Антищоденник ✨

2021-12-09 00:36:36 Багато людей скаржаться на те, що в житті немає сенсу. Мовляв, усе безглузде, все несуттєве, все в кінці кінців закінчиться одним неминучим результатом — смертю. І якщо від цього ніхто не застрахований, якщо з собою нічого не забереш на той світ — то що взагалі може мати сенс?

Взяти, наприклад, комп'ютерні ігри — там все інакше. У тебе є чітко окреслені рамки, якась місія і розробник гри, що пряміше чи непомітніше вестиме тебе за руку крізь ігровий сюжет і часопростір. Ось рівень один, ось п'ять, а ось десять — тут усе чітко!

Одначе в реальності все інакше. Куди не кинься, нічого не можна охрестити абсолютною істиною. Не можна вказати: оце, чуваки, є сенс. А все інше — то таке. Бо все надто неоднозначне.

Окей, окей, це звучить заяложено як стара мотиваційна книга: в кожного сенс свій... Ніби як. А ще кажуть таке: кожен має придумати сам свій сенс. Але як його в біса придумати? Ба більше — уже придумавши і повіривши, як впевнитися в тому, що це дійсно то самий сенс, який ти шукаєш? А може, є якийсь інший, кращий, вищий, красивіший, прибутковіший чи, хай йому грець, просто більш підходящий саме вам?

Відповідей на дані питання у мене немає. Їх немає взагалі ні в кого (що є моторошним до певної міри, якщо в це вдуматися). Проте стривайте робити висновки, що Дімас тут переливає з пустого в порожнє якусь єбалу. Навіть якщо це так, у мене є одна цікава думка, якою я хотів би з вами поділитися.

Уявіть собі Всесвіт. Що це? Скупчення зірок і планет? Таємниче реліктове проміння з глибин космосу? Їбануті чорні діри, що закручуюють довкола себе цілі галактики, зжираючи своїх найближчих сусідів-зірок не те, що без жалю — без жодної навіть заминки?

Людина заледь може уявити що це все таке. А тепер я задам іще складніше питання: а якого розміру є оце все? Безмежне? Нам так кажуть передачі на Мега чи Діскавері. Та що таке оці вся "безмежність"?

Речі, про які я веду мову неможливо сповна уявити, просто, бо ми не маємо відповідної площі порівнянь. Але важливо не це. Якщо Всесвіт, чим би він нахрін там не був, і справді такий безмежний, як стверджують фізики — тоді його центр може бути будь-де. Ба більше — за такої умови він буде усюди. Уявіть, що ви опинилися в місті, яке простягається від горизонту і до горизонту, й куди ви не подастеся на прогулянку, ви завжди будете в центрі. Звучить чудернацько, чи не так? А чим наше існування від цього відрізняється?

Посудіть самі: все, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо, можемо пощупати, придумати, уявити й збагнути є лише всередині нашого сприйняття. Ми замкнені всередині власної довбешки, з якої при всьому бажанні не можемо вибратися. Наш досвід обмежується лише тим, до ми маємо тут і зараз, тим, що ми здатні сприйняти і сформулювати якось для себе. Все довкола і все всоеедині вас — це продукт вашої свідомості. Іншими словами, куди ви не повернете голову, всюди у цьому всесвіті буде для вас центр — бо ж лиш із центру свого розуму ми і можемо його споглядати.

В такому разі, кожен, навіть найдрібніший наш досвід матиме сенс — виключно для нас самих. Прокинутися рано вранці. Відчути холод і жар контрастного душу. Друкувати букви на екрані комп'ютера, торкаючись пальцями шорсткої пластикової клавіатури. Жартувати жарти з друзями. Вдихати сире туманне повітря грудневого вечора. Готувати їсти. Мити посуд. Писати пост на канал чи присідати зі штангою в тренажерному залі, тримаючи холодний металевий гриф на плечах. Кожен, навіть найдрібніший досвід має для нас сенс. Він цінний передусім своєю безцінністю, неповторністю моменту і його унікальністю... для нас. Яка в біса різниця, що хтось уже триста разів робив те, за що ми тільки-но взялися? Нам вагомий тільки наш, перший раз, наш власний досвід. Окрім як проживанням цього моменту сповна, фокусуючись на своїх відчуттях, його не отримати. І в цьому його цінність, вага та значення. Відкрити / Коментувати

