Ostap Drozdov

2022-06-08 21:49:06 Культурні Діалоги з Мананою Абашидзе в нас вийшли напрочуд культурними, якщо не рахувати кількох міцних слівців, усі з яких були адресні й заслужені.

В заголовок цього скайп-інтерв’ю, яке я дав каналу Я-UA, винесена ключова думка наших історичних подій. Війна – це унікальний шанс вернути собі вкрадену країну.

Всі ці роки ми тут начебто й жили, але весь гуманітарний простір й адженду цінностей нам формували або зайди, або вороги. Саме тому планка війни стоїть набагато вище над територіями і довоєнним укладом життя.

Коли я чую схлипування співгромадян на тему «як же ж хочеться, щоб усе вернулося, як було до війни» - то мене тіпає. Бо «як було до війни» - це найпаскудніше й найнесправедливіше побажання.

Якраз навпаки: війна сталася саме тому, що «до війни» все українське присікалося, висміювалося, заганялося в рустикальну нішу і не було домінантним. Тому оце своє «до війни» треба забути як страшний сон і симуляцію «державотворення» для всіх підряд, крім самих українців.


Відкрити / Коментувати

2022-06-08 19:22:16 Нині 73 роки тому у світ вийшла антиутопія Джорджа Оурелла «1984».
Хто б міг подумати, що ми колись житимемо всередині сюрреалістичного сюжету, яким править перманентна війна, лицемірство в умовах тоталітаризму і панування довічної олігархії. Кілька довічних цитат Оурелла.

• Усі рівні, але деякі рівні трохи більше, ніж інші.
• Німецькі нацисти і російські комуністи ніколи не мали хоробрості визнати власні мотиви.
• Неуцтво - це сила (гасло Партії)
• Перебування у меншості, хай навіть ця меншість складається з тебе одного, не робить тебе божевільним.
• Людина, яка розповідає про себе тільки хороше, зазвичай бреше, бо будь-яке життя з середини – серія поразок.
• У часи всюдисущого обману говорити правду – революційний акт.
• Ієрархічне суспільство тримається на злиднях і неосвіченості.
• Тоталітаризм обіцяє нам не стільки епоху віри, скільки епоху шизофренії.
• Помста — це дія від безпорадності.
• Той, хто контролює теперішнє, контролює й минуле.
• Міфи, в які вірять, стають істиною.
• Прогрес протікає повільно та неодмінно розчаровує.
• Суть існування людини полягає в тому, що у людини немає прагнення до досконалості.
• Ми не тільки знищуємо наших ворогів, ми змінюємо їх.
• Міністерство Миру займається війною, Міністерство Правди – брехнею, Міністерство Любові – тортурами, а Міністерство Достатку - голодом.
• Уся військова пропаганда йде завжди від людей, які на цю війну не підуть.
• Якщо свобода щось і значить, то це право сказати людям те, чого вони не хочуть чути. Відкрити / Коментувати

2022-06-08 16:13:21 Мене завжди нервував репет п’ятої колони, як тільки хтось починав говорити про позбавлення права голосу на виборах для певних категорій громадян. Одразу вилазили великі поборники демократії та прочі інфузорії-туфельки, для яких на вибори сходити – як в урну харкнути.

Аби зекономити час, прошу переглянути цей кількахвилинний фрагмент однієї з моїх програм, де я для туподоходяг пояснюю, що позбавлення права голосу на виборах – це один із найпоширеніших різновидів покарання у ВСІХ країнах ЄС за низку кримінальних злочинів.

Більше того. Тюрми і психлікарні НІДЕ не голосують на виборах, а в Британії лорди не голосують (за себе не можна), а у всій Європі не голосують ті, хто за кордоном у день виборів. В Іспанії не голосують солдати. У країнах Балтії не голосують навіть ті, хто перебувають під слідством.

А в нас кожен звик, що його право голосу – автоматичне й довічне. Я категорично проти. Україна повинна уніфікувати своє законодавство з європейським і запровадити позбавлення права голосу як покарання. Відкрити / Коментувати

2022-06-08 13:15:31 82% українців не готові до будь-яких компромісів із московською федерацією і вважають неприпустимою відмову від жодних своїх територій. Навіть якщо через це війна триватиме довше і будуть загрози збереженню незалежності.

