Видатні українці

2022-02-24 09:41:25 Ситуація контрольована, і все, що шкодить – це паніка людей.

Наші війська знали про все ще о 10 вечора вчора.

Станом на зараз росія завдала удари по об’єктах військової інфраструктури. Щоб ви панікували. Щоб ТИ побіг зараз блокувати мости в заторах і вірити, що помреш.

рашка заявляє про те, що сили ППО подавлені. Бреше.

Вірте тільки офіційним джерелам! І тим, кому довіряєте (це не батьківський чат в вайбері). Список скоро дамо.

ЗСУ працює, у них все ок. ДСНС працює. Роботи багато, але все ок.

Наша розвідка каже про те, що бойові дії будуть у зоні ОРДЛО, Харківській та Херсонській областях.

Усіх обіймаємо; закликаємо зберігати спокій і підтримувати війська. Відкрити / Коментувати

2022-02-23 12:16:50 ​Не забудемо сьогодні згадати Даню Дідіка — юного активіста, який став жертвою теракту під час Маршу єдності в Харкові в лютому 2015 року. Йому було лише 15 років…

Юнак займався спортом, грав у дитячій футбольній команді харківського Металісту. Був частиною фанатського та патріотичного руху в Харкові, виступав на захист єдності та незалежності України після початку агресії Росії. Брав участь чи не у всіх акціях! У свій день народження, 27 квітня 2014 року, Данило пройшов у колоні разом із п'ятьма тисячами вболівальників футбольного клубу Металіст та Дніпро в ході «За Єдину Україну», що знаменувала примирення і єднання груп футбольних фанатів.

22 лютого 2015 року в Харкові проходила хода на підтримку єдності України, в якій брав участь Данило. Активісти рушили в напрямку майдану Свободи, однак встигли пройти лише 100 метрів: терористи підірвали вибухівку.

Даня йшов попереду колони, перебував поблизу епіцентру вибуху й отримав тяжку черепно-мозкову травму. Наступного дня Данило помер. Від вибуху міни, закладеної проросійськими терористами, загинули ще троє учасників ходи.

Юний патріот нагороджений орденом «Народний герой України» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На жаль, посмертно.

Вічна пам'ять молодому українцю. Не пробачимо! Відкрити / Коментувати

2022-02-22 19:39:28 ​Поет-шістдесятник і вічний оптиміст!

Цього дня народився талановитий поет і в'язень радянських таборів Олександр Григоренко. З юних літ хлопець писав вірші, проте хотів бути військовим. Вступив у Васильківське авіатехнічне училище під Києвом, але через кілька місяців подав рапорт на звільнення: вроджена інтелігентна натура не приймала військової муштри.

Легко і просто писав вірші, сповнені мріями про кохання, любові до матері, України, друзів. Та через деякий час патріотичні вірші потрапили до рук радянського кдб. Олександра було заарештовано та засуджено військовим трибуналом за «антирадянську агітацію та пропаганду» до 6 років позбавлення волі. Батьки написали листа на ім’я Хрущова. Воєнна Колегія Верховного Суду СРСР . скоротила термін до трьох років. Покарання відбував у таборах Мордовії. Не втрачав оптимізму та вважав, що в таборі йому легше і цікавіше, ніж в армії. Тут Григоренко зустрів багатьох українців, які теж жили і дихали любов’ю до України, з інтересом спілкувався із в’язнями інших національностей. Вивчав англійську, німецьку, французьку мови, добре розмовляв польською. Приятелював, також із поетом Олексою Різниківим, з яким разом займався йогою!

Після таборів Олександр повернувся в рідне село. Працював на будівництві комбінату, листувався з поетами Миколою Гірником, Миколою Сомом, з літературним критиком Віктором Іванисенком. У серпні 1962 року Олександр із батьком і старшим братом відпочивав на березі Дніпра і загадково зник. Пошуки були безрезультатними. Лише на дев’ятий день пошуків його тіло було знайдено неподалік села...

