2021-06-04 21:38:32
Деолігархізація вочевидь прийнята як магістральний проект Офісом президента не з простих міркувань переділу самої влади, а ще і як сурогат ідеології, як гранд-проект, подібний до Томосу часів Порошенка. Заява Зеленського про те, що законопроект про статус олігархів буде винесений на референдум це так само спроба масштабувати наратив про власну антиелітаристську політику.
Найбільша проблема полягає у тому, що запропонований законопроект не веде до обмеження олігархічних впливів на практиці. Уявлення що олігархи тримають країну в руках через контроль за медіа правдиве лише щодо політичної системи. В розрізі економічної діяльності нічого принципового не змінюється: антимонопольна політика лишається такою ж заручницею ситуації. Де-факто Зеленський міг спокійно позбутися впливу олігархів без усіляких законів, просто не приймаючи квотні призначення з їх орбіт і стежачи за тим, аби ті кого він ставить у відомства не стали зближатися з олігархатом.
Окрім того, з логіки закону про деолігархізацію випливає сумнівне правило. Проблема олігархів не в діях монопольного характеру, які вони вчиняють і не в заведенні "своїх людей" в міністерства, а проблема просто в тому що вони олігархи. Звісно, можна заборонити їм фінансувати партії і медіа, але за логікою закону будь-яка людина яка спонсує великий медіахолдинг має вже щонайменше підставу вважатися олігархом (бо спонсує політично значимі медіа і має відповідну кількість статків, адже в рік такий холдинг обходиться в плюс-мінус 30-40 млн доларів США).
Проблема зовсім не в тому що є якісь абсолютно конкретні олігархи, а в тому що існуюча модель відносин взагалі ніяк не виключає можливості їх існування і збагачення. Так, їм не можна буде володіти політично значими медіа. Можливо, влада спатиме спокійніше, не побоюючись зайвої критики. Але стержень олігархічності складають зовсім не якісь там збиткові телешоу з політиками, а саме "свої люди на посадах", "домовленості" і інша кулуарщина, яка не врегульовується ніяким законом.
З олігархами можна навіть не боротися. Достатньо просто перестати призначати їхніх людей на посади, перестати приймати рішення які ними лобіюються. Усе це абсолютно в компетенції влади, яка замість цього іде дивним шляхом який призведе лише до неочевидного зараз, але неминучого переділу на медіаринку. Переділів без вбитих в Україні не буває. Хтось обов'язково "поляже" політично чи медійно.
Але і в тому що РНБО отримує рубильник, який дозволяє викидати когось із політичного життя на свій розсуд за критеріями олігархічності (це взагалі ідіотія, таке могли вигадати лише люди з країн колишнього совка) є свої перестороги.
Ще в кінці квітня цього року експомічник Держсекретаря США Деніел Фрід застерігав саме від такої деолігархізації, яка вестиме суто до переділу одних на користь інших. Невже американці почали трохи більш пристально стежити і помічати, що українське слово майже завжди розходиться з дією? Не знаю, але такі речі завжди видні неозброєним оком.
Те, що в Україні існують олігархи - вина зовсім не самих олігархів, а передусім влади. Влада дозволяє гратися на своєму задньому дворику абикому (як там до речі справи по Коломойському, ще папір не розсипався?), а потім під загрозою цього пропонує серйозно перекроїти ринок медіа і політикум. Ну що ж. Живим з української політики ще ніхто не повертався.
611 views18:38
П
