#мысфрейдом

2021-07-14 15:58:14 У Білорусі сьогодні - "чорна середа". Такого скоординованого нападу на правозахисні та інші громадські організації, активістів та активісток не знала, напевно, навіть історія останнього року репресій. Проєкт "Без кордонів" приєднався до спільної заяви українських правозахисних організацій. Зміст заяви у викладі Центру прав людини ZMINA та посилання на її повний текст - нижче.
——————————————————
Сьогодні білоруські силовики здійснили чергову атаку на білоруське громадянське суспільство. Білоруссю знову прокотилася хвиля обшуків та арештів правозахисників та журналістів.

Під каток репресій потрапили активісти провідних правозахисних організацій – Правозахисного центру “Вясна”, Білоруської асоціації журналістів, а також низки інших організацій.

Атаки на громадянське суспільство відбуваються по всій країні.

В Орші силовики затримали і повезли у невідомому напрямку редактора місцевого порталу Orsha.eu Ігоря Казмерчака.
У Гродно після проведеного обшуку зник місцевий правозахисник Віктор Сазонов.
В Мозирі вже 10 годин не виходить на зв’язок керівник місцевої філії Правозахисного центру “Вясна” Володимир Целепун. У Борисові затримали правозахисника Олега Мацкевича.
І це тільки частина імен тих людей, які зазнали сьогодні репресій. Усього ж протягом року майже 40 тисяч людей були незаконно затримані та піддані катуванням, понад 4 тисячі протестувальників, журналістів та правозахисників були піддані кримінальному переслідуванню.
Такого масштабу політичних репресій не бачила жодна країна Східної Європи та колишнього СРСР після падіння “залізної завіси”. На сьогодні політв’язнями у Білорусі визнано понад 500 осіб, не менш ніж 1500 перебувають у в’язницях і ще тисячі людей знаходяться під слідством за політично вмотивованими звинуваченнями.
Все це відбувається на тлі заяв чиновників режиму Лукашенка про відновлення авіасполучення з окупованим Кримом, налагодження співпраці з окупаційними адміністраціями ОРДЛО.
Ми вимагаємо від Офісу Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства закордонних справ України:
Припинити дипломатичні відносини із режимом Лукашенка;
Заборонити будь-яку економічну співпрацю з білоруськими держпідприємствами, які фактично контролюються оточенням Лукашенка, накласти на них жорсткі санкції;
Припинити співпрацю з білоруськими правоохоронними та безпековими структурами та заборонити видачу громадян Білорусі на запит режиму;
Терміново провести засідання РНБО для обговорення ризиків в контексті союзу Білорусі з РФ та звернутися до урядів демократичних країн з пропозицією солідарних дій проти знищення громадянського суспільства Білорусі.
Повна версія заяви: https://bit.ly/3wzLguV

Підписи:
Центр прав людини ZMINA
Восток SOS
Правозахисний центр «Поступ»
Освітній дім прав людини в Чернігові
Громадська організація МАRТ
Асоціація УМДПЛ
Free Belarus Center
Дом Свободной России
Громадська приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) у м. Рівне
ГО “Центр громадської журналістики “МОСТ”
Харківська обласна фундація «Громадська Альтернатива»
Truth Hounds
Українська Гельсінська спілка з прав людини - УГСПЛ
Харківська правозахисна група (ХПГ)
Проєкт "Без кордонів"
Правозахисний центр "Дія"
ГО "Докудейз"
(перелік підписів поповнюється і не є остаточним) Відкрити / Коментувати

