SexED

2021-10-18 20:00:26 Відкрити / Коментувати

2021-10-18 19:59:06 МЕТОДИ КОНТРАЦЕПЦІЇ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ

Підлітки, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), — це особи віком від 10 до 19 років, які складають майже одну п’яту населення світу. Життя підлітків супроводжується численними фізичними, когнітивними, емоційними та поведінковими змінами. Вони прагнуть набути все більшої автономії, експериментуючи при цьому в багатьох сферах життя. Висновки багатьох досліджень вказують на те, що більшість людей починають займатися сексом саме в підлітковому віці. Тому вкрай важливим є володіння підлітками інформацією щодо методів контрацепції та інших питань репродуктивного здоров'я задля уникнення інфікування ЗПСШ та запобігання незапланованої вагітності.

Перш за все, хочемо нагадати вам про вік сексуальної згоди, який в Україні становить 16 років та передбачає, що повнолітні особи нестимуть кримінальну відповідальність за статеві відносини з неповнолітніми, які не досягли 16-річного віку. Проте в разі добровільних статевих дій між неповнолітніми особами, одна з яких не досягла шістнадцяти років, кримінальна відповідальність для старшої не передбачена.
Детальніше про це читайте в наших наступних дописах.

Короткий огляд методів контрацепції
LARC (англ. Long-acting reversible contraception) — це методи довготривалої контрацепції, які одноразово встановлюються лікарем і не потребують регулярного контролю підлітками. Такі методи є «оборотними»: у разі припинення їхнього використання дівчина зможе завагітніти.
До LARC-методів належать внутрішньоматкові спіралі та контрацептивні імпланти.
SARC (англ. Short-acting reversible contraceptives) — методи, які необхідно застосовувати регулярно (щодня/щомісяця) та контролювати правильність їх використання. До таких методів належать комбіновані оральні контрацептиви (КОК), вагінальне кільце, гормональний пластир.
Третя група контрацептивів — це методи, які застосовуються одноразово та правильність використання яких треба контролювати під час статевого акту (наприклад, чоловічі та жіночі презервативи, діафрагми, цервікальні ковпачки, контрацептивні губки).

Як вибрати метод контрацепції для підлітка?
Вибір методу контрацепції, який підходитиме вам найбільше, має здійснювати спеціаліст, враховуючи ваші побажання, індивідуальні особливості організму, сімейний анамнез, стан репродуктивної системи та інші фактори.
Для підлітків важливими чинниками, які варто враховувати під час вибору контрацептивів, є захист від ЗПСШ, висока ефективність та зручність використання. У зв'язку з тим, що презерватив — єдиний метод контрацепції, використання якого зменшує ризики інфікування ЗПСШ, підліткам найбільш часто рекомендують саме його.
Про те, як правильно використовувати чоловічий презерватив, ви можете прочитати в нашому дописі.
Хочемо наголосити, що перерваний статевий акт не є засобом контрацепції. Такий метод не захистить вас ні від небажаної вагітності, ні від захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Проте завжди варто пам’ятати, що вибір методу контрацепції — індивідуальне питання, тому найкращим рішенням буде консультація лікаря, який допоможе вам визначити всі переваги та недоліки різних видів контрацептивів!

Джерела: 1 2

#SCORA_контрацепція Відкрити / Коментувати

2021-10-15 20:00:26 Відкрити / Коментувати

2021-10-15 19:59:06 АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ ЖІНОЧОЇ СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
Частина 2

В першій частині допису ми розповіли вам про такі патології розвитку жіночої статевої системи як вроджена деформація матки, атрезія дівочої перетинки, відмінності в статевому розвитку та ін. Сьогодні ми хочемо детальніше поговорити про патології розвитку клітора.

Варто нагадати, що залежно від основних типів порушення розвитку статевих органів, їх можна класифікувати наступним чином:
аплазія — дефект розвитку, який характеризується відсутністю всього органа (агенезія) чи його частини;
атрезія — вроджений неповний розвиток, відсутність або зарощення природних отворів чи каналів організму;
гіпоплазія — незавершений розвиток або недорозвиток органа чи його частини;
гіперплазія — збільшення органу чи його частини в розмірах.

