Видатні українці

2022-02-14 21:06:21 ​Неповторний феномен української графіки

Віримо, що з творчістю Георгія Якутовича знайомі українці. Зараз геній художньої думки відомий на весь світ, та чи завжди так було?

Творчий шлях Георгія був сповнений важкої праці та любові до рідної землі. Він казав, що саме в традиційності і є душа народу. Це чудово прослідковується в його роботах. Більшість картин автора описують побут та традиції, відтворені за мотивами життя мешканців Карпат. Можна бути впевненим, що саме усна народна творчість, різні легенди та оповідання вплинули на основну тему художніх картин. Також яскраво виражена стилістика бойчукістів.

Ще зі студентських часів роботи Якутовича викликали захоплення критиків. Довгий час митець займався художнім оформленням багатьох відомих книг українських авторів. За запрошенням Сергія Параджанова став художником-постановником фільму "Тіні забутих предків". Згодом працював і над іншими кінострічками студії Довженка.

Завдяки його вкладу в український кінематограф ми бачимо автентичну культуру, зображену в фільмах. Це було надзвичайно непростим завданням за умови російської окупації. Після здобуття незалежності України, Георгій отримав чимало нагород та навіть зміг зробити власну виставку своїх робіт.

Пишаймося! Відкрити / Коментувати

2022-02-14 14:58:07 Відкрити / Коментувати

2022-02-14 14:56:47 Відкрити / Коментувати

2022-02-14 14:55:24 Відкрити / Коментувати

2022-02-14 14:53:27 Відкрити / Коментувати

2022-02-14 14:53:15 У День закоханих підготували для тебе цікаві тести

Чи знаєш ти, як звали коханих видатних українців? Перевіримо Відкрити / Коментувати

2022-02-13 21:38:47 ​Нескорена українка, яка стала символом боротьби за українську державність!

У ніч з 12 на 13 лютого 1924 року в львівській в’язниці "Бригідки" знайшли повішеною Ольгу Басараб. Смерть цієї молодої жінки спричинила великий суспільний резонанс на західноукраїнських землях у 1920–х роках.

Ольга народилась та виросла на Івано-Франківщині, в родині відомого громадського діяча, священнослужителя Михайла Левицького. Після навчання у Віденській торговій академії вчителювала в торговельній школі Тернополя, далі працювала бухгалтером в Земельному іпотечному банку у Львові. І з головою поринула в громадську діяльність: працювала в «Жіночій громаді», «Просвіті», «Пласті», вела курси для неписьменних, допомагала нужденним.

У 1918–1923 роках працювала секретарем українського посольства у Фінляндії, згодом - бухгалтером посольства ЗУНР у Відні. Водночас Ольга була розвідником! В інтересах Української держави відвідала Данію, Німеччину, Норвегію, інші держави, легко провозячи через кордони документи із зібраною військово-стратегічною інформацією. А в 1920 році стала членом підпільної Української військової Організації (УВО), особистою зв’язковою полковника Євгена Коновальця.

Про характер доручень, які виконувала Ольга, практично не збереглося свідчень, адже усі справи УВО були суворою таємницею. Однак польська поліція, яка в ніч на 9 лютого 1924 року налетіла з обшуком на львівську квартиру Ольги, знайшла 19 аркушів документів УВО та агітаційну літературу. Ольгу звинуватили в шпигунстві водночас на користь Німеччини та більшовицької України й ув'язнили. Українку жорстоко катували. Польських комісарів не зупинило, що перед ними тендітна жінка. Тіло було вкрите слідами ударів електричним струмом, ребра та пальці зламано... Але Ольга не зрадила нікого, не видала жодного імені! Поліційний протокол був короткий: «Я відмовляюся від усяких зізнань». І підпис - «Ольга Басараб». Їй було 34 роки.

Смерть Ольги не була марною. Після великого розголосу серед української громадськості про подвиг Ольги, молодь наповнювала ряди УВО, а в подальшому і ОУН, з потрійною силою.

Пам’ятаймо! Відкрити / Коментувати

2022-02-12 19:12:30 ​Археолог, котру не зламали удари долі!

Наталія Полонська-Василенко плекала любов до історії з дитинства. Захоплення батька військовою історією суттєво вплинуло на доньку. Вона успішно закінчила жіночу Фундуклеївську гімназію й певний час займалася вчителюванням, виховательською справою, а також викладала в училищі сліпих. Згодом Наталія вступила на історико-філологічне Київське відділення Вищих жіночих курсів. На Вищих жіночих курсах Наталія Полонська захопилася археологією. Це стало початком відліку її наукової діяльності.

