ не має психічної автономності, не розуміє що робить та не має якогось наміру.

І навіть на глибшому рівні, ШІ якщо й демонструє вади, то це дзеркало з наших, людських вад. 

Як в історії, коли Meta (що має найпотужніші у світі обчислювальні можливості для навчання ШІ) запустила демоверсію ШІ під назвою Galactica. Навчену на величезному масиві наукових текстів (публікації, підручники, бази знань).

Користуйтесь, це буде цікаво та корисно, каже Meta, наш ШІ може резюмувати академічні статті, вирішувати математичні завдання, створювати статті для Wiki, писати науковий код, анотувати молекули та білки та багато іншого, каже Meta. Угу.

Не пройшло й дня, як Galactica на запити почала генерувати  всякі расистські тези та наукоподібну пургу. Типу теорій змов про алгоритми пошуку геїв у фейсбуці. Або трактатів про користь поїдання битого скла, все з посиланнями, доповідями про експерименти на тваринах та хімічними формулами. Фейковими, но то ж таке.

Коротше, через три дні свою ШІ Meta грохнули. Принаймні публічний доступ, чомусь здається, що алгоритмами фейсбуку керує саме вона.

Це не перший сандал з ШІ, які починають витворяти усілякі штуки. Але це ж дзеркало людської поведінки, яку лише маскує наліт цивілізованості. Копни глибше і поллється.

Про ті ж посилання в наукоподібних статтях. В мене завжди була звичка тицкати в літературні посилання. В рецензованих журналах фейки звісно зустрічаються не часто, хоча буває. Але якщо якісь дописи блогерів та експертів — ну там ховайся. І це не те що я в білому пальті, просто колись по молодості коли був медичним журналістом, мене швидко відучили робити фейки, були добрі наставники з переконливими пендюлями, а редакторська праця навчила дивитися в посилання, адже там завжди можна чекати на фейки. Ну так люди принаймні претендують на психічну автономність, а роблять то саме.

Технічно вади ШІ зрозумілі та й взагалі «а судді хто?». Але це така скринька Пандори відкривається на наших очах, нас не просто чекає «новий чудовий світ», він вже десь тут. Адже ШІ впроваджуються у всі сфери зі стрімкою швидкістю. Та етичність (або навіть свідомість) намірів тих, хто впроваджує, під великим питанням. Або навіть без питань.

_


P.S. Тут, звичайно, є питання, що з нашим йобнутим сусідом маємо значно гірші проблеми на часі, якось не до футуризму, то навіщо це все писати або читати зараз. 

Але маємо що маємо, такий ось кіберпанк, де хворе середньовіччя умовно сучасною зброєю хоче примусити нас жити по-своєму. А паралельно розгортається «нове дивне майбутнє». Де після перемоги (а вона неминуча, адже середньовіччя не конкурентне, особливо таке жалюгідне) нам знову адаптуватися та навіть більше — конкурувати.

І тут не хочу ніякого алармізму. Навпаки, маю віру в нашу здатність адаптуватися, а такі тексти пишу скоріше як щеплення від футурошоку, а також щоб трохи розширити тунельне бачення, яке неминуче для хронічного стресу. Зрештою, якщо вибирати між середньовіччям та кіберпанком — краще вже кіберпанк. Відкрити / Коментувати

2022-12-17 12:07:16 Закони успіху за Барабаші (2)

3 закон

Попередній успіх × фітнес = майбутній успіх

Фітнес в сенсі «форма», придатність або користь (або «якість», але успіх не обовʼязково повʼязаний саме з якістю, попсові пісні не якісніші за класичні або джазові твори, хоча там свій успіх).

Актор продовжуватиме отримувати ролі, якщо він зіграє у фільмі, який завойовує оплески. Чим більше його обличчя з’являється на екранах, тим більше кастинг-директор або продюсер бажатиме його участі в новому проекті. 

«Успіх породжує успіх» не лише за рахунок праці мереж та сприйняття аудиторії. Знання породжують знання, навички породжують навички, досвід породжує досвід. І все це веде до успіху, якій дозволяє отримати новий досвід, знання та навички.

Багаті стають багатшими, знаменитості стають більш знаменитими, ніщо не сприяє успіху, як сам успіх. Але потрібно підтримувати «фітнес», інакше можна стати «актором однієї ролі». 

