Юрій Сиротюк

2021-12-27 21:27:19 Тернопіль нині.

Коли голова обласної ради - націоналіст.

Респект Михайло Головко Відкрити / Коментувати

2021-12-27 12:52:19 Така нахабна діяльність п’ятої колони в умовах війни і ставлення до неї влади є неприйнятними…
А тоді орда хай гуляє на кордонах скільки завгодно. Вона завжди там гуляла… Відкрити / Коментувати

2021-12-27 12:52:19 Чого Різдво прийшло, а Путін ніяк не нападає:)?
Максимальної концентрації ударного угруповання військ на кордоні з Україною не достатньо, щоб реалізувати справжній військово-політичний замисел Путіна.
Якого ж з факторів не вистачає Путіну.
Передусім, Москва у своїй пропаганді та прикритті військової агресії «ніколи не нападає». Вона «звільняє», приходить на допомогу «братнім народам», «одновірцям», «гнаним і голодним», «забезпечує виконання угод».
Очевидно, для виконання свого плану Путін опиратиметься на всю п’яту колону, представники якої, на жаль, інкорпоровані як у владу, так і в опозицію, зберігають достатні позиції у спецслужбах і силових структурах.

Непотрібно забувати і про офіційну незамасковану і неприховану п‘яту колону у вигоді РПЦ, що залегендовано діє під вивіскою УПЦ МП, «рускогаварящіє насєлєніє» і російську етнічну меншину (представників якої у владі і спецслужбах досі критично багато).

Тому Путіну потрібно, щоб спрацював один із факторів всередині України для прикриття своєї спецоперації.

Сценарій 1. План «Путін пріді».
Цей сценарій у вигляді руской вєсни ми вже бачили у 2014 році. Однак для легітимізації заклику про окупацію потрібне рішення Президента, Верховної Ради чи хоча б більшості в якійсь з регіональних влад.

А після 2014 року Путін сам відрізав собі можливість перемагати електорально і формувати легітимну проросійську владу.

Тому цей сценарій можливий, але малорезультативний, для прикриття інших реальних дій та хіба у вигляді воплів ідіота Ківи.

Сценарій два. Дестабілізація.
Бунт черні. Війна всіх проти всіх. Максимальна гризня серед еліт і всередині влади. Усе це максимально сприятиме реалізації плану Путіна. І робитиметься це не лише руками явно проросійських сил.

Тут п’ята колона проявить себе в найнесподіваніших місцях.

Сценарій третій. Базовий. Угоди.

Закріплення і реалізація Мінських угод був і залишається, на мою думку, ключовою стратегією поглинання Росії Україною. А Росія вміє працювати з угодами. Пригадайте хоча б так званні «Переяславські угоди» між Московським князівством і Військом Запорізьким. Такі ж, до речі, гібридні як і Мінські. Тоді здавалося б безневинну одноразову угоду про військову співпрацю Росія шляхом однобокого трактування, постійного переписування (реалізацій формул Штанмайєра і кластерних угод), зрештою брутальною фальсифікацією первісного тексту, - використала їх як легітимний спосіб згортання української державності, позбавлення суб’єктності і знищення ідентичності.

Тому Росія так смертельною хваткою вчепилася в нікчемний, з точки зору міжнародного права, документ, ухвалений під примусом і тиском, ніколи не ратифікований і таким чином не набравшим сили - Мінські угоди.

І мета не реалізувати цей документ, а заставити Україну відмовитися від суверенітету (спочатку частини - як було і в Переяславських), втратити міжнародну суб’єктивність, закріпити це в Конституції.

А потім жорстко, навіть в силовий спосіб, вимагати виконання ухваленого.

Тому Саме Мінські угоди і їх розвиток в будь-якій формі є головним і невід’ємним інструментом легітимізації агресії Путіна.

Варто лише легалізувати ці папірці - як Росія отримає головний козир і неодмінно ним скористається. А Захід традиційно вмиє руки ,сказавши, що ми самі це написали, підписали і ратифікували.

