Ostap Drozdov

2022-06-06 10:01:53 А давайте всі гуртом побажаємо сил Масі Найєму перенести важке поранення в голову і вернутися в стрій.

Учора ввечері наздогнала мене ця тривожна звістка. Неабияк міцно тримаю кулаки за Масі.
Мав честь тричі його запрошувати на свою програму. Вийняткової інтелігентності людина, адвокат із цінностями. Пуштун, який чудово опанував українську мову, і ось уже двічі захищає свою Україну від загарбника.

Маю щиру надію, що спрацюють щирі побажання стількох людей одужувати. Масі Найєм – достойний приклад, як людина із іншим корінням так потужно зріднилася з українським.

Це інтерв’ю ми записали з Масі рік тому, в березні 2021, якраз у розпал справи Стерненка, де Масі pro bono захищав Сергія. Хто не мав змоги докладно знати Масі Найєма, це інтерв’ю допоможе склати його портрет.
Масі, ти мусиш з того вилізти!



Відкрити / Коментувати

2022-06-05 23:58:06 Підтримати копійчиною 4149499392774418
YouTube канал (https://youtube.com/c/DROZDOV)
Facebook профіль (https://www.facebook.com/ostap.drozdov)
Патреон https://www.patreon.com/drozdov Відкрити / Коментувати

2022-06-05 21:01:06 Нині 18 років тому помер Рональд Рейган.
Теж актор, але ще й світовий політик, який розвалив імперію зла. Прикро чути порівняння Рейгана з іншим теж актором, але в коротких підштаниках. Я полюбляю публікувати влучні цитати відомих людей, але нині опублікую уривки з прощальної промови Рейгана. І ви одразу зрозумієте, чому порівнювати когось із Рейганом – це убоге неуцтво.

• Бути вашим президентом – честь мого життя.
• Я ніколи не хотів займатися політикою. Я був задоволений своєю кар’єрою у світі розваг. Але пішов у політику, бо хотів захистити щось дорогоцінне.
• Те, що вони називали радикальним, насправді було правильним. Те, що вони називали небезпечним, було просто необхідним.
• Майже всі конституції світу - це документи, в яких уряди повідомляють людям, які їхні привілеї. Наша Конституція - це документ, в якому ми, народ, розповідаємо уряду, що йому дозволено робити.
• Ми, люди, - вільні. Ця віра була основою всього, що я робив.
• Людина не вільна, якщо уряд не обмежений.
• У міру розширення уряду – свобода зменшується.
• Люди є рушієм, а уряд – це машина. І ми вирішуємо, куди вона повинна йти, яким шляхом і як швидко.
• Коли ви на щось накладаєте великий податок – люди вироблятимуть менше. Отже, ми знизили податки, і люди виробляли більше, ніж будь-коли раніше.
• Економіка цвіла, як рослина, яку звільнили від сухих паростків. Наша економічна програма привела до найдовшого мирного часу в нашій історії: зростання реального доходу сім'ї, зниження рівня бідності, піднесення підприємництва та вибух нових технологій.
• Інформований патріотизм - те, чого ми хочемо. Відкрити / Коментувати

2022-06-05 17:48:11 Публікую нарізку своїх промов на програмі Говорить Великий Львів, присвяченій 100 дням війни.

До цифри 100 днів я б додав ще 8 років новітньої війни і 300 років історичної. В сумі виходить непримиренний, взаємовиключний антагонізм росії й України, коли будь-яка формула співіснування зі звіром означає перебування або в ньому, або під ним. У другу сотню днів повномасштабного вторгнення маємо увійти не з пошуком хороших, тюнінгованих руских, а з розумінням неможливості порозумітися.

На питання, як варто номінувати цю війну, я більше схиляюся до означення «визвольна». Ми визволяємся з руского міра, навіть якщо його носіїв усередині країни й влади – хоч греблю гати. Це вже незворотній шлях. Він непристойно довгий, під акомпанемент внутрішнього опору згвалтовано-колонізованих елементів, під отетеріле нерозуміння очевидних речей - тим то цей шлях і цінніший.