Ці цифри з опитування КМІСу, мені здається, ставлять крапку в ставленні українців до позиції «зійдемося десь посередині», з якої влада стартувала у війні. Цифра 82% - це абсолютна, гегемонна більшість, яка унеможливлює навіть гіпотетичні перемовницькі поступки.

Якщо в когось ще є вагання щодо остаточної візії перемоги, то цифра 82% знімає усі сумніви: українці не розглядають ніяких територіяльних компромісів, при цьому чітко усвідомлюють тяжку ціну такої затятості.

Для влади, яка звикла завжди орієнтуватися на смаки і вподобання масової більшості, це означає тупик у спробах шукати третій-четвертий-десятий варіянт. Цифра 82% означає, що імовірні поступки означатимуть тотальне несприйняття. Це буде дією супроти міцно сформованого суспільного запиту на повернення територій.

Цифра 82% додає цьому запиту забарвлення ультиматуму. Відкрити / Коментувати

2022-06-08 10:04:06 На утримання одного орко-полоненого держава витрачає 3000 грн на місяць.
Пенсія моє мами ¬ 2700 грн.
Виходить, держава оцінює місяць життя своїх пенсіонерів у меншу суму, ніж убивць, окупантів, гімносраїв руских.

Аж прикро стає, що Женевська конвенція не розповсюджується на соціальні стандарти українських пенсіонерів, які ще й на армію умудряються здавати свої сокровенні грошики. Якщо на утримання оркозайд держава витрачає більше, ніж на рідних емеритів, значить права людини остаточно перемогли.

Наших хлопців кацапи тримають у підземеллях, без води, без свіжого повітря, в переповнених камерах, без медицини і юриспруденції, з тортурами, катуванням і, ясна річ, без інспекторів із міжнародних стурбованих організацій. Але коли прийде діло, коли уряди домовляються – то наших полонених міняють на своїх і нічим собі голову не морочать.

Звісно, ми людяні, цивілізовані, правосвідомі тощо – але якщо вся та полонена худоба є нічим іншим, як арифметичним обмінним фондом, то я б казав трошки мене морочитися з кулінарією, гігієною та «іншими правами» для парнокопитних загарбників.

Бо арифметика чомусь не сходиться. Бо арифметика чомусь виходить на користь москальської наволочі.
3000 : 2700. Відкрити / Коментувати

2022-06-07 21:58:16 Поки наших посполитих співвітчизників ще досі штормить від громадянства Нєвзорову, я нагадаю про цілком протилежний інститут негромадянства.

Про паспорт негромадянина я записав відеоблог, і він базується на балтійському прецеденті, де держава не панькалася з рускими опудалами й позбавила їх права голосувати на виборах, бути обраними й працювати на держслужбі.

Латвію й череп Нєвзорова пов’язує гімняний фільм останнього під назвою «Наші». Коли балтійці лягали під танки за свою незалежність, ця істота глорифікувала ризький ОМОН, який “борется с фашизмом, который все больше процветает на территории Латвийской ССР”.

Литву й тушку Нєвзорова пов’язує ще один русо-пропагандонський виплід останного. В ньому автор окупацію Литви трактує як “борьбу с фашизмом”. Якраз за це співцеві ОМОНу заборонено перетинати кордон із Латвією, Естонією та Литвою.

Характерно: саме там досі діє паспорт негромадянина. Якраз його треба видавати всіляким руским гвинтикам, а не громадянство.


Відкрити / Коментувати

2022-06-07 19:36:16 Нині 228 років тому народився Пьотр Чаадаєв. Я буквально вчора цитував його у своєму дописі, а нині використаю нагоду дати підбірку висловлювань цього філософа про безпросвітність росії. Після публікації першого ж трактату Чаадаєва оголосили божевільним, журнал закрили, а видавця вислали в Сиктивкар. Було за що.