Тому, щоб позбавити Росію цього головного козира легітимної агресії, варто діяти приміром як Японія.

Після закінчення Другої світової війни Японія так і не підписала з Росією остаточного мирного договору (попри наявність дипвідносин і міждержавних угод) до повернення незаконно анексованих Північних територій: островів Хабомай, Кушинар, Ітипур та Шикотан.

І нічого, існують. І навіть процвітають.
Тому жодні угоди з Росією, які не передбачають повернення Криму і частини окупованого Донбасу, не можливі. Тим паче, неприйнятно у міждержавних угодах піднімати питання виключного суверенітету національної влади (мови, тер-адмін устрою, міжнародних зносин).
Знявши цю головну загрозу, варто не забувати і про інші сценарії. Відкрити / Коментувати

2021-12-22 12:55:32 Цікаво спостерігати як світ реагує на прогнозоване повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Попри паніку в західних ЗМІ, метою яких очевидно є сформувати громадську думку, що окупація України є неминучим і незворотнім фактом, реальних дій щодо протидії планам Росії не має.

Не має заяви про можливу підтримку України, приміром військовою авіацією, ракетними засобами, бо ніколи й не йшлося про підтримку живою силою.

Нам навіть оззброєння для захисту не надають та блокують саму можливість його отримання.

Не має заяв, що напад Росії на найбільшу європейську країну призведе до отримання нею північно-корейського статусу.

Є глибоке стурбування, політика загравання з агресором і параліч.

Як у 1938 році.

Хоча західні аналітики мають розуміти, що війна на території України має шанс перерости у світову війну.

Проте паніка Заходу мала ще одну мету.

Навіяти паніку на українців.

Примусити здатися без бою.

Капітулювати.

Здати суверенітет і позбавитися суб’єктності.

Без жодного пострілу.

Але ми на паніку не повелися.

Бо ми єдина нація в світі, яка здатна на восьмому році війни з Росією, протистояти і далі. І успішно протистояти.

До речі, подібну паніку Захід наганяв і у лютому 2014, коли твердили, що війна за Крим переросте у світову і нам ніхто не допоможе.

Що Росія забере більшість території України, можливо крім заходу.

Що відріже Україну від моря.

А для цього тре негайно йти на поступки Путіну.

Знищити добровольчий рух.

Шляхом фальсифікацій результатів виборів, викинути націоналістів з парламенту.

І Україна усі вісім років слухняно все виконувала.

Проведено сто п’ятдесят тисяч реформ на захист меншин і гендерів. Десятки гей-парадів.

Для чого?

Щоб потім нам сказали, що нам не збираються допомагати?

Тому як і у 2014 році так і зараз Україна має опиратися виключно на власні сили.

Мінувати, а не розміновувати кордон.

Навчити кожного тримати і володіти зброєю.

Росіяни мають знати, що легкої прогулянки не буде, що вони отримають нову Оршу і Конотоп.

Що стрілятиме кожна хата.

Що навіть діти посипатимуть пісочок в бачки танків.

Ніколи, повторю ніколи, ми не поступатися Росії в війні і в бою.

Але завжди в переговорах і мирах. Мирах на кладовищі.

Я тішуся, що на нас не діє психологічно-інформаційна кампанія залякування.

Росія має розуміти, що повномасштабне вторгнення закінчеться її дезінтеграцією, хвилею національно-визвольних воєн і поразкою.

А лише військові поразки заставили цю країну реформуватися.

А ще пригадайте, скільки тисячоліттями орд і племен приходило до нас зі Сходу.

Навіть сліду не лишилося.

Тільки найродючіший чорнозем… Відкрити / Коментувати

2021-12-21 18:59:29 Не той тепер Миргород…

Колись, навіть за здавалося б безневинний поступок щодо ворога, карали прокляттям:

Згадайте, Тарасове:

«Як була я людиною,
То Прісею звалась;
…
Дивлюсь — гетьман з старшиною.
Я води набрала
Та вповні шлях і перейшла;
А того й не знала,
Що він їхав в Переяслов
Москві присягати!..
…
От за що караюсь,
От за що мене, сестрички,
І в Рай не пускають.
…
А мене, мої сестрички,
За те не впустили,
Що цареві московському
Коня напоїла
В Батурині, як він їхав
В Москву із Полтави.
…
А я в Каневі родилась.
Ще й не говорила,
Мене мати ще сповиту
На руках носила,
Як їхала Катерина
В Канів по Дніпрові.

