ꑭ Київська громада українських рідновірів ᛟᛉ

2021-06-22 23:03:58 ​​Сьогодні на світанку свята Купайла ТАРАС СИЛЕНКО пішов на Луки Сварожі до рідних Богів та Предків. Про це на своїй сторінці повідомив його син Святослав Силенко Глибокий сум в серці. Співчуття рідним, близьким та тим хто знав Тараса. Дуже важко і не можливо… Відкрити / Коментувати

2021-06-22 11:02:06 ​​Сьогодні на світанку свята Купайла ТАРАС СИЛЕНКО пішов на Луки Сварожі до рідних Богів та Предків. Про це на своїй сторінці повідомив його син Святослав Силенко

Глибокий сум в серці. Співчуття рідним, близьким та тим хто знав Тараса. Дуже важко і не можливо це прийняти. Вибачте, але це поки що все.

Живосил Василь Лютий повідомив про те що в четвер 10-13 год відбудеться прощання в музеї Гончара. Відкрити / Коментувати

2021-06-21 16:27:36 ЛІТО КРАСНЕ — #КУПАЙЛО ПРИЙДЕ У ВІНКУ

https://telegra.ph/L%D0%86TO-KRASNE--KUPAJLO-PRIJDE-U-V%D0%86NKU-06-21 Відкрити / Коментувати

2021-06-21 16:17:58 ​​КУПАЙЛО (КУПАЛА)

Бог літнього Сонця, а також назва свята на його честь. Іван Нечуй-Левицький у дослідженні української міфології пояснює назву так: “Ясні літні небесні зливи, сонце, блискавка й грім спільними силами ніби купають землю, даруючи їй найбільшу в час празника Купайла родючу силу, а може, й од того, що на свято Купайла люде купались у воді, віруючи в її чудову силу”.

Інші дослідники припускають, що назва Купайла близька до індоєвропейського “кипіти”, “палати”, “пристрасно бажати”. Однак нові дослідження довели, що назва Купало походить від давньоруського коло — круг, колесо, коловорот — або ж грецького polos — полюс, вісь обертання, поворотна точка. Купайло тісно пов’язане з сонячним круговоротом та календарем, є “входом” і “виходом”, адже бачить одночасно минуле і майбутнє. Справді, свято Купайла ділить рік на дві протилежні частини: теплу і холодну, світлу і темну, проростання рослин і збору врожаю.

Купальське вогнище запалюється від живого Вогню, добутого тертям двох деревин, і символізує небесний Сонячний Вогонь, який запалює кохання в серцях парубків і дівчат, парує їх у цю чарівну ніч. У “Густинському літописі” пояснюється, що “Купало бяше Бог обилія, якоже у еллін Церес”. Церес у етрусків, а пізніше у греків і римлян вважалася Богинею шлюбу, материнства, небесної долі.

Кумирів Купайлу (Купалі), мабуть, не ставили, вважаючи його (її) не стільки Божеством, скільки персонажем, учасником святкового дійства, обряду, присвяченого літньому Сонцестоянню. Купайлом називали також солом’яну ляльку, яку молодь виготовляла спеціально для свята. Крім Купайла, робили ще й Марену: величезну пишну вербову гілку встромлену в Землю, прикрашали квітками та стрічками. Купайло та Марена — персоніфікація двох Божеств, що відповідають двом стихіям: Вогню і Воді (Сонцю і Хмарі). Сонячна лялька Купайла робиться з соломи (пор. сол-нце і сол-ама), а Хмарі присвячується образ Марени (пор. Map-ена і Х-мар-а). Сонце ототожнюється з небесним Вогнем, Хмара – з небесною Водою. Перед такими “образами” ставлять стіл із різними стравами, біля них палає священний Вогонь, навколо якого парубки й дівчата з веселощами, піснями й танцями святкують. У кінці свята Марену топлять у річці. Чоловічим початком виступає Купайло (небесний Вогонь), а жіночим Марена (Водяна стихія). В обрядах зафіксовано, що Марену виготовляють дівчата, між хлопцями й дівчатами йде жартівлива боротьба за неї, хлопці часто викрадають Марену, розривають її, а гіллячки з неї дівки забирають із собою, щоб розкидати на городі для посилення родючості. Залишки Марени топлять у річці, отже, повертають до Водяної стихії. Солом’яного Купайла ж віддають Вогню. В Україні роблять колесо, яке підпалюють і котять згори в річку. Вогненне колесо, безперечно, позначає Сонце — небесний Вогонь.

В РІДНИХ ЗВИЧАЯХ ПУЛЬСУЄ ВСЕСВІТ Відкрити / Коментувати

2021-06-21 16:16:22 ​​КУПАЙЛА

Приходить свято — зоряне, прекрасне, безмежжям світла і тепла!Величне, святим благословінням сонця, неба, землі, води й вогню воно співає!
Предивне і жадане споконвіку Купальське диво обіймає Київ!

