WikipedUa

2022-01-25 18:26:12 У вас теж є друзі, яких захопила паніка перед наступом?
Це цілком нормально, адже більшість населення не стикались з війною до цього, а тут весь інформаційний простір у новинах про можливий наступ росіян.
Тож Олександр Радковський створив невеличку методичку спеціально для Філіжанки. Тут зібрана корисна інформація для тих, хто хоче підготувати себе до війни і приносити користь Україні просто зараз.

Поділись постом з тим, хто панікує. Нехай конвертує свою паніку в корисне русло
Інста автора Відкрити / Коментувати

2022-01-24 18:44:26 Перемога завжди з тим у кому згода. Чому не треба тікати, а особливо в ліси, цивільному населенню. Ілюзія інстинкту самозбереження, пастка розпорошеності і сила єдності.

#військовасправа #партизани #перемога

Обговорення у нашому чаті
splendoris apparent Відкрити / Коментувати

2022-01-21 15:21:52 Про десакралізацію влади та страту короля

IN MEMORIAM Людовик XVI

Цього дня у 1793 році у Парижі стратили короля. Рішення було прийнято Конвентом — самопроголошеним "парламентом", який складався з люмпенів та середніх міщан, які мали "суспільний авторитет": правозахисники, журналісти тощо.

Яке відношення страта французького короля 200-річної давнини має до України? Пряме та безпосереднє. Так звана "французька революція" стала прецедентом до початку десакралізації влади по всій Європі.
Раніше монархи гинули від старості, отрути, на полі бою або на лицарських дуелях. Страта Людовіка XVI послугувала "соціальним доказом" того, що владу можна не тільки зневажати, але й можна скидати і навіть страчувати.

Так, первинно винна у цьому сама стара аристократія на чолі з королем. Більшість міфів про Людовіка були складені недо-революціонерами, проте правди було ніде діти: у благородних родах вже не було тої величі, яка надавала їм право владарювати. А люмпен-пролетаріат, очолюваний псевдоінтелектуалами, тільки й вичікував тої миті, щоб вилізти з маргінальних низин і заявити свої претензії на владу.

Власне, сьогоднішня охлократія — прямий нащадок тої системи, яка стратила Людовіка XVI. "Кожен народ вартий свого владаря", — казав Ніцше. Сильні народи варті короля, а слабкі мають за очільника клоуна.
Отак і живемо. Відкрити / Коментувати

2022-01-20 17:31:32 Ребят, в общем слушайте сюда.
Британия не только дала нам вчера противотанковые гранатометы для целей обороны. Она еще отменяет обязательные маски, ковид-вакцины, ковид-паспорта и прочие виды нелепости, которые в течение двух последних лет с серьезным выражением лица и под удары дубинок австралийской полиции навязывают миру как спасительную панацею.

Об этом сегодня сообщил премьер Борис Джонсон в британском парламенте под ободрительные возгласы парламентариев.

Теперь, внимание!

Возможно, вы полагаете, что такое решение стало следствием того, что британцы наконец-то победили коноронавирус.
Наоборот. 29 декабря было зафиксировано рекордное количество новых случаев за всю историю ковида в этой стране - свыше 246 тысяч. 4 января - 245 тысяч. Таких дичайших цифр новых зараженных в этой стране не было никогда.

Окей, тогда, наверное, там просто народ плохо вакцинируется...
Нет, снова невпопад. Более 83% всего население свыше 12 лет укололись дважды. А 64% - трижды. А ковидных людей - все больше и больше.
И вот на этом фоне, в момент абсолютного пика новых случаев ковида правительство Её Величества отменяет все дикие ограничения, приглашает снять маски, зовет вернуться в офисы и запрещает требовать документы о вакцинации.
Почему?
Потому что приходится констатировать:
- ковид НЕ представляет значительной опасности для жизни и здоровья людей; он представляет определенную опасность, но лишь в рамках статистической нормы;
- вакцинация против ковида не приводит к уменьшению количества инфицированных; наоборот - новых случаев еще больше (в Украине, кстати, все точно так же - все пики и рекорды случились уже после старта вакцинации).

Кстати, где можно купить футболку с принтом "Я же вам говорил"?

Тем временем Ляшко (что ж ты будешь делать с ним) никак не угомонится - сегодня сделал себе третий укол. И Шмыгаля тоже принудил к тому же.
Но мы то при чем?

Боже, храни королеву! И нас тоже. Відкрити / Коментувати

2022-01-03 20:43:19 Якщо хтось на цьому каналі віднедавна, то у 2020-му писав про нього статтю, продублюю:
https://bdis.org.ua/articles/2020/01/kasem-suleimani/

Велика була людина, тут нічого додати. Відкрити / Коментувати

2022-01-03 20:39:45 ​​КАСЕМ СУЛЕЙМАНІ — ДВА РОКИ ВІД ЗАГИБЕЛІ ЛЕГЕНДИ

Його життя схоже на пригодницький роман, але на відміну від літературного твору, воно було реальністю, більша частина якого досі є секретом.