2021-06-20 11:18:27 20 червня 2021 року День біженця в Україні зустрічають біженці, які попросили про надання захисту – і ті, хто цього не робили, але все одно є біженцями (навіть за визначенням Конвенції ООН 1951 року). Цей день зустріли в Україні дружина і четверо дітей Алішера Хайдарова, який просив притулку в Україні, не отримав його, був викрадений з України у жовтні минулоріч (за наявною інформацією, за участи СБУ), і перебуває зараз в узбецькій тюрмі. Цей день в Україні зустрів білоруський активіст, анархіст Макс Білорус (Олексій Болєнков), якого СБУ ледь-ледь не вивезла навесні цього року на північний кордон, посилаючись, поміж іншим, на цьогорічні дані від лукашенківського ГУБОПиКа – і який дотепер оскаржує це рішення про видворення у суді. Зустріли білорус/к/и, чиї організації та медії було розгромлено і заблоковано авторитарним режимом, які пройшли через арешти і катування на Окрєстіна, які перебувають під кримінальними справами через мирні протести і вираження думок онлайн, і зараз намагаються почати життя і роботу наново, на чужині – для чого українська держава не створила жодних передумов. Зустріли молоді афганці, які виросли в Україні, маючи статус «додаткового захисту», самотужки успішно інтегрувалися в українські спільноти – але із цим статусом ніколи не матимуть перспективи отримати українське громадянство, на відміну від усіх інших іноземців. Зустріли депутати, які зазначені як автори нового законопроєкту №3387 про біженців, який передбачає тимчасове позбавлення волі для всіх біженців, які змушені незаконно перетинати кордон, щоби попросити притулку (як зараз роблять дедалі більше білоруських громадян), та не запроваджує необхідних змін у працевлаштуванні та документуванні шукачів захисту. І зустріли цей день, звісно, активіст/к/и та правозахисниці й правозахисники, які намагаються хоч якось допомагати тим, хто рятують свої життя, здоров’я і свободу на чужині, попри усі перешкоди.

Хочемо сподіватися, що колись 20 червня, як Всесвітній день біженця, стане історією. Але цей у теперішньому світі, на жаль, усе навпаки: кожна дата для біженців та тих, хто їм допомагає – це 20 червня. І кожен день – День біженця. Шкода, що згадують про це, багато хто, лише один день на рік.

P.S. Якщо хочете читанку на День біженця – можете почитати нещодавній, і дотепер актуальний, текст координатора Проєкту «Без Кордонів» Максима Буткевича про викрадення і видання людей з нашої країни: https://zmina.info/articles/krayina-zvidky-vykradayut-lyudej/

Ті, кого цікавить законопроєкт 3387, можуть ознайомитися передовсім із оглядом найважливішого у ньому від Євгенії Мелеш та «Комітету медичної допомоги в Закарпатті»: http://cam-z.org/news/92/ Відкрити / Коментувати

2021-06-20 11:18:27 20 червня щороку людство відзначає День біженців. Не «святкує», звісно, - а саме відзначає. Бо вигнання – це трагедія і нещастя, а вони – не привід для святкувань. Ті, хто намагаються допомагати біженцям, зокрема ми у Проєкті «Без Кордонів», мріють про те, що колись цей день буде винятково частиною минулого, згадкою про те, що колись у людей була потреба шукати на чужині захисту від переслідувань вдома. Але натепер усе – навпаки: щороку кількість біженців і шукачів притулку в світі лише зростає.

У Всесвітній день біженця 2021 року в Україні масово шукають притулку люди, які ще рік тому і не думали, що їм колись доведеться це робити. Передовсім, мова про білорусів та білорусок, які прагнуть свободи і справедливости для своєї країни, і через це потрапляють під репресії мінського узурпатора та його режиму. І якщо у серпні та восени минулого року люди, які були змушені виїхати з Білорусі, часто бажали залишитися в Україні – відтоді дедалі частіше ми бачимо бажання білоруських вигнанців переїхати до інших, безпечніших країн. Бо протягом останніх десяти місяців, декларуючи солідарність із продемократичною активною частиною білоруського суспільства, українська держава зробила надто мало, аби справді полегшити умови перебування громадян Білорусі в Україні. Ба більше, на пропозиції громадських організацій змінити умови перебування і працевлаштування білорусів і білорусок в Україні, запровадити для них статус тимчасового захисту, чи зробити інші відповідні кроки – державні органи відповідають, що такої потреби не існує, а тих людей, які потерпають через бюрократичні обмеження для перебування в Україні, статистично надто мало, аби думати про запровадження таких заходів. Офіційно – окремих, індивідуальних історій переслідувань, страждань, катувань, ув’язнень, розлучення із рідними, недопущення до навчання і роботи, про кожну з яких можна написати вражаючий журналістський лонґрід, або й літературний твір – «надто мала кількість», щоби офіційно на це адекватно реагувати. В української влади, вочевидь, дуже глибока вимірювальна чаша страждань, яку навіть те, що відбувається від серпня 2020 року прямо за північно-західним кордоном, ніяк не переповнить.

