Ostap Drozdov

2022-06-19 17:22:06 З Чайковським усе просто.
Приналежність до українського визначається не походженням по лінії дідусів-бабусів – а включеністю в укр.нац.культуру.

Чайковський на укр.культуру не працював, до неї не належав, її не збагачував, її не опрацьовував творчо – відтак він був і залишається рос.композитором із далеким укр.корінням.

Це – як і з рускоязичними. Для них достатнім фактом є суха прив’язка до цієї землі. За цією логікою, бур’ян має більше прив’язок до землі, ніж рускомірні овци, які до українського по факту не належать, українське не сповідують, українське не примножують.

Мільйони Чайковських придумали собі полегшену відмазку: якщо в роду хтось-там був із мєстних, то й я автоматично теж. Та, власне, що ні! Мало, аби твій дід був звідсіля. Треба, щоб ВИ були звідсіля й жили в лоні нац.культури, а не ворожої.

Тому я – проти імені Чайковського Київської консерваторії. Не формальне походження, а реальна інтегрованість в укр.культуру є остаточним мірилом українськості. І всякі гнилі відмазки, які так лягають на душоньку малоросам, тут не спрацьовують. Відкрити / Коментувати

2022-06-19 14:03:06 До Данілова в мене жодних сентиментів. Вважаю його компонентом однієї й тієї ж команди, в якій комусь же ж треба грати вайлувату й брутальненьку роль баті-наглядача за веселим дитсадком.

Данілов ідеально пасує на роль із важким обличчям повідомляти жорсткі новини й влаштовувати публічні прочуханки юним дарованіям. Кожна надувна кулька потребує баласту, який не дає остаточно злетіти за вітром.

Одначе в випаді Данілова проти подоляка й арахамії, цих язикатих фесьок і самозакоханих пажів, криється трошки більше, ніж просто висіканка ременем. На поверхню виходить лінія розколу в оточенні найвеличнішого, який насправді однаково заохочує всіх грати свої ролі.

Це той тип кліки, в якій дружба й пацанячі особисті взаємини переважують посади й статуси. Тому найвеличніший не присікає словесну логорею своїх фрейлін. Тому найвеличніший із хіхіканням сприймає вичитування баті-наглядача.

В їхньому цирку вагабундо так прийнято. Хтось має смішити, хтось жонглювати, хтось акробатику демонструвати, а хтось просто диригувати оркестром, без якого цирк існувати не зможе, позаяк цирк без музики – потенційна божевільня. Відкрити / Коментувати

2022-06-19 11:00:39 Щонеділі я публікую настроєву музику з добірки Lviv Music Room. Сьогодні – подвійний шедевр: тексту (невмирущий Симоненко) і виконання (Піккардійська терція).

Не лише щонеділі, але щомиті варто в себе перепитувати: Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, мука твоя — єдина, очі твої — одні.

Живемо в найгірший із земних часів, коли в будь-яку мить «більше тебе не буде, завтра на цій землі інші ходитимуть люди, інші кохатимуть люди, добрі, ласкаві й злі».

Симоненко прожив коротюсінькі 28, але писав із висоти вічності.
Пісня «Ти знаєш, що ти — людина» - в настрій до скороминущості життя, яке ще більше загострює цінність дуже простих речей, які полягають у цінуванні кожної миті. Бо хочеш того чи ні — усмішка твоя єдина, мука твоя — єдина,
очі твої — одні. Відкрити / Коментувати

2022-06-18 21:57:16 Вечорова нація.
Хтось із етнопсихологів саме так охарактеризував українців. І в цьому меланхолійно-поетичному описі щось є.

У більшості нашого епосу, мелосу, поем і текстів найчастіше оспівується саме вечір – ліричний і короткотривалий відтинок доби, коли долискують останні відблиски сонця.

Воістину вечорова нація. Вдень була панщина, і поневолений українець чекав вечора як закінчення примусу. А вечір – то був час для себе, родини, приватного життя. Вечір – це і є цінні моменти свободи.

А от у державно-політичному житті вечорові нації не досягають успіхів. Вони програють всі свої ранки (початки) й дні (розпал процесів), бо чекають на супокійний вечір, а він передує ночі, темноті, сутінкам. Вечір – це пролог до темряви й сну.