Відкрити / Коментувати

2022-06-05 14:03:11 Дикунсько-дилетантська історія про комісаршу Мар’яну Безуглу на передовій, яка закінчила сімейну медицину, але чується в силі перевіряти морально-психологічний стан бойових командирів, мені нагадала призабуту історію ще одного аматорства.

Андрій Слюсарчук. Більше відомий, як Доктор Пі. Аферист такий, що умудрився робити надскладні операції на мозку, маючи Червоноградське ПТУ (помічник майстра). Ющенко обіцяв штукареві цілий Інститут мозку, Янукович наукову державну премію виписав, а міністр Табачник нострифікував професорську атестацію самозванця, який підробляв медичні документи й видавав себе за генія-нейрохірурга. І калічив людей за великі гроші.

Віддалено всі ці детективні сюжети з некомпетентними вискочками, самозванцями й дилетантами, які беруться до надважливих справ, свідчать про хронічну укр.хворобу: тут нема запиту на високу професійність, а голий ентузіазм часто перекриває неспроможність виконати певні функції.

Якісні, висококомпетентні люди відсунуті на маргінес, натомість у фаворі – профанація і вдавання з себе профі. За цим нічого не стоїть, окрім щирого бажання, яке в рази більше від тямущості, обізнаності, майстерності та й просто придатності до взятої на себе ноші.

Безугла, прислана зверху на передок щось там контролювати й радити - це сумнозвісний ефект профана, коли профани настільки профани, що навіть не здатні усвідомити масштаби й ціну своєї профанації. Відкрити / Коментувати

2022-06-05 11:10:20 То вже стало неписаною традицією.
Щотижня недільний ранок я відкриваю добірною укр.музикою з архіву Lviv Music Room. Оскільки це перша неділя літа-2022, хочеться його наснажити несамовитою життєствердністю. Попри все. Незважаючи ні на що. Усупереч і назло ворогові. Радіймо сонцю і життю!

Ця пісня – рідкісний еталон українського блюзу. Вперше Радіймо сонцю і життю прозвучала 1977 у виконанні Тараса Петриненка ще у складі ВІА «Візерунки шляхів». Петриненківська версія була доволі обережною й м’якою, в той час про Щорса змушували співати, а не про «поки не згас останній промінь на обрії смеркання». Цю пісню швидко й надовго приховали, адже жанр блюзу вважався капіталістичним.

І ось на сольному концерті у Lviv Music Room ця пісня прозвучала у виконанні Зіновія Карача (гурт Wszystko). Прозвучала маєстатично, потужно, об’ємно, величаво. Настільки життєлюбно, що ця пісня звучить майже як гімн.

Хай налетів страшний буран і темно навкруги,
Та все одно повіє вітер і сонечко прогляне!
Радіймо сонцю і життю! Відкрити / Коментувати

2022-06-04 20:43:11 2491 – стільки років сьогодні виповнюється засновнику всієї західної філософії Сократові.
Він уперше в центр філософування поставив Людину. «В сонця є один недолік: воно не може бачити самого себе», - сказав Сократ дуже давно, а нині, з відстані тисячоліть, прості сентенції сонячного Сократа не втрачають своєї дороговказності.

• Краще мужньо померти, ніж жити в ганьбі.
• Заговори, щоб я тебе побачив.
• Коли молодь любить розкіш – вона погано вихована.
• Силою можна нажити лише ворога.
• Сильні уми обговорюють ідеї. Посередні уми обговорюють події. Слабкі уми обговорюють людей.
• У справжній дружбі немає різниці між давати і брати.
• Хто хоче – шукає можливості, хто не хоче – шукає причини.
• Як багато на світі речей, які мені не потрібні!
• Дивися і слухай більше, ніж говориш.
• Неуцтво приносить зло.
• Небезпеку можна подолати завжди – якщо людина готова хоч щось робити.
• Зла людина шкодить іншим без причини.
• Слово б'є болючіше від палиці.
• Хто хоче зрушити світ, нехай зрушить себе!
• Чим більше пізнаю людей, тим більше ціную мою собаку.
• У кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити.
• Я знаю тільки те, що нічого не знаю. Відкрити / Коментувати

2022-06-04 17:02:06 Людина – це те, до якої культури (матриці) вона належить. Не паспортні дані, не прописка, не актуальне місце обертання – а приналежність до культурної матриці є фундаментом ідентичності. За цією ознакою укр. істеблішментом є російські люди. Російські – за культурною орієнтацією.