…А в галері
Князі, і всі сили,
Воєводи... і меж ними
Цариця сиділа.
Я глянула, усміхнулась...
Та й духу не стало!»…

Суспільство завжди мало шкалу моральних цінностей.

Зрозумілу шкалу і жорсткі, але справедливі покарання.

А тепер ми дискутуємо чому торгувати з ворогом правильно. Чому правильно, що недогетьмани не говорять, а разгаварівают. Переважно матом.
Чому правильні гастролі артістав.

Взагалі війна двох самоназваних недогетьманів , коли ворог на порозі - огидна.

Як огидні розбірки зєлібобіків і пороховати.

Очевидно, не вірю що реформований попереднім гетьманом суд здатен винести справедливий вирок.

На собі відчув силу цих реформ і жонглювання Філатова, коли мені міру запобіжного заходу обирала суддя, що два роки чинила судочинство на окупованих територіях, а потім указом Порошенка була переведена в Печерський суд.

Але аргументи сторін важливі.

Для історії.

Шкода, Петра Олексійовича, (який як у анекдоті здоров’я має, а фарту - ні), захист якого очолює Турчинов, який колись «успішно захищав» Тимошенко.

І цікаво, хто наступного разу театрально кричатиму в трубку «Пєтя! Пєтя!».

А загалом дістало змагання, яка з п’ятих колон краща.

Варта рано чи пізно втомиться… Відкрити / Коментувати

2021-12-13 15:29:18 Увага!
Вже завтра, 14 грудня о 11:00 в Музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини відбудеться прес-конференція на тему: "Історія у бідонах. Презентація архіву українського підпілля ОУН Подільського краю" про знахідку в лісах Бережанщини Тернопільської області, яка продемонструє матеріали із нещодавно віднайденого архіву українського підпілля (ймовірно, організаційної референтури ОУН Подільського краю – 1948-1951 рр.), який передано до музейної установи в жовтні 2021 р.

Ця унікальна знахідка, що складається з трьох бідонів, на цей час є найбільшою серед усіх віднайдених в Україні.

У рамках презентації також відбудеться допрем’єрний показ документального відеоролика про матеріали цього архіву, який підготовлено спільно з ТОКП «Фірма "Кінодністер"».

Онлайн-трансляція заходу:



У зв’язку з карантинними заходами кількість відвідувачів буде обмежена, тому просимо попередньо зголосити свою участь. Заявки приймаються до 12 год. 13 грудня. Наголошуємо, що відвідування музею можливе лише за наявності COVID-сертифіката про вакцинацію або негативного ПЛР-тесту чи експрес-тесту на COVID-19, чинного 72 години.

Заходи відбудуться у адміністративній будівлі установи “Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини” – м. Тернопіль, вул. Медова, 5. Відкрити / Коментувати

2021-12-13 15:29:16 Відкрити / Коментувати

2021-12-10 16:53:34 «Суд над «Свободою»

Нині вкотре у Подільському суді відбувається фарс щодо справи про події у ВРУ і під ВРУ 31 серпня 2015 року.

Фарс, бо за понад шість років справи суд так і не встановив, хто організував на догоду Путіну замах на державність і зміну Конституції в умовах війни.

Хто організував власне теракт під стінами ВРУ.

В пресі вже й названі імена виконавців збоку МВС і СБУ.

Але їх «не побачило слідство» і не бачить суд.

Жодного разу не привели в наручниках Петра Порошенка, Арсена Авакова.

Інших учасників позаконституційного органу так званної Стратегічної шістки чи сімки.

Бо насправді виявляється це ж не суд по справі 31 серпня, а суд «над «Свободою» як чесно зазначили правоохоронці при перевірці документів на вході в суд.