• Росія призначена тільки для того, аби показати всьому світу, як не треба жити і чого не треба робити.
• В москві кожного іноземця водять дивитися на велику гармату, з якої не можна стріляти, і на великий дзвін, який упав швидше, ніж задзвонив.
• Я волію бичувати свою країну, засмучувати її, принижувати її – лиш би не обманювати.
• Я не навчився любити свою країну з заплющеними очима, покірною головою і замкненими вустами.
• Людина може бути корисною своїй країні лише тоді, коли ясно бачить її. Час сліпих закоханостей минув. Тепер ми зобов’язані країні істиною.
• Мені чужий цей блаженний патріотизм ліні, який умудряється все бачити в рожевому світлі й носиться зі своїми ілюзіями.
• Росія не має в Європі ні прив’язок, ні пристрастей, ні ідей, ні інтересів.
• Руский ліберал – бездумна комашка.
• Що треба, щоб ясно бачити? Не дивитися крізь самого себе.
• Політика завжди виправляє зло, нею ж завдане.
• Ніщо так не виснажує, як безумна надія.
• Історія росії похмура, а майбутнє сумнівне.
• Росіяни – це вийняток серед народів, який не входить до складу людства. Відкрити / Коментувати

2022-06-07 16:25:27 Мав можливість скайпом уклинитися в прямий етер телеканалу НТА і висловитися про овсяніково-нєвзоровську меншовартість.

Про техногогію «хороших руских» я вже неодноразово говорив і ще раз наголошую, що російські наративи погано сприймаються, коли ти по лікоть у крові, – для цього й придумані усякі «русоліберальчики», які ті самі наративи, але зодягнені в європейські шати, ширитимуть зі ще більшим успіхом.

Це розраховано на недалеку, негонорову, меншовартісну публіку, якій бракує і мозгів, і самоповаги далі відстежувати всю ту московську челядь, подану під більш їстивним соусом.


Відкрити / Коментувати

2022-06-07 13:13:21 Наш кордон зламаний в лоб, тому нам складно усвідомити, що ЄС – це унікальний світ безкордоння.

Ти їдеш полем-лісом – і з однієї країни в’їжджаєш в іншу. Без колючих дротів, вівчарок, стовпів і черг. Про перетин кордону тобі сповіщає вивіска наступної країни. Межами країни є її простір. Національна мова, музика, аудіо (все, що ти чуєш), візуал (усе, що ти бачиш) - саме це відрізняє країну від країни, а не дроти, вівчарки та стовпи.

Якщо зняти кордон між Україною й Польщею/Румунією/Словаччиною – нічого не відбудеться. Ти автоматично зрозумієш, де ти.
А от уявімо відсутність кордону між Україною і московією. Чи відчуєте ви різницю? Чи є там відмінний простір? Чи побачите ви разючий перехід від одного національного простору до іншого - з іншою мовою, музикою, аудіо і візуалом? Отожбо!

Хто не відрізняється від московії нічим, той отримує пересунутий поребрик. Цей поребрик посувається рівно доти, де є фронтир відмінності.

Такою є вселенська наука безкордонного ЄС. Відкрити / Коментувати

2022-06-07 10:01:06 Маніфест Нової Журналістики
1. Журналістських стандартів не існує. Стандарти – це саморегулятиви. Їх породжує дійсність і практика. Зараз стандарти – це евфемізм лицемірства, безпринципності й боягузтва висловитися прямо. Стандарти унеможливлюють громадянську надривну журналістику.
2. Треба доносити не факт, а думку. Факти – допоміжний матеріал, яким декорується думка. Журналіст може забарвлювати інформацію своїм ставленням до неї. Ми живемо в епоху особистостей, а не роботів. Журналіст без власної думки – зеро. Журналіст, який свідомо приховує власну думку, – лицемір.
4. Об’єктивності не існує. Вона лише на цвинтарі.
3. Не давати слова ворогові або об’єкту викривання. Журналіст не повинен цікавитися думкою негідників.
5. Центральне ТБ відмирає й зазнає самодискредитації. Тележурналістика перетворилася на облизування й зализування влади. Завдання Журналіста – протистояти цій профанації.
6. Журналіст не є четвертою владою і взагалі владою. Журналістика - дамоклів меч над усіма владами, а не одна з них.
7. Ніякого догоджання глядачеві. Журналіст не може бути залежним від масового глядача. Орієнтація – на вдумливий неформат, якісну меншину, яка в гробу бачила шустера й наташу.
8. Ера підставок для мікрофонів закінчилася. Журналіст перестає бути функцією безкоштовної доставки інформації. На арену виходить журналіст думаючий, журналіст-особистість.
9. Хто дозрів - той має стати Візіонером. Відкрити / Коментувати