політ технолога ✙

2021-05-23 22:31:56 Сьогодні добре писати пости про злочинний білоруський режим, але на його місці ви, дорогий читачу, скоріше за все не опинитеся ніколи.

Краще тут ще раз згадати дії білоруської опозиції, яка сама собі вирила могилу, роблячи революцію наполовину, як казав Руссо. З цих дій треба зробити висновки і ніколи не повторювати. З осені 2020-го року усі більш-менш притомні форми протесту стухали, дії ставали менш радикальними, а люди взагалі не розуміли навіщо йти на чергову "ходу в білому", "ходу за мир", "ходу жінок", якщо вона буде такою самою як попередня. Врешті, на початок Революція теж повинна підкорятися законам сюжету телесеріалів чи кінофільмів - у ній або є кульмінація або глядач просто перемкне канал, втомившись від одноманітності. Якщо за основу береться пацифістський сценарій, наслідки часто бувають катастрофічні.

Дійсно, "легко" мені тут це усе розповідати сидячи в Києві. Але принаймні люди які сьогодні зрозуміли що адміна NEXTи невдовзі можуть розстріляти мали би розуміти ще влітку 2020 року що вони починають, і що дороги назад в країнах зі смертною карою не буває. Або перемога усіма засобами, або розстріл за вигадану причину. Відкрити / Коментувати

2021-05-23 14:58:09 Тут Борислав Береза звернув увагу на той факт, що в санкційному списку РНБО проти "воров в законе" щонайменше троє бійців кавказького батальйону імені Шейха Мансура, який брав участь у війні на боці України. Зокрема, і його командир Муслім Чеберлоєвський.

Та особливо вартий уваги Салман Сайнароєв, адже лише за якийсь місяць до складання санкційного списку, з РФ до генпрокуратури України надійшов запит на його екстрадицію. Після цього ОП накладає на нього санкції як на "вора в законе". Сайнароєв був близький до вже виданого росіянам добровольця Тумгоєва, за видачу якого ніхто досі не сказав жодного внятного пояснення. Відкрити / Коментувати

2021-05-23 11:02:24 Для прихильників щорічної геополітики Євробачення пощу рівень підтримки України країнами-учасницями. Литва молодці, Бельгія спонтанні союзники, а Росія нам дала все ж більше ніж ми їй.

Сподіваюся ніхто не вірить в те що ці бали окрім рідкісних випадків дійсно продиктовані політикою. Відкрити / Коментувати

2021-05-20 14:05:53 Українська політика прекрасна своїм бароковим вайбом, який часто вгадується вже з заголовків. Бути наближеним до політики в Україні в міжнародному масштабі еквівалентно зовсім не диплому політолога чи державного управлінця, а скоріше зоолога чи культуролога.

Міхо Саакашвілі назвав свинею суддю Кирила Гарника, який скасував рішення про скасування держкваліфікації моряків і закликав, мовляв "приходьте до нього додому" що трохи пахне історією про Шабуніна з шибеницею під будинком глави Конституційного суду. Наостанок в одному з постів про Гарника він написав що іноді вважає, мовляв, китайські методи (розстріли) - це єдине що буде ефективним в Україні. У відповідь Гарник назвав у відео Саакашвілі "простроченим політичним продуктом" і заспівав пісню під гру на клавішних. Як врешті виявилось суддя Гарник - не менший за Саакашвілі шоумен і в 2000-х брав участь у телешоу "Фабрика зірок".

Саме Саакашвілі Офіс президента влітку 2020 року чомусь довірив проводити судову реформу. Нормального законопроекту досі не внесли (вносять лише якусь фігню яку критикують навіть інші любителі помахати шибеницею перед носом у суддів), зате розмов про те що ми "ось-ось" усіх розженемо майже кожен день по кілька разів. Але по факту, Саакашвілі і його оточення в таких випадках просто намагаються продати символічний ресурс революції, на яку вони не спроможні. Ось ці маленькі Міхо бігають зі своїми іграшковими шибеницями, машуть кулачком в очікуванні що хтось таки вірить в те що хтось буде ставитися до них з острахом.
Але не створюють жодної реалістичної моделі втілення своїм рішенням, пишуть у постановах якийсь треш і вводять санкції РНБО проти воров в законе. У разі якщо Тупицький вчиняє щось не дуже по канону, ми просто надсилаємо охороні з УДО прохання його не пускати на робоче місце. Проблема лише в тому що ці механізми діють рівно настільки, наскільки сили і цікавості є їх застосовувати на Банковій. При зміні влади усе не досить законне просто буде відкочене назад і ще кілька років псевдореволюційного куражу залишаться ходінням на місці.

