Орестократія

2023-10-01 16:39:57 Uncle Sam там щось ухвалив, не передбачивши коштів на підтримку України. Чи варто хвилюватися?

Лише трішки. США входять у виборчу фазу, тому інформаційний простір не раз здригатиметься через перепалки між республіканцями та демократами щодо України. Покажу на ось цьому ж кейсі.

 Що насправді відбулося:

Президент США Джо Байден підписав схвалений Конгресом закон, який передбачає продовження фінансування уряду США до 17 листопада. Перед тим сенат - слідом за палатою представників - схвалив проєкт тимчасового фінансування уряду. Це відбулося менш ніж за чотири години до дедлайну.

 Гарячка виникла через те, що демократи та республіканці не змогли ухвалити бюджет країни, а тому підготували тимчасову «милицю», щоб уникнути shutdown з 1 жовтня 2023 року: тобто, коли частина державного апарату та всі військові залишаються без зарплат. 

 «Милиця» не передбачає фінансової та військової допомоги Україні.  Сенат напередодні запропонував її, та нижня палата Конгресу на вимогу трампістів виключила положення про $6,15 млрд додаткової підтримки Україні.

 Так що з допомогою?

 Джо Байден закликав Конгрес таки повернути додаткову фінансову підтримку для України, яка була виключена із бюджетного законопроєкту.

 "Сенат розгляне пакет фінансування для України «в дуже короткий термін» і може прийняти його як окремий законопроєкт або як частину більшого пакета фінансування для міноборони США. Будь-який пакет фінансування пройде в палаті представників", - сенатор Майк Раундз.

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-09-30 15:08:41 Історія з дивізійником з СС «Галичина» Ярославом Гунькою - черговий привід для інформаційної пропаганди кремля переспівати свою ж істеричну вигадку з 80-х

Тоді «совєти» запустили в Канаді кампанію про те, що там нібито живуть тисячі нацистських злочинців Ваффен-СС дивізія «Галичина». Чому це деза, і чи можна\варто називати дивізійників героями України, - про це я розмовляв з Володимиром Вʼятровичем, народним депутатом, екс-директором Інституту національної памʼяті. 

 З історичного боку про дивізію варто знати: 

 «Галичина» входила у склад військ «Ваффен СС» Німеччини у 1943–1945 роках. Це був не репресивний підрозділ Allgemeine SS (брав участь у Голокості й інших каральних операціях на окупованих територіях), а до т. зв. Waffen SS і призначений для бойових дій на фронті.

 За рішенням Гіммлера, дивізія не мала права мати назву «українська», щоб не пропагувати ідею незалежності України. Її назвали «галицькою», бо складатися вона мала з жителів тієї частини країни, яка раніше належала Австрії.

 У травні-червні 1943 року в дивізію зараховано 17 200 осіб. Частина добровольців розглядала перебування у «Галичині» як можливість здобути військовий досвід і зброю для того, щоб перейти до Української повстанської армії (УПА), яка на той момент не мала можливості вишколити й озброїти таку кількість вояків.

 З правового боку.

 По закінченню ІІ світової протягом років лунали звинувачення у скоєнні воєнних злочинів вояками дивізії, зокрема проти поляків та євреїв. На вимогу Фонду Візенталя і деяких членів парламенту Канади в 1986 році для розслідування фактів можливої присутності в Канаді воєнних злочинців була створена т. зв. комісія Дешена. За результатами вивчення архівних матеріалів і допиту свідків у Канаді й Західній Європі комісія підготувала звіт, в якому жоден з емігрантів - колишніх учасників дивізії «Галичина» не був визнаний винним у скоєнні воєнних злочинів під час ІІ світової війни. 

 Нюрнберзький процес, який тривав із 20 листопада 1945 року до 1 жовтня 1946-го і розглядав воєнні злочини нацистів, також не знайшов доказів скоєння вояками дивізії воєнних злочинів. Згадки про неї немає в обвинувальному акті, і жоден вояк «Галичини» засуджений не був.