Агенезія клітора та малих статевих губ
Ця патологія зустрічається вкрай рідко. Дотепер було зареєстровано лише декілька випадків, в яких описувались ізольовані аномалії зовнішніх статевих органів, що включали агенезію клітора та відсутність однієї або двох малих статевих губ. Пропонуємо вам ознайомитись із деякими з них:
Випадок 1. 3-місячна дівчинка із вродженою відсутністю лівої малої статевої губи та кліторальною агенезією. Її батьки випадково виявили ці аномалії.
Випадок 2. Дворічна дівчинка із вродженою відсутністю клітора та малих статевих губ. Ці аномалії супроводжувались гіпертрофією великих статевих губ.
Випадок 3. 6-річна дівчинка, батьки якої були стурбовані ситуацією щодо відсутності малих статевих губ та клітора в їхньої доньки.
У всіх трьох випадках в сімейному анамнезі не було виявлено схожих аномалій. Антропометричний та психомоторний розвиток — у межах норми. УЗД внутрішніх статевих органів та обстеження інших систем організму вказували на нормальний їхній розвиток та відсутність вроджених патологій.
Формування клітора та малих статевих губ відбувається протягом третього місяця внутрішньоутробного розвитку (ВУР). Головну роль в їхньому розвитку відіграють статевий горбик та сечостатеві складки, з яких, починаючи з 8-го тижня ВУР, формуються, відповідно, клітор та малі статеві губи. Порушення нормального перебігу цього процесу могло бути причиною агенезії клітора та малих статевих губ, які спостерігались в описаних вище випадках.
Джерело

Гіпертрофія клітора
Гіпертрофія клітора — рідкісна аномалія розвитку статевих органів, яка може бути вродженою або набутою.
Найбільш поширеною причиною вродженої гіпертрофії клітора є гіперплазія надниркових залоз. Набуті форми можуть бути викликані ендокринними захворюваннями, доброякісними пухлинами або кістами.
В разі діагностування гіперплазії клітора необхідно пройти комплексне обстеження для виявлення причин її розвитку та визначення правильного методу лікування. Ця патологія часто стає причиною погіршення психологічного стану внаслідок впливу на якість статевого життя. Після того, як буде діагностована та за можливості вилікувана причина патології, можна здійснювати хірургічне втручання щодо корекції щодо зовнішнього вигляду клітора.
Джерело

#SCORA_вроджені_вади Відкрити / Коментувати

2021-10-11 20:00:42 Відкрити / Коментувати

2021-10-11 19:59:06 ПЕРВИННА НЕДОСТАТНІСТЬ ЯЄЧНИКІВ

Первинна недостатність яєчників (ПНЯ) — термін, що означає виснаження або дисфункцію яєчників, яка виникає у жінок віком до 40 років. Раніше такий стан називали ранньою менопаузою у зв'язку зі схожістю клінічних та лабораторних показників, проте сьогодні пропонуємо вам детальніше розібратись в цьому питанні.

Природна менопауза визначається як стійке припинення менструацій, що характеризується аменореєю протягом 12 місяців за відсутності будь-якої іншої фізіологічної чи патологічної причини. Під час природної менопаузи у жінок не відбувається спонтанних овуляцій та, відповідно, настання вагітностей. При первинній недостатності яєчників близько 5-10% жінок мають спонтанну овуляцію та можуть завагітніти. Власне, це є основним фактором, який диференціює ці два терміни та викликає суперечки.

Причини первинної недостатності яєчників
Причини, які можуть призвести до розвитку даної патології, можна класифікувати на декілька груп:
Генетичні, наприклад:
- синдром Шерешевського-Тернера — патологія, за якої каріотип жінки містить лише одну статеву Х-хромосому (45 Х0)
- синдром ламкої Х-хромосоми — наявність дефектного гену в Х-хромосомі. Ця патологія є також причиною розумової відсталості.
Токсичні (внаслідок впливу хіміопрепаратів та (чи) променевої терапії).
Аутоімунні захворювання (стани, за яких імунна система починає атакувати структури власного організму, зокрема гонади, щитоподібну залозу, наднирники та ін.)

Симптоми первинної недостатності яєчників
Залежно від етіологічних чинників, які викликали розвиток первинної недостатності яєчників, скарги можуть виникати у жінок різного віку та включати:
порушення менструального циклу (нерегулярні менструації, короткий або довгий менструальний цикл (менше як 21 або понад 38 днів), відсутність менструацій), які тривають протягом 3-х і більше місяців;
раптові відчуття жару;
сухість слизової оболонки піхви та викликаний нею дискомфорт чи біль під час статевого акту та ін.
також важливими є анамнестичні дані, такі як проходження курсів хіміо- чи променевої терапії, операції на яєчниках, наявність в сімейній історії підтверджених генетичних захворювань.

