2023-03-03 11:12:10
#архів
Я нещодавно перехворіла на Ковід.
П‘ять діб я лежала. П‘ять діб! Я не відчувала ні дня, ні ночі.
Мені було все одно, чи лунають повітряні тривоги, чи ні. Я відкривала очі, щоб проковтнути воду, а потім знов закривала очі.
Я лежала і думала, що я ще ніколи не була настільки безпорадна і мені було потрібно когось в цьому звинуватити. Я звинувачувала вірус.
Я почала ненавидіти той Омікрон. Ненавидіти лютою ненавистю за свою безпорадність, слабкість і відчуття страху.
Я п‘ять діб ненавиділа Омікрон. Але це не заважало йому, зовсім не заважало, розмножуватись в моєму організмі і посилювати інтоксикацію.
Омікрону було начхать на мою ненависть, а я тільки і думала про те, що я його ненавиджу і коли це все закінчиться. І мені, в той інтоксикації, було все одно, як це закінчиться.
На шосту добу я вирішила, що щось потрібно змінити. В мене залишилася якась єдина частина мозку, яка чинила спротив, незважаючи на гіпоксію.
Я забула про ненависть. Я почала любити.
Спочатку свої ноги, які повинні ходити. Це було жахливо, коли ледве повзеш, потім зупиняєшся біля стіни і намагаєшся втриматися вертикально, хоча б хвилину, а потім знов повзеш у ліжко в холодному поту і з тахікардією.
Потім шлунок. Я почала доповзати до кухні, щоб бодай щось з‘їсти і його потішити.
А потім….
Потім за три дні я згадала, що треба любити своїх дітей, яким потрібна мама у будь якому віці…
Треба любити свого чоловіка, якому боляче від того, в якому я жахливому стані.
Треба любити свою маму, яка молиться за мене кожен день.
А потім…
Потім я виразно, дуже дуже виразно, зрозуміла, що п‘ять діб я викинула зі свого життя, тому що ненавиділа Омікрон, ненавиділа хворобу.
А починати лікуватися потрібно було з любові.
До себе.
До рідних.
До пацієнтів, які вже зачекалися.
До своїх ніг.
До своїх рук.
Я ще кашляю.
Нестерпно, приступоподібно, до запаморочення в своїй голові. Але кашель не зникне, якщо я буду його ненавидіти.
І вірус не почне менш розмножуватися, якщо я буду його ненавидіти.
Очевидні ж речі, чи не так?
Почніть з любові.
До ближнього, до рідних, до батьків, до себе, до наших воїнів - миротворців, до просто незнайомих українців.
Бо з ненавистю нічого змінити не можна.
Це не я придумала. Це сказав Той, хто створив Всесвіт.
«Якщо Я знайду в місті Содомі п'ятдесят праведників, то заради них Я пощажу все місце це».
https://t.me/Yarem_chuk
110 viewsNatalia, edited 08:12