⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

2022-05-03 14:53:18 Як швидко час накручує лічильник
Так болісно платити й неохоче
В кімнаті тихо. Клацає годинник...
Вона йому тихенько щось шепоче

В кімнаті темно. Свічка догорає
Тремтить, малючи на стінах тіні
Це добре, коли сонце не палає
І ти не бачиш мій, на скронях іній

І ти не бачиш в зморшках мої руки
Лише тепло від них ти відчуваєш
В них наші діти, будуть ще й онуки
Якщо ти ще хоч трохи почекаєш

Якщо ти ще мене в своїй уяві
Молодшою й гарнішою чим нині
Малюєш. Чи сліди оті кіптяві
Від свічки, що в мене кидає тіні

Зробили своє сумно-сіре діло
І ти мене так сильно не кохаєш?
-Кохаю! Я вдихаю твоє тіло
І навіть більше, чим ти забажаєш!

-А голос твій й твої блакитні очі
Такі-ж , як я в сімнадцять полюбила?
-Такі-ж! Це просто спадок ночі
Це просто зараз темно, моя мила!

taras_keen Відкрити / Коментувати

2022-05-02 20:22:12 Поки ти робиш вдих, хтось припиняє дихати.
Йому не запустять серце ні приладом, ані криками,
Останні краплі життя зі скляного погляду зникли. І
Лице накривають ковдрою. Ті, хто вкривають, звикли.

Поки ти робиш вдих, хтось припиняє дихати.
Йому стає байдуже чи розблоковано виходи,
Його забирають до себе тамтешні привиди-
Тепер на одного менше потрібно вивести.

Поки ти робиш вдих, хтось припиняє дихати.
Спраглий до крапель води, недогодований крихтами,
Відтятий від решти глибокими чорними вирвами,
За все, що зробили, а більше - за що не зробили ми.

Міра Мальська Відкрити / Коментувати

2022-05-02 20:10:09 у голій кімнаті оголена — ти
тепло струменіє із ребер
у всесвіті болю зоря німоти
летить прямо з неба до тебе
ти ловиш губами ту кляту зорю
цілуєш її гострі грані
дивлюся у очі твої і горю
слова поміж нами — гортанні
а більше між нами нічого нема
палають і пальці, і губи
у тебе між стегон потріскує тьма
і тьма твоє тіло голубить
у голій кімнаті оголені — ми
вологі тіла у судомах
любов моя — поруч. благаю, візьми
сховай у зіницях бездонних

sad_menestrel Відкрити / Коментувати

2022-05-02 20:04:32 Залишся. Ти куди? Не йди. Ще рано!
Без тебе в грудях так весь час щемить…
Він буде завтра, той холодний ранок,
А зараз ніч. І в нас обох ще мить
Ще мить сказати все, що ми хотіли,
Ще мить на те, щоб стиснулись вуста.
Нехай мурашки бігають по тілу,
Квартира ще сьогодні не пуста.
Залишся. Хай твій поїзд відбуває,
А ти з моїх обіймів не втікай.
Без тебе я веселим не буваю,
І не смачний той найсолодший чай.
Залишся, і забудем про всі справи,
Не буде болю, смутку і жалю,
А буде світ наш світлий і яскравий,
В якому слово лиш одне – «Люблю».

Сергій Завалко Відкрити / Коментувати

2022-05-02 19:53:56 Кажуть: двічі не вмирати. Правда?
Смерть на присмак — цвіль, зола і дим.
Та нема ганебнішої зради,
Ніж відречення від місця, що є дім.
⠀
Най палає. Най кровить й пече.
Врешті, рани — гонорар живих.
Стільки сліз торкнулося очей.
Стільки болю в вирі грізних лих.
⠀
Забирають владу — та не волю.
Викрадають цноту — та не честь.
І нема чого жалітися на долю,
Коли доля — це суцільний хрест.
⠀
Хрест на грудях, на могилах, на плечах.
Творчі муки м'якші за фізичні.
Йтиме дощ, горітиме свіча.
Очевидно, ми усі не вічні.
⠀
А втім вічна — наша тяжка ноша
Й до свободи вічна млосна спрага.
Не молюся. Лиш питаю. Боже,
Кажуть: двічі не вмирати. Правда?