2021-12-03 00:02:09 Буває, натрапляєш на ставок крінжі
Ні, не ставок. Ціле море
Ідеш по берегу, здіймаюся брижі на воді
Виглядаєш далекі горизонти й береги
Які видно тільки тобі
Бо ти сам торуєш собі шлях
По гальці, по мулу, по воді

Де не видно за заростями що буде далі
Заплава? Гавань? Смарагдова бухта?
Чи давно покинута, розписана графіті, зіржавіла, зогнила, загиджена, безнадійно застаріла й закупорена намертво наголо наміцно нахабним й злим людом
Труба зі сміттям?
Чи пластик, захований в мулі?
Чи, може, протока чистої води, що, як сама непередбачуваність Панни Життя, підкидає вгору хвилі
Й кораблі
Й людей
Котрих тут багато, та нащо?
Вони теж бредуть у ставку крінжі
Можливо, дехто навіть черпає звідти воду
Й доливає із кухля
Із мушлі
Із розбитого каменю
Мурує та ніяк не домурує
Свій дім

А я що мурую, питають
І по чім ракушняк
А я нічого
Я просто йду
І вони йдуть
І всі йдуть, або лежать, або сидять,
Або завмерли у незручній позі
Незграбно й ніби як потрібно
На кушетці
Викинутій, притягнутій безхатьками на берег
Витасканій вимоченій висушеній відполірованій самим регулярним сонцем
Беззмістовно тут бовваніючий
Як антени он там на горі

Або ж є ще люди
Що занурилися по шию у воду
Таку липучу, кисло-солодку плівку реальності
Й чекають
Чого вони чекають?

Цього не знає ніхто
Навіть той, хто сидить отам онде
На маяці
Найбільшому, найвищому, найнедоступнішому з маяків
Де засідає начальство
І керує кораблями
І він часом дивиться у свій театральний бінокль
На морські зірки, та на небесні, та на береги, зіткані із чистого крінжу, та мотлоху, та скарбів, захованих під ракушняком, мотлоху, що здається скарбами і навпаки
Та людей
Він дивиться на те усе багатоманіття
Видиво
Марево
Вариво у казані дійності
І спантеличено чухає бороду
"Як вони, блять, до цього додумалися?"

Це питання воістину турбує його
Але недовго
Бо є багато інших турбот
Робота менеджера, знаєте, складна
Й відповідальна

А на берег після заходу сонця виходять такі як я
І пишуть білі вірші
І шукають нового крінжу
І спокою
І простецьких радощів хорошої погоди
Й бадьорої негоди
Й гарних карт у колоді
Буття

От такий він, цей ставок
Як море
Й ліс нових нейронів
Й гори! Відкрити / Коментувати

2021-12-01 11:47:09 ніколи не думав, що буду таке гуглити, але, схоже, час настав........ Відкрити / Коментувати

2021-11-24 23:44:47 Відкрити / Коментувати

2021-11-24 01:03:40 Водіння машини схоже на секс? Ні, це ж абсолютно два різні заняття. Здавалося б... Чи ні?

Насправді, якщо придивитися, між ними чимало спільного.

Спершу ти не знаєш як воно і що. Тобі страшенно цікаво спробувати, бо ондо, всі дорослі люди вже роблять (або робили) це, а ти ні. Це виглядає дуже принадним і крутим заняттям, яке неодмінно підніме тебе на рівень вище. Хоп!

Ясна річ, перший раз ти страшенно хвилюєшся. Навіть попри те, що ознайомився із великою кількістю теорії, дізнався про різні правила, моменти, нюанси, можливі небезпеки і складні ситуації. Словом, ти вже на зубок знаєш як воно має робитися, але допоки діло не торкнеться практики, вся та теорія мало чого варта.

І ось відбувається перше заняття. Тобі дивно, не надто зручно, незрозуміло що і як, але уже слу-у-у-ухайте, а класно! Щось у цьому є! Не так, як уявлялося при вивченні теорії, але блін, теж прикольно. Процес триває ніби вічність, але зрештою перше заняття закінчується на дивовижу швидко, лишаючи після себе змішані враження. Чітко лиш одне: штука крута і хочеться ще!

Ти продовжуєш практикуватися у цій справі, з кожним заняттям осягаючи нові речі. Опановуючи ті чи інші нюанси, ти вчишся, й разом із зростанням навиків зростає й задоволення від процесу. З'являється навіть азарт! Ти розумієш, що базових принципів у обох справах небагато (в прицнипі, і там, і там зрозуміло що й куди), але нюансів є безліч, котрі варто вивчати, знати й застосовувати, щоб стати майстром.

