Ostap Drozdov

2022-06-13 13:11:26 Лінія фронту вже давно не на фронті. Лінія фронту – глибоко в тилу. Лінія фронту проходить по життю кожної людини, яка або за Україну, або далі всьо по старинці, тобто по-руски.

Коли ворог не може взяти країну в лоб – він лізе через тил. І він уже проліз. Не вчора й не позавчора – всі ці роки він із тилу підгнивав нашу країну, аби ці всі русифіковані гниляки мимоволі чи свідомо були провідниками інтересів колонізатора, його мови, культури, пам’яті. Мені нудко писати це всоте і втисячне.

Це дуже вигідно й самозаспокійливо – вважати лінією фронту далекий схід. Ми неминуче програємо – якщо не зробимо лінією фронту з росією самих себе, свої щоденні звички й практики, свої інфіковані уподобання й смаки.

Це дуже лицемірно – війну з росією віддати озброєним воїнам на передку, а самим за цей час роззброювати їх усім російським у тилу. Так нечесно.

Лінія фронту – це кожен, хто противиться всьому російському. Це і є квінтесенцією цієї війни. Відкрити / Коментувати

2022-06-13 10:08:06 Я далекий від думки, що розумові міазми на тему «великих і малих культур» є одиничною приватною думкою. Ні, це світоглядна позиція цілого пласту топ-політиків, яким настав час спрямувати одне просте питання. ХТО ВОНИ? Хто вони на рівні ідентичності?

Коли ви дивитеся на Анджея Дуду – в вас таких питань не виникне. Коли ви оцінюєте улюбленця публіки Боріса Джонсона – вам навіть не спаде на гадку питання: хто він на рівні ідентичності. Та й навіть при всій нелюбові до Макрона через його телефонний секс із бункером раз на тиждень – ви перед собою бачите француза до мозку кісток. А от коли ви дивитеся на плеяду наших лідерів сучасності, відкритим є уточнювальне питання щодо ідентичності: ХТО ВОНИ?

Людина – це те, до якої культурної матриці вона належить. Не паспорт, не прописка, не посада, не офшорні статки, не статусна впливовість – а приналежність до культурної матриці є основою ідентичності, бо все інше – надбудови.

Вони – російські люди за своєю культурною орієнтацією. Вони приналежні до рос.спадщини: від красного письменства до сучасного маскульту з крилатими фразами, мемами й ідеологемами made in russia.
Звідси – рафінована зверхність до національного українського.

Елементи, приналежні до культурної матриці московитів, повинні починати з перемоги над собою. Бо без цього ніяких інших перемог не буде. Ніколи і ні в чому. Відкрити / Коментувати

2022-06-12 22:10:16 Традиційно: каждої неділі – музичний номер для настрою. І ось саме такою музикою пасує завершити нинішнє свято, яке походить із красивих природолюбних доісторичних часів, коли люди ще були не гнобителем, а частинкою довкілля.

Гурт Lemko Bluegrass Band – унікальна музична формація, яка акустично й по-сучасному виконує дуже цікавий мультимікс стилів. Це лемківський блюґрас + карпатський свінг + гуцульський блюз. Колорит – несамовитий.

Для гарного зеленого автентичного настрою – пісня Буковина з сольного концерту Lemko Bluegrass Band на Lviv Music Room. Відкрити / Коментувати

2022-06-12 19:19:06 Давненько я не поповнював рубрику АРХІВ. А інколи там можна нарити цікаві й рідкісні, як з іншого життя, відеа, де на себе зараз дивишся, наче на третю особу.

Цим дуже архівним відеом за 2014 рік хочу вбити двох зайців, а саме: привітати Ларису Івшину з минулими уродинами (кілька днів тому) й освіжити в пам’яті зйомку, яка відбулася 8 років тому в редакції газети «День» для відеоресурсу «Dень-TV».

Архіви існують для того, аби, вигулькнувши з іншого контексту й порядку денного, його можна було співставити з днем теперішнім. У наш час 8 років – це прірва. Але навіть через неї прокладається кладка тих переконань, які понині змушують тримати планку максимально високо й щиро. Кому-кому, а газеті «День» це відомо, безсумнівно.

Для рубрики АРХІВ опублікую цей старий-престарий запис


Відкрити / Коментувати

2022-06-12 16:35:06 На свою країну я дивлюся головно під тим ракурсом, чи здатна мінятися цинічно-пограбункова система і чи спроможні ми її демонтовувати по цеглинці. Війну теж я розглядаю здебільшого під цим ракурсом. Бо гіпотетична перемога на огненних полях буде нульовою, якщо система виживе.