Або інакше. Якісний продукт без попередніх успіхів навряд чи «вибухне». Хоча б маленькі успіхи на старті (добрі рецензії та відгуки, як приклад) значно підвищують шанси на успіх.  Коли продукт має придатність і попередній успіх, його довгостроковий успіх визначається придатністю.


4 закон

У той час як успіх команди потребує різноманітності та балансу, окрема особа отримає заслугу за досягнення групи

Команда зірок не гарантує успіху. Команди з високим IQ учасників не показали кращих результатів у тестах колективного інтелекту, ніж їхні однолітки з нижчим IQ. Насправді індивідуальний інтелект не мав великого значення в контексті продуктивності групи. Так само не вплинули такі фактори, як рівень мотивації членів групи чи їхня індивідуальна задоволеність.

Важливим було те, як спілкувалися учасники тестування. По-перше, команди, як правило, працювали добре, якщо люди в групі мали вміння читати емоційні сигнали вище середнього. По-друге, групи, де в розмові домінували кілька людей, мали нижчий колективний інтелект, ніж групи з більшою рівністю. Іншими словами, найкращими були ті команди, учасники яких ділилися дискусією та слухали один одного. 

Цікаво, що в дослідженнях команди з жінками  мали вищий колективний інтелект, гендерний баланс теж може бути важливим.

Успіх команди частіше за все заліковується одній особі, лідеру або найбільш відомому учаснику. Ми зазвичай знаємо імʼя лише солісту гурту, запамʼятовуємо одного вченого з цілого колективу, а жінки отримують менші карʼєрні переваги коли стають співавторками публікацій з чоловіками.

Справедливо це чи ні, це так працює і це треба враховувати. Як лідеру, так і гравцям треба вміти грати в команді, щоб отримати максимальний мультиплікатор до інших компонентів успіху. І хоча результати не розподіляються рівномірно, користь може отримати кожен.


5 закон

Завдяки наполегливості успіх може прийти у будь-якому віці

Ейнштейн сказав «Людина, яка не зробила свого великого внеску в науку до тридцяти років, ніколи цього не зробить».

Це страх багатьох людей, що час втрачено, і якщо ти не зробив свого успіху до 30 (40, 50, 60…) років, то й все.

На перший погляд, статистика підтверджує цю ідею. Наприклад, більшість успішних наукових праць справді роблять люди на початку карʼєри в доволі молодому віці. Але детальний погляд на дані дозволив авторам отримати важливий інсайт.

Коли розглядали дані «успіх публікацій - стадія карʼєри», статистика вказувала на явний патерн, що більшість успішних праць опубліковано на початку карʼєри, а науковці мають тенденцію «згасати» з часом.

Але коли ті самі дані розглянули без прив'язки ко часу, лише відносно кількості опублікованих праць, патерн зник!

Кожна опублікована науковцем (якісна) праця — це як лотерейний білет, якій має свої шанси на успіх. Більшість вчених «купують свої лотерейні білети», тобто публікуються, в молодому віці. З часом їх продуктивність знижується, як і шанси на успіх. Не креативність, не шанси на відкриття чогось нового, не якість праці — а кількість спроб. Але багато хто не втрачав темп і зробив важливі відкриття наприкінці кар'єри або на пенсії.

Тож якщо ви задумали щось грандіозне у будь-якому віці – дійте! Відкрити / Коментувати

2022-12-16 16:10:22 Закони успіху за Барабаші (1/2)

Вільний переказ тез «Формули успіху». Врахуйте, що це не типова «книга самодопомоги», там немає прямих рецептів як досягати успіху, і багато інсайтів зарито в різноманітних історіях, які я звичайно не перекажу. Тож якщо щось із тез здасться цікавим, варто почитати книгу. А якщо ні – заощаджу вам час

1 закон

Продуктивність сприяє успіху, але коли продуктивність неможливо виміряти, мережі сприяють успіху

Перша складова успіху — про «продукт». Успіх людини чи команди залежить від продуктивності та цінності зробленого, успіх продукту чи товару — від якості (в сенсі відповідності потребам). 

