Вокс Україна/VoxUkraine

2020-11-20 20:51:13 Channel name was changed to «-3.5% ВВП - канал VoxUkraine» Відкрити / Коментувати

2020-11-14 01:10:28 Національний банк повідомив, що за 9 місяців 2020 року обсяг готівки в обігу зріс на понад 90 млрд грн.

Це може вказувати на зростання тіньового сектора економіки. Наприклад, деякі люди, стриглися під час суворого карантину - вдома у себе або у майстра та, звісно, за готівку.

Справді, деякі дослідження використовують обіг готівки для оцінки тіньової економіки. Наприклад, дослідження 2007 року оцінює зростання тіньової економіки Швеції з 3,8% у 1990 році до 6,5% у 2004 році саме через оцінку "непоясненого попиту на готівку" (нам би їхні проблеми - у нас обсяг тіньової економіки оцінюється у 30-50% ВВП). Інше дослідження показує, що заходи уряду Кореї із заохочення cashless сприяли зниженню обсягу тіньової економіки.

Проте чи варто нам прагнути виведення готівки з обігу? Інше дослідження (щоправда, чисто теоретичне) показує, що виведення готівки з обігу призводить до неефективного використання ресурсів. Це дослідження на прикладі виробництва шоколаду (офіційний сектор) та кокаїну (неофіційний сектор) показує, що якщо прибрати готівку, яка дозволяла людині працювати в будь-якому секторі (у тому, де вона була найбільш продуктивною) та купувати певний набір цих двох продуктів, то людина буде змушена працювати частково в офіційному і частково в неофіційному секторі - відповідно, її продуктивність знизиться.

Нещодавнє дослідження (2017 року) захищає готівку нестандартним аргументом. Воно показує, що використання готівки не надто пов'язане з тіньовою економікою чи фінансуванням тероризму. Проте відмова від готівки є наступом на права людини - оскільки таким чином державі буде легше контролювати, на що та як людина витрачає кошти. Важлива перевага готівки - анонімність транзакцій.

Свіже дослідження (2020 року) розглядає країни єврозони та доходить висновку, що окрім тіньової економіки використання готівки зумовлене ще кількома чинниками - мережею терміналів, легкістю зняття готівки (так, якщо вам до банкомата іти 30 хвилин, ви триматимете більше готівки, ніж якщо до нього йти 2 хвилини), а також економічною кризою (під час кризи люди тримають більше готівки "про запас"). Тому у 2020 році попит на готівку виріс навіть у скандинавських країнах. І це незважаючи на те, що страх передачі інфекції мав би стимулювати людей відмовлятися від готівки. До того ж, в усіх країнах єврозони, крім Нідерландів, існує зростаючий тренд на використання готівки (цей тренд потребує подальших досліджень).

Отже, оптимісти, які прогнозували повну відмову від готівки, трохи погарячкували. І справді, адже не будеш із кредитною карткою казати молодому місяцю "Місяць на гроші дивись, нові гроші мені принеси" Та й гарні вони, наші гривні. Відкрити / Коментувати

2020-11-13 01:18:52 Як очікування впливають на поведінку економічних агентів? Коротка відповідь - дуже сильно. У 2018 році Юрій Городніченко з колегами написали статтю про те, як інфляційні очікування фірм впливають на їхні рішення https://bit.ly/2Um2fjN

Центробанк Італії з 1999 року проводить опитування фірм та домогосподарств, щоб з'ясувати їхні інфляційні очікування (подібні опитування проводить й НБУ, з 2008 року). З 2012 року італійський центробанк почав проводити експеримент - випадково вибраній вибірці фірм безпосередньо під час опитування повідомляли інфляцію попереднього періоду (експериментальна група), а тоді запитували про інфляційні очікування. Іншим фірмам (контрольна група) просто ставили питання про очікування.

Виявилося, що фірми з вищими інфляційними очікуваннями підвищували свої ціни, скорочували персонал (особливо "синіх комірців" та тимчасових працівників), скорочували інвестиції та зверталися до нових банків по позички. Це відбувалося тому, що висока інфляція є сигналом для фірм, що з економікою щось негаразд і слід очікувати рецесії. Отже, варто підвищувати ціни, скорочувати видатки та брати кредит, поки він доступний.

У період майже нульових ставок (після 2008 року) вплив очікувань на інфляцію та кредити не змінився, проте вплив на зайнятість зник - вочевидь, фірми очікували, що інфляція зростатиме через зростання попиту, а не видатків (наприклад, зарплат).

Прибутки фірм з вищими інфляційними очікуваннями були трішки вищі, ніж у решти фірм - вочевидь, тому, що перші шукали шляхів підвищити свою ефективність.

Головний висновок статті - надання фірмам певної інформації змінює їхні очікування ТА їхню поведінку. Якщо багато фірм змінять свою поведінку, це буде помітно на макрорівні.

Дані з України підтверджують висновки цієї статті (https://bit.ly/3eUQHxB) . Фірми, які очікують вищої інфляції, також очікують скорочення зайнятості, зростання своїх видатків та скорочення інвестицій (тобто рецесії). Більш того, інфляційні очікування дуже тісно пов'язані з девальваційними очікуваннями.