Згадаймо сьогодні! Відкрити / Коментувати

2022-02-22 11:12:48 Сьогодні на 91 році життя помер Іван Дзюба

Дисидент, літературознавець, Герой України. Інтелектуальний провідник і речник українського шістдесятництва!

У 1973 році радянський тоталітарний режим засудив українця до п’яти років ув’язнення і п’яти років заслання за відому працю «Інтернаціоналізм чи русифікація». Його відсторонювали від друку та громадсько-політичного життя. Але Іван Михайлович не покидав творчість. Навіть коли вже підводило здоров'я.

Ім'я Івана Дзюби назавжди залишиться в історії та пам'яті українців! Відкрити / Коментувати

2022-02-21 21:36:20 ​Одна з найкрасивіших пар українського національного руху ХХ століття!

Олена Теліга — видатна українська поетеса. Науковці, дослідники літератури й мистецтва ставлять її в один ряд з Лесею Українкою. Її чоловік, Михайло Теліга, був бандуристом. Молодята, які кохали одне одного до нестями, були активними діячами ОУН.

Олена зростала в російськомовному середовищі. Але це не завадило їй вивчити українську мову! В цьому допоміг майбутній чоловік Михайло. Олена почала писати чудові вірші українською. Хоч і жила певний час за кордоном, готувала ідеологічні матеріали для українських земель: складала тексти листівок, відозв, летючок. Мала публічні, але нелегальні виступи перед членством.

Згодом Теліга стає головою Спілки українських письменників. У Києві виходить літературно-мистецький альманах "Літаври", додаток до газети "Українське Слово" редагований Телігою. За той час довкола Спілки згуртувалося чимало інтелігенції.

Та смертельна небезпека нависла над Оленою через переслідування німецьких окупантів. Проте вона категорично відмовляється покинути місто, а всі свої зусилля сконцентровує на роботі Спілки. А що ж чоловік? Увесь цей час Михайло був поруч. Навіть в окупованому Києві.

Вранці 9 лютого 1942 року Олена Теліга пішла до приміщення Спілки, де вже була засідка гестапо. За годину туди прийшов і її чоловік Михайло. Обох заарештували. Поетесу, її чоловіка та інших націоналістів було розстріляно 21 лютого у Бабиному Яру. Розповідають, що у камері, де перебувала Олена, знайшли видряпаний тризуб і напис: "Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга".

"Життя — це боротьба, а боротьба — це справжнє життя" — такі слова Олени Теліги яскраво говорять про те, якою була і поетеса, і її коханий чоловік Михайло! Відкрити / Коментувати

2022-02-20 12:02:17 Сьогодні вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні

Слова безмежної подяки не повернуть до земного життя. Але ми не маємо права забути Героїв Небесної Сотні, які нагадують нам про справжню ціну свободи.

Герої не вмирають! Відкрити / Коментувати

2022-02-18 19:39:55 «Будьте гідними ранкового сонця!»

Такі слова писав журналіст, військовий, Герой України посмертно Тарас Матвіїв. Сьогодні йому б виповнилося 33 роки.

Влітку 2015 року Тарас пішов добровольцем Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ». Був депутатом Жидачівської районної ради, організовував військово-патріотичні вишколи. Здобув звання молодшого лейтенанта та проходив службу за контрактом.

10 липня 2020 року під час атаки бойовиків Тарас врятував двох своїх побратимів, допоміг їм дістатися в безпечне місце. Але...сам загинув від ворожої міни.

Не забудемо Героя України Тараса Матвіїва! Відкрити / Коментувати

2022-02-18 12:19:51 ​Людина, яка відкрила світу очі на голод в Україні і навчила нас запалювати свічку пам'яті

Сьогодні день народження Джеймса Мейса — людини, яка зробила чи не найбільше, аби світ дізнався про Голодомор та визнав трагедію українського народу геноцидом.