І вже хлюпочеться водичка тепла, і вправно веслами керують друзі. Ми радісно пливем на острів рідний, де люди сонячні чекають радо!

Ось він, зелений, світлий. ніжний острів! Яке казкове розмаїття квітів! І білі, й жовті,й сині, і рожеві — усе для славного вінка згодиться. І як багато тут дівчат чудових,усі заквітчані вінками щедро, усміхнені, натхненні, чарівні! Як гарно нам,усій родині нашій! Спілкується з ровесниками донька, а я милуюся, й собі плету віночок.

А потім ми, дівчата та жінки Марену прикрашаємо натхненно…

“Сьогодні Купала, і завтра Купала,
Рано-вранці сонце зійшло…
Рано-вранці та на мою ружечку червону…”

І водимо Кривого танця теж – спіралі галактичні предковічні, єднання всіх стихій – земних, небесних..

І славимо безмірне свято вічне в обряді славному від Зореслава. Летять слова, бринить сопілка дзвінко, палає вогнище священне наше, і хоровод , немов ріка, тече — повільно, плавно, лагідно… Велично.

А потім весело, кумедно, дзвінко дівчата йдуть Купалочка палити. А хлопці захищають! Але щвидко вже до Марени підбігають враз, і до води несуть її… Так добре, так весело усім! Ось і вогненне вже колесо летить у води літні… І ми купаємось… Яка ж теплінь! Яка вода! Мов молоко парне!

А ніч така тендітна,чарівна, вона нечутно душі відкриває, і трепетні слова течуть, і кожен розповідає, як прийшов сюди…А потім забриніла сяйвом дивним празоряна Тарасова бандура. Пісні… Такі всі рідні. Кожне слово відлунює у серці вогнецвітом. І разом славимо ми Диво-край, священну Україну лебедину…
А потім залунали щирі.дивні поезії слова… такі космічні, такі земні,і справжні… пречудові!

Вмить захотілось прочитати теж – про зоряне й земне кохання вічне, про шепотіння вітру, трав, і квітів… Співаю пісню про вінок купальський… І відчуваю,як глибинно, вільно приймають її душі всіх, хто чує…

Ось і світанок близько… Вже синіє ранкове небо… Йдемо радо,світло ми через острів, до Дніпра…О, диво! Привільне царство хмар! Рожеві, сині, молочно-білі. Філоетові…
І сонечко проміннячком своїм їх обіймає… Вмить я бачу диво! Над сонцем — хмари схожі неймовірно на мапу України! І проміння торкається до всіх її куточків! І спів пташиний славить Новий День!

Вертаємось щасливі, і у води теплезній біжимо…

Як славно нам! Яке чудове,світле, рідне свято!
Купальське свято славою бринить,
Тече рікою безміру ясного,
Співає небо на земних дорогах,
Співає святом світлим кожна мить.
І в серці кожнім — диво вогняне
Танцює, мріє у теплі досвітнім.
Ключем купальським відкриваю літо,
Ключем любові ти відкрий мене.

Олеся Сінчук

В РІДНИХ ЗВИЧАЯХ ПУЛЬСУЄ ВСЕСВІТ Відкрити / Коментувати

2021-06-21 10:33:38 ДЕНЬ ЛІТНЬОГО СОНЦЕСТОЯННЯ

https://telegra.ph/DEN-L%D0%86TNOGO-SONCESTOYANNYA-06-21 Відкрити / Коментувати

2021-06-19 13:45:36 Оберіг для рідного міста автор майстер Олександр Коврига

На нашу думку такий оберіг має бути встановлений на Майдані Незалежності в Києві. Друзі, а ви як вважаєте Свою думку пишіть в коментарях

ПІЗНАВАЙ — ОБМІРКОВУЙ — ВІДАЙ

З щирою душею та Вогнем у серці,
етнопсихолог Віктор Фіалковський — жрець Зореслав

Приєднуйтесь до обговорення в нашому чаті
https://t.me/joinchat/AAAAAFNSEIi3Fs7bQ3h9uA Відкрити / Коментувати

2021-06-19 08:19:05 Завтра Славлення Відкрити / Коментувати

2021-06-17 12:11:43 ​​СВЯЩЕННІСТЬ РІДНИХ СВЯТ, або КІЛЬКІСТЬ НЕ ЗНАЧИТЬ ЯКІСТЬ
(про нетрадиційність сучасних святкувань свят Рідної Віри на прикладі Купайла)