 Дивізійниками опікувався Папа Римський Пій ХІІ.

 З морального боку. 

 Володимир Вʼятрович виступає проти глорифікації дивізійників: їх не варто називати борцями за незалежність, ці люди стали учасниками трагічних, а не героїчних подій в житті України. 

 Водночас і злочинцями їх називають переважно пропагандисти. 

Росіяни так сміливо клеять на всю українську історію СС-сівський шеврон тільки тому, що їм зійшла з рук колаборація Гітлера зі Сталіним. Сталінський режим не лише протягом майже двох років був посібником гітлерівського, але й окупував значну частину українських земель. Тому (але не тільки тому) сьогодні нам треба сміливо назвати сталінізм - окупаційним режимом, прирівнявши його до фашизму. Іншими словами, у ІІ світовій на українській землі воювали між собою два окупаційних режими.

Відео-версія розмови тут. 

А тут і тут хороші історичні добірки від Радіо Свобода за темою.  Відкрити / Коментувати

2023-09-29 09:09:07 ​Нагірний Карабах оголосив про перемогу спільного проєкту Путіна-Ердогана. Єреван пішов на втрату свідомо.

Невизнана «республіка» припиняє існування з 1 січня: карабаський конфлікт вирішено, цього разу - на користь Азербайджану, який відновив територіальну цілісність у міжнародно визнаних кордонах. Натомість Вірменія отримує можливість вийти з путінського імперського лона.   

 Спільну гру Ердогана та Путіна в Нагірному Карабаху (НК) можна простежити на деталях. Президенти бачилися 4 вересня, а вже з 19 на 20 вересня Азербайджан взяв під свій контроль всю територію НК, знаючи, що російський "миротворчий" контингент злагоджено колупатиметься в носі, не вступаючи в бойові дії з азербайджанськими ЗС. Інакше сьогодні ми смакували б прямим збройним зіткненням між Азербайджаном та РФ. 

Ердоган не приховує інтересу до геополітичного зміцнення Баку. Він називає президента Азербайджану братом, і ми розуміємо, що Ільхам Алієв є меншим братом, покликаним допомогти у відновлені величі Туреччини як спадкоємиці османської імперії. Уже багато написано про прагнення Ердогана домінувати у регіоні, і азербайджанський кейс чудово для цього підходить. 

 Натомість Путін проводить у Вірменії щось на кшталт «спеціальной воєнной операції», сподіваючись збурити у країні масові протести: для більшості вірмен повернення НК під контроль Баку є відвертим національним ляпасом. І дійсно, в Єревані спалахнули антиурядові виступи, на чолі яких виявилися проросійські політики.  
На угоду з Ердоганом-Алієвим Путіна змусила антиросійська політика місцевої влади. Лідер оксамитової революції Вірменії (2018 р), чинний премʼєр країни Нікол Пашинян виявився прихильником західних цінностей, зміцнював взаємини із Вашингтоном, який пообіцяв Єревану допомогу, в тому числі - і в оборонному секторі.

Важлива деталь: у середині цього місяця навіть розпочалися спільні навчання армій Вірменії та США. Не виключено, що саме турки попередили американців про очікувану турбулентність в цій країні, і пентагон підстрахував Єреван військами. Російські пропагандисти тривожно пишуть, що під виглядом участі в навчаннях до Вірменії прибули американські фахівці з контрдиверсійної та контртерористичної боротьби. Мовляв, щоб зусилля з відсторонення Пашиняна не увінчалися успіхом. 

Ще деталь: у момент антитерористичної операції в НК держсекретар США Блінкен організував переговори між Пашиняном та Алієвим, а Байден надіслав вірменському премʼєрові листа підтримки.

  Схоже, США переконали Пашиняна не вступати у війну з Алієвим, обіцяючи натомість підставити плече у подальшій прозахідній розбудові країни. 

 Пакт «Ердогана-Путіна» матиме неоднозначні результати для його організаторів. Туреччина однозначно виграла, досягнувши зміцнення Азербайджану, здобутки РФ сумнівніші. 