Коли Джеймс ще був студентом Мічиганського університету, на одній із лекцій професора Романа Шпорлюка почув про Великий голод в Україні. Мейс зауважив: "Цього не може бути! Ми би знали про трагедію таких масштабів — такі втрати неможливо замовчати!" Ця подія так його вразила, що наступні 25 років свого життя він присвятив вивченню українського Голоду.
В 1982 році в Ізраїлі проходила Міжнародна конференція з питань Голокосту (геноциду єврейського народу). Мейс, молодий науковець зі США, робить сенсаційну заяву: є ще один народ, котрий пережив геноцид — українці. Ті, хто в 1932-33 роках пережили голод, який був штучно створений радянською владою. Це був спланований акт знищення українців як нації. Загинули мільйони.

Пізніше, у 1986 році Мейс, як голова комісії з питань вивчення голоду в Україні, надає Конгресу США доповідь, в якій відкриває світовому загалу справжні масштаби катастрофи, яку пережив наш народ. Тут кілька сот усних свідчень, документи, фото, інформація про чисельність загиблих…

У 1993 році переїхав зі Сполучених Штатів до Києва. Тут одружився, жив на Троєщині, викладав у Києво-Могилянській Академії, працював у газеті "День". У 2003 році Джеймс Мейс запропонував запалювати в своєму вікні свічку в пам’ять про померлих. І озвучив це в сесійні залі Верховної Ради України, коли виступав на парламентських слуханнях щодо вшанування жертв голоду. На жаль, так і не дочекався побачити ці свічечки…Лише через два роки після смерті Джеймса Український парламент нарешті визнав Голодомор геноцидом. «За» проголосувало лише 233 депутати з 450...

У четверту суботу листопада ми запалюємо свічку у вікні. Згадуємо померлих від Голодомору. Сьогодні ж згадаймо Джеймса Мейса. Американець з українським серцем зробив усе, щоб не лише ми, а й увесь світ дізнався про жахи кривавого радянського режиму. Відкрити / Коментувати

2022-02-17 20:12:00 ​«Мої дорогі! Поставте собі питання: що про вас одного дня скаже історія?»

Ці слова часто повторював справжній патріот, політв'язень, патріарх Йосип Сліпий. Сьогодні відзначаємо 130-ліття від дня народження великого українця!

Одразу після закінчення гімназії він вступив до Львівської греко-католицької духовної семінарії. Вивчав філософію та богослов'я в університеті Інсбруку (Австрія) та Папському Східному інституті у Римі.

30 вересня 1917 року був висвячений митрополитом Андреєм Шептицьким на священика. Був професором догматичного богослов'я. Після повернення до Львова викладав у духовній семінарії. Пізніше отримав посаду ректора Львівської духовної семінарії, яку за кілька років реорганізував у Греко-католицьку богословську академію. Вів активне наукове та громадське життя. Організував Українське богословське наукове товариство, заснував та редагував журнал «Богословія», був куратором Українського національного музею Львова.

Чотири рази був заарештований за звинуваченнями у «ворожій діяльності проти УРСР і співпраці з німецько-фашистськими окупантами». Радянські спецслужби допитами і моральним тиском прагнули схилити його до співпраці. Покарання відбував у таборах Сибіру та Мордовії. Після 18 років (!) ув'язнення, Йосип Сліпий був звільнений та висланий до Ватикану.

25 січня 1965 року Йосиф Сліпий був удостоєний звання кардинала. Там же у Ватикані заснував Український католицький університет св. Клімента з філіями у Вашингтоні, Лондоні, Чикаго і Філаделфії, звів греко-католицький собор Святої Софії, ініціював відновлення храму Жировицької Божої Матері та заснував монастир студитів. Крім того Йосип Сліпий надав кошти на придбання приміщення для Українського вільного університету у Мюнхені.

У 1975 році зусиллями Українсько греко-католицької церкви Йосип Сліпий був коронований титулом патріарха. Проте так і не домігся від Ватикану визнання Патріархату УГКЦ.

Життям і пророчими словами видатного українця можна захоплюватися та надихатися і сьогодні! Пишаймося Відкрити / Коментувати

2022-02-16 12:37:38 Ми — єдині! Сьогодні, завтра і завжди!

Слава Україні Відкрити / Коментувати