Іноді продуктивність може бути точно визначена, наприклад, у деяких видах спорту. Чим швидше ти біжиш, тим кращій ти бігун, чим більше тенісних матчів ти виграв, тим кращій ти тенісист. Але в інших — продуктивність та успіх звʼязані не так просто. 

Аналіз технічної продуктивності футболістів (кількість реалізованих та зіпсованих контактів з мʼячем, кількість голів, жовтих та красних карток) не дозволяє прогнозувати висновки журналістів та експертів, кого вважати найкращими футболістами сезону. Але якщо до технічних даних додати контекстну інформацію (загальні результати матчів, складність окремих змагань, національність гравців, вік та інше), то вдається передбачити експертні висновки досить надійно.

Автор наводить багато прикладів з різних сфер. Як вибрати найкраще вино, якщо на конкурс виставляються вина найкращої якості, а експерти постійно помиляються в сліпих тестах? Як твори мистецтва здобувають всесвітню відомість. Або втрачають її, якщо не підтверджується авторство, адже якість не змінилася. 

Продуктивність важлива, але якщо її складно виміряти, успіх визначає мережа. І найкращі результати можна очікувати, коли «продукт» не тільки відповідає запитам мережі, але коли ще й персональний успіх є вигідним для мережі. Наприклад, галереї роблять собі імена на відомих художниках, а художники заробляють славу, виставляючись в авторитетних галереях, користуючись створеною ними мережею.

Розглядаючи «перший закон» автор навмисно зосередився на двох крайнощах успіху — індивідуальних видах спорту, де продуктивність ретельно й точно вимірюється, та візуальному мистецтві, де результативність оцінити неможливо. Більшість професій знаходяться десь посередині між цими двома крайнощами, тому продуктивність і мережі мають значення різною мірою, але завжди працюють разом.

2 закон

Результативність обмежена, але успіх необмежений

Продуктивність в спорті лімітована. Наприклад, починаючи з 1968 року, легкоатлети у середньому покращували світовий рекорд на дистанції 100 метрів на 0,05 секунди за 10 років. 

Усейн Болт покращив рекорд на 0,14 с за 1 рік та 3 місяці, здійснив «фізіологічний стрибок у майбутнє». Але якщо порівняти його результати з конкурентами, то він швидший менш ніж на 1%. Навіть в порівнянні зі звичайною здоровою людиною він швидше лише в 1,5-2 рази!

Продуктивність лімітована і в інших сферах. Найкращі з найкращих звісно можуть бути надзвичайно продуктивними, але зовсім не настільки краще «звичайної людини» як може здаватися з огляду на успіх, який не має лімітів.

Коли Барабаші видавав свою попередню книжку, він вирішив зʼясувати які твори були найуспішнішими на той момент. Це були книги Дена Брауна «Втрачений символ» (наступна за його твором «Код да Вінчі») та «Остання пісня» Ніколаса Спаркса. 

За обома бестселерами була наполеглива праця авторів, видавців, маркетологів, рецензентів та всіх причетних. Обидві книги можна вважати конкурентними в сенсі якості — не шедеври світової літератури, але люди саме це й бажають читати, якість як відповідність запиту. А ось результати продаж  відрізнялися на порядок, півтори сотні тисяч (що багато!) проти 1,2 млн копій.

Два закони в дії: коли якість неможливо виміряти, мережі визначають успіх, та цей успіх не має меж. Чисто аналізом тексту цих творів неможливо передбачити ані сам успіх, ані масштаб «вибуху». Саме необмежена природа успіху не дозволяє прогнозувати скільки нулів буде на лічильнику тільки на основі якості продукту. Відкрити / Коментувати

2022-12-14 19:05:01 Формула успіху Барабаші

Альберт-Ласло Барабаші відомий своїм внеском у розвиток науки про мережі та статистичної фізики складних систем.  

Мережі — це web, соціальні та професійні структури, структури бізнесів, лінгвістика, моделі біологічних та штучних нейронних систем, генетика — коротше майже всі науки використовують мережеві моделі, і Барабаші один з найбільш цитованих авторів з серією гучних наукових праць.

І ось в поле зору такого «Титану думки» (без стьобу!) потрапляє така меркантильна річ як успіх. Відмінну наукову статтю одного з його колег відмовлялися приймати у багатьох журналах, можливо тому, що в назві було слово "катастрофа".

