⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

2022-04-19 02:39:43 Я навіть тепер не знаю, що тобі розказати.
Цей вітер з полів південних бере у облогу місто
і хочеться відчинити йому всі брами, зламати ґрати –
він трепетом повнить тіло, ніби світлом кімнати.
Я навіть тепер не знаю, як тобі відповісти.
Так ночі стають малі, а дні осяйні й великі.
Так набувають сенсу зустрічі випадкові,
колись давно пережиті. Так виростають ріки
з тривалих дощів, так пси міські, зголоднілі й дикі,
робляться тихі, добрі, лагідні і шовкові.
Птахи обживають гнізда, тривоги, щораз дрібніші,
свої обживають ніші, а сни обживають душі.
І ще не стає тепліше, але не стає холодніше.
І люди стають простіші, якщо не стають добріші,
і обживають що можуть, але стараються дуже.
З непевних і темних видив викреслюються предмети,
дерева на запахи з кухонь сходяться звідусюди,
такі тонкі їхні тіні, такі тремкі силуети.
Ні, я тепер навіть не знаю, хто ти, не знаю, де ти,
і ще дотепер не знаю, коли я тебе забуду.

Kateryna Babkina Відкрити / Коментувати

2022-04-19 02:37:47 Мій чоловік не пішов на війну,
Але вже не має мене за жону.
Він лягає з війною у нашій спальні
І рахує міста спалені.

Він бурмоче з вечора аж до сказу
Назви міст з демонтованих дороговказів
Перелічує станції та райони,
Перелічує санкції та прокльони,
А коли доходить до списків убитих –
Починає вити.

І така ненависть у ньому росте,
Що затоплює зболений лісостеп,
Що виголює в нуль двоїстість і фальш,
Що густою стає майже.

Вранці він встає, поки сонце низько,
Їсть погані новини, доповнює списки,
Щоб увечері все повторити знову,
Поки не відібрало мову.

Поки не перебило уламками корені,
Поки не розплавило пам‘ять у полум‘ї,
Поки не згноїло, не перелопатило,
Пам‘ятатиме.

Імена зґвалтованих великомучениць
Імена в чорнозем учавлених гусеницями,
Ампутовані ноги
Викорчувані ребра.
І я мовчки слухаю, скільки треба.

Юлія Максімейко Відкрити / Коментувати

2022-04-19 02:35:33 Летіла пташка зеленим коридором
несла у дзьобику кілька слів іноземних
кілька гілочок на нове гніздо

Дівчинка-семилітка заспокоювала кота:
Сиди, коте, тихо, їж мало,
ми за тиждень повернемось
...У торбині з цибулею прогризена дірка
страшне котяче мовчання

Східна сирена спитала західну: Чому ти ниєш?
У вас там кава і вулична музика
і діти сплять у піжамах
А у відповідь -
вибух. Вибух. (І третій - пізніше)
Їх було троє і ні в кого не вийшло -
від злості вирвали з вух сережки -
Мадонна з перев‘язаною головою
годує сина із пляшечки
Молоко пропало
зате живі

На пожарищі привид собаки винюхує
рідні кістки
собаку звали Анубіс
перевізник його не взяв

Я одягаю колючу сукню з чужого тіла
закриваю очі обрубками рук
аби не бачити
як зелений коридор
стає червоним

Анна Малігон Відкрити / Коментувати

2022-04-18 23:28:38 Вітаю
Говорив з другом дитинства. Теж служить. Говорив, що їм треба ось такі приколюхи в кількості 4 шт(2 комплекти). Допоможіть будь ласка. Накидайте хто скільки може.
Моно: 5375414122264038
Приват: 4149499389921287

P. S. Теплаки застрягли на митниці... https://t.co/f0e2WwanwJ

Пишіть мені сюди: @ShiroTheCat Відкрити / Коментувати

2022-04-18 15:48:10 Відкрити / Коментувати

2022-04-18 00:25:48 Чия це кров твоя чи ворогів
Запечена на юному обличчі?
Ти сотні раз вмирав одначе жив
У бійні 21-го сторіччя.
Від пострілів здригнувся цілий світ
І залишки будинків землю вкрили.
Твій Ангел-охоронець наче щит
Розправив над тобою сиві крила.
Як військо світла Серафіми йдуть,
А мирне небо нам тепер лиш сниться.
Яким же чортом треба в світі буть,
Щоб навіть ангел в руки взяв рушницю?
Одвічна боротьба - добро і зло,
Паде пітьма на дно самого пекла.
Мій янголе, розправ своє крило
І збережи від пострілів запеклих..

valkropivnaya Відкрити / Коментувати