 Аналітики прогнозують, що повалити прозахідного Пашиняна кволій опозиції, т.зв. "карабаському клану" навряд чи вдасться. Принаймні, так поки що виглядає: потужного протесту організувати не вдається, а холості мітинги рано чи пізно загаснуть.

 Вірменія вийде з проросійських структур безпеки, а Москва змушена буде відкликати війська з бази в Ґюмрі. Після того Єреван зможе відбудовувати нову конфігурацію системи безпеки. 

 Нагірний Карабах, судячи з усього, це та ціна, яку уряд Вірменії СВІДОМО сплачує за вихід із кремлівського лона, аби розпочати нову сторінку своєї історії. Це зовсім не означає, що Єреван очікує безтурботне майбутнє, Росія, Азербайджан і навіть Іран можуть створити нові проблеми. Та це все одно будуть задачі із нової фази розвитку донедавна проросійської країни. 

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-09-28 10:01:14 «Путін не хоче переговорів, він мріє затягнути війну на роки», - десь таким є новий меседж багатьох світових медій, і при цьому вони, зазвичай, не наповнюють це послання аргументами. А запитання насправді важливе…

Чи здатна російська оборонка підтримувати війну роками, про це я розпитав Костянтина Машовця, відомого Zvиздец Мангусту, він - військовий оглядач, координатор проєкту «Інформаційний спротив».
Ми говорили про «війну складів», а також про те, які сьогодні у рашистів можливості вести затяжну війну.

Підписуйтеся на відео-версію «Орестократії». Відкрити / Коментувати

2023-09-27 14:19:32 ​«Знищення та очікування»: український контрнаступ не варто оцінювати в метрах квадратних, він ведеться в іншій парадигмі

 Австрійський військовий аналітик Том Купер чи не першим почав «лікувати» світ від хибного аналізу нинішнього етапу війни в Україні: «ЗСУ планомірно, масштабно, поступово знищує російські збройні сили. Щодня вражаються російські ППО, системи радіоелектронної боротьби, артилерія, тилове забезпечення, танки, сотні російських військовослужбовців. ЗСУ наступає тільки тоді, коли це доцільно. А коли росіяни вводять нові сили, знищується ще більше. Причому у величезних кількостях».

 Це єдина вірна "метрика" для оцінки цього наступу і єдиний "вихід" із цієї війни, - каже Купер. Він іронізує із багатьох західних політиків та експертів, котрі патякають про «повільні теми звільнення України», - це не швидка операція, але алгоритм працює. 

За кожен з останніх чотирьох місяців ЗСУ знищили більше російської артилерії, ніж за перші чотири місяці цього року, разом узяті. Це була добре спланована, ретельно і терпляче організована операція. Вона передбачала значне "придушення" російської ППО ще в другій половині червня й особливо в липні. Коли шлях було відкрито, розпочалося планомірне знищення російських артилерійських бригад і артилерії інших підрозділів. 

Також ЗСУ «не соромилися» громити й російську ППО: у липні-серпні Сили Оборони України знищили рекордне число систем протиповітряної оборони, а у вересні прицільно почали працювати по Криму. Враження штабу ЧФ - значною мірою - наслідок цих успіхів. 

 Українські БПЛА борознять поле бою, вишукуючи російські артилерійські установки. Російські бази в Криму вибухають одна за одною, в районі Токмака - теж. Ближче до лінії фронту росіяни зазнають таких втрат і такого знищення своєї техніки, що не встигають розгрібати свої "склади" для зберігання гармат і запасних стволів, особливо калібру 152 мм. Нинішні темпи виробництва танків і капітального ремонту Т-72 і Т-80 вже не встигають за втратами.

 Ось чому за останні кілька тижнів ЗСУ не домоглися серйозних територіальних успіхів: вони були зайняті знекровленням найкращих зʼєднань рашистів.  

 Тому коли черговий політик чи медіа писатиме про «повільні темпи контрнаступу» чи «відсутність територіальних здобутків» ми з вами маємо повне право вважати цю людину|медіа чи то невігласом, чи то маніпулятором. Що, в принципі, у нашому випадку, одне і теж. 

