Пепел Клааса

2022-08-03 19:55:49 Такая семья классная! Відкрити / Коментувати

2022-08-03 00:31:07 Всем спокойной ночи. Говорят, у оккупантов опять что-то горит в районе Чернобаевки

Чат закрыт до утра. Відкрити / Коментувати

2022-08-03 00:31:07 Красивое Відкрити / Коментувати

2022-07-28 23:30:17 Месяц в подвале в Ягодном. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 21:14:37 "Энергоатом" сообщил, что российские военные разместили тяжелую военную технику, оружие и взрывчатку в машинном зале 1-го энергоблока Запорожской АЭС

Речь, по данным украинского госпредприятия, идет по меньшей мере о 14 единицах тяжелой военной техники: "Весь арсенал ввезенной тяжелой техники со всем боекомплектом находится сейчас совсем рядом с оборудованием, обеспечивающим работу турбогенератора", – говорится в сообщении. В частности, оружие располагается в непосредственной близости к главному маслобаку, в котором есть воспламеняющееся масло, охлаждающее паровую турбину. Там также содержится взрывоопасный водород, используемый для охлаждения генератора.

"Военная техника захватчиков сделала невозможным доступ специализированных пожарных и других машин к машине энергоблока №1", – предостерегают в “Энергоатоме”, отмечая, что пожар в машинном зале может произойти из-за случайной детонации боекомплекта.

Город Энергодар Запорожской области, где расположена АЭС, и сама атомная станция оккупированы российскими военными. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 21:14:36 Фоновая тревожность на тему АЭС, видимо, так до конца войны и будет с нами Відкрити / Коментувати

2022-07-16 00:12:54 Спи, засыпай. Пусть во сне тебе видится
То, что не видно другим.
Знаешь, сынок, в городе Винница
Жил один мальчик, Максим.

Он, как и ты, улыбался в манеже,
Пёк из песка куличи.
Мы с его мамой, наверное, те же
Песенки пели в ночи.

К детской щеке что есть сил прижимаюсь,
В сердце разбитом храня,
Как обнимала та мама, пытаясь
Сына закрыть от огня. Відкрити / Коментувати

2022-07-15 01:49:40 Больше всего выводит из равновесия бессмысленность этих убийств. Деморализовать ими целую страну до капитуляции невозможно: её можно только разозлить. Терроризм крайне редко приводит к ощутимым результатам.
У нормальных людей буксуют и эмоциональная, и рациональная части. Эмоциональной части очень плохо по понятным причинам: включается эмпатия, или страх, или ещё что-нибудь. А вот рациональной плохо от бессмысленности. Вот убили вы 20 с лишним тысяч человек в Мариуполе – И ЧТО? Вот расстреляли вы Винницу, детей убили, И ЧТО? Что вы этим сказать-то хотите, безумцы?
Муж мой сегодня ужасался: вот, взорвали химарсами боекомплект, и вместе с боекомплектом взорвались и российские войска, которые расположили (!) рядом с этим БК. Почему, зачем? Это культ Кетцалькоатля какого-то или что?
Мне помогает это всё пережить только то, что я почти наизусть знаю «Швейка». По степени бессмысленности эта война догоняет Первую Мировую. Очень много общего. Відкрити / Коментувати

2022-07-11 23:06:55 Всё как есть

Відкрити / Коментувати

2022-07-10 12:48:18 Марія із Маріуполя на держкордоні з Польщею
Перечитує список із непрощѐнного і непро̀щеного
Марії із Маріуполя вітер волосся пестить
Марія носить на шиї смерть, ніби натільний хрестик
Переживає: «Хоч би не думали, що начепила таке навмисне»
Марія ту смерть прикриває червоним намистом
Марія тішиться дуже намистом, а ще — зеленими кедами
У неї серце розбите бомбами і ракетами
Шкіра її тонка, за відчуттями — ніби обідрана
Якби ж вона могла плакати, то сльози б лилися відрами
Вона би викричала, нігтями видрала дірку у часопросторі
Багажник Маріїної машини заповнений помстою
Цілеспрямованою, високоточною, контрабандною
Марія кутає помсту у пледик з мультяшними пандами
Рожевий, плюшевий пледик, приємний на дотик
Марія із Маріуполя фотографує рудого котика
Фотографує пташечку, що пролітає над площею
Повільно рухається черга на держкордоні з Польщею
Марія лається: «Чого так довго, ну що там усі стали?»
Маріїн скелет — із найміцнішої азовсталі
Марія думає: «Якщо сьогодні все добре піде —
Доїду до Львова, а завтра уже на південь»
Помста в її багажнику — смертоносна, люта, позазаконна
Марія збирала її поза межами й поза кордонами
України, Польщі, Європи та видимого світу
Марія має тепер багато знайомих, ну, знаєте, звідти,
Куди дід перевозить човном і в дорозі цитує Гомера
Ті знайомі говорять Марії: «І що з того, що ми померли?
У нас тут свій Маріуполь, бач, який гарний
У мертвих теж є що передати для армії
У нас довжелезні списки непро̀щеного й непрощѐнного
Наша помста виросла із домів, що згоріли дощенту
Помстою би вхерачить стерв’ятників, що на згарищі гні̀здяться
Зможеш, Маріє? Ти ж добре знаєшся на логістиці»
І ось Марія на українсько-польському держкордоні
Щебече із прикордонниками, прикордонники мочать коні
Марія сміється, сміх виблискує, мов розсипаються перли
Вона думає: «Як мені зрозуміти — я ще жива чи уже умерла?»
Помста в багажнику в неї холодна, важка, але серце її гріє
Маріуполь тим часом чекає. Чекає свою Марію

Автор: Марина Пономаренко Відкрити / Коментувати