vladislava_sim вірші

2022-07-31 09:36:26 "Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася..."
З гімну Січових стрільців

Завжди ж було так червоно від крові і гірко,
Тож що крім калини могло у нас бути, скажіть?
Чи над Україною сяє проклята зірка?
І журиться славна земля уже кілька століть.
Та як веселитись країні, та як же радіти,
Коли бачать війни чи не усі покоління?
Калина підійме до неба сама свої віти,
Як кров'ю загарбників добре полити коріння.

05.04.22 Відкрити / Коментувати

2022-07-31 09:35:46 Лети до хлоп'яти,
Яке з уроками не встигає,
Лети до тих, хто налив на останок чаю,
До дівчини, що на пероні
В плече чоловіче плаче,
До бабусі, яка хотіла б ще раз
Побачити квіти на дачі,
До чоловіка, якого вже не впізнати рідні,
До дівчинки, що розгубила в лікарні дні,
До когось, кого прихистила чужа земля,
До жінки, яка пригорнути не встигла
Своє маля,
До вдови, яка досі вважає себе жоною,
До родини, роздертої навпіл війною,
До дідуся, для якого вже догоряє заграва,
До воїна, котрого ніжно прийняли трави.
До них лети, мій янголе-охоронцю,
Відчинено навстіж старе віконце...

25.05.2022 Відкрити / Коментувати

2022-07-31 09:35:24 Червневе, харківське

Я боюся, коли на годиннику
стільки ж, скільки і років мені —
двадцять три.
Часто саме на цей час
якийсь клятий росіянин ставить собі будильник,
байдуже позіхає, потягується
і тисне на кнопку.
Електричні кити співають місту тривожну пісню.
Затуляю вуха.
Гул крові —
я наче пірнула у воду,
ніби прокинулася у темній утробі.
Безпека...
Але ракету чутно і так.
Вона будить будинки,
і з них вилітають у густу височінь
мильні бульбашки,
котрі були чиїмись батьками і дітьми.
О 23-й годині молюся,
щоб навіки мені 23 не стало.

21.06.2022 Відкрити / Коментувати

2022-07-31 09:34:29 На небі звідусіль лунає українська.
Петро уже воріт не зачиняє:
прямують біженці скривавлені до світла,
де болю і страху більше немає.
Схвильовано стрічають земляків
ті, що колись померли з думкою про хліб,
ті, що отримали за слово кулю,
і ті, які у цинковий лягали гріб.
За всі гріхи, що скоїла Росія,
навіть диявол гляне винувато.
Земля — рушник, все — з неї і до неї:
на рушнику так хрестиків багато...

14.07.22 Відкрити / Коментувати

2022-07-31 09:34:10 Г.С. Сковороді

О мій філософе, у твоїх мандрах,
бувало, прихисток давали і поля, і люди.
Про все на світі маючи питання,
зсередини серцева птаха била в груди.
Ти все ходив, збираючи в букети
барвисту мудрість із садів життя.
І світ, роздертий на шматки держав,
усе ловив, ловив тебе, та не спіймав,
поки одного дня біля свого порогу
ти не залишив стоптане взуття.
Нічого вже не виглядало із-за рогу.
Зірки показували шлях до небуття.
І дух твій пестив посивілу цеглу,
торкалися прозорі пальці штукатурки,
коли пронизуючи темряву, ракета*
позбавила останнього притулку.
Тож нині знову будеш мандрувати
поміж світів і спраглих поколінь,
на вулицях із харківських байок
свою лишаючи самотню тінь.

09.05.22

*Дім-музей видатного українського філософа Г.С. Сковороди, побудований у 18 столітті, було зруйновано прямим влучанням російської ракети вночі 7 травня 2022. Відкрити / Коментувати

2022-07-31 09:33:48 Го́луба миру пір'їна
упала на м'яту броню.
Перетворилася Україна
з золотавого поля в стерню.
І збираються у гербарій
сини, де життя рубіж.
У лівій руці — розарій,
а у правиці — ніж.

19.04.22 Відкрити / Коментувати

2022-07-31 09:33:11 Неспокій
(диптих)

І
Веди мене чорнилами за руку
до того місця,
де металом не дістане небо.
Розкажи, чим ти снідав
і що першим зробиш,
коли погасне війна.
Сни відрізняй на дотик і слух.
Бо знаєш,
коли сплю,
під моїми повіками літають снаряди.
Поруч посидь,
відганяй їх руками як мух.

ІІ
У мене не виходять довгими вірші,
бо я боюся, що папір скінчиться.
Вони повідшматовують собі хвости,
щоб мати змогу поскоріше бігти
з розідраною палітуркою на грудях,
у ноги кинутись твоїм очам.
Пообіцяй, що жодній з літер
ти не відмовиш у притулку.

21.04.22 Відкрити / Коментувати

2022-07-31 09:32:43 Мені у сховищі
наснилися
літаки
паперові,
гранати
з зернятами,
автомати
кавові,
вибухи
феєрверків,
ракети
космічні
і град,
що тане.

19.04.22 Відкрити / Коментувати

2022-07-31 09:31:48 Мов донорської крові,
місто потребує скла.
Воно залиже рани
розчином цементним.
Грудьми розбитими
розхристані будинки
тулитимуться до весняного тепла.
Як боляче дивитись фото "до",
бо "після" —
всюди дотики війни.
О моє місто,
мов розорене гніздо,
я поцілую твої рештки цегляні.

06.04.22 Відкрити / Коментувати

2022-07-31 09:31:09 Якщо у поета віднині
Забрати такі слова:
могила, кров, передова,
вибух, уламки, дитина,
сховище, цегла, стіна,
сирена, бомба, війна,
ворог, окоп і ракета —
залишиться біль у поета.
Забрати якщо й перемогу,
то що ж залишиться в нього?..

18.04.22 Відкрити / Коментувати