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-09-26 11:01:34 Фото дня: Ігор Коломойський у суді.

Завжди корисно поглянути на себе зі сторони. Хоча інколи буває запізно Відкрити / Коментувати

2023-09-25 15:22:17 ​США відкликає безлімітний чек для України: поляризується політичний ландшафт

Київ очікував отримати від Uncle Sam наступного року $24 млрд для поповнення державної скарбниці, - це більш ніж половина від загальної потреби в зовнішньому фінансуванні. Та американський уряд наразі, офіційно підтвердив лише декілька сот мільйонів дол. чергової військової допомоги. Наш найголовніший партнер - вже більше не партнер?

 Та ні, США - все ще партнер, але зараз ключову роль в ухваленні геополітичних рішень відіграє внутрішня політика. Традиційні маркери (як то національні інтереси та світова безпека) продовжують бути вагомими, але вони зникають з публічного порядку денного.  

 Сьогодні Білим Домом керує не раціо, а емоції... Не стратеги з аналітиками, а соціологи, що заміряють градус популізму та демагогії в головах електорату. І тут похвалитися нічим: як говорив Сунь Цзи в «Мистецтві війни», «Якщо нова слава не завойовується, стара забувається». Зараз демократи не здатні заполонити інформаційний простір українською перемогою, відтак республіканці заповнюють її антиукраїнською зрадою. Білим Дім змушений реагувати, змінювати політику, призначати контролерів за наданою допомогою і т.д.

Найближчий рік публічна позиція Байдена обмежуватиметься виборчими імперативами. Саме тому адміністрація сьогодні досить стримано говорить про надання нових озброєнь та внесення в бюджет США-2024 видатків на підтримку України. Відтак, залишається відкритим питання, чи отримає України від Uncle Sam очікувані мільярди, та в якому обсязі. Тим паче трампісти зацікавлені насолити адміністрації Байдена, і готуються заблокувати ухвалення бюджету, а відтак - і фінансування більшості "українських" програм. 

 США вирішили навіть ATACMS потайки передати України, - повідомляє FT. З одного боку, щоб росіяни похапцем не відтягнули свою логістику від лінії фронту, з іншого боку, аби зайвий раз не дратувати електорат.

Напрошується декілька висновків: 

 Протягом наступного виборчого циклу прихильність адміністрації Байдена до України не можна\не варто визначати по прилюдних заявах. Раціонально демократи зараз визнають, що по самі вуха втягнуті у війну в Україні, і в разі програшу Києва, висока ймовірність прямого конфлікту між Москвою та Вашингтоном. Водночас офіційна комунікація Білого Дому по Україні буде зовсім іншою.

 Тим часом Європа готується протистояти Московії без підтримки США. ЄС прагне значно розширити виробництво зброї, - від артилерії до систем протиракетної оборони, щоб євроспільнота могла забезпечити арсенали України самостійно. Очевидно, варто очікувати й на збільшення фінансової підтримки. 

 Зрештою, Київ може здобути «нову славу» (за Сунь Цзи), чи то на полі бою, чи на ниві боротьби з корупцією: американський політикум турбують не лише наші зовнішні вороги, але й внутрішні.

Підписуйтеся на «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-09-21 12:26:16 ​Путін створює міжнародну «партію умиротворення Байдена». Слідом за Папою туди вступив Ердоган.

«Лише Росія є перепоною для миру і здатна одномоментно припинити цю війну», - сказав президент Байден з трибуни ООН. Та кремль все ще вірить, що здатен вплинути на американського лідера, щоб той змусив Київ розміняти «мир на території».

Саме зараз бункерний підвищує ставки, вдаючи з себе «миротворця з гранатою». Він намагається перетворити адміністрацію Байдена на хірурга, що відріже від України частину територій.