Наука цієї війни полягає в тому, що крізь вечірність проривається активне сонце ранку, початку нової доби, і навіть найбільші меланхоліки беруться до шаблі, прокидаючи в собі ранково-денного пасіонарія.

Роздуми на вечір суботи… Відкрити / Коментувати

2022-06-18 17:45:17 Я винен, браття. Всі ми винні. Наш гріх судитимуть віки. За беріїв, за Соловки. За чорні, зганьблені, злочинні, перегвалтовані роки.

Це написав Іван Світличний, якого укр.політв’язні називали табірною совістю. Лише Особистості з громадянською совістю, етикою і здатністю до саморефлексій спроможні запитувати себе про колективну провину. Я винен, браття, всі ми винні – це найвища форма співвідповідальності за долю народу та співпричетності до неї/нього.

Не винен ніхто, бо винні всі – це ідеальна формула слабодухих лінивців, які ще не скоро стануть спроможними осягнути глибинні причини та передумови цієї війни. Не впала вона з неба. Хтось же готував грунт, свідомо чи несвідомо. Хтось же свідомо чи несвідомо зупиняв і саботував українські процеси, лишаючи люфт для російських.

Не зараз, а потім, над свіжо загоєними ранами таки доведеться кожному стати Світличним і сказати це вголос: «Я винен, браття, всі ми винні». Мусить колись статися той найвищий момент громадянського очищення, зрілості й катарсису, коли тема вини/провини насправді вивищиться до теми співвідповідальності за колективне горе, яке торкається кожного персонально


Відкрити / Коментувати

2022-06-18 14:07:06 Не беруся вгадувати, чому Боріс Джонсон алярмово прилетів зашліфовувати візит євротрійці днем раніше. Як показує досвід, Джонсон виринає на горизонті тоді, коли єрмачки починають свої мутки.

Але ось ця новина про масштабну програму навчання укр.військових у Великій Британії – вкрай сильна.
Кожних 120 днів = 10 тисяч дипломованих воїнів, вишколених на найсучаснішій зброї, ще й з реальним бойовим досвідом у найважчій війні сучасності.

Множимо на рік – і отримуємо 30 тисяч професійних бійців, що еквівалентно ударній силі всього НАТО. Поява щороку 30 тисяч мотивованих і навчених звитяжців – це і є повноцінні стандарти НАТО в діапазоні одного року.

Що цікаво - це ще один рикошет історії. 80 років тому саме Британія прийняла 20 тисяч наших героїв із дивізії Галичина. Британці не видали наших комбатантів на вимогу совєтів. Оці 20 тисяч змогли осісти в Британії – й зараз їхні нащадки ревно помагають тій самій Україні, яка що тоді, що зараз ховає Московію.

Історія циклічна. Британія завжди була нашою. Відкрити / Коментувати

2022-06-18 10:57:06 Нині 12 років тому помер португальський письменник Жозе Сарамаґу, нобеліант із літератури, парадоксальний і афористичний. Почав писати після 40, скандал на скандалі, але Нобеля просто так не дають, а, властиво, за творчість. Деякі цитати Жозе Сарамаґу - на старті суботнього дня для неквапливих роздумувань.

• Врятований врятований не назавжди, а приречений приречений остаточно.
• Щоб знищити дракона, треба відрубати його голову, а не підстригати кігті.
• «Потерпіть» - це найбільш нестерпне слово.
• Звикнути до війни так же легко, як важко відвикнути від неї.
• Перше фіаско найболючіше.
• Внутрішній голос завжди замовкає, коли воля тверда.
• Тим, хто щасливі, інше сонце світить.
• Хто збирається вмерти, той уже вмер, тільки ще не знає про це.
• Над нещастям інших насміхаються ті, хто втікають від свого.
• Люди – янголи, народжені без крил. У цьому й краса: обзавестися ними.
• Перша ознака самотності – коли почуваєшся марним.
• Ми завжди приходимо до того, що нас чекає.
• У мене совість настільки гнучка, що вона незмінно погоджується з усім, що б я не робив.
• Смерть самотужки вбиває набагато менше, ніж людина.
• Коли людину ображають, вона дорослішає.
• Ілюзія – це психічна хвороба, необхідна для нормального життя.
• Ми всі публічні люди, різниця лише в кількості публіки.
• Мертві боги залишаються богами назавжди.
• Я завжди говорю серйозно, особливо коли хочу розсмішити. Відкрити / Коментувати

2022-06-17 21:52:06 Рішення про перенесення Євробачення з України – абсолютно правильне. Поки війна й ракетні обстріли – про який пісенний конкурс світового масштабу може йти мова?