Хоч серед підсудних не лише свободівці.

Але завдання було судити саме «Свободу».

І вгадайте, хто, якого кольору шмаркля з Банкової, що в той час контролювала судову систему, давала вказівку?

Правильно та сама, яка спільно з Путіним пропонувала «мирний план» і підписала капітуляцію в Мінську…

А ще не забувайте де тепер їхній «Єрмак».

Але вірю, що рано чи пізно ми побачимо справжній винуватців на лаві підсудних… Відкрити / Коментувати

2021-12-09 16:13:20 Друзі, в Тернопільській області в трьох бідонах віднайдено найбільший архів ОУН.

Унікальні документи датовані 1948-1951 роками, особисті речі повстанців.

Але найцікавіша знахідна понад 20 малюнків авторства Ніла Хасевича.

Презентація знахідки відбудеться 14 грудня.

Нижче детальніша інформація.

14 грудня 2021 року об 11-00 у приміщенні Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини (вул. Медова, 5) відбудеться презентація нещодавно віднайденого архіву ОУН (ймовірно організаційної референтури ОУН Подільського краю, датований 1948-1951 рр.), який знайдено 13-14 жовтня 2021р. на Бережанщині.

У трьох бідонах, знайдених пошуківцями Андрієм Хруником і Андрієм Остапом на Бережанщині, виявлено речі повстанців: вишиванка, фотоапарат, булавки, нитки, центральні й пропагандистські видання підпілля ОУН і УПА, листівки, звернення, бофони, брошури тощо, а також бібліотека, складена з радянських книжок.
Родзинкою матеріалів з бідонів є альбом з роботами відомого українського графіка і художника, активного учасника збройного підпілля, члена Української Головної Визвольної Ради Ніла Хасевича. У альбомі представлено понад 20 робіт, виконаних ним особисто та у співпраці з учнями-графіками підпілля.

Важливими матеріалами є звіти теренових осередків ОУН, датовані 1949-1951 рр., з Тернопільщини, а також із Львівського краю ОУН та Волині (Берестейщина, Рівненщина, Житомирщина та ін.).
На значній частині пакетів та конвертів був поданий цифронім “579”, який належав організаційному референтові ОУН Подільського краю Іванові Прокопишину («Бурлан», «Модест»; уродженець с. Теляче, тепер Мирне, Підгаєцького р-ну, 1924 р.н.), який загинув 6 листопада 1951 р. на хуторі Підболото біля с. Темногайці, що на Шумщині. У підпіллі “Бурлан” кілька разів був відзначений повстанськими нагородами, а від головного військового штабу УПА отримав звання сотника-політвиховника.
Подільський край, як організаційно-територіальна одиниця ОУН, у 1949-1951 рр. складалася з Чортківської, Тернопільської, Кременецької, Кам’янець-Подільської та Вінницької округ.
На частині інших пакетів та конвертів були зазначені цифроніми “Д-48”, “СК-9” та “КР-3”.
“Д-48” – цифронім Йосипа Демчуча («Луговий», «Стріла»»; уродженець с. Петрики Тернопільського р-ну, 1923 р.н.), який з 1949 р. розбудовував на території Вінниччини округу ОУН, а у лютому 1951 р. був заарештований органами МВД у м. Вінниця. У обласній тюрмі був закатований 22 жовтня 1952 р.
“СК-9” – цифронім Михайла Качанівського (“Качур”, “Скоб” ) – Кам’янець-Подільського окружного провідника ОУН, який потрапив у полон у листопаді 1951 р.
“КР-3” – цифронім Ілярія Сказінського (“Крига”, “Тимчук”), який у 1949-1951 рр. виконував обов’язки Чортківського окружного провідника ОУН та був співробітником крайового осередку пропаганди ОУН Подільського краю. Його заарештували працівники МДБ у травні 1951 р. та прилюдно стратили 28 жовтня 1951 р. у м. Чортків.
Ряд цифронімів на цей час не розшифровані, однак пошук даних ведеться спільними силами музейних працівників, краєзнавців та науковців із Тернополя, Києва, Львова, Рівного.
Участь у заході візьмуть відомі дослідники національно-визвольної боротьби.