Президент Туреччини Ердоган - черговий, хто намагається перекрутити американцям мізки на путінський лад. Це він напередодні сесії ООН озвучив набір непоєднуваних слів: «Наскільки надійним є Захід, настільки ж надійна і Росія», «я довіряю РФ так само як і Заходу», «Путін насправді виступає за припинення цієї війни якнайшвидше». І не варто називати Ердогана проросійським, він «і вашим, і нашим», тобто намагається кругом знайти свій інтерес, навіть якщо той погано пахне.

З такими ж приблизно меседжами виступив і Ватикан, і очільники Китаю, Бразилії, Угорщини та низки африканських країн. Також бек-вокалом їм підспівують голоси відомих на Заході журналістів та експертів. Задача зрозуміла: переконати Байдена, що Путін - хороший хлопець, а війна досі триває саме через непоступливість Києва.

Зауважте глибину деформації реальності: на тлі заяв Байдена («Росія - перепона для миру», «Лише вона здатна одномоментно припинити цю війну»), Ердоган як президент натівської держави, Папа Римський, відомі політики називають Путіна "хорошим хлопцем" та закликають зберегти обличчя Путіну, і сісти з ним за стіл. І кожен підтримкою кремлівського вигнанця переслідує свій меркантильний інтерес.
Путіну пощастило жити в час Ердогана, Франциска та да Сільва, бо 1945-го ніхто зі світових лідерів не закликав зберегти Гітлеру обличчя…

Створення «партії замирення Байдена» - це ІІ-ий етап світової інформаційно-психологічної операції кремля. На І-му етапі українцям вливали у вуха, що Захід кинув нашу державу напризволяще. Та є і ІІІ етап: повернення проросійського уряду в Київ. Кремль не відмовився від нього. В планах робити це за грузинським сценарієм: сіючи зневіру до Заходу, роздмухуючи в Україні полум’я почуття зради партнерами. Вже зараз пропагандони торують шлях до політичної кризи, що створить сприятливий ґрунт для культивування антизахідних політиків.

Зрештою, Білий Дім таки дав підстави для подібних маніпуляцій кремля. Напередодні широкомасштабного вторгнення, США і РФ встановили взаємні «правила» війни в Україні, якими проведено немало червоних ліній для США та України. Про них зараз відкрито пишуть західні аналітики:

У листопаді 2021 р. Байден відправив Вільяма Бернса (керівника ЦРУ, екс-посла у РФ) до Москви. Бернс - представник т.зв. «яструбів миру», очолюваних помічником президента з нацбезпеки Джейком Салліваном.

Адміністрація Байдена устами Бернса пообіцяла, що США не воюватимуть напряму та не добиватимуться зміни путінського режиму. Московія, своєю чергою, обмежить війну лише нападом на Україну.

Бернс практично дав бункерному карт-бланш напасти на Україну в обмін на ненапад на країни НАТО. Саме Бернс «прикрутив» запобіжник від повної перемоги України, оскільки термін «перемога» в розумінні Києва - це повний демонтаж режиму Путіна, а також знезараження Мордору від імперської ідеології, інший сценарій означатиме повторну війну.
В розумінні «яструбів миру», спроба ізолювати та покалічити Росію унеможливлює комунікації між РФ та США, а повна перемога проукраїнських сил в Європі може завдати шкоди американським інтересам в інших регіонах світу.

Висновок очевидний: Захід забороняє Україні вигравати війну, щоб врятувати російське самодержавство, а затягування Заходу з постачанням зброї для літнього контрнаступу стало дияволським подарунком кремлю.

Підписуйтеся на "Орестократію". Відкрити / Коментувати

2023-09-20 09:01:19 ​"Марнотворець": Ватикан намагається вирішити "китайські проблеми" ціною України 

Святий престол інколи поводить себе так, ніби Ісус Христос був китайцем, а його посланцем на землі став лідер КНР Сі Цзіньпінь: вплив Пекіну на папську державу колосальний; особливо це помітно у її заграванні до кремля. Посланець Ватикану Маттео Дзуппі тільки-но повернувся з Китаю і підкинув доказів цій гіпотезі.  

