Pavlo Derkach

2022-06-27 11:41:32 КРІЗЬ СОН

Посміхнись ледь помітно крізь сон,
У туманами сповнений час,
Де на стінах проміння бутон
Розкривається світлом для нас.

На волосся впаде пелюстком,
Ненароком торкнувшись плеча,
Стане бажаним кисню ковтком,
Немов ранку яскрава свіча.

Зачарована неба блакить,
Як твоя світанкова краса,
Знов закохуюсь я у цю мить,
Коли трави вмиває роса.

Доки сонце пробуджує день,
Моє щастя в маленьких речах,
Під акорди пташиних пісень,
Щось приємне ти бачиш у снах.

Павло Деркач
07.06.2022 Відкрити / Коментувати

2022-06-24 08:49:41 ЛІС

Я ліс сумним запам'ятаю,
Він від удару дім закрив,
Птахи сполохані літали,
Кругом був плач їх, а не спів.

Із ран понівечених сосен,
Бурштину краплі золоті,
Стікали долі, наче сльози,
Такі гіркі, й такі святі.

Дерева, зрізані металом,
Мов перебиті сірники,
Лягли під вибуховим валом,
Вночі старались літаки.

Мені болить природи втрата,
Та, кажуть, все лікує час.
Тут кожен стовбур - міцна варта,
Що до кінця стоїть за нас.

Павло Деркач
23.06.2022 Відкрити / Коментувати

2022-06-21 08:24:06 МАНІФЕСТ

Моя свідомість - суцільнолита,
Мої ідеали - сталева плита,
Дороги мої - тернисті шляхи,
Моєї землі не візьмуть вороги.

Уся моя сіль з жіночих очей,
Де правда - там міць, від ніг до плечей,
Де віра - там єдність дій і думок,
За кроком крок, за уроком урок.

Моїх людей не зламає війна,
Бо кожен із нас - гранітна стіна!
Бо ми вже давно дійшли до межі,
Закінчаться кулі - дістанем ножі.

Немає страху у вільних серцях!
Нас синьо-жовтий поєднує стяг!
Лиш сильним зірки палають яскраво,
Героям моєї країни - слава!

Павло Деркач
18.06.2022 Відкрити / Коментувати

2022-06-17 17:50:26 ІНСТИНКТ

Мені нема діла до того, що шепчуть за стінами.
Лиш сказане в очі сміливості має ціну.
Останні новини стирають майбутнє лавинами,
І рвуть нерви, наче натягнуту міцно струну.

Всі змішані карти, немов би намисто розірване.
Хто стежить за грою, чи знає ходи наперед?
Одна тільки доля завжди відбиває козирними,
Й тузів з рукава підкидає в останній момент.

Шляхи і дороги за руки гуляють з поразками,
І як відшукати важливе у купі дрібниць?
Розірвані душі навчились ховати за масками.
Тут небо пусте, а у жменях немає синиць.

Хоч зламана ззовні, тварина залишиться сильною.
Їй також знайомі прильоти і вибухів жах.
Повітря у клітці до скону вдихатиме вільною,
Тримаючи в пам'яті дике життя у лісах.

І частота пульсу не скоро ще стане повільною,
Зализані рани, та біль цей навряд чи мине.
Аби тільки лінія серця не стала суцільною,
Інстинкт виживання для всіх на війні головне.

Павло Деркач
17.06.2022 Відкрити / Коментувати

2022-06-14 00:58:25 ХВИЛИНА

Залиш мені хвилину перед сном,
Звучить твій голос, наче колискова,
Могутнім антидотом проти втом
На зламі ночі стане ця розмова.

Де я сьогодні ліжко постелю?
Чи падатимуть з неба ясні зорі?
Нехай тихенько сказане люблю
В моїх думках заграє на повторі.

Ще невідомо скільки битий шлях
Водитиме по звивистій спіралі.
Твої слова на місці вдержать дах,
І захистять від злив свинцю і сталі.

Вечірній діалог про головне
Немов міцна броня закриє спину.
Ніщо не вічне, і війна мине!
Та поки на кохання лиш хвилина.

Павло Деркач
10.06.2022 Відкрити / Коментувати

2022-06-10 10:17:08 НА ПАУЗІ

Нескорені вершини зачекають,
На паузу поставлене життя.
Мої думки знов горами блукають,
Й до океану мріями летять.

