Ostap Drozdov

2022-06-06 22:02:09 Підсумовуючи нинішній день, щиро дякую всім і кожному, хто привітав мене з Днем Журналіста.

Щемливо від того, що для стількох людей я стійко асоціююся з цією навіть більше, ніж професією. Для мене Журналістика – це все моє свідоме життя, з другого курсу університету.

Зараз у мене забрали життя. В мене вкрали мою професію, і я не певен, що коли-небудь це зміниться. Громадянська, наступальна, візіонерська журналістика не потрібна зараз на екранах. Там – вилизування, зализування, облизування. Офіційну ура-інфо-журналістику я не вважаю Журналістикою. Щасливий, що стою в опозиції до цього дна.

Колись, можливо, я напишу мемуари про те, якою ціною мені давався кожен етер в останні роки; що я вислуховував щоразу; під яким обстрілом доводилося в прямих етерах озвучувати такі ціннісні теми, від яких сахалися всі «колеги».
Але коли зараз дивлюся на «раптом прозрілу» країну – розумію, що все це не було намарним. Намолювання, намагнічування, накачка українським спрацювала.

Дякую й ціную кожну людину, яка звіряє свої думки з моїми в ютубі, фейсбуці й телеграмі. Я сам собі якось сказав: допоки в тому буде СЕНС – я буду провадити свою особисту анти-журналістику.

На антитезі до Дня Журналіста публікую архівне інтерв’ю 2019 року для проєкту Не Журналіст.


Відкрити / Коментувати

2022-06-06 19:15:06 Набундючена поза невідомо на кого ображених і невідомо чому надутих – тупикова й неконструктивна. Звісно, вихід із зони комфортних алилуїв – украй неприємний процес, бо від осанни до розп’яття – рівно тиждень. Але цей вихід мусить відбутися, незалежно від того, нарцис ти, чи безсмертник, чи колюча рожа. Бо подальше перебування в бульбашці своєї крутоперцевості й богообраності загрожує інтересам власної воюючої країни. На ображених воду возять.

Я в окремий фрагмент виніс цю тему з минулих посиденьок, бо, таке враження, там не просто нарциси – там ціла плантація нарцисів. І зараз упритул підкрався час, коли треба зав’язувати зі старою парадигмою збирання плюсів. Уже не проходить це ні тут, ні тим паче на Заході, проти якого, таке враження, саме зараз на всіх турбінах увімкнулися ті проросійські центри, які нікуди й не зникали з найвищих оточень.



Відкрити / Коментувати

2022-06-06 16:13:16 Не варто принижувати росію – це не такий уже й паскудний заклик Макрона. Я б його продовжив: принижувати не треба – треба просто зробити москаля бідним і опущеним обірванцем. Бо в бідного ні позичиш, ні вкрадеш.

Принижувати не обов’язково – достатньо розвалити к чертям собачим, відкинути на 100 років назад за всіма соціяльними показниками, вернути кацапа до епохи лаптів, онучів і фуфайок, лишити його наодинці з зомбоящиком – і в такому музейному вигляді тримати для решти цивілізованого світу як безцінний експонат антинорми, антижиття, антисвідомості, антидержави, антигражданіна.

Чаадаєв, на якого моляться рос.ліберали, у своїх філософічних листах поставив непроминальний діагноз росії: «Иногда кажется, что Россия предназначена только к тому, чтобы показать всему миру, как не надо жить и чего не надо делать».
Точніше й не скажеш, і, що характерно, цей діагноз звучить із уст руского, хто до глибини багнюки знав формулу рускої душі. Чаадаєвський діагноз – це самовирок.

А Макрона лишимо віч-на-віч з його принизливим чемберленством. У нас свій план щодо москаля. Йому вибий око – він сракою дивитися буде.
Принижувати – то вже наша прерогатива. Ви, головне, зброю давайте. Відкрити / Коментувати

2022-06-06 13:11:11 У нашому славні є слова «…і покажем, що ми, браття, козацького роду». Якщо хтось думає, що це історична відсилка до козацької доби Гетьманщини, то ось і ні. Ці слова є апеляцією до самого поняття Козак.