Тому політикам та лідерам суспільної думки варто бути дуже обережними з висловлюваннями на кшталт "недооціненої гривні", корисності високої інфляції чи друку грошей. Відкрити / Коментувати

2020-11-03 13:59:11 10) зацикленість на другорядних ризиках (moral hazard) або "разом з водою вилити й дитину". Пан Роман вважає, що МВФ занадто тиснув на український уряд щодо ціни на газ, таким чином ставлячи під загрозу всю програму реформ (тобто ризикуючи відправити у відставку уряд реформаторів). Опозиційні політики зіграли на цьому, пояснюючи людям, що звернення по субсидію - це ознака "зубожіння". Як ми неодноразово пояснювали (наприклад, тут: https://cutt.ly/ngAfQDt), ринкова ціна на газ є необхідною умовою створення прозорого та конкурентного ринку газу на європейських правилах. І зрештою, українці все одно платять повну ціну за газ - тільки не через тариф, а через свої податки, якими держава підтримує Нафтогаз. Втім, цей пункт ще раз підкреслює необхідність якісної комунікації реформ.

P.S. Також пан Роман вважає неправильним запровадження блокади Донбасу. З точки зору економіки він правий. Але є ще інші точки зору - політична та етична. Відкрити / Коментувати

2020-11-03 13:59:10 Виступ Романа Ващука про "провали" реформ в Україні (переважно пан Роман говорить про провали міжнародної спільноти та підтримуваного нею громадянського суспільства). Одразу зауважу, що не можу погодитися з усіма тезами, але раджу подивитися цю лекцію - вона дає чудову поживу для роздумів https://cutt.ly/SgAaRBK. У вересні пан Роман уже давав подібну лекцію у Гарварді, але це розширений варіант - українською мовою та зі слайдами.

Тезово, головні провали реформ з 2014 року такі:

1) трактувати як "зраду" те, що вдалося на 80%, а не на 100%. Цим створюється негативне новинне тло. Як приклад - у 2019р. Портнов і Ко за підтримки активістів мало не знесли новий Верховний суд (активісти підтримували таку ідею через те, що до ВС потрапили близько 25% недоброчесних суддів)

2) прирівнювати зовнішнього ворога (Росію) та внутрішнього (корупцію). На думку пана Романа, Росія є набагато небезпечнішою

3) "перетиснули" у боротьбі з корупцією. Тут пан Роман посилається на досвід Гватемали, де запровадили незалежні антикорупційні інституції підтримувані зовнішніми партнерами. Але корупція пронизувала Гватемалу згори донизу, як і Україну. Тому в 2015 році гватемальці обрали президентом актора, і той за підтримки всього політичного істеблішменту вигнав антикорупційників з країни (детально - тут: https://cutt.ly/OgAsNca і протилежна точка зору тут: https://cutt.ly/vgAsMHQ)

4) забули про середньостатистичного українця. Міжнародні організації та активісти більше переймалися добробутом маргіналізованих груп, але забули про мешканців райцентрів чи сіл, які втратили роботу і проголосували за Зеленського через злість на реформаторів

5) слабка комунікація реформ - не було пояснень, які вигоди реформи принесуть "середньостатистичному" українцю. Існуючі пояснення були надто логічними, а не емоційними, тоді як опозиція грала на емоціях

6) перевантаження урядовців зустрічами з міжнародними партнерами та звітами для них (відповідно - менше часу на реформи)

7) занадто повільна реакція міжнародних партнерів на прохання українського уряду про технічну допомогу. Пан Роман пригадує, як у 2014 році йому зателефонувала новопризначена міністр Наталка Яресько та поскаржилася, що в Мінфіні ніхто не розуміє, що таке розробка політики. Й уже за 6 днів з Канади прибула місія технічної допомоги. Тоді як директорати запрацювали лише в 2018 році, й тепер нова влада їх позбувається як "спадщини попередників". Ось тут можна почитати про ризики нового закону про держслужбу, ухваленого в 2019 році https://cutt.ly/wgAdYxG, а тут - детальне дослідження про плюси та мінуси директоратів https://cutt.ly/7gAdGPc.

8) надто складні управлінські рішення. Як приклад пан Роман наводить е-декларації. Він пригадує, що за первісною ідеєю Світового банку декларувати статки мали близько 300 людей. Однак, систему розширили на всіх держслужбовців, а тоді, як помсту, й на громадських активістів (думаю, всі пам"ятають цю історію). Дехто використовує е-декларації у передвиборчій боротьбі - наприклад, вказує на помилки в деклараціях своїх суперників (це "темна сторона" прозорості)

9) "Міражі деліверології". Покращення, які люди спостерігають на місцях (наприклад, кращі дороги чи доступні ліки), вони асоціюють зі своїми мерами, а не з центральною владою, яка уможливила все це через реформу децентралізації. Така ситуація не унікальна для України - наприклад, канадійці теж уважають, що в їхньому місті чи провінції ситуація добра, а загалом в країні - погана. Через це пан Роман передбачає легку перемогу на виборах чинних мерів (лекцію було записано 22 жовтня). Як бачимо, він не помилився. Відкрити / Коментувати