Лише лінива не висказалася щодо фільму “Таллі”, в якому піднят | Колонка амбиверта

Лише лінива не висказалася щодо фільму “Таллі”, в якому піднято тему материнства.
А я не хочу, щоб ви тут подумали, що я лінива, тож я теж напишу вголос те, що я думаю. Передивилася я ту кінострічку, бо я не люблю списувати і завжди маю мати свою власну думку. Ідіть, дивіться, якщо ще не бачили. Ця стрічка — про те, що насправді материнство може зробити з жінкою, якій не допомагають.
⠀
Так от. Якщо в кіно все перебільшено, то в цьому — навпаки. В даному випадку креатори з Голівуду навіть і близько не дотягнули до змісту по темі. Тому, що все часто навіть гірше. Тому що фізично можна витримати багато, хоча так, покинута віч на віч із численним потомством жінка перестає бути схожою на жінку. І не вірте Інстаграмним ідеальним “ресурсним” матусям, бо їм однозначно допомагають. Та фізична втома — це ще не все. От коли до цього додають постійне виїдання кавовою ложечкою мозку матері, то тут вже починається хардкор.
⠀
Не знаю, як у них, на батьківщині сценаристів цього кіно, а у нас тут є обов’язково глядачі, які знають як краще бути мамою, і що ти точно — притрушена мамашка. А ще в нас є БАБУСІ! Це різновид страшних монстрів, чесно тобі скажу. Бо коли в тебе і так окситоцин та пролактин зашкварюють, кортизол живе замість крові, а від недосипу в тебе зображення чорно-біле, так тобі ще постійно докоряють, що ти не така ідеальна, якою у свій час була та бабуся, яка і поли вимивала кожен день до діамантового блиску вручну ганчіркою зі старих трусів, жодної пилинки в неї не було, вечерю вона готувала зі 100500 страв + пиріжки, стоячи годинами з візочком у чергах, при цьому выдгулявши дцять годин з дитиною у парку, та прала все вручну, бо ж не було підгузків. А ти тут за наявності пральної машинки скиглиш!
⠀
Знаєш, мова ж не лише про те, що ти фізично виснажена. І навіть не про те, що щоденна організація/супровід дитинчат з ранку до ночі висмоктують з тебе всю енергію життя. Я б більше зосередилася саме на аб’юзі матерів “досвідченими” пращурками та оточуючими.
Чомусь у нас так прийнято: забувати, що материнство, навіть якого ти дуже хотіла, виявляється — не квіточки нюхати. А ще, виявляється, що з тобою усі починають конкурувати. Усі ті, хто мав би розуміти тебе якнайкраще, бо ти ж — одна з них. Ан ніт! Виявляється чомусь, що тут адова секта і ти — найгірша грішниця, яку потрібно негайно забити камінням.
Ну не вміють наші стверджуватися деінде! Вміють лише на невістках, дочках, сусідках, молоденьких матусях, у парках та чергах…
⠀
Я тут в одному пості прочитала, що матусин ресурс може відновити вдячність за ту щоденну працю, яку робить кожна з нас. Але цього, як на мою думку, недостатньо. Важливо вголос визнати: це, йолки, важко. Кожній було, є і буде важко! Якщо ти береш на себе відповідальність за виховання своїх дітей, то це просто пекельно. Бо ти маєш бути поганим поліцейським, вислуховувати істерики, чути мільярди раз на секунду “мама, мама, мама, мама”, розбороняти, змушувати, вмовляти, займати, розважати та весь час паралельно чути критику звідусіль, яка зводиться до того, що ти погана мати, що ти монстр для дитини, ти все робиш не так, при чому, часто при — твоїх дітях, яким добрі пращурки додають:
— Іди, дитино, я тебе захищу від твоєї злобної матері.
⠀
Ніхто не нівелює досвід бабусь! І ми визнаємо: і вам було непереливки. Але ж від вас час не вимагав стільки, скільки вимагають від нас!
⠀
А тому вдячність — це добре, дуже добре. Але недостатньо. Щоб мати була здоровою фізично і морально, кожна з тих, хто вижив у цій ролі, має не самостверджуватися за рахунок новобранців, не дідовщину влаштовувати, а визнати: ЦЕ, бляха, ВАЖКО! І вам було, і нам зараз.
Не камінням забивати, а хоча б промовчати, навіть, якщо ти точно знаєш, як бути. Не критикувати, не нівелювати, а просто взяти в дочки/невістки той візочок і дати їй вільний час, не питаючи, на що вона його витратила. І нехай вона просто ридала на своїй брудній підлозі у ванній — це її вибір.
⠀
І ось ми підійшли до головних слів, які відобразять суть мого посту: толерантність, емпатія, підтримка, визнання. І так. Вдячність.