Козак – це вільна і озброєна людина. Козак – це синтез двох базових понять: воля + зброя.
Просто вільна людина – ще не козак. Озброєна, але не вільна – вже не козак. Не шаровари, не оселедець, не військові навички – а озброєна воля є квінтесенцією поняття Козак.

Слова «…і покажем, що ми, браття, козацького роду» пасують лише до тієї країни, де легалізована зброя. Якщо хтось прокрався, козаки робили не розслідування, а кулю в лоб. Коли з країною ставалося лихо, козаки хапалися не за серце, а за шаблю.

Якщо ми дійсно козацького роду (що зафіксовано в держ.гімні) - то українці мають свою волю підкріпити зброєю. Ні один окупант не полізе туди, де свідоме населення має кілька мільйонів стволів. Окрім регулярної армії, якраз легальна зброя є основною запорукою ненападу на країну.
Краще пізно, ніж ніколи. Відкрити / Коментувати

2022-06-06 10:01:53 А давайте всі гуртом побажаємо сил Масі Найєму перенести важке поранення в голову і вернутися в стрій.

Учора ввечері наздогнала мене ця тривожна звістка. Неабияк міцно тримаю кулаки за Масі.
Мав честь тричі його запрошувати на свою програму. Вийняткової інтелігентності людина, адвокат із цінностями. Пуштун, який чудово опанував українську мову, і ось уже двічі захищає свою Україну від загарбника.

Маю щиру надію, що спрацюють щирі побажання стількох людей одужувати. Масі Найєм – достойний приклад, як людина із іншим корінням так потужно зріднилася з українським.

Це інтерв’ю ми записали з Масі рік тому, в березні 2021, якраз у розпал справи Стерненка, де Масі pro bono захищав Сергія. Хто не мав змоги докладно знати Масі Найєма, це інтерв’ю допоможе склати його портрет.
Масі, ти мусиш з того вилізти!



Відкрити / Коментувати

2022-06-05 23:58:06 Підтримати копійчиною 4149499392774418
YouTube канал (https://youtube.com/c/DROZDOV)
Facebook профіль (https://www.facebook.com/ostap.drozdov)
Патреон https://www.patreon.com/drozdov Відкрити / Коментувати

2022-06-05 21:01:06 Нині 18 років тому помер Рональд Рейган.
Теж актор, але ще й світовий політик, який розвалив імперію зла. Прикро чути порівняння Рейгана з іншим теж актором, але в коротких підштаниках. Я полюбляю публікувати влучні цитати відомих людей, але нині опублікую уривки з прощальної промови Рейгана. І ви одразу зрозумієте, чому порівнювати когось із Рейганом – це убоге неуцтво.

• Бути вашим президентом – честь мого життя.
• Я ніколи не хотів займатися політикою. Я був задоволений своєю кар’єрою у світі розваг. Але пішов у політику, бо хотів захистити щось дорогоцінне.
• Те, що вони називали радикальним, насправді було правильним. Те, що вони називали небезпечним, було просто необхідним.
• Майже всі конституції світу - це документи, в яких уряди повідомляють людям, які їхні привілеї. Наша Конституція - це документ, в якому ми, народ, розповідаємо уряду, що йому дозволено робити.
• Ми, люди, - вільні. Ця віра була основою всього, що я робив.
• Людина не вільна, якщо уряд не обмежений.
• У міру розширення уряду – свобода зменшується.
• Люди є рушієм, а уряд – це машина. І ми вирішуємо, куди вона повинна йти, яким шляхом і як швидко.
• Коли ви на щось накладаєте великий податок – люди вироблятимуть менше. Отже, ми знизили податки, і люди виробляли більше, ніж будь-коли раніше.
• Економіка цвіла, як рослина, яку звільнили від сухих паростків. Наша економічна програма привела до найдовшого мирного часу в нашій історії: зростання реального доходу сім'ї, зниження рівня бідності, піднесення підприємництва та вибух нових технологій.
• Інформований патріотизм - те, чого ми хочемо. Відкрити / Коментувати

2022-06-05 17:48:11 Публікую нарізку своїх промов на програмі Говорить Великий Львів, присвяченій 100 дням війни.