Замість хоч трохи робочої моделі судової реформи - ось така фігня, засилля якихось інфофокусників. Справа зовсім не в тому, що хтось всерйоз думає переламати хребет українській судовій касті в революційних цілях. Справа у тому що діяльність на ниві обілечування топ-рівня маскується під революційну, а за потреби і ОАСК, і інші суди спокійно шльопають потрібні Банковій рішення. Під шумок знімаються арешти з діячів орбіти Януковича (значна частина - безпосередньо вже у Вищому антикорупційному суді), Клюєва, Богатирьової і знищується решта правових надбань подій 2013/14 року.

14 травня, приміром, Вищий антикорупційний суд зобов'язав слідчих повернути Раїсі Богатирьовій готівку і інші речі вилучені у неї при обшуку. 26 березня той же Вищий антикорупційний зняв арешт з будинку коханки Януковича Любові Полежай. А що натомість в такій ситуації пропонує Банкова? Люстрація через загрозливі твіти? Погрози замість реальних ідей по реформуванню?

Найстрашніше що може бути внаслідок цього - перетворення суддівської верстви з уявної контрреволюції (судді в нинішніх медіаресурсах в Україні займають десь те саме місце, що і пузаті буржуї на більшовицьких агітках) на абсолютно реальну контрреволюційну силу, яка з метою збереження корпоративного суверенітету вступить в змову з найбільш реакційними і антиреформаторськими колами. "Організоване громадянське суспільство" звісно переконує в тому, що це вже відбулося. Але фактично це буде найбільш сильний внутрішній удар по українській державності. І якщо замість цієї циркової їзди ми не отримаємо законні механізми - усі зусилля таких Міхо з китайськими методами вилізуть боком. Відкрити / Коментувати

2021-05-20 11:18:40 Прес-конференція Зеленського матиме ряд особливостей, які не вдасться оминути увагою. Якщо президент на честь дня вишиванці вдягне український національний одяг, можна бути певним що його електоральна ставка на наступних президентських виборах дійсно буде на Захід і Правобережну Україну. Ця лінія вочевидь розпочалася із показового удару по каналам Медведчука і цілком може отримати електоральний вимір. Врешті, це те що намагалися зробити майже усі українські президенти: прийти на голосах Сходу і Центру (окрім Ющенка) і потім перебазуватися на підтримку Заходу і Центру (окрім Януковича, він не встиг). Питання успішності таких акцій - відкрите.

Спеціально під прес-конференцію Зеленського Банкова дістала з кишені два скандальних сюжети, які були потрібні аби формувати образ президента як дресирувальника еліт. По-перше, мова про записи за участі Медведчука зі згадками Порошенка, так "вчасно" витягнуті Бігусом без жодного натяку на пряму співпрацю по формуванню громадської думки на користь Банкової. Зеленський гарантовано планує про них обмовитися, висловити "гостру позицію", спробує ставити себе вище з морального боку за класичний політикум.

І до речі, стратегія з розмивання скандалу з вагнерівцями, який серйозно розхитує будь-які операції Банкової на західному електоральному полі вчора отримала своє очікуване продовження. Тему плівок Медведчука-Порошенка (витягнутих в перші рази якраз під новий етап розкрутки історії з вагнерівцями) включили в одну ТСК з вагнерівською. Оці повідомлення в смартфоні нардепів від СН зафіксовані учора "Проваливаем ТСК по вагнеровцам и голосуем за нашу". Компромат на компромат, словом.

По-друге, Банкова під саму прес-конференцію розпакувала тему з суддею Чаусом, якою опікується заступник Єрмака Андрій Смирнов. Зважаючи на сказане в його новому відео, Чаус в обмін на свободу і безпеку буде використаний проти Порошенка, звинувачуючи його у своєму нібито викраденні в 2016 році. Це друга тема, яку Зеленський скоріше за все озвучить. І як я вже раніше казав, від цієї війни компроматів починає трохи нудити.

РНБО буде застосовуватися і далі як інструмент прямого президентського впливу. Напередодні відомство Авакова роблячи певний реверанс Банковій і РНБО затримало двох "воров в законі", вочевидь аби було про що звітувати окрім самих санкцій.