Коли таку людину попросити о пів на п‘яту ранку (саме о цій порі почалося вторгнення) зачитати спросоння когось із рос. поетів – прозвучить членороздільний Пушкін, чи, якщо пощастить, Пастернак. А з укр. поетів – ніхто не прозвучить. Ну хіба що перший куплет «Заповіту» чи чогось шкільного заїждженого. Українка, Костенко чи хтось із маланюкового часу – всі вони далекі, чужі. Бо культурна орбіта – російська.

Якщо таку людину попросити назвати кількох знакових укр.медійників 90-х, буде мовчанка. Але точно згадається Лістьєв, Доренко, Познер, той же Нєвзоров і Лєонтьєв.
І так – у всьому гуманітарному. Люди російської культури мають терабайти інформації в мозку про все масове росіянське: від попси до письменства.
Культурні авторитети – лише російські, й цього не здатні змінити навіть бомби, теж російські.

Рос. культура зомбує і закодовує. В цьому її ціль – з ворожої стати рідною. Замінити національну. Убити її. Люди, які на рівні культурної ідентичності належать росії, можуть очолювати цілі держави і навіть провадити війни. Але все одно в вирішальну мить спрацює рубильник приналежності до культури ворога, і вона все згладить, усе пробачить, усе обнулить.

Люди, які культурно належать до московитів, повинні починати з перемоги над собою. Відкрити / Коментувати

2022-06-04 13:43:06 З отим «Польща нападе й відбере Галичину» насмішили мене, чесне слово.

Так і уявляю немитих поляків на танках, які виносять із львівських помешкань унітази, скручені килими, плазмові екрани й спідню білизну для своїх Агнєшок та Ельжбєт. І заздрісні написи польською мовою на стінах окупованих особняків «Ви занадто добре живете».

Лише збочена уява патрушева, якому, таке враження, з Афаністану привезли свіжу порцію білого порошку для нюхання, могла намалювати солдата в мундирі НАТО, який шуруповертом відкручує дорожний знак Івано-Франківськ і вішає натомість Stanisławów.

Вдавати з себе божевільного можуть або справжні психи, або підступно розумні циніки. Я схиляюся до другого варіанту, з тією лише поправкою, що всі без винятку кремляді настільки відстали від реалій та суспільних настроїв в Україні – що з цієї бульбашки самообманів їм уже до скону не вибратись.

Ну яка Польща... Ну яке захоплення… Великий респект афганським наркотрафікам, але наступного разу в москву варто посилати щось менш психоделічне і вставляльне.

Польща нападе – це і не смішно, і не страшно, і не погрозливо, і не каламбурно. Це – безсило. Нема чим уже лякати. Зате є чим вдавати з себе божевільних.

Видатний філософ-парапсихолог Олдос Гакслі попереджав: Божевільні звертаються до самої суті людини - її пристрасті й інстинктів, і тому завжди є небезпека, що хтось за цим піде. Тому – не вестися на ці припадки божевілля.

Як писала Ліна Костенко, буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані – то вже навік. Відкрити / Коментувати

2022-06-04 10:21:06 Архівні спомини підкинули мені дуже рідкісну програму 5-річної давнини (2017 рік), коли в Рівному, на каналі Сфера-ТV, мене посадили перед камерою і почали запитувати про глибокі й особисті речі.

Зазвичай всі мої інтерв’ю були й є злободенні, громадянсько-стурбовані. Тому ось такі програми, які межують із самоаналізом та ауторефлексіями, дійсно рідкість.

Задля різноманіття поділюся сьогодні, в суботній ранок (він ніколи в мене не є швидким і біготливим) оцією спокійною, суб’єктивною Анатомією Думки за 2017 рік.

Дитинство. Любов у множині. Панібратські стосунки з небом. Немоління наніч. Крах держави. Нестатеве мислення. Щастя й бідність. Рай як вигадка хитрих. Старість як красивий занепад.

Рідко про такі засадничо-існувальні речі говориться навіть наодинці з собою, не кажучи вже публічно. Кому буде по-суботньому цікаво, то публікую посилання


Відкрити / Коментувати