2021-06-08 18:43:25
Майже на кожному фото, яке можна знайти в мережі, військовослужбовці Родезійських Сил Безпеки вдягнені у характерний для них елемент спорядження- розвантажувальну систему типу "нагрудник". У цього елементу військового спорядження багато назв- нагрудник, чест-ріг та навіть "ліфчик".
Цікавою є історія походження чест-рігів і причина любові до них родезійців. Річ у тім, що в той час вони більше були відомі як "Чі-ком", від China communist, китайський комуніст. Першими використовувати їх почали саме у армії Китаю, як основну розвантажувальну систему під китайську копію АК- Тип 56. В китайських документах ця розвантажувальна система мала назву Тип-58 і була розрахована на три магазини АК та 4 гранати Ф-1. Виготовлялась вона з брезентової тканини- міцної та надійної. Такі ліфчики були простими у виробництві, надійними і зручними- напротивагу радянським підсумкам на ремінь, так гарно відомим будь-якому солдату пострадянських армій. Китайські військові інструктори свого часу навчали, тренували та озброювали армію Північного В'єтнаму- бійці якої теж полюбили славнозвісні чі-коми.
Американські військовослужбовці швидко навчилися поважати цей тип спорядження. Деякі бійці вважали його зручнішим за американські розвантажувальні системи- в першу чергу мова йде про тканеві бандальєри під магазини М-16, що якийсь час масово використовувались бійцями в патрулях. Крім того, деякі американські ветерани стверджували, що іноді в'єтнамські бійці в чі-комах переживали влучання з гвинтівки в торс: траплялося, що металеві магазини до АК, що знаходилися на грудях в'єтнамців, виконували роль такого собі бронеелементу і зупиняли кулю. Деякі бійці американських підрозділів спецпризначення, наприклад славнозвісні Зелені Берети, що під час виконання завдань часто-густо використовували АК теж носили чі-коми. Таким чином, у спогадах американських ветеранів "ліфчик" був найкращим елементом спорядження з усіх, які в'єтнамці тільки мали на озброєнні.
Після завершення війни у В'єтнамі, деяка частина ветеранів вирушила до Родезії у якості добровольців. В цей час родезійці, в основній своїй масі, використовували старі британські та ПАРівські розвантажувальні системи типу РПС- характерні для Західних (і не тільки) армій того періоду. Однак, керуючись власним досвідом боєзіткнень з солдатами ЗАНЛА, яких тренувала і забезпечувала армія Китаю, родезійці теж оцінили елегантність і простоту чі-комів, які масово використовувались терористами. Скаути Селуса, які в ході своїх псевдо-терористичних операцій були озброєні АК та носили спорядження, характерне для терористів швидко полюбили трофейне спорядження. Деякі ветерани до цього дня стверджують, що спорядження терористів було набагато зручнішим і кращим за те, яке мала на озброєнні армія. Крім того, досвід американців теж мав свій вклад- серед військових з'явився попит на аналогічний "ліфчик", але розрахований під магазини до гвинтівки FN FAL.
В середині сімдесятих років, деякі приватні компанії, що виготовляли спорядження у Родезії, почали відшивати власні варіанти чест-рігів. Вони були досить різноманітними: кожна компанія мала свій варіант, подекуди навіть по декілька варіантів. Найбільш типовим був простий нагрудник від компанії North на чотири магазини до FN FAL та дві гранати.
Дуже скоро такі честр-ріги стали неймовірно популярними. Бійці радо купляли їх і використовували під час бойових операцій- в комбінації з армійськими РПС, на яких переносили воду, гранати та інше оснащення. Армійське керівництво не було проти такої практики- навіть навпаки, офіцери самі почали надавати перевагу чест-рігам. Такий тип розвантажувальної системи дуже підходив родезійцям- в ній значно зручніше було розміститися у вертольоті, а при улюбленій родезійській стрільбі стоячи вона давала який-не-який захист та зручність при перезарядці.
Отак елемент військового спорядження ворожого Родезії Китаю став характерним елементом озброєння її солдатів.
421 views15:43
Р