– Тоді нехай твоїм наступним проєктом стане успіх, може, займешся наукою успіху?

У питанні була велика частка жарту, але варто було озвучити його, як обидва зрозуміли, що це може бути дуже цікаво. Вони завершили перший проєкт з науки успіху за два роки. Підсумкова стаття була опублікована в найпрестижнішому науковому журналі Science. Автори були приголомшені: почали з катастрофи, а дійшли успіху.

Ще кілька років праці й сам Барабаші публікує книгу з інтригуючою назвою «Формула. Універсальні закони успіху». Що це, фарс або прорив? І не те й не інше.

Метою автора (та декількох наукових колективів під його керівництвом) було сформулювати успіх як математичну задачу та знайти закономірності його досягнення, або як в назві — формулу успіху.

Ок, назва — то такий клікбейт. Хоча в книзі запропоновано пару формул, але вони виглядають більш як стьоб з Е=mc2 — найвідоміша у світі формула, яку мало хто розуміє як використовувати, або взагалі розуміє. 

Наприклад, у Барабаші:

S=Qr

успіх =  здатність перетворити ідею на відкриття (він це назвав Q фактором) помножена на цінність ідеї. Ну холера як дотепно.

Головна ідея — «Успіх це не про вас. Це про нас» (Success Isn’t About You. It’s About Us). Успіх – це явище колективне, а не індивідуальне, це наші зусилля та продуктивність, помножені на реакцію суспільства.

Автор формулює 5 законів успіху. «Як і закони тяжіння чи руху, закони успіху не можна переписати відповідно до наших потреб чи переконань, незалежно від того, наскільки вони справедливі чи твердо дотримуються. І прямий опір їм так само марний, як спроба полетіти, змахуючи руками вгору-вниз. Але так само, як інженери використовують своє розуміння механіки рідини та багато майструють, щоб покращити технологію літаків, ми можемо скористатися законами успіху, щоб винайти наше майбутнє»

На поверхневий погляд книга виглядає чи то збіркою дуже цікавих та ретельно дібраних історій успіху, які препаруються в пошуках закономірностей. Чи то публікацією відкриттів Капітана очевидність, адже закони успіху, які пропонує автор, виглядають трохи занадто «на поверхні» (ага, все геніальне — просто)). Чи взагалі польовою працею автора з тестування його гіпотез щодо успіху: чи зможу я зробити бестселер з рецептів та ідей всередині самого бестселеру?

Книжка в стилі наукпоп зі значною частиною популярного не дуже глибоко розкриває методології наукових дослідів, на які автор посилається, та залишає за текстом, мабуть, найцікавіші речі, наприклад, як саме мережі (в чому автор світова наукова зірка) працюють на успіх. Але в той самий час вона пронизана головною науковою якістю — цікавість до того, як світ працює. Наприклад, як працює успіх? І автор намагається зібрати цей пазл, не без успіхів!

В цьому сенсі це класна книжка для підлітків, такий собі «науковий детектив», в якому крім науковців героями є зіркі спорту, джазу та кіно. Головне, що серед зірок науковців багато! Але купу інсайтів отримає кожен, хто не поведеться на форму і буде пам'ятати, що автор точно не такий простий, як може здатися.


Сміло рекомендую «Формулу», не важке чтиво з дуже цікавими тезами та ідеями. Також можна подивитися коротку доповідь автора, вона навіть трохи більше про методологію досліджень, ніж в самій книжці.


Можу оформити в конспект тези, що занотував собі, якщо це цікаво — сигналізуйте якимось смайлами. Відкрити / Коментувати

2022-12-12 18:04:02 Коли конфлікти напевно не на користь: інтернет-тролінг

В продовження теми цінності конфліктів слід зазначити, що далеко не кожна суперечка може підвищувати якість прийнятих рішень чи взагалі призводити до якихось конструктивних наслідків. А деякі типи конфліктної поведінки взагалі слід сприймати як «червоні прапорці».

Наприклад, інтернет-тролінг — поведінка, яку напевно не треба толерувати, а тролів краще не просто не годувати, а швидко та безжалісно ліквідувати. В сенсі – відправляти в бан, фізично це робити в інтернеті на щастя не треба.