Діагностика первинної недостатності яєчників
Лабораторні дані, які необхідні для підтвердження діагнозу:
визначення рівнів естрадіолу та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). При ПНЯ рівень естрадіолу буде знижений, що свідчитиме про дисфункцію яєчників, а ФСГ, який виділяється гіпофізом (структурою головного мозку), буде підвищений, що свідчить про те, що головний мозок намагається стимулювати роботу яєчників;
визначення рівнів пролактину та тиреоїдних гормонів (для виключення причини порушення менструального циклу внаслідок інших гормональних захворювань);
Якщо дані клінічних та лабораторних результатів підтверджують діагноз, необхідно визначити можливу причину розвитку ПНЯ за допомогою наступних тестів:
визначення каріотипу, який вкаже на можливу наявність певних генетичних захворювань;
аналіз стану гена FMR1 для підтвердження чи виключення наявності синдрому ламкої Х-хромосоми;
визначення антитіл до наднирників.
Однак, варто пам’ятати, що причину розвитку ПНЯ вдається виявити не завжди та часто вона залишається невідомою.

Лікування первинної недостатності яєчників:
Основною метою лікування є зменшення проявів симптомів та уникнення ускладнень, які можуть бути наслідком низького рівня естрогену. До найбільш поширених ускладнень, викликаних дефіцитом естрогену, належать остеопороз (підвищена ламкість кісток) та серцево-судинні захворювання.
Основним методом лікування є гормональна терапія. Жінки можуть отримувати замісну гормональну терапію у формі таблеток, пластирів, вагінального кільця, проте часто їм призначають додатково препарати прогестерону для уникнення гіперестрогенії та пов’язаних з цим станом патологій.
Форма, тривалість та доза препаратів визначається спеціалістом та залежить від віку, етіології розвитку ПНЯ, супутніх хвороб та репродуктивних планів жінки.

#SCORA_репродуктологія Відкрити / Коментувати

2021-10-08 20:00:21 Відкрити / Коментувати

2021-10-08 19:59:06 СИНДРОМ РЕЙТЕРА

Реактивний артрит (РА), який раніше називався синдромом чи хворобою Рейтера,— це системне захворювання, що має підгострий чи хронічний перебіг та характеризується розвитком спондилоартропатії (ураження суглобів хребта), часто пов'язаної з інфекціями сечовивідних шляхів або шлунково-кишкового тракту. Сьогодні ми хочемо розповісти вам про те, чому синдром Рейтера пов'язаний із ЗПСШ.

Коротка історична довідка
Вперше термін "хвороба Рейтера" застосував німецький військовий лікар Ганс Рейтер у 1916 році, описуючи ураження суглобів, очей та гнійний уретрит (запалення уретри) в офіцера. Згодом подібні тріади симптомів описували різні автори, які використовували наступні терміни як назви цього захворювання:
ревматоїдноподібний артрит з вогнищем інфекції в сечостатевих органах;
реактивний уроартрит;
синдром Рейтера;
синдром Фіссанже-Леруа та ін.

Який зв'язок має ЗПСШ із синдромом Рейтера?
Синдром Рейтера зазвичай розвивається внаслідок інфікування хламідіями дорослих під час статевого контакту чи дітей під час пологів у разі інфікування матері (за даними ВООЗ, близько 10% хворих хламідіозом сечостатевих органів мають також ураження суглобів, очей та іноді серця). Окрім цього, розвиток реактивного артриту також може бути пов'язаний з інфікуванням мікоплазмами, шлунково-кишковими інфекціями, викликаними шигелою, сальмонелою, кампілобактером та іншими мікроорганізмами.

Ознаки та симптоми
Класична тріада симптомів синдрому Рейтера (виявлена лише у третини пацієнтів) включає:
уретрит та (чи) цервіцит;
артрит;
кон'юнктивіт.
Серед характерних ознак захворювання також можна відзначити наступне:
РА має гострий початок, який характеризується нездужанням, втомою та лихоманкою. Під час короткочасного загострення симптоми можуть бути маловираженими: температура тіла рідко перевищує субфебрильні значення, а пізніше досягає 38,5-40°С. Іншими ознаками є також інтоксикація, анемія, блідість шкірних покривів, атрофія м'язів, яка є дуже характерною для хвороби Рейтера, слабкість, втрата маси тіла;
асиметричний олігоартрит (запалення декількох суглобів) — основний симптом, іноді асоційований з міалгіями (болями в м'язах);
початковий негонококовий уретрит;
офтальмологічні симптоми: кон'юнктивіт, а також еритема, печіння, сльозотеча, світлобоязнь, біль та зниження зору (рідко);
прогресуючий епізод діареї;
у ВІЛ-позитивних пацієнтів важкий псоріазоподібний дерматит, який зазвичай вражає ділянки складок шкіри, волосисту частину голови, долоні та підошви;
ще однією особливістю перебігу хвороби Рейтера є схильність до рецидивів, які не завжди проявляються усіма трьома симптомами (артрит, кон'юнктивіт, уретрит)

Чому хвороба Рейтера розвивається не в усіх хворих хламідіозом?
За даними останніх досліджень, можна зробити висновок про переважний розвиток хвороби Рейтера в осіб з генетично детермінованою схильністю до ураження центральних суглобів.
У 1979 році була висловлена гіпотеза про те, що не всі підвиди хламідій мають артропатогенні властивості (тобто такі, що викликають ураження суглобів). Було виявлено, що всі штами хламідій, отримані від хворих синдромом Рейтера, мали однакові антигенні особливості, на противагу іншим підвидам. Проте, на жаль, ця гіпотеза не знайшла підтвердження в дослідженнях більш сучасних авторів.