Не бачу просвітку. Система утвердилася як лототрон прізвищ, які суті не міняють. Гублюся в здогадках, чим це можна змінити. Виборами ні, революціями ні, мітингами ні, смертями ні, війною ні. Максимум – ми можемо по-дрібному оптимізовувати під суспільні потреби якісь дрібні аспекти. Сама по собі конструкція, філософія, інструментарій держави та влади не надається до реформ. Система буде діяти до самого кінця.

На зміну поганому прийдуть покращені погані, на зміну покращеним поганим прийдуть шикарно погані, на зміну шикарно поганим прийдуть геніяльно погані. Усі вони старі – навіть якщо їм і трішки за 40. Старі мисленням. Старі ставленням до себе і влади.

Запит знизу на докорінні зміни широко відчинив двері для нових. Виявилося, що в ці двері нема кому заходити. Так звані нові виявилися ще гіршими шакалами, ненаситними, зарплатними, лицемірними. Ще й із повнотою влади.

Боротьбі за справедливу, чисту, українську Україну можна віддати багато часу і життів, але їм це по барабану. Їх змінювати – це п’явками лікувати онкологію. Вони так і ставляться до нас – як до надокучливих п’явок, яких треба використати і викинути назад у болото.

Якщо навіть війна їх не міняє, то я вже не знаю. Відкрити / Коментувати

2022-06-12 13:45:06 Вступ України в ЄС має єдиного ворога. Це укр.влада з її свідомою брехнею й постійним кидаловом.
Ще 1 вересня 2021 року під час візиту Блінкена до Києва було презентовано Комісію стратегічного партнерства України й США. У тексті чітко зазначене зобов’язання України «негайно призначити прокурора САП».

Услід за цим пішов меморандум із МВФ, в якому це зобов’язання набуло дедлайну: «антикорупційного прокурора буде призначено до грудня 2021 року».
Під цим стоять 4 підписи: Зеленський, прем’єр Шмигаль, голова Нацбанку Шевченко й міністр фінансів Марченко.

На календарі – літо 2022. Кліка юних дарованій далеко й глибоко послали всіх наших західних партнерів, в яких ми на колінах просимо тепер і зброю, і санкції, й мільярди на відбудову. Обрання прокурора САП заблоковане владою. Бо тоді вона сяде.

Більше того, до зірвання конкурсу САП додаються не менш тяжкі плювки в бік Заходу. А саме: зупинено конкурс на нового директора НАБУ; досі не ліквідовано Окружний адміністративний суд Києва; в порушення меморандуму з МВФ досі НАБУ так і не отримало право на прослушку.

Вступ в ЄС - це час ікс для влади, яка плює в очі західним партнерам і свідомо саботує антикорупційну діяльність.
Вибір простий: Європа чи єрмако-татаровщина. Відкрити / Коментувати

2022-06-12 11:00:43 Мої найтяжчі (фізично) спогади дитинства – це якраз Зелені свята.

Ціле містечко стікалося на цвинтар. На третю годину дня. Немилосердне сонце, запах задутих сірників, розгарячені лавки, на яких можна було обпектися. Ксьондзи з’їжджалися на іномарках у доброму гуморі, їхні асистенти несли в руках чорні пакети Hugo Boss, в які люди мали кидати гроші.

На ксьондзів налітала зграя вірян, які норовили урвати свого ксьондза, аби той пошвидше покропив гріб і поспівав «Со святими упокой». За це готові були доплатити. Ксьондз по-змовницьки, мало не під круговою охороною всієї родини, переступав через чужі гроби і прямував до оплаченого. Там упівголоса прочитував скорочену версію поминального тропаря, на ходу називав імена усопших, які він читав прямо з надгробної плити, всі інтимно заспівували «Вічную пам’ять», ксьондз давав усім цілувати дерев’яний хрест, ощадливо кропив гріб — і йшов далі на розтерзання пастви.

Родина, якій пощастило відбути весь цей церемоніал, славила Бога, проклинала спеку і швиденько ішла на щедре застілля. Асистенти слуг Божих час від часу бігали до іномарок висипати повнющий кульок грошей. Було кілька ходок.

У багажнику вони завбачливо привозили з собою каністри зі свяченою водою. Асистенти через саморобну лійку (розрізана пластикова пляшка горловиною донизу) поповнювали запаси свяченої водиці у кропильницях, спустошували Hugo Boss і мерщій бігли з мокрою спиною до нових оплачених гробів.

Люди сиділи під парасолями, мліли від пекельної жаріні, махали листками румбарбару чи інших широколистних рослин, до жіночих ший прилипало непідібране волосся, чоловіки заживо маринувалися у костюмах і мештах, ксьондзи на автоматі кропили гріб за гробом, асистенти збирали гонорар, багатоголосся різнотембрових «сотвори їм вічную пам’ять» возносилося над цвинтарем, де мертві змагалися з живими у живучості.