your_dreamy_poet Відкрити / Коментувати

2022-05-02 19:29:47 Зґвалтована...убита...розіп'ята...
Розірвані, задушені усі...
Рука, що це зробила, не проклята
Це чисте зло у всій своїй красі
Прийшли у наші землі люцифери.
Заздрісний безсумлінний сатана
Убивці, недолюди, мародери
У прірву зла їх вічність затягла
Вони прийшли, щоб душу нашу взяти
З лиця на віки стерти наш народ
Лукаво називаючи нас "Брате"
"Тебя спасаем "- видає їх рот
Тіла дітей катованих в підвалах
Жінки в крові ґвалтовані не раз
Розстріляні в притул у покривалах
На тлі ними украдених прикрас
Їх сміх, злорадство - прокляті навіки
У генах українських не дарма
Нам не стулити вже тепер повіки
До поки не зітремо цього зла
За кожне тіло вбитої дитини
За кожну каплю крові на землі
Ми будимо косити цю скотину
Поки кінець не прийде москальні
І лють від Господа послана кату
Відіб'ється в пекельному вогні
Бо хто прийшов до нас з мечем у хату
Від нього ляже у святій ріллі

natalja_kotyk Відкрити / Коментувати

2022-05-02 19:14:26 Холодна весна двадцять другого

1.
Лють буває різного кольору, присмаку, інтенсивності.
Підіймає колюче хутро, рухається над хребтом…
Місто соснове, зелене, сонячне –
Перед очима сиплеться,
Сиплеться…
Вікна, дахи, бруківка – сиплеться
Все – фантом…
Як прожити її віднині, як вмістити гаряче – наживо.
Перед очима – факти. Люди, тіні, життя…
Хто нам поверне згублене, хто ж тепер, люди, скаже нам,
Як із цим бути кожному,
Хто виринув з небуття.

2.
Холодна весна двадцять другого
Теплішає силою серця.
Ворожих потвор наруга
Дзеркально до них вернеться.
Холодна весна двадцять другого
Плекає своїх героїв,
Зростає, іскрить напруга,
Народжена серед бою.
Холодна суміш із суму
Та люті горіти в змозі.
Немає ніякого сумніву -
В безсмерті та в перемозі.

Олександра Дорога Відкрити / Коментувати

2022-05-02 00:54:05 • Вільна •

Сповільнений пульс, розсипані коси,
Думками – в степи, руками – у тишу води.
Я вже не боюсь, натхненна і боса.
Не вийде тепер зворотнє комусь довести.
Весняні сніги – невидимі, вогкі..
Сміливі птахи, що взимку зосталися тут, –
Це символи слів, які ще не змовкли,
Це вірність, любов,
свобода... розбуджена лють.
Як загнаний звір, я скалила зуби,
Я бігла туди, де бýло б страшніше мені.
Був битий шкідник погнутим тризубом.
Я рани латала, дúвлячись в очі війні.
Наявність ідей, відсутність підошви.
Ти, мабуть, застиг під впливом оживших споруд?
Тепер я міцна. Я – непереможна.
А ти не відмолиш
гріх та не змиєш цей бруд.
Снаряди важкі розтрощують небо.
Пекучий вогонь на відстані плавить метал.
Смердить дьогтем zло, низьке та ганебне.
Я – вільна, а ти – убивця, нацист і вандал.
Обрала я день, особу й відмінок.
Тобі вже давно за русскім пора кораблем.
Могутність твоя – в розбомблених стінах?
Та з кожною вирвою більшає тінь над кремлем.
Сповільнений пульс, розсипані коси,
Думками – в степи, руками – у тишу води.
Загоїться влітку, проросте в осінь
Коріння живе, народжене у боротьбі.

Adelis Enigma Відкрити / Коментувати

2022-05-01 22:52:15 На один із найцікавіших віршів написаних по новому завданню, Дарини Божок зробить ілюстрацію.

А так-то, якщо буде багато цікавих віршів – то і буде багато цікавих ілюстрацій різних художників... Відкрити / Коментувати

2022-05-01 21:59:16 Ілюстрація відомої української художниці Дарини Божок на вірш київського поета Іллі Чєрнілєвського "Я повернуся". Відкрити / Коментувати