У лютому, у березні, у квітні,
Коли тремтіли стіни повсякчас,
Я плечі обіймав твої тендітні,
І уявляв біля готелю нас.

Де засмагала золотава шкіра,
Й волоссям ніжно грався бриз,
Мене тримала в світле віра,
Що кращі дні іще не відбулись.

Попереду найліпше наше літо!
Надія - вірний шлях із небуття!
А поки ми розкидані по світу,
На паузі залишиться життя.

Павло Деркач
05.06.2022 Відкрити / Коментувати

2022-06-08 06:04:47 ПОГЛЯД

Очей всі постріли вражали ціль,
Для щастя існувало лиш сьогодні.
Скеля у морі не боїться хвиль,
Але під натиском впаде в безодню.

І хай яка би не була міцна,
Зігріта сонцем, тала серця крига.
Нарешті у мій дім прийшла весна,
Влилася в душу підступом відлиги.

Заполонила посмішкою світ,
Врізалась променем в ночей безсоння,
Свій теплий в ліжку залишила слід,
І пила каву десь на підвіконні.

Тримала міцно, та без ланцюгів,
Яскравим світлом ти в мені горіла.
Глубоким поглядом без зайвих слів
Своє кохаю ніжно говорила.

Павло Деркач
02.06.2022 Відкрити / Коментувати

2022-06-05 07:23:38 Я ЗАЛИШАЮСЬ ТУТ!

Навколо тебе обертається мій світ,
Напевно притяжіння має силу.
Ракетами нас вибило з орбіт,
Сиренами зламало сни і крила.

Я відчуваю все, знаю чому мовчиш,
І як болять на серці шви та шрами.
Минуле ріже душу, наче гострий ніж,
Ніч спогадами тягне на дно ями.

Твій погляд серед вулиць знайде пустоту,
В будинках із підбитими очима,
Там кинуті тварини на посту
Чекають, що повернуться за ними.

Та десь у глибині є потаємний кут,
В якому досі ще живі надії.
Ти поряд, і тому я залишаюсь тут!
У місті, де зростають наші мрії.

Павло Деркач
25.05.2022 Відкрити / Коментувати

2022-05-31 15:46:16 КОМПРОМІСИ

Ви, напевно, любити втомились,
Віддавати все перегоріли.
Де раніше багаття іскрилось
Відтепер лиш земля почорніла?

Загасили вогонь ненароком,
Геть залили сльозами-дощами,
І по сходах униз крок за кроком
В невідомість тікали з речами.

Чим закінчились всі поєдинки?
Перемога? В двобої програли.
Неважливими стали відтінки,
Непомічені тліли сигнали.

Що тримало колись - потьмяніло,
Кольори поступово згасали.
Від байдужості зтихли, змарніли,
Хоч мовчали, та й досі кохали.

В перехресті заплутаних ліній
На долонях блукали причини.
Де гаряче пекло - тепер іній.
Були цілим...Втрачали частини.

Не шукали любов незнайому,
Бо до пошуків люди звикають.
Повертались скоріше додому.
Відчували - там досі чекають.

Це підступне поняття назавжди,
В одну мить можуть статися зміни.
Почуття не саджайте за ґрати,
І образами не зводьте стіни.

Павло Деркач
30.05.2022 Відкрити / Коментувати

2022-05-27 20:26:57 ОБЕРІГ

Я їду на Захід, ти їдеш на Схід.
Там буде безпечно, чи ні...
Хвилини в прощанні прискорюють хід,
В словах чути ноти сумні.

А хто його знає, куди прилетить,
Чи встоїть наш внутрішній світ...
Благаю, дзвони хоча би на мить,
Щоб просто сказати привіт.

І скільки ще нам побачити драм,
Й вокзалів вдихати жалі,
Де колії линуть к чужим берегам
Такої своєї землі.

Ти їдеш на Захід, я їду на Схід.
Кохана, не треба, не плач.
За те, що постарів на декілька літ,
І не поголився пробач.

Замерзли долоні ось тут на пероні
Так міцно тебе обійму.
Всередині буря, невидима ззовні,
Пробач, що залишу саму...

І сонця ліхтар виринав із-за хмар,
Важливе сказати я встиг!
Кохаю тебе!...І тримаєм удар!
Любов твоя - мій оберіг!

Павло Деркач
27.05.2022 Відкрити / Коментувати