Важливо, що перед прес-конференцією Банкова отримала два великих удари на західному напрямку. По-перше, вчора балканська служба Радіо Свобода повідомила, що український літак який належить авіалініям Антонова доставляв російські винищувачі з Білорусі у Сербію, роблячи при цьому посадку в Угорщині, яку підтвердило міністерство оборони країни. Участь у перевезенні російських озброєнь була би не така критична, якби на додачу Банкова не вирішила провести прес-конференцію на території авіазаводу Антонова.

Аналогічно учора вже у української редакції Радіо Свобода з'явилася інформація про відмову американських конгресменів зустрічатися з Єрмаком. Банкова запланувала тур в США, причому в обхід офіційного МЗС і посольств, через одного з бізнесовців наближених до Єрмака намагаючись ооганізувати його зустрічі з конгресменами. Кажучи простою мовою, так не робиться і те що Єрмак намагається робити такі речі не через дипломатичні установи лише погіршує його реноме і посилює підозри у шпигунстві. Окрім цього, сам жест у відмові з ним зустрічатися і надання цієї інформації в медіа з американського боку річ максимально показова. Відкрити / Коментувати

2021-05-19 11:23:58 Драма української (і не лише, будь-якої незрілої) політики в тому що люди стійко асоціюють її із моральними питаннями. Мовляв управління має здійснювати "благородний муж", все як у Конфуція. Влада стає ніби винагородою, у той час як на практиці є просто психотронною тюрмою для тих хто має її в своїй повноті. І те що українська людина так думає, ось мовляв хороший дядько і тому він буде хорошим політиком.

Це усе байки, якась невиправдана романтизація політики. З розряду "хороша людина - значить хороший бізнесмен". Це єресь, в яку чомусь вірять наші громадяни, яких взагалі обілечують на кожному кроці - від купівлі нерухомості до банківських депозитів.

Тому багато кого зводить на піну будь-яка вірогідність того, що політичний вибір який вони роблять скоріше за все морально не дуже благочестивий. Це стало мотивацією політтехнологів і виборчих штабів, довести що один політик гірше або краще іншого.

В той час як хороших і поганих не буває. Щоразу людина робить моральний вибір з нуля і немає ніякої гарантії що наступний вибір корелюватиме з попереднім. Є сильні й слабкі, а ще є "свої" і "чужі". Ніякого загального заліку, яким можна порівняти усіх політиків немає.

Політика заснована на тому, щоб довести що ваш кандидат краще за іншого це дитяче спрощення яке породжує форми гострої шизофренії. Політика передусім будується на колективних ідентичностях, "свої і чужі". Тому обирають не кращих, а відповідніших собі, тому більшість має визначний вплив і таке інше.

Саме тому ці ідіотські історії з компроматами яких стало аж забагато в нашій політиці це просто річ яка провокує людей бути ще більшими ідіотами, коли вони читають щось що їм не подобається. Компромат в політиці майже ніколи не працює. Відкрити / Коментувати

2021-05-18 21:24:54 Більше того, обов'язково будуть плівки і про Зеленського, і може навіть про того хто сидітиме на Банковій після нього. Бо в нашій політиці дуже важко створити якусь річ лише для себе, ти обов'язково створюєш її як метод, як технологію і для наступників.

Ми ж залишаємо нашу політику досі в рамках футбольної трибуни. Більшість - приходить вболівати за конкретну команду, і лише одиниці йдуть на стадіон аби стежити за дотриманням правил у грі.

І аби не програти у ній раджу з усіх сил не гратися у хибну дихотомію Зеленський/Порошенко. Позаяк їх обох дуже важко оцінити в одній системі координат. Що гірше, монетизований сконструйований патріотизм чи ідеалістичний саботаж, який іде від щирого серця? Можна відповісти, але і ця відповідь дасть змогу більше зрозуміти про вас самих, аніж про проблему яка обговорюється.

А треті сили обов'язково рано чи пізно будуть. Відкрити / Коментувати

2021-05-18 21:24:53 Розслідування Бігуса по Порошенку і Медведчуку навряд чи сказало багато нового. Зв'язок Медведчука і Порошенка, їхнє близьке знайомство, робота Медведчука в ТКГ і навіть певний час спільного перебування в лавах однієї партії СДПУ(о) були не те що секретами Полішинеля, лежали настільки на поверхні, що аж було незручно коли люди діставали їх як якусь "нову дивину". Так, це дійсно відчутний в медіа удар по спроможності Порошенка повернутися на Банкову, але будьмо реалістами - цей удар не став навіть вирішальним. Дихотомія Зеленський/Порошенко настільки ж не має сенсу, як і неможливе повноцінне їх порівняння між собою.

