2021-11-09 15:41:35
ПЛАТА ЗА ПРОГРЕС
У міжнародному протоколі ведення вагітності вказано, що 70% викиднів на терміні до 12 тижнів відбувається через спадкові чи набуті хромосомні аномалії. Тобто, відбувається природний відбір генетично слабких ембріонів.
Також у протоколі вказано, що в разі виявлення ризику викидня, не рекомендується до 8 тижня звертатись до заходів збереження вагітності. До 12 тижня і пізніше жінка може прийняти рішення зберегти вагітність, але має бути повідомлена про всі ризики. Звісно, до 8 тижня вона теж може так вирішити, але тут ймовірність важкої хвороби у дитини найбільші.
Сучасні медичні і репродуктивні технології дають змогу зберегти таку вагітність. Також вони дають можливість тим батькам, чий генетичний матеріал має слабкий потенціал (вагітність не приживається, через що звертаються до використання ЕКО чи сурогатного материнства), народити таку дитину.
Звертаю увагу, що проблема не в жінці або чоловікові, а в наборі їхніх генів, які склалися в конкретному ембріоні. Тобто, якщо у жінки трапляється певна кількість викиднів на ранніх тижнях вагітності, це свідчить про нежиттєздатність і неможливість розвитку самого ембріону. Тобто, наступна дитина може народитись здоровою, оскільки її набір генів дозволить це. Звісно, якщо у когось із подружжя немає діагнозу, який унеможливлює зачаття і вагітність.
В минулому, коли медицина не була так розвинута, народжувались, грубо кажучи, сильні діти, чий набір генів був оптимальним. Немала частина з них помирала в дитинстві, адже їхній організм таки не був настільки сильним, щоб пристосуватись до середовища і встояти перед хворобами. Тобто, дорослого віку досягали найсильніші люди, лишали потомство, таким чином вдосконалюючи людський вид.
Звісно, такий прогрес мав темний бік у вигляді болю за втраченими дітьми та знесилених великою кількістю вагітностей жінок. Сьогодні ж умови для виношування, народження і виховання дитини в рази кращі та безпечніші, а здоров'ю жінки звертається набагато більше уваги. А ті, хто нездатний, мають змогу стати щасливими батьками.
Але в той же час ми втручаємось у природний відбір і даємо змогу народитись тим, кого природа не задумувала пускати у світ. Ці люди теж народжують дітей, що послабляє генофонд нації/людства. Це своєрідна плата за прогрес. Ця думка є дуже складна, неоднозначна та непопулярна, яку більшості людей розглядати без емоцій неможливо.
Хтось уже хоче звинуватити мене у нацистських замашках, але перед цим поставте собі питання: "Як я ставлюсь до аборту?"
Дуже часто аборти роблять саме тоді, коли у ембріона були виявлені генетичні аномалії чи ризик розвитку певної хвороби після народження. І це ні у кого не викликає питань, мало хто задумується про те, що це теж є евгенікою, хоч і неусвідомленою. Однак такий розвиток подій прийнято називати "правом жінки".
Це одна з моїх улюблених тем - людина і прогрес. Це прекрасно, що ми дізнаємось про чудо життя все більше і можемо це життя врятувати, але з іншого боку, чи дивимось ми на це у далекій перспективі? Емоції і прагнення радості батьківства будь-якою ціною завжди є аргументом у розмовах про використання сучасних репродуктивних технологій, однак ці ж самі емоції не дають оцінити ситуацію комплексно, а не лише тут і зараз.
Пишу це в контексті конфлікту, який відбувся під час мого навчання сексології. Людей, які мали гінекологічну освіту і поділилися такою точкою зорою, яка існує серед медиків і біологів, почали звинувачувати в антигуманізмі за такі речі.
І ось що дивно, люди, психологи і сексологи, які мають розуміти, що таке наука та еволюція, які мають дивитися на проблему широко, першими ж нападають на своїх колег, апелюючи до абстрактних суспільно-політичних ідей. Не без цього, звісно, але як же ж об'єктивність? І стає сумно, адже якщо фахівці не можуть роз'єднати емоції від наукових даних, то що говорити про громадськість?
83 views12:41
W