Ба більше, у нашій культурі обоє цих занять є своєрідною посвятою у "мужики" - мовляв, о, молодчина, так ти уже цей! Вмієш! Знаєш! Ай, батьковий розумник. Справжній козак!

З часом це стає частиною твого життя, можливо, навіть невід'ємною, отож ти до цього звикаєш. І це добре (напевно), бо кожен позитивний досвід — то є цеглинка у фундаменті емоційно-психологічного скелета, ресурсного нашого кістяка.

Головне, обвикнувшись що й до чого, не забути: навіть найкраща дорога з часом осточортіє. Дехто вважає, що цього можна уникнути, постійно змінюючи машина за машиною. Можливо, це і справді працює в якісь мірі, можливо й ні, або навіть матиме зворотній ефект. Та навіть якщо у вас лиш одна хороша машина, ніхто не перешкоджає вибирати інший, цікавіший маршрут. Іншу дорогу, інший шлях до тієї ж мети. Й хто зна, можливо одного разу ви відкриєте такий крутий маршрут, що ваші минулі заїзди здаватимуться не вартою уваги банальністю та пріснотою. Адже скільки нових вражень чекає за новими поворотами, де ви іще не бували! Так чом би їх не відвідати? Відкрити / Коментувати

2021-11-22 14:21:56 Люблю такі завдання на фрілансерських біржах, на які ти тільки глянув і вже його виконав Відкрити / Коментувати

2021-11-22 00:29:07 Питання на засипку перед сном: якщо телеграм-канал називається "Антищоденник", то чи можна його читачів називати "античитачами?" Відкрити / Коментувати

2021-11-22 00:27:12 Сьогодні на каналі передишка від інформації спеціально для тих, хто не встиг прочитати ще останні пости. Так би мовити, інформаційний детокс)) До речі, якщо ви ще не зазирали до Дзеркала Дамблдора, то воно вас усе ще чекає

Завтра я розповім про один напівлітературний, напівігровий жанр, який був дуже популярним на початку 2010-х. Це цікава штука, яку я якось планую реалізувати, можливо, у форматі міні-гри тут, на каналі. А ви любите ігри? Відкрити / Коментувати

2021-11-21 14:44:28 Антищоденник pinned «Deepest most desperate desire of your heart В якійсь із частин Гаррі Поттера (здається, в першій) маленький Гаррі приходить до Дамбдлора в кабінет і застає директора перед дзеркалом. "Що це таке, професоре?" — питає Гаррі. "Це дзеркало, яке показує найглибші…» Відкрити / Коментувати

2021-11-20 23:27:47 ​​Кеки з минулого

Переглядав сьогодні особистий щоденник за минулий рік. Серед різного контенту знайшов декілька кеків, таких як:

"Пішов з (...) на пляж. Поплавали добряче, 4 запливи на глибину. Треба менше рофлів там рофлити, а то так кожна і води наковтатися й крякнути. "

"Вдень я смажив котлетки. Це був перший подібний досвід. Вони вийшли не зовсім такі скоринисті, як я хотів, але теж нічого так. Я вирішив, що треба краще прошарювати в кулінарії."

"Вчора я гуляв із однією дівчиною (...). (...), вчителька молодших класів. Цікава така дівчина, хоча й дещо дивна. Сміється з моїх жартів, це вже приємно. Збираюся вийти з нею попити піваса якось. Вона не проти, але не знає ще коли."

"А вчора, 4 листопада, гіпс нарешті зняли.
По-перше, лівою рукою можна робити значно більше всього, ніж я думав (і робив) раніше. Найскладніше було мити посуд, (...) одягати штани та зав'язувати шнурки. По факту, я їх не зав'язував. "

"Погуляв з (...), пожерли піцу. Потрапили під дощ. Куртка наче витримала, але щось натекло за капюшон; буду з цим ще розбиратися, тестувати, наскільки вона дійсно waterproof."

"На катамарані добре поплавали — було зручніше, ніж вчора, хоча ю тому, що не дґтреба було хуярити проти хвиль з вітром і нога краще розгиналась. Обпливли більшу частину озера попід берегом, бачили черепах, червоних і сріблястих риб, що складаються поміж водоростями, качок. Я і не знав, що:
1) качки вміють бігати по воді (!!)
2) черепахи такі зухи, що пірнають до дна і по ньому хутко "біжать", перебираючи лапами і здіймаючи мул"

А які приколи із своїх минулих щоденників знаходили ви? Відкрити / Коментувати