В чому саме тут ризик. Автори паралельного дослідження 2 університетів отримали переконливі докази того, що онлайн-тролінг мотивований (принаймні частково) садистськими нахилами. 

Інтернет надає садисту інструментарій для безкарного заподіяння болю, а також ефективні механізми раціоналізації своєї поведінки, що знижує відчуття провини. Наприклад, тролі можуть вважати, що мінімізують страждання інших, при цьому недооцінюючи реальні негативні наслідки своєї поведінки. Або перекладають вину на інших, класичне «жертва сама винна». Механізми повністю ідентичні побутовому садизму, помножені на інтернет безкарність та відчуття що «все не на справді». Тільки не для жертв.

Це все створює постійний цикл підтримки такої поведінки. Троль годується, зростає і стає справді небезпечним для психіки інших людей.

Звісно, не всі тролі є садистами. Користувачі можуть брати участь у тролінгу і з інших причин. Така поведінка може бути соціально-ситуативною, проявом невихованості (іноді люди просто не розуміють, що є можливість спілкуватися якось інакше, і навіть не отримують багато задоволення від свого стилю презентації), або просто непорозумінням. Можливо, майбутні дослідження дозволять все це класифікувати більш ретельно.

Але чи повинні невинні користувачі мережі досліджувати сорти лайна це все? Зважаючи на те, що троль справді може заподіяти психологічну шкоду, то напевно краща тактика якщо хтось вас тролить (навіть якщо так здається) — заблокувати негідника.

Звісно це не завжди так легко. З тролінгом можна зустрітися в професійному житті, коли банити всіх підряд не варіант. Та й у звичайному житті краще мати більше ніж одну тактику для поведінки.

Як діяти, якщо сумніваєтеся, ви зазнали атаки тролю чи це випадкове непорозуміння? Взагалі то відповідь «треба вчитися діяти», це потребує часу та прокачки соціальних навичок. Але приклад алгоритму може бути наступним.

Пам'ятайте, у минулому пості обговорювали, що для прийняття якісних рішень зазвичай потрібно більше часу. Дайте собі час розібратись. Але не пускайте ситуацію на самоплив, керуйте нею.

Повідомте потенційному тролю, що вам не подобається його поведінка (або ваші почуття в результаті цієї поведінки), коротко аргументуйте чому, повідомте, якої поведінки ви очікуєте і попередите про наслідки порушень.

Щось на кшталт: «Ви сформулювали ваше повідомлення досить грубо, я відчуваю дискомфорт і не хотів би продовжувати спілкуватися в такому форматі. Сподіваюся, що в майбутньому ми зможемо дискутувати конструктивно. Вам жовта картка.»

Жовта картка — відпрацьований спосіб попереджень у спорті, де потрібно швидко гасити конфлікти та некоректну поведінку. Зазвичай непогано працює і в інеті, люди сприймають цей символ і що він є кроком до червоної картки. Адекватних це утихомирює, вони сприймають зворотний зв'язок.

Дві чи три жовті картки — то вже в бан, без сумнівів та вагань. Відкрити / Коментувати

2022-12-09 13:35:55 Цінність конфліктів

Коко Шанель якось сказала, що «справжня жінка має з нічого вміти робити три речі: капелюшок, салат та скандал». От так й українці постійно демонструють здібність з нічого робити або якісь неймовірні дива, типу волонтерських зборів чи ніким неочікуваних перемог, або скандал. А може останнє то не вада, а один з компонентів успіху?

Дослідники використовували колективні обчислення (це така математична модель для вивчення того, як адаптивні системи розвʼязують проблеми), щоб зрозуміти цінність конфліктів в структурі влади в суспільствах приматів. Вони показали, що посилення конфліктів в групі призводить до збільшення часу прийняття рішень та в середньому покращує якість рішень на груповому рівні.

У дикій природі тварини адаптують свою поведінку до «шумного» середовища. Справа не у фактичному шумі, а в кількості інформації, яку вони повинні враховувати.  

На індивідуальному рівні при прийнятті рішень важливими є три фактори: точна оцінка навколишнього середовища, час, необхідний для прийняття рішення, і власні, а не колективні інтереси.  Оптимізувати всі три фактори майже неможливо. У більшості випадків існує компроміс між швидкістю і точністю, між колективним та особистим. При переході від індивідуальних рішень до групових виникає якийсь консенсус, де теж є компроміс між швидкістю і точністю.