Довідка.
Архів ОУН, датований 1948-1951рр., знаходився за м. Бережани, перед с. Малинівка – не доїжджаючи до джерела з правої сторони від дороги у лісовому масиві на віддалі 1,5 км.
Перший бідон знайшли 13 жовтня 2021 р. на глибині до 40 см., а другий і третій - 14 жовтня 2021 р. на віддалі 10 метрів один від одного у вигляді трикутника.
17 жовтня 2021 року директор Музею національно-визвольної боротьби Євген Філь разом з представником геодезичної служби Романом Стецем зробили прив’язку до місцевості та карти і відзняли ці місця.
У Тернополі з 17 жовтня по 15 листопада працівники музею розсортували і записали наявні архівні матеріали. Відкрити / Коментувати

2021-12-08 10:15:03 Забагато розмов про те, що «вони про нас» чи «вони проти нас».

Варто говорити, що ми «за себе». І що зробити з тими, хто «серед нас проти нас».
Занадто великі сподівання на союзників завжди небезпечні.
Кожна країна діє виключно з власних інтересів.
Україна мала сім рокі передишки.
За цей час розуміючи, що ми не станемо членами НАТО і за такий короткий термін не відновимо ядерний арсенал, (а були ненаукові фантасти, які у цьому переконували ще у 2014 році) країна могла сподіватися лише на власні сили.

На власні Збройні і Військово-Морські Сили.

На масовий військовий вишкіл населення за швейцарським зразком.
На право населення володіти зброєю і захищатися.
Ми мали час замінувати, а не розміновувати ділянки лінії фронту і російсько-українського кордону.
Створити неядерний стратегічний арсенал стримування ракет, що здатні долетіти до Москви.
Вичистити російську агентуру з спецслужб, влади, бізнесу.
Запровадити масову систему національно-патріотичного і військово-патріотичного виховання.
Основи всього цього були закріплені, ще у моїй Постанові Верховної Ради України «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності України у зв'язку з агресією Російської Федерації» ухавеної ще 17 квітня 2014 року.
Постанова передбачала зокрема:
1. 1. Рекомендувати виконуючому обов’язки Президента України невідкладно відновити призов до Збройних Сил України.
2. 2. Рекомендувати Міністерству освіти і науки України розширити вивчення початкової військової підготовки у курсі «Захист Вітчизни» в середніх загальноосвітніх навчальних закладах, відновити роботу військових кафедр при вищих навчальних закладах.
3. 3. Рекомендувати Міністерству оборони України:
• - на базі усіх військових частин сухопутних військ розгорнути навчально-тренувальні центри для добровольців, яких залучати до служби у військовому резерві;
• - на базі військових комісаріатів військ розгорнути навчально-тренувальні центри для добровольців, з яких організовувати загони для територіальної оборони.
Уявіть собі якби сім років тому на повну запрацювала б система масового вишколу населення і військо-патріотичного виховання.

Але в країні було багато розмов про реформи і не так багато дій щодо посилення обороноздатності в умовах війни.

Треба зрозуміти, що Україна здатна ефективно протистояти російській агресії.

Ми, можливо єдина країна в світі, яка на восьмому році війни не програла Росії.

Ба більше, ми практично ніколи не програвали Мордору у війнах.

Але досить часто поза нашими спинами і над нашими головами ухвалювали «Вічні мири».

Складається враження, що вся ця чергова істерія «Путін нападе» - це психологічна операція запустити масовий психоз, зламати волю суспільства до опору і заставити капітулювати без бою.

Але не так сталося. Козацька нація дуже спокійно спостерігає за ритуальними танцями матрьошечників на кордонах.

Український степ звик до орд окупантів.

Українська земля звикла їх абсорбувати.

Українська нація звикла їм протистояти.

Але годі про них.

Займімося собою. Нарешті. Відкрити / Коментувати