Твій вірш | Вірші для душі

2021-08-13 21:33:29 Що в нас було? Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
Не так і мало, як на двох.

Ось наші ночі серпень вижне,
Прокотить вересень громи,
І вродить небо дивовижне
Скляними зорями зими!

І знову джміль розмружить квітку,
І літо гратиме в лото.
І знов сплете на спицях плітку
Сторукий велетень Ніхто.

І в цьому днів круговороті,
Де все минати поспіша,
Як та пташиночка на дроті,
Спочине стомлена душа.

– Ліна Костенко Відкрити / Коментувати

2021-08-07 10:45:36 Хіба не бачите, що небо голубіє,
Що сонце ранками всміхається ніжніш,
Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє
І легше дихає, і дивиться ясніш.

Хіба не чуєте, про що вітри шепочуть
І як з зітханнями зливається їх сміх…
Хіба не чуєте, як голуби туркочуть,
Як краплі котяться і падають із стріх.

Хіба не вірите, що скоро день засвіте,
Що сонце наше вже з-за обрію встає,
Що хід його спинить ніщо не зможе в світі
І цвіту нашого ніщо вже не уб’є!

Олександр Олесь

Вірші для душі 
Надіслати улюблений вірш Відкрити / Коментувати

2021-08-05 11:35:35 Плив гордо яструб в лазуровім морі,
Широко круг за кругом колесив,
А на горі в ожиданні і горі
Лежав я й лету яструба слідив.
Я ждав на ню, свою єдину зорю…
Мов яструб, бистро я сюди спішив,
Від рана жду, думками поле орю –
Нема голубки! Серце біль здушив.
Нема голубки! Тільки яструб в’ється!
Нема голубки! Дарма серце б’ється!
Вже ніч. В розпуці знов я геть пішов.
А за ліском на тій ж горі чекала
Вона весь день на мене, виглядала,
Тужила важко й плакала за мнов.

Іван Франко

Вірші для душі
Надіслати улюблений вірш Відкрити / Коментувати

2021-08-02 11:27:24 Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим надхненням жить!

П’яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, мов свіча, –
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.

В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить.
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість – жить!

І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить не сила –
Ні на що – твоїх єдиних уст!

Олена Теліга

Вірші для душі
Надіслати улюблений вірш Відкрити / Коментувати

2021-07-15 13:59:27 Якби знати, що треба жить,
І сподіватись, і бажати,
То жив би так, щоб кожну мить
Для цілі одної віддати,
Щоб і хвилини не згубить, —
Якби знаття, що треба жить!

Якби знаття, що все дарма,
Що в руху вічному створіння
Мети ніякої нема, —
Навіщо радощі й боління,
Навіщо нам і жизнь сама, —
Якби знаття, що все дарма?!

Володимир Самійленко

Вірші для душі
Надіслати улюблений вірш Відкрити / Коментувати

2021-07-01 20:09:30 Ти лише подорожній.
Скільки всього було вчинено?
Без сподівань на здобич
ходиш старими хатинами.
Навіть у тому палаці
все вже повбивано зимами.
А коридор – порожній.
І двері
усі
зачинені.


Джерело - @ideya_ye

Вірші для душі
Надіслати улюблений вірш Відкрити / Коментувати

2021-06-21 11:35:06 ​​Ти приходиш до мене щоночі,
В ту хвилину як міцно я сплю,
Заглядаєш в заплакані очі,
І шепочеш "не плач, я люблю".

Відкриваю заплакані очі,
Навкруги порожнеча одна,
Ти не прийдеш таємної ночі,
Мого щастя нема та й нема.

І тоді коли ранок настане,
Я побачу тебе уві сні,
І коли щось відчую погане
Відкрию я очі сумні.

І нехай. Я не хочу радіти.
Бо ж тебе все нема та й нема.
Я не хочу в коханні горіти,
Коли у душі мене тисне журба.

Та з часом я знову ожила,
І забути тебе я змогла.
Важкий шлях я уже пережила
І почалася біла смугА.

А тепер, коли мені добре,
Ти забув про мене й мій сон.
І тепер, мій шановний сеньйоре,
Я в оточенні нових персон

Не приходиш ти більше щоночі,
В ту хвилину як міцно я сплю.
Не заглянеш в заплакані очі,
І не скажеш "не плач, я люблю".

Автор: Юлія Новосад - @novosad3

Вірші для душі
Надіслати улюблений вірш Відкрити / Коментувати

2021-06-20 13:10:09 Нарешті я тебе цілую,
Аж на губах лишився слід.
Тепер печалі я не чую,
Та й на серці тане лід.

Між нами пристрасть запалала,
Душа бринить, немов струна.
До мене доля милосердна,
Бо дала знову сенс життя.

І за тобою я не "сохну",
Я за тобою просто квітну.
Люблю тебе я доленосну,
Таку щасливу і тендітну.

І вдруге я тебе цілую,
Вже на губах лишився цвіт.
Тепер печалі я не чую.
Тепер я чую тільки взліт.

Автор: Просто Pablo - @pabloberyoza

Вірші для душі
Обговорення Відкрити / Коментувати

2021-06-18 18:29:20 ​​На болоті спала зграя лебедина.
Вічна ніч чорніла, і стояв туман…
Спало все навколо, тільки білий лебідь
Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран.

І співав він пісню, пісню лебедину,
Про озера сині, про красу степів,
Про велике сонце, про вітри і хмари,
І далеко нісся лебединий спів.

Кликав він проснутись, розгорнути крила,
Полетіти небом в золоті краї…
Тихо-мирно спала зграя лебедина,
І даремно лебідь звав, будив її.

І коли він вгледів, що брати не чують,
Що навік до себе прикував їх став, –
Закричав від муки, вдарився об камінь,
Зранив собі груди, крила поламав.

Чорна ніч чорніла, не світало вранці,
Ввечері далекий захід не палав…
Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь,
Тихо кров’ю сходив, тихо умирав.

Аж колись уранці зашуміли хвилі,
І громи заграли в сурми голосні,
Вирвалося сонце, осліпило очі,
Роздало навколо обрії ясні.

Стрепенулась зграя, закричала біла:
“Тут гниле повітря, тут вода гнила!..
А над нами сонце, небо, простір, воля!” –
І ганебно спати більше не змогла.

Зашуміла зграя піною на хвилях.
Зашуміла вітром… ще раз! І – прощай!..
І летіла легко, наче біла хмара,
І кричала з неба про щасливий край.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Тихо, тихо сходив білий лебідь кров’ю,
То, здавивши рани, крила рознімав…
І в знесиллі бився… Зграє лебедина!
Чи хто-небудь в небі лебедя згадав?

Олександр Олесь

Вірші для душі
Обговорення Відкрити / Коментувати

2021-06-14 10:28:35 Голубка війни

Полетіла голубка степами
Свого голуба в полі шукать,
Розридалась, бо ж тими шляхами
На війну він летів воювать.

Відпускала його у нещастя,
І молитву свою промовля.
Щоб не зміг на війні він пропасти,
Оберіг із собою дала.

І молилась голубка щоднини,
За вкраїну і свій рідний край,
Бо боялась лихої години,
Та щоб він не злетів в небо-рай.

Але доля таки не жаліла.
ЗабралА із собою війна.
Біля нього голубка лежала,
Де стояла глибока труна.

Проридала голубка ночами,
Не караючи злих ворогів.
Її голуб з гіркими сльозами
До Небесної сотні злетів.

Автор: Юлія Новосад - @novosad3

Вірші для душі
Обговорення Відкрити / Коментувати