Коли всі особи групи швидко приймають єдине рішення виникає надлишковий консенсус. Косяки риб переміщуються швидше і точніше, коли існує високий ступінь надлишкового консенсусу куди рухатися. Але при прийнятті складних рішень надлишковий консенсус може призводити не до кращих рішень.

Консенсус може складатися і в ситуації, коли окремі члени групи не згодні із загальним рішенням. І ці незгодні створюють умови для більш детального розгляду ситуації та прийняття кращих групових рішень.

Ієрархія у приматів тримається на оцінці бойових здібностей тварин. В ситуації конфлікту кожна мавпа повинна передбачити, чи виграє вона в бою з близьким за силою суперником. Впертість та очікування того, що противник здасться першим, підвищує ймовірність перемоги, але також продовжує бій та вірогідність травм. У конфліктах між тваринами, людських війнах та економіці цей компроміс впливає на стратегії, які використовуються для вирішення розбіжностей.

Структура влади, що точно відображає бойові здібності мавп, стабільніша, оскільки з меншою ймовірністю відбудеться виражена зміна ролей. Права (у сенсі політики) асиметрія дає свою цінність системі: усередині групи існує висока впевненість у тому, що кілька учасників мають непропорційну владу. Такі лідери мало платять під час конфліктів і можуть дозволити собі дорогу поведінку з управління конфліктами, яка є вигідною для групи.

Проте, є дані, що конфлікти які виражаються у вигляді контрольованого антагонізму (наприклад, бійки), коли особи можуть кидати виклик один одному при відносно невеликих витратах, можуть сприяти інноваціям, дозволяють тестувати різні стратегії та навіть покращувати соціальну згуртованість. Отже, за певних умов виявляється, що конфлікти можуть бути корисними.

Це також балансує соціальну структуру у групах приматів. «Правий консенсус» підтримує існуючий баланс влади, що робить групу стабільною та запобігає надлишку конфліктів. Але конфлікти існують та дозволяє групі замислюватися та коригувати стратегію, бо призводять до збільшення часу прийняття рішень та «складнішого моделювання», що в середньому підвищує якість агрегації інформації на груповому рівні.

Що цікаво, більш агресивна поведінка та вірогідність отримання комбатантами травм примушують мавп замислюватися ретельніше і часто не вступати в реальний конфлікт. Можливо, цього не вистачає в інтернет-срачах для балансу, ймовірність отримати по обличчю занадто низька?

Як би не було, у конфліктах інтересів може бути соціальна користь, якщо вони допомагають приймати рішення в шумному інформаційному середовищі. Головне вчасно зупинитися, зробити висновки, та повернутися до конструктивних дій! Відкрити / Коментувати

2022-12-07 14:23:12 Хто не розуміє англійську, дівчина зображена в позі воїна з йоги (warrior pose) стурбована різними думками типу «чи я щаслива», «який сенс мого життя» або «чи виглядають мої груди дивно в цьому топіку».

Підпис: тривожна поза (worrior pose) Відкрити / Коментувати

2022-12-06 16:02:44 Заразний сміх

Youtube підкинув відео, де чоловік заражає сміхом вагон метро. 19 мільйонів переглядів свідчать, що не тільки вагон. Може й ви посміхнетеся, не завадить.

До речі, контагіозність сміху може викликати й проблеми. В 1962 році в Танзанії три дівчини, які навчалися в школі-інтернаті, почали сміятися. Потім сміх почав поширюватися настільки, що 95 зі 159 учнів школи не могли зупинитися та продовжувати навчання. Школу довелося закрити, але після повторного відкриття понад 50 учнів знову постраждали, і результати поширилися на сусідні села.

До того моменту, як сміх припинився, а це продовжувалося півтора (а за деякими свідченнями 2,5) роки! Понад 1000 людей постраждали, як би дивно це слово не було в контексті сміху. На школу навіть були позови до суду, що вона дозволила проблемі вибратися назовні. А що їм було робити? Сміхокарантин з самоізоляцією?