 Кардинал Дзуппі їздив у "мирне турне". Та не в Часів Яр і навіть не в Бахмут, а в Пекін. Та навіть цей факт уже перестає дивувати, коли дізнаєшся, що під час візиту ватиканського посланця покусав скажений Лавров, міністр закордонних справ Московії. Судіть самі:

 З Китаю кардинал повернувся повністю просякнутий ідеями кремля: «Для припинення війни [РФ проти України] всі сторони повинні рухатися в одному напрямку, тобто знайти ключ до справедливого та безпечного миру». 

 Лавров молодець, бо погодився вести діалог. Для певності Дзуппі обмотав свою русофілію в елітну ватиканську упаковку: «Це безперечно позитивний розвиток подій, і узгоджується з баченням Папи Франциска».

 Дзуппі бував і в Києві, і в Вашингтоні, і в Москві, та Пекін - це особливо історія. Адже Ватикан не приховує, що добивається прихильності Китаю. І Китай, подібно, готовий конвертувати свою лояльність на папське благословіння російської версії т.зв. «мирного плану».

 Тут сам час згадати, що Ватикан уже не вперше молиться «на російських святих». Папа Франциск неодноразово озвучував думки, що трактувалися як заохочення РФ до подальшої експансії.

 От зовсім нещодавно Папа фактично вихваляв російський імперіалізм путінського розливу, згадавши самодержців Петра І та Катерину ІІ й «величну, освічену імперію».  

 Навесні він з докором сказав, що українці «не так вже і мріють про мирні переговори, тому що український блок дуже сильний: Європа, США… Вони володіють великою силою». Це фактично рімейк лавровської фрази «Захід накачує Україну зброєю». І, - "російський народ – це великий народ... »

 А ще він молився за «невинно убієнну» Дугіну, збирався весною 2023-го побувати в РФ, і саме з російського боку відвідати Донбас.

Ватикан прагне добитися лояльності влади КНР в обмін на відновлення унітарної китайської католицької церкви, або рівних прав обох католицьких церков. Зараз у Китаї де-факто дві течії католиків. 

 Офіційна - Католицька асоціація Китаю: створена після «культурної революції», і діє під контролем уряду. Вона не визнає папського авторитету, і її метою є синхронізація католицької віри з китайськими комуністичними інтересами.

 Лояльна до Ватикану католицька церква, яка стикається з репресіями: влада переслідує релігійних діячів та вірян, які виражають незалежні від компартії Китаю думки.

Складається враження, що Ватикан готовий обміняти частину українських земель на лояльність Пекіну до китайської католицької церкви. Папа Франциск, схоже, вирішив погратися в кардинала Рішельє, який при дворах королів Людовика XIII і Людовика XIV більше займався формуванням французької монархії, аніж справами духовними. 

Папа Франциск, бажаючи підігравати великій світовій диктатурі, значно більше шкодить демократії та безпеці. 

Підписуйтеся «Орестократію». Відкрити / Коментувати

2023-09-18 21:29:54 Звичайні люди помирають по волі Господа, і лише росіяни відправляються на небо за забаганкою кремля.

Кадиров - не виняток. Схибленого на власній безпеці «дон-дона» могла отруїти лише найвища, найпотужніша сила Мордору. Тут сумнівів жодних немає, дискутувати можна лише щодо причин цієї ритуальної жертви.

З цього приводу цікавий дискурс відбувся у мене з Валерієм Кондратюком, генерал-лейтенантом, екскерівником ГУР МО та ексочільником СЗР.

В межах YouTube-версії «Орестократії» генерал відстоював думку, що зі смертю Кадирова Путін втратить амулет недоторканності й не дотягне до наступних президентських виборів.

Тоді як моя версія протилежна: лідер Чечні конає саме в імʼя перемоги вождя Мордору в березні 2024-го року.

Отож, хто вас переконав більше? Прошу після перегляду залишити ваш коментар…

Не забудьте підписатися на відео-версію «Орестократії». Відкрити / Коментувати