Більшість із тих, хто змушені виїхати з Білорусі, не просять статусу біженця в Україні. І причина цьому – передовсім умови, в яких перебувають в нашій країні шукачі притулку. Дізнаючись, що ті, хто просять захисту в України, мають тимчасово віддати паспорт і отримати натомість на руки довідку, яка навіть не є посвідченням особи; що шукачам притулку не допомагає держава – але при цьому і не створює умов, за яких вони не можуть легально працевлаштуватися; що зустрічі із державним апаратом в Україні майже завжди мають відчутний корупційний шлейф; і зрештою, що силові структури України дотепер співпрацюють із лукашенківськими силовими структурами – навіть найбільші білоруські оптимістки й оптимісти починають думати, куди виїхати, аби опинитися у більш людських і безпечних умовах. І це – чи не найочевидніший індикатор того, в якому стані перебуває система притулку («міжнародного захисту») в сучасній Україні. Відкрити / Коментувати

2021-05-23 20:12:33 Роман Протасевич, колишній головний редактор опозиційного білоруського Телеграм-каналу NEXTA і головред ресурсу «Білорусь головного мозку», перебував на борту літака компанії Ryanair, який виконував прямий рейс із Афін до Вільнюса. Під час перебування лайнера у повітряному просторі Білорусі надійшов сигнал про замінування літака. Це спричинило екстрену посадку в аеропорту Мінська. Під час посадки авіалайнер супроводжував військовий літак МІГ-29 військово-повітряних сил Республіки Білорусь.

Романа Протасевича затримали, коли пасажирів вивели з літака і влаштували перевірку документів. Раніше, з аеропорту Афін, Роман повідомив, що невідомий у цивільному стежив за ним і намагався сфотографувати його документи. За сфабрикованими кримінальними справами в Білорусі Роману Протасевичу загрожує тривалий термін ув’язнення. Також через опозиційну діяльність лукашенківський режим вніс його до переліку осіб, «причетних до терористичної діяльності». Нагадуємо: у Білорусі дотепер застосовується смертна кара.

Сьогодні, 23 травня, о 19:30 у Києві активістки й активісти проведуть акцію солідарности перед Міністерством закордонних справ України, вимагаючи офіційної реакції на те, що сталося: https://www.facebook.com/events/342134880666783/ Відкрити / Коментувати

2021-05-23 20:12:33 Нове слово у репресіях проти опонентів лукашенківського режиму. Відомого опозиційного білоруського медіа-активіста Романа Протасевича затримали силові структури РБ, захопивши для цього іноземний авіалайнер із пасажирами на борту. Відкрити / Коментувати

2021-05-23 20:12:33 ни одного цензурного слова нет. я в ярости, и еще хочется плакать - сколько может еще длиться этот кошмар. Відкрити / Коментувати

2021-03-09 18:25:48 Две причины самосаботажа*
-Преувеличение собственной роли и ответственности: довольно часто людям кажется, что за ними внимательно наблюдают, что все их ошибки видны, как на ладони. А еще - что каждый недочет запомнят и припомнят.
Это связано с нашим детским опытом, когда каждые наши ошибка или действие могли вызвать комментарий или эмоции родителей, учителей и других людей.