Які прогнози для пацієнтів із синдромом Рейтера?
Реактивний артрит часто виліковується самостійно протягом 3-4 місяців, але в більш як 50% пацієнтів симптоми рецидивують або тривають протягом років. Наслідком хронічного рецидивуючого перебігу може бути хронічне запалення суглобів.
Інколи хвороба Рейтера може призводити до вираженої непрацездатності та важких ускладнень, тому своєчасний та правильний початок лікування може знизити ризик їхнього розвитку.

Джерела:
1 2

#SCORA_ЗПСШ Відкрити / Коментувати

2021-10-05 20:00:37 Відкрити / Коментувати

2021-10-05 19:59:06 ЧИ ХВОРІЮТЬ ЧОЛОВІКИ НА РАК ГРУДНИХ ЗАЛОЗ?

Найчастіше рак грудей діагностується у жінок, проте чоловіки також можуть мати таку патологію. Представники чоловічої статі менше звертають увагу на стан своїх грудей, саме тому можуть несвоєчасно звернутися за медичною допомогою. Сьогодні ми дізнаємося, як можна запобігти розвитку даного захворювання.

Грудні залози є як у жінок, так і в чоловіків. У період статевого дозрівання яєчники дівчат виробляють жіночі гормони, завдяки чому протоки грудних залоз збільшуються в розмірах, та на їхніх кінцях утворюються часточки — молочні залози. У хлопців і чоловіків рівень жіночих статевих гормонів низький, тому груди не збільшуються. Але оскільки грудні залози та протоки у чоловіків також присутні, розвиток онкологічних захворювань грудей можливий і в них.

Факторами ризику розвитку раку грудей у чоловіків є:
похилий вік (ризик розвитку раку грудей збільшується з віком, більшість випадків виявляється після 50 років);
генетичні мутації в генах BRCA1 і BRCA2;
сімейний анамнез раку молочної залози;
гормональна терапія (ліки, що використовуються для лікування раку простати, збільшують ризик розвитку раку грудей у чоловіків);
променева терапія органів грудної клітки;
синдром Клайнфельтера — рідкісне генетичне захворювання, яке характеризується наявністю у чоловіків додаткової Х-хромосоми, синдром викликає аномальний розвиток яєчок, завдяки чому в чоловіків продукується більше жіночих статевих гормонів (естрогенів), ніж чоловічих (андрогенів);
захворювання печінки (таке захворювання як цироз печінки може знижувати рівень чоловічих гормонів і підвищувати рівень жіночих гормонів, збільшуючи ризик розвитку раку грудей);
захворювання яєчок (пухлини або запалення);
надмірна вага (надмірна вага пов'язана з вищим рівнем естрогену в організмі).

Які симптоми дозволяють запідозрити рак грудей у чоловіків?
ущільнення в грудях або набряк (скарги на безболісне чи, навпаки, болюче щільне утворення в грудній залозі);
почервоніння або лущення шкіри грудей, навколо сосків;
виділення з сосків;
втягування соска, або біль навколо соска;
збільшення лімфатичних вузлів у пахвовій ямці.

Чи можна знизити ризик розвитку раку грудей у чоловіків?
Якщо члени вашої родини хворіли на рак грудної залози або яєчників чи мають мутацію BRCA1 або BRCA2, повідомте про це своєму(-їй) лікарю(-ці). Ваш(-а) лікар(-ка) може направити вас на генетичну консультацію. У чоловіків мутації генів BRCA1 та BRCA2 можуть збільшити ризик раку грудної залози, раку простати та раку підшлункової залози.
Якщо генетичний скринінг вказує на те, що у вас є мутація гена BRCA1 або BRCA2, ваш(-а) лікар(-ка) надасть необхідні рекомендації, для запобігання розвитку онкологічних захворювань.
Джерело

Пам'ятайте, що здоровий спосіб життя та підтримання нормальної маси тіла може допомогти знизити ризик розвитку онкологічної патології, а регулярне проходження медичних оглядів дозволяє виявити будь-які відхилення на ранніх стадіях та запобігти розвитку ускладнень.

Дбайте про себе та своє здоров'я!

#SCORA_онкологія Відкрити / Коментувати