Проблематика сучасного українського язичництва в тому, що, ті хто вважає себе язичниками (тут мова про всіх — і посвячених, і не посвячених, і навіть самозванців (тих хто не був посвячений, проте заявляє що він жрець, який самопосвятився, бо ж йому так кортить)), волають про кількість людей на Святі, а не про духовно-енергетичний сенс та зміст, і для цього навіть зсувають та переносять святкування з дня свята на вихідні аби зручніше аби людей більше. (чи це не прояв слабкодухості та християнізму коли, до прикладу, Великдень святкують у неділю замість того, щоб святкувати в день весняного Рівнодення? ) ПА БАГАТАМУ так би мовити. (чи це не прояв расіянізму "чем больше тем лучше" та "какая разница?" ) В психології це має назву «Комплекс Наполеона», коли людина компенсує певні свої вади відволікальним зовнішнім фактором. Карго-культ процвітає — зовнішнє (хвантик), безсенсове, беззмістовне, егоїстичне, меркантильне, не традиційне поглинає і знищує внутрішнє, духовне, світле, чисте, природне, традиційне, наповнене сенсом і змістом. Таким чином вони забувають, а то й взагалі не розуміють, сенс і зміст рідних свят, які наші мудрі Пращури творили відповідно космічних енергій Сонячного річного календарного циклу. Це вже не свято в традиційному священному його сенсі і змісті — це фестиваль, гуляння, дискотека, тусовка, піонерський вогник. Гуляння тільки заради гуляння. Тут набуває сенсу характерне расіянське визначення свята — «праздник» (українською кажуть празник без «д»), яке має зміст у празному проведенні дня, тобто без мети, без змісту або цей зміст убогий, неповноцінний, духовно обмежений, перекручений, зіпсований, легковажний, несерйозний. Зберігається тільки зовнішня форма — хвантик у вигляді технічного проведення певних формалізованих дій. Обрядом чи таїнством це назвати не можна. Тому і празник, а не Свято, тому і дискотека, фестиваль, тусовка. Тому празнують, а не святкують за покликом Душі і Серця, тому що «круто», тому що виділяє серед інших, не розуміючи не усвідомлюючи, що ця так звана крутизна від Чорнобога та Мари, адже підживлює ЕГО та підточує і з’їдає Душу людини. Це було зроблено під час насильницької християнізації — це роблять і тепер перевертні в українському язичництві. І лише одиниці рідновірів залишаються вірними виголошеній рідним Богам присязі та заповітам Пращурів, організовуючи та проводячи традиційне духовно-енергетичне, наповнене сенсом і змістом святкування. Наше українське рідновірське свято це святий, священний день єднання з рідними Богами та Предками, обміну та наповнення енергіями Всесвіту. Саме тому рідновірське свято треба проводити в чистоті та святості, а не на тусовці, де аби пабільше та в інший день тому що зручно. Для того, щоб не було на марно, а во Славу рідних Богів, Предків та майбутнього української Nації. В іншому випадку це не Рідна Віра — це гра в імітацію. Такі люди не рідновіри — вони імітатори, пародисти. Вони грають в Рідну Віру, а не живуть нею.

Енергії свята Купайла (літнього Сонцестояння) проявляються тільки в Купальську ніч, а не за день (декілька днів, тим більше тижнів) до чи після неї. Квітку Папороті шукають тільки в цю ніч, адже ні в яку іншу вона не розцвіте. Цілющі трави та зілля збирають саме на світанку по завершенню саме цієї найменшої за тривалістю містичної Купальської ночі. Завдяки тому що саме в цю ніч, а не в будь-яку іншу, проявлені космічні потоки літнього Сонцестояння, поєднання Сонця і Дощу, Вогню і Води, Купайла та Марени, набувають священного шлюбу (слюбу), створюється потужний життєдайний, життєтворчий жар, наповнений божественними духовними енергіями та сенсом.

Слава Купайлу та Марені

ПІЗНАВАЙ — ОБМІРКОВУЙ — ВІДАЙ!

З щирою душею та Вогнем у серці,
етнопсихолог Віктор Фіалковський — жрець Зореслав

Приєднуйтесь до обговорення в нашому чаті
https://t.me/joinchat/AAAAAFNSEIi3Fs7bQ3h9uA Відкрити / Коментувати

2021-06-16 02:55:00 Заради нашого духу, тобто заради божественного, яке ми несемо в собі, чим ми по суті і є, ми живемо тут, на Землі — заради наших рідних Богів, яких ми забули і навіть заперечуємо. Термін "для нашого духу, тобто заради рідних Богів" означає, що цей дух живе і проявляється через нас, як і в усіх істотах на Землі. Потрапляючи в руки (енергії, егрегор) рідних Богів ми можемо усвідомити божественне в собі, чого ні християнство, ні іслам, ні будь-яка інша релігія не здатна дати українцеві-слав'янину. Відкрити / Коментувати