До цифри 100 днів я б додав ще 8 років новітньої війни і 300 років історичної. В сумі виходить непримиренний, взаємовиключний антагонізм росії й України, коли будь-яка формула співіснування зі звіром означає перебування або в ньому, або під ним. У другу сотню днів повномасштабного вторгнення маємо увійти не з пошуком хороших, тюнінгованих руских, а з розумінням неможливості порозумітися.

На питання, як варто номінувати цю війну, я більше схиляюся до означення «визвольна». Ми визволяємся з руского міра, навіть якщо його носіїв усередині країни й влади – хоч греблю гати. Це вже незворотній шлях. Він непристойно довгий, під акомпанемент внутрішнього опору згвалтовано-колонізованих елементів, під отетеріле нерозуміння очевидних речей - тим то цей шлях і цінніший.


Відкрити / Коментувати

2022-06-05 14:03:11 Дикунсько-дилетантська історія про комісаршу Мар’яну Безуглу на передовій, яка закінчила сімейну медицину, але чується в силі перевіряти морально-психологічний стан бойових командирів, мені нагадала призабуту історію ще одного аматорства.

Андрій Слюсарчук. Більше відомий, як Доктор Пі. Аферист такий, що умудрився робити надскладні операції на мозку, маючи Червоноградське ПТУ (помічник майстра). Ющенко обіцяв штукареві цілий Інститут мозку, Янукович наукову державну премію виписав, а міністр Табачник нострифікував професорську атестацію самозванця, який підробляв медичні документи й видавав себе за генія-нейрохірурга. І калічив людей за великі гроші.

Віддалено всі ці детективні сюжети з некомпетентними вискочками, самозванцями й дилетантами, які беруться до надважливих справ, свідчать про хронічну укр.хворобу: тут нема запиту на високу професійність, а голий ентузіазм часто перекриває неспроможність виконати певні функції.

Якісні, висококомпетентні люди відсунуті на маргінес, натомість у фаворі – профанація і вдавання з себе профі. За цим нічого не стоїть, окрім щирого бажання, яке в рази більше від тямущості, обізнаності, майстерності та й просто придатності до взятої на себе ноші.

Безугла, прислана зверху на передок щось там контролювати й радити - це сумнозвісний ефект профана, коли профани настільки профани, що навіть не здатні усвідомити масштаби й ціну своєї профанації. Відкрити / Коментувати

2022-06-05 11:10:20 То вже стало неписаною традицією.
Щотижня недільний ранок я відкриваю добірною укр.музикою з архіву Lviv Music Room. Оскільки це перша неділя літа-2022, хочеться його наснажити несамовитою життєствердністю. Попри все. Незважаючи ні на що. Усупереч і назло ворогові. Радіймо сонцю і життю!

Ця пісня – рідкісний еталон українського блюзу. Вперше Радіймо сонцю і життю прозвучала 1977 у виконанні Тараса Петриненка ще у складі ВІА «Візерунки шляхів». Петриненківська версія була доволі обережною й м’якою, в той час про Щорса змушували співати, а не про «поки не згас останній промінь на обрії смеркання». Цю пісню швидко й надовго приховали, адже жанр блюзу вважався капіталістичним.

І ось на сольному концерті у Lviv Music Room ця пісня прозвучала у виконанні Зіновія Карача (гурт Wszystko). Прозвучала маєстатично, потужно, об’ємно, величаво. Настільки життєлюбно, що ця пісня звучить майже як гімн.

Хай налетів страшний буран і темно навкруги,
Та все одно повіє вітер і сонечко прогляне!
Радіймо сонцю і життю! Відкрити / Коментувати