В детстве взрослые часто не могли справиться с преувеличенными ожиданиями от наших действий: например, родитель мог бояться, что ребёнок вырастет толстым, и поэтому комментировать или ограничивать еду, а также связывать вес с успехом в дальнейшей жизни. В результате каждая конфета, замеченная родителем, превращалась в катастрофу.

Как правило, взрослый человек таким вниманием не пользуется: всем все равно, сколько он ест, с кем занимается сексом, в каких именно джинсах сегодня вышел из дома.
Если мы не нейрохирурги, то обычно и наши повседневные ошибки в работе не являются заметными или критическими.

Именно поэтому чаще всего не стоит очень сильно переживать из-за кофейного пятна на рубашке, неловкой паузы в разговоре, или ошибки в документации - как правило, большой реакции у окружающих и серьёзных последствий для жизни не будет.

-Нарушение причиной следственных связей и катастрофическое мышление

Многих из нас растили люди с большой травматикой в анамнезе, с недиагностированнымми депрессивными и тревожными расстройствами.

Как правило, эти люди редко радуются и многого боятся. Это означает, что на новости они - в первую очередь - реагируют поиском того, как и почему это может быть опасно, вредно или неприятно.

Поэтому у многих людей просто не сформированы позитивные причинно-следственные связи между своими действиями и последствиями. Успех, удовольствие, продвижение кажутся случайностью, причем легко исчезающей. Зато неприятность - точно произошла по моей вине.

Поиск баланса в этой сфере, формирование позитивных навыков часто является насущной необходимостью.

К сожалению, именно непонимание связи между своими действиями и событиями окружающего мира приводит к большой тревоге и чувству беспомощности.

Структурирование самооценки, понимание своей роли, снижение катастрофических ожиданий, помогает помочь себе и улучшить качество жизни.

*важные, но не единственные Відкрити / Коментувати

2021-02-16 19:57:34 Классификация усталости

Недавно наткнулась в одном чате на очень интересную классификацию усталости. Она ни на каких исследованиях не основана, но мне понравилась. Делюсь с вами!

Есть теория, что бывает разная усталость:

Усталость от принятия решений, от маленьких до жизненноважных. Вроде бы нам больше нравится жить в мире бесконечных возможностей, где мы вольны выбирать всё, от страны проживания до бренда йогурта на завтрак. Но на самом деле многие решения порождают фрустрацию и сомнения типа «а то ли я выбрала, не ошиблась ли?»

Усталость сдерживания. Она проявляется, когда человек часто и подолгу сдерживает свои эмоции и они не находят адекватного выхода. Когда такая усталость накапливается, часто происходят эмоциональные взрывы из-за пустяков.

Усталость эмоционального обслуживания и эмоциональной работы. Она характерна для помогающих практиков и других специалистов, много работающих с людьми. Проявляется в снижении эмпатии и невозможности адекватно отреагировать на просьбу или запрос. В крайних случаях полностью пропадает желание взаимодействовать с кем-то и сбежать на необитаемый остров.

Усталость от тревоги. Она может быть как симптомом тревожных расстройств, так и следствием обилия пугающей и противоречивой информации и вообще последствием странного 2020 года.

Интеллектуальная усталость от активной работы, когда нужно время восстановить силы, чтобы начать придумывать идеи дальше.

Усталость от переключения контекстов, когда набегает куча чатов и запросов за полчаса, и надо всё время ими жонглировать.

А какой тип усталости наиболее характерен для вас?

#интересноесегодня Відкрити / Коментувати

2021-02-16 12:04:11 В Беларуси с утра - массовые обыски среди журналистов и правозащитников. Пришли в офисы и домой к руководству Беларуской Ассоциации Журналистов (БАЖ), обыски в домах правозащитников и в офисе Правозащитного Центра "Вясна".

Подробнее: http://spring96.org/be/news/101926 (на беларуском)
http://spring96.org/ru/news/101928 (на русском) Відкрити / Коментувати

2021-02-16 12:04:11 опять Відкрити / Коментувати