Проблема зовсім не в тому, що хтось ризикнув знову критикувати Пороха - це потрібно, навіть самим його штабістам аби карась не дрімав. Але якраз висновки з таких кейсів дають штабістам Порошенка розуміння, що набагато співмірніше поставленим цілям створити непробивну інфобульбашку тотальної відданості кандидату, аніж формувати електорат на засадах більш універсальних оцінок. Бульбашка яку так люблять критикувати медіаінфлюенсери насправді рятує від падіння підтримки в ситуаціях з вкиданням компроматів, яких нашій політиці зовсім не бракує. Падіння Порошенка від чергової дози Бігуса очікувати не варто: його прихильники сформували негативне уявлення про Бігуса ще на етапі історії зі Свинарчуками. Джерело повідомлення в українській (і насправді майже в будь-якій) політиці набагато важливіше за його кінцевий зміст. Працює це з Зеленським, з Порошенком, з Юлею, з ригами, а з ким не працює у того немає шансів в укрполітиці ні на що.

Це прекрасний в усіх сенсах кейс, коли політиків зжирають не дії опонентів, а власні ходи. Бо тотальне розкручування Медведчука як топ-кардинала проросійського руху України це такий саме медіапродукт ери Порошенка. На практиці - Медведчук радше спойлер значно більш загрозливої за рівнем впливу групи Льовочкіна-Фірташа, яка зібрала докупи рештки Партії Регіонів після 2014 і була підло вдарена у фланг на власному електоральному полі карикатурним Рабіновичем і Медведчуком із партії "За життя". Врешті, звір Медведчук формувався задля того, аби патріотичний політикум міг рятувати державу від небезпеки яку він випромінював. І, о диво, цим звіром встиг скористатися Зеленський.

Проблема ще і в тому журналіст Бігус просто напряму визнав, що ці плівочки нарізані відповідним чином мають походження з СБУ. І виходить ніби СБУ замість повноцінних слідчих дій по Порошенку, Медведчуку і іншим просто віддає розмови в ОП, де їх нарізають, розкладають в різні медіа (в першу чергу Обозреватель, з якого вийшов медіатехнолог Банкової Подоляк). А потім Банкова дає відмашку і ці речі публікуються за два дні до прес-конференції Зеленського, де він намагатиметься знову всістися на білого коня.

Незалежно від політичних преференцій ця історія погано пахне. Бо якби плівки лягли в основу розслідування - це був би позитивний приклад, а так - просте використання роботи спецслужб у вузькополітичних цілях. І взагалі саме застосування компроматів, "сенсацій" з підслуханими розмовами яких стало в українській політиці за останні два роки аж надто багато відкриває вир який ніхто не зможе контролювати. Ані плівки Деркача, ані плівки Лероса, ані нинішні не закінчилися нормальними провадженнями - бо по суті не є доказами, зібрані не в рамках законної процедури розслідування і тому не мають правових наслідків. Лише медійні.

Війна компроматів на жаль може стати силою, яка знесе українську політику на ще більше дно. Я пригадую, коли вперше дістали з кишені ОП записи Порошенка-Медведчука, це було точно у дні коли вийшла чергова порція історій про Вагнергейт. Опозиціонери таранили Єрмака пробуючи створити ТСК, у відповідь Банкова дістала першу дозу розмов і опублікувала їх на Обозреватель. І, о диво, запропонувала створити одну єдину ТСК одночасно по вагнерівцям і розмовам Медведчука Порошенка. Ким би ця війна не велася, війна компроматів має згубні довгострокові наслідки. Відкрити / Коментувати

2021-05-18 16:57:10 Російські новини - єдині, які приємно читати.

Жаль, ніхто їм не підкаже бомбову новину про те що з недавніх пір до уніформи СБУ входить коричнева сорочка.

Дуже схожу носили за часів Ющенка співробітники МНС, а ще раніше офіцери і нижні чини служби безпеки Третього Рейху СД при РСХА.

Чудовий вийшов би сюжет. Відкрити / Коментувати

2021-05-18 11:10:35 В далекому 2005 році підлеглі Юрія Луценка з підрозділу МВС Беркут і за підтримки прокуратури приїхали до резиденції Ріната Ахметова "Люкс" в Донецьку на БТР-і, аби вчинити обшук.

З тих пір український політикум навчився миритися між собою і вже зовсім скоро у революції стало ще більше попутників. Відкрити / Коментувати