Я й досі не розумію всього цього. Але віддаю належне традиції. Най людям буде. Відкрити / Коментувати

2022-06-11 21:09:06 Ми недооцінюємо масштабів скандалу з затриманням у Сербії екс-генерала СБУ Наумова.
Загадкове мовчання штатних ротів Банкової, навчених єрепенитися з кожного приводу й без нього – найкращий натяк, що діло кепське.

Наумов – це державний зрадник і російський кріт серед найближчого оточення лідера сучасності. Друг Баканов дав йому втекти з України (після обшуків по ст.111), знаючи, що Наумов – носій обширної бази секретних даних, так необхідних руским.

Позаяк Сербія – ватний союзник раші, то не маю сумнівів, що Наумов здасть усе. І крім таємниць, це буде також фактаж щодо корупції в оточенні супермена.

Агент НАБУ Є.Шевченко пише про фірму «Преміум пакет», яка належала німцеві Аксту, який був за кермом затриманого в Сербії авто. Цю фірму, пише Шевченко, кришував глава СБУ, тож вона миттєво стала найкрупнішим імпортером мобілок, побуттехніки, одягу й тканин. Причому без мита, бо ці товари номінувалися як «поштові відправлення».

Місячний обсяг цієї схеми, зі слів агента НАБУ, - 10 млн доларів. Частина з них ішла в партійну касу Слуги Народу (для зарплат у конвертах для кнопкодавів-ноунеймів). Також – на регіональні осередки. За що Наумов отримав від Зе звання генерала.

Подейкують, президент своїм указом на одне звання понизив Наумова через те, що той прихопив зі собою партійну касу.
Якщо Наумов видасть компромат про меркантильний інтерес особисто глави держави й глави СБУ, то ніякі «боневтікальні» піари не поможуть. Відкрити / Коментувати

2022-06-11 17:23:11 Нині було б 59 Лесику Дацюку. Людина-гумор, людина-свято, людина-дотеп. Не існує ні одної галицької забави, яка б не гопцидрипцала під Лесик Бенд і його народні хіти А най го качка копне в задницю, А журавлі у небі крякрякря, Цегейкова шуба твоя вже, як пес старий в лишаях.

На вічную пам’ять про Лесика публікую концерт його пам'яті у Lviv Music Room. Він унікальний. Прозвучала фактично вся культова батярська спадщина. В нас вийшов повноцінний фестиваль батярського шансону.

Прошу не плутати з блатняком! У цьому – суттєва різниця галицької батярської музики від зеківського шансону північносхідних племен матьперемать. Лесик Бенд - продовжувачі довоєнного батярського епосу, і в ньому неодмінно присутня нотка аристократизму, інтелігентності, етикету. Цим наша батярська культура Європи відрізняється від тюремного блатняка раші.

І ми це показали в цьому концерті. Всі іскрометні хіти Лесика Дацюка зібрані тут. Це данина цілому пласту батярсько-ресторанно-забавної музики, яка має свій шарм, свої тексти, свою глибину, свій настрій.
Навіть я заспівав


Відкрити / Коментувати

2022-06-11 13:53:06 Ловлю себе на думці, що чаша починає потроху переповнюватися.

Дочірня компанія Нафтогазу ("Нафтогазбезпека") купила собі 7 броньованих позашляховиків Toyota Land Cruiser на 950 тисяч євро. Дуже треба під час війни.

Радник голови правління Нафтогазу Олег Діденко місяць тому поповнив свій гараж новесеньким автомобілем Бентлі вартістю 500 тисяч доларів. Діденко – особистий «гаманець» Юрія Вітренка, очільника моноліста, де місячна зарлата – з сімома нулями, а премії - з вісьмома.
Як тільки покупка Бентлі за півмільйона доларів стала публічною - Нафтогаз вчинив геніяльно: звільнив радника і сказав, що не коментує покупки колишніх співробітників. Оце я розумію.

Одеса. Депутат облради від мерсько-труханівської партії "Довіряй ділам" бере 120 тисяч за залишенння на посаді головного лікаря якоїсь лікарні.
Івано-Франківськ. Начальник облавтодору бере 200 тисяч за погодження земельної ділянки під автостоянку.

Щодня – десятки звісток про корупцію різного рівня з усіх усюд. У людей життя триває. Чим далі в ліс (під час війни) – тим гидкіше стає жити серед наших людей, які навіть на згарищі своєї власної країни будуть за хабар продавати місця, щоб погріти руки над вогнем.

Це ніколи не скінчиться. Пропащий нарід. Відкрити / Коментувати