Євробачення – це насамперед розвага. Це життєрадісний кураж, який дисонує з історичним моментом кровопролитної війни.

Євробачення - це відкритість до світу, а наша країна повністю ізольована від світової авіалогістики, тут не літають літаки й нема сполучення з третиною територій усередині країни.

Євробаченння - це безпека всім учасникам. Звісно, всі ми мріємо про мирне небо наступного року, але наразі на то не виглядає.

Євробачення – це бізнес. Квитки на пісенний форум продаються за півроку наперед, житло бронюється так само заздалегідь, і нічого з цього нерозумно робити, коли країна в стані війни і нічого невідомо навіть на тиждень уперед.

Євробачення – це багатомільйонні видатки. Я розумію потирання рук у нашого доблесного чиновництва, готового хоч завтра освоювати мільйончики, але зараз не їхній час.

Я за Британію як місце проведення. Впевнений, наші браття-англосакси забезпечать Україні статус господаря, забрендують Євробачення в синьо-жовту кольористику й перетворять його у бенефіс України-господині. Відкрити / Коментувати

2022-06-17 19:34:06 Візовий режим із оркостаном – це погано. Бо візи – це дозвіл. І його можна буде отримати. Я стою на своїй позиції: не візи – а повна заборона в’їзду!

Кожен, хто зараз із вигуками «нарешті!» тішиться запровадженню візового режиму з чорною дірою, – будьте готові незабаром вітати на розвалинах Бучі й Ірпіні жон і вдів «асвабадітелей», які по візі приїдуть зробити селфі на місцях бойової слави свого «хероя». Чи пофоткати масові поховання українців для свого інстаграму.

Повна заборона в’їзду на підставі русогромадянства. Незалежно від віку, статі, освіти й поглядів. Із 24 лютого нічого не змінилося: відколи ру насмілився заїхати в нашу країну на танку, а не на туристичному автобусі, і відколи ру насмілився залетіти в нашу країну на бомбардувальнику, а не рейсовим лоукостом – ні про які візи не може бути мови. Лише заборона в’їзду! Ну а виїзд – на розсуд ЗСУ (формат 300 в кращому випадку і формат 200 в стандартному).

Нагадаю, багато країн ЄС у перший тиждень вторгнення припинили видачу віз росіянам. У Польщі росіян не заселяють у готель на підставі паспорта з двоголовою куркою.

Я вважаю, що мінімум до закінчення війни, а бажано назавше треба заборонити в’їзд будь-кому з країни-агресора. І не перебирати різні сорти лайна на предмет м’якшості


Відкрити / Коментувати

2022-06-17 16:11:06 Як кобель мітить свою територію – так орки одразу загарбані землі маркують ленінами, пушкінами, триколорами, червоношматтям та іншою комуно-росіянською дохлятиною.

Під час мого скайп-включення на телеканалі НТА колеги показали сюжет про «радянізацію й більшовизацію» окупованих територій, де в наші дні з гробу виринають усі декомунізовані перед тим символи й топоніми. Фатальна іронія долі: цей ідеологічний морг оживає яксамраз у тих регіонах, де не сильно підтримували перейменування та знесення постаментів катам, а подекуди й противилися будь-яким декомунізаційним процесам.

Боляче, що війна й окупація дає ось такі криваві уроки на користь простої, як цинкова труна путіна, істини: хто вчасно не позбувається більшовицької мертвячини – туди вона має найбільше шансів просочитися з пекла.

Історія – стервозний екзаменатор: на талон відправляє всіх, хто з першого разу не засвоює істин. Ось чому безповоротне дасвіданія має бути сказане по всій країні кожному прояву тоталітарної доби. Інакше вона воскресне й уб’є повторно


Відкрити / Коментувати