Серед пояснень причин розглядається накопичений стрес, який відчували діти через завищені очікування з боку вчителів та батьків, тоді були важкі часи. Країна тільки отримала незалежність, життя змінювалось, діти були під тиском дисонансу між традиційним консерватизмом вдома і новими ідеями, що кидають виклик цим переконанням у школі. Можливо, це призвело до масового психогенного захворювання, основним симптомом якого був сміх. Але не єдиним симптомом, тому це не дуже й смішно.

Але з усіх варіантів масової істерії, типу масових суїцидів чи поклоніння вождям (так, деякі психіатри оцінюють культ особи в тоталітарних режимах як випадок масового психозу, на жаль маємо клінічний приклад) — сміх явно не гірший. На щастя, зазвичай заразність сміху річ доволі корисна.

Сміх як засіб соціальних комунікацій та запобігання конфліктів виявили навіть у мавп. Реплікація сміху відіграє важливу роль у соціальній комунікації шимпанзе, коли їхні соціальні партнери менш передбачувані та/або коли потреба у соціальній згуртованості зростає.

Результати сканування мозку людини також підтверджують, що сміх дійсно є заразним. Мозок реагує на чужий сміх, готує м’язи обличчя до того, щоб сміятися. На вимушений і щирий сміх активуються різні ділянки мозку та різні голосові системи, що дозволяє краще розуміти емоції та наміри іншої людини та краще взаємодіяти.

Схильність «заражатися» сміхом як тест на емпатію та EQ? Не доведено, але цілком можливо. Що напевно — сміх є міцним соціальним клеєм, що підвищує згуртованість в складних умовах. Користуйтесь! Відкрити / Коментувати

2022-12-05 16:06:22 Глибоке діафрагмальне дихання

Проста та ефективна техніка зниження стресу — глибоке діафрагмальне дихання, або дихальна медитація (нічого релігійного і складного). Є багато варіацій, пропоную найпростіший варіант.

Влаштовуйся зручніше. Ви можете лягти на спину в ліжку або на підлогу, підклавши під голову і коліна подушку. Немає можливості прийняти зручну позу — підійде будь-яка.

Вдихайте через ніс. Або через рот, згорнувши губи трубочкою, іноді другий варіант більш комфортний і допомагає швидше перемикнутися на спостереження за диханням. Знов таки, робіть як зручно, або як вдається по ситуації.

Вдихайте так, щоб ребра залишалися майже на місці та надувався живіт. Покладіть одну руку на живіт, відчуйте, як він підіймається. Направляйте увагу на сам процес вдиху, сфокусуйтеся що відчуваєте.

Видихайте через ніс. Спостерігайте як відбувається видих.

Не потрібно намагатися зупинити думки, вони будуть з'являтися у свідомості, як випадкові перехожі. Просто повертайтеся до дихання, спостерігайте як хочеться вдихнути, як на вдиху підіймається живіт, як з'являється бажання видихнути — плавний видих і новий цикл. 


Ще одна проста форма медитації – слухати. Просто закрийте очі та почніть слухати. Сфокусуйтеся на звуках навколо (найкраще працює в середовищі, де не дуже тихо та не надто галасне, можна включити якусь музику чи шум природи у навушниках). Слухайте звуки, без аналізу та роздумів. Без оцінки — не важливо, чи гуде холодильник, чи кашляє хтось, це просто звуки, які приходять і йдуть. Як і думки — приходять і йдуть, просто звуки, тільки в голові. Слухайте своє дихання, без вправ чи втручання, просто слухайте. Не чекайте на якісь стани, ефекти, зміни, нічого від себе не вимагайте, слухайте.


Головне — практика. Як у будь-яких вправах. Щоб бути готовим підняти важку вагу або пробігти спринт, потрібно тренуватись заздалегідь та регулярно. Щоб ефективно опанувати стрес, треба мати відпрацьовані техніки. Але в будь-якому випадку це може допомогти, просто важливо не завищувати очікування, а потім продовжувати та підвищувати тренованість.

Сподобаються ці вправи — практикуйте заради глибокого та швидкого занурення у медитацію. Не сподобаються  — спробуйте інші чи полюбіть ці через практику. Розкажіть о техніках зниження стресу батькам, тренуйтеся з дітьми, тренуйтеся самостійно, бо воно того варте.

Бережіть себе! Відкрити / Коментувати