Командир, при якому елітний підрозділ "Аль- Кудс", призначений для проведення операцій за межами Ірану, вийшов на рівень загальнопланетарного впливу. Створення проблем США в Латинській Америці, в них "на задньому дворі" — це рівень, який мало для кого є досяжним, і це лише один з прикладів.
Він протистояв ворогам своєї країни по всьому світові і на всіх континентах.
Сулеймані боровся проти різних ворогів і на боці різних коаліцій. З тими самими росіянами йому прийшлось побувати по різні лінії фронту.

Від християн він заслуговує на добре слово, принаймні за допомогу нашим близькосхідним одновірцям, тисячі яких були б закатовані ІДІЛовцями, якби не іранська допомога.
Можна по різному оцінювати перспективи для тих чи інших зовнішніх союзів України, але не можна не визнати, що він був великим воїном і великим чоловіком.

Єдиним ворогом, якому він протистояв завжди, в незалежності від обставин, була та держава, посол якої просто вчора в черговий раз плюнув нашому народові в обличчя. Все інше було обумовлено безкомпромісним відстоюванням національних інтересів його батьківщини.

Після запуску ПП-2 та відмови псевдо-партнерів від самої думки про пряму допомогу Україні, ми вимушені спиратись на власні сили і шукати союзників серед держав, що відстоюють свій суверенітет.

По один бік — вільні нації, по інший — глобалістські химери, на кшталт "світової спільноти" або "російського світу". Рано чи пізно виникне фронт націй, що боронитимуть свою спадщину та суверенітет. І в цій боротьбі опорою буде спадщина та приклад генерала Сулеймані, який неодноразово демонстрував, що боротьба з сильнішим ворогом може і повинна бути успішною.

Його лише вбили, але не перемогли.

@EdYurchenko Відкрити / Коментувати

2021-12-10 15:54:15 ​​Війна за пам’ять

Нещодавно українська історична спільнота була розколота й поляризована. Причиною стала дискусія навколо обрахування числа жертв Голодомору. За результатами досліджень 2010 було визначено цифру 3,9 млн., але при цьому обраховувалися лише померлі від штучного голоду і лише в адміністративних межах УРСР. Нові ж дослідження, опубліковані Національним Музеєм Голодомору-геноциду, наводять цифру 10,5 млн., але в неї враховуються й жертви серед етнічних українців Північно-Східної Слобожанщини, Кубані, Східного Донбасу, а також розстріляні й інші закатовані під час репресій. Тож, для юридичного визначення геноциду друга формула обрахунку підходить більше, адже для кваліфікації тут має значення не кількість жертв чи спосіб, а спрямованість масового вбивства.

Якби ця дискусія відбувалася виключно в межах академічної науки – це було б цілком прийнятно, втім наразі вона вийшла далеко за межі стін академічних установ. Тож варто, дещо пояснити більш широкій аудиторії. Спроба дискредитації досліджень, що наполягають на цифрі 10,5 млн., вже перетворилася на спробу заборони перегляду цифри 3,9 млн. як такої. Тут підсвідомо з’являється аж два здогади, щодо яких неможливо щось довести, і дуже хочеться вірити у відсутність таких «змов»:
1) комусь настільки не подобається, що кількість жертв Голодомору перевищує 6 млн. - вже фактично сакралізовану кількість жертв Холокосту (перегляд якої неформально заборонений у деяких країнах), що ці хтось готові зробити будь-що аби згоди в цьому питанні не було
2) сакразілація цифри 3,9 млн. має на меті в подальшому розкласти її на етнічні складові і поставити під питання чи був це геноцид взагалі (українці становлять абсолютну більшість серед загиблих, але до 2014 постійно використовувалася формула, яку вкрай важко спростувати - «гинули не тільки українці»).
Головна проблема наразі полягає в тому, що одна зі сторін конфлікту широко використовує медійні можливості і залучає на хайпі багато відомих і справді шанованих істориків. Говорив з кількома вживу, намагався дізнатися справжні мотиви. Відповідь здебільшого була приблизно така – «попросили шановані люди, а сам я займаюся своїм ХІІ/ХV/ХІХ (чи ще якимось) століттям і далекий від конкретики в питанні 1930х».
Академічна сторона дискусії насправді цікавить мало (сам я також не дослідник 1930х). А от обурює реакція державних установ – замість того, щоб взяти на щит пропаганди потрібні державі дослідження і припинити публічний безлад, державні інституції самі лише сприяють його пожвавленню, підтримуючи одну зі сторін (різні інстранції – різні сторони).
Державна пропаганда потрібна і вона ніколи не базуватиметься на виважених історичних аргументах. Той, хто буде стверджувати зворотнє – просто не розуміє як і для чого пропаганда потрібна. Історична правда потрібна не всеукраїнській аудиторії, а науковцям – бо лише в академічних дискусіях народжуються справжні істини. Але справжні істини – потрібні не для пропаганди. Наукові дослідження мають читати політики, а пропаганду – широкий загал. А от проблема сучасного світу в тому, що широкий загал вже майже не відрізняється від політиків. Рівень більшості у владній верхівці сьогодні вкрай низький, тому й на політичні рішення зараз впливає жовта преса, а не академічна наука.

