2023-02-14 11:18:03
«Відпустіть мене додому. Будь ласка. Мені вже краще».
Цю літню жінку привезли у дощову осінню ніч із кровотечею та гемоглобіном
п'ятдесят. Пухлина шийки матки з розпадом.
Вона потихеньку кровила вже місяць і знала свій діагноз.
Вона намагалася, жартома, перепрошувати, що впала вночі на голову черговій бригаді, але запевняла, що в неї вдома дуже важливі справи. Ми навіть собі не уявляємо, наскільки важливі, тому вона ніяк не могла раніше прийти по допомогу. Ну зовсім – ніяк!
А тепер ось, і розмовляти через задишку, не може, і ходити не може теж, через слабкість.
«Не відпускайте її додому. Будь ласка».
У мене навіть у думках не було назвати його старим.
Худий, жилистий, з великими кистями рук, які трохи тремтіли від хвилювання.
Він переніс два інфаркти за останні два роки. Вона завжди була поруч з ним. Він здогадувався про її діагноз. Одного разу запитав прямо, дивлячись в її очі. Але вона весь час жартувала, як у молодості. У неї, насправді, приголомшливе почуття гумору.
Вона ж була капітаном команди КВК в інституті, де вони й познайомились.
Його друг мав ювілей в іншому місті. Вона дочекалася, щоб він поїхав і тільки тоді викликала швидку, щоб він не знав.
Не знав і не хвилювався, бо вона вбила собі в голову, що йому взагалі не можна нервувати. А якщо вона щось вгамує собі в голову, то сперечатися марно.
Він же телефонував їй усі ці дні, а вона приховала, що у лікарні.
У них є син та онука, але вони далеко, в іншій країні та на іншому континенті. Вони, звичайно, допомагають...
А вона минулого тижня заявила, що хоче кішку. Ні, вона не вимагала.
Вона взагалі ніколи нічого не вимагала. Все було жартома і з примовками. Але він запам'ятав і навіть уже знайшов, таку руду. Повністю руде кошеня.
Він домовився, що забере його за тиждень, бо...
Тому що за тиждень вони мають золоте весілля і це подарунок. Тільки це великий секрет!
У нього дуже багато друзів і якщо потрібні донори, то він миттю…
Головне її стабілізувати!
Вони ходили лікарняним коридором.
Було чути, як він її лає і просить лежати, щоби не витрачати сили. А вона благала не тиснути на неї, бо це марно і він даремно панікує.
І що ж це в неї за життя таке, що доводиться жити з таким перестраховиком.
Гемоглобін сьогодні був уже шістдесят вісім...
Десь, згорнувшись пухнастим бубликом, спало руде кошеня.
https://t.me/Yarem_chuk
398 viewsNatalia, edited 08:18