Після закінчення курсів Полонська почала займатися викладацькою діяльністю, читаючи лекції в кількох приватних гімназіях, а також взяла участь у розкопках (Білгородка, Київська область) разом із українським археологом Вікентієм Хвойкою. 1916 року стала першою жінкою приват-доцентом з історії в Київському університеті.

У 1918 році в Києві, у короткий період УНР, Полонська заснувала й відкрила Археологічний інститут. Однак більшовики закрили інститут уже в 1920 році. Деякий час інститут ще працював на громадських засадах і був остаточно закритий через сім років. Згодом Наталія знову зазнала тиску з боку більшовиків. Восени 1923 року арештували її чоловіка, звинувативши в керівництві міфічною контрреволюційною організацією. Полонська зробила для чоловіка майже неможливе – домоглася його звільнення та амністії через півтора року.

Пізніше Наталія читала лекції, працювала в наукових комісіях, намагалася зосередитися на пошуках. А в 30-х роках життя звалило на неї суцільні жахіття: цькування, чистки, звільнення, голод, хвороби, нестатки, і врешті – смерть чоловіка, який був найближчим другом й однодумцем.

У 1940 році Полонська захистила докторську дисертацію. Викладала на історичному факультеті Київського державного університету. Під час німецької окупації Києва Полонська-Василенко разом із колегами виїхала спершу до Львова, потім до Чехословаччини , а згодом прийняла рішення про остаточну еміграцію в Європу, де на початку 60-х років завершила свою безпрецедентну працю “Історія України”, яка охоплює період від найдавніших часів до 1921 року.

Згодом у Мюнхені, 1969 року, з-під пера українки вийшла книга “Видатні жінки України” - данина непересічним представницям жіноцтва від часів княжої доби.

Пам'ятаймо! Відкрити / Коментувати

2022-02-11 21:16:20 ​Автор поштових марок Української Держави

Антон (або радше Антін) Середа - український графік і майстер декоративного мистецтва, мистецтвознавець та культурний діяч. Марки його авторства використовувалися як дрібна монета 10 і 20 шагів.

Середа був і педагогом, котрий виховав плеяду визначних українських митців. На початку 1920-х років викладав у Київському архітектурному інституті. Опікувався українським народним мистецтвом на Буковині й Покутті - видав посібник "Народне мистецтво Галичини й Буковини". Збирав матеріали з історії розвитку мистецтва шрифтів.

Митець розвивав (фокусувався на книжковій графіці) орнаментальні мотиви і шрифти Нарбута, проте його обкладинки суворіші, відзначаються симетрією, урівноваженістю ліній і плям, контрастним зіставленням чорного та білого.

Антін Середа - один із ініціаторів створення Національного музею України на базі Київського художньо-промислового і наукового музею. Був одним з організаторів Київської картинної галереї.

Як дослідник українського образотворчого мистецтва Антін працював у підрозділах Всеукраїнської академії наук - у секції мистецтв археологічної комісії, згодом Всеукраїнському археологічному комітеті. Був обраний членом Софійської комісії. У 1921—1923 рр. був головою секції мистецтв Українського наукового товариства в Києві.

До найкращих праць Середи належить оформлення книжок і журналів: "Сяйво" (1913), монографії "Г.Нарбут", "Енеїда" І.Котляревського, "Повна збірка. Поезії" та "Кобзар" Т.Шевченка (1938), "Fata Morgana" М.Коцюбинського, "Твори" І.Франка (1941), "Слово о полку Ігоревім" (1952).

Варто знати! Відкрити / Коментувати

2022-02-10 20:20:27 ​Непроголошений український імператор

Саме так називали Вільгельма Франца Йозефа Карла фон Габсбурґ-Лотаринзького. Як видно з непростого імені, він був спадкоємцем кількох родів, важливих в історії цілої Європи. Якщо заглибитись у генеалогічне дерево, прослідковується родинний зв’язок аж до княгині Ольги та її чоловіка князя Ігоря!

За дивним збігом обставин, племінник імператора Австро-Угорщини потрапляє до лав 13-го полку уланів, сформованого переважно з мешканців Львівщини. Проводячи весь свій час у такій компанії Вільгельм і сам закохується в Україну. Під час військової служби бере собі псевдонім Василь Вишиваний.

Неможливо переоцінити його внесок у розвиток військового та політичного життя УНР та ЗУНР. Завдяки цьому Василя постійно намагались привести до влади різні угрупування та організації, проте він завжди відмовлявся.

Після завершення другої світової не покинув Україну й постійно переслідувався окупаційною владою. Помер під час одного з ув’язнень в Лук'янівському СІЗО. Факт смерті спадкоємця династії Габсбургів було строго засекречено радянським комуністичним режимом.

Не забуваймо! Відкрити / Коментувати