На фото – круглий стіл «Голодомор-геноцид 1932-1933: висновки історико-правових та криміналістичних досліджень щодо встановлення чисельності жертв». Київ, прес-центр «Українські новини», 09.ХІІ.2021 Відкрити / Коментувати

2021-12-07 16:15:03 Чому пам'ять про Голодомор-геноцид — це не віктимний синдром?

Прийнято вважати, що ми живемо у вік кривди. Ну і частково це відповідає назві, бо сьогодні модно бути "ущімльонним". Всяка шваль на кшталт БЛМ, "рускащелепних", гомосексуалістів тощо.
Але є велика різниця між тим, щоб вічно плакати про мільйони вбитих голодом українців, і між тим, щоб спертись на душі померлих і піднятись вгору.

Нема сенсу пам'ятати про мільйони вбитих комуністами українців, якщо ми, як нація, не сформуємо у себе імунітет до всіх проявів лівих ідей. Для нас ця трагедія має стати символом ненависті до всього лівацького.
Мало сказати "ніколи знову". Треба промовляти ці слова, відправляючи на ешафот кожного послідовного комуніста, ліволіберала та іноземного агента. Адже комуністичний режим був ще й окупаційним, привезеним з Москви.

Тоді і тільки тоді пам'ять про 15,5 мільйонів вбитих українців буде відплачена кров'ю.

Відео від Музею Голодомору-геноциду Відкрити / Коментувати

2021-12-07 13:07:02 А тепер найголовніше — для чого була ця гора тексту

Ця інформаційна боротьба за історичну пам'ять триває, і я закликаю кожного з вас стати її учасником.
Музей Голодомору-геноциду почав збір підписів на підтримку свого звернення, у якому йдеться, що жертвами Голодомору-геноциду 1932-33 років стали 10,5 млн українців, 4 млн з яких — діти.

Підписати звернення може і ви — от посилання.

Я підписав, закликаю і вас. Відкрити / Коментувати

2021-12-07 13:07:02 Про історичну пам'ять Голодомору-геноциду

Зараз буде трохи душно, але пост важливий, тож закликаю дочитати до кінця.

В українському науковому середовищі вже не перший рік точиться війна між істориками, які по різному рахують кількість жертв Голодомору-геноциду. Переказувати суть їх дискусій у повному обзязі нема сенсу, тому коротко:
- у 2009 році за ініціативи Ющенка почали дослідження жертв Голодомору, в результаті якого Інститут демографії НАН України постановили, що від голоду загинуло 3,9 млн українців;
- нещодавно розкрились нові архіви, за якими СБУ почало нове кримінальне провадження. За результатами дослідження Музею Голодомору-геноциду постали зовсім інші цифри — 10,5 млн українців загиблими тільки у Голодоморі 1932-33 років;
- і тепер між цими двома полюсами продовжується давня ворожнеча, чия ж істина буде правдивою.

Повну позицію можете почитати за посиланнями:
- табір "10,5"
- табір "3,9"

І ні, я не стану тут шукати об'єктивної оцінки ситуації. Як мінімум тому, що в таборі "3,9" сидять такі ліберальні черві, як В'ятрович і Кіпіані з усією редакцією ІстПравди. На їх думку, "такі цифри необгрунтовані й будуть шкодити українській історичній пам'яті".

Знаєте, що справді шкодить українській історичній ідентичності?
Те, що за 30 років ми досі не навчились називати речі своїми іменами: радянський період — окупація, радянська влада — окупанти, Голодомор — цілеспрямований геноцид.
Шкодить те, що ми досі страждаємо на комплекс меншовартості. Ніби й постраждали більше від усіх, а ніби й боїмося про це заявити якнайгучніше.

Візьмемо той же (((голокост))). До цього (((геноциду))) у мене ну прям дуууже багато питань. Але ок, це іудейський національний міф, хай з ним живуть.
В'ятрович&Со кажуть, що якщо "непропорційно завищувати цифри", то Голодомор піддадуть ревізіонізму та не будуть визнавати. Даруйте, а його хіба зараз визнали? 18 країн, серйозно? І то, ці "3,9 млн" піддаються постійному перегляду з боку російських агентів, які кажуть про "масову посуху", хаха.

Фінальна кількість жертв від Музею Голодомору-геноциду — 15,5 млн українців, вбитих протягом 1921-23, 32-33, 46-47 років на українських етнічних землях. Цифри лякають, цифри вражають.
Але ще більше вони змушують задуматись, усвідомити, відчути. Вони спонукають вивчити історію Голодоморів, зненавидіти комуністичний режим та будь-які прояви лівацтва.

Хтось піде першим шляхом. Злякається, буде казати "ніколи знову" і стане ще більше плакатись на українську долю.
А хтось від усвідомлення масштабів трагедії захоче відновити історичну справедливість та викорінити лівацьку погань з лиця Європейської цивілізації.

Зрештою, якщо не з України почнеться Правий Ренесанс, то звідки ще?

Вікіпедія Відкрити / Коментувати