RECORD

2021-12-11 23:47:23 ​​Захист прав людей, які були вимушені з різних причин покинути свої домівки, важлива тема сьогодення. Перш за все, мігранти мають бути забезпечені необхідними кожному правами, до яких входять право на життя, свободу та особисту недоторканість, право на захист від насильства і експлуатації, право на справедливі та сприятливі умови праці, право на захист економічних, соціальних та культурних прав, справедливий суд, тощо.

Сьогодні ми хочемо розповісти вам про дві цікаві справи у Європейському Суді з Прав Людини (ЄСПЛ). Цікавою є справа «Д. проти Сполученого Королівства», де у заявника була пізня стадія захворювання ВІЛ/СНІД. Депортування заявника в країну походження, де просто відсутня можливість лікувати даний вид захворювань (чи лікувати належним чином), а також, де відсутні особи, які б мали змогу доглядати за заявником, прирівнюється до нелюдського поводження, яке заборонено у відповідності до ст. 3 Конвенції. На прикладі цієї справи можна помітити, як не тільки враховується закон, але й людський фактор. Однак, у ЄСПЛ також наголосили, що при ухваленні таких рішень мають бути враховані виключні обставини й переконливі гуманістичні міркування.

Важливою практикою ЄСПЛ є і право на освіту в контексті захисту прав мігрантів. Так, у справі «Пономарьов проти Болгарії», суд постановив неправомірним вимагати від мігрантів із Росії плати за навчання в початковій та середній школі, так як це базові навички, які потрібні в житті кожному. Тим не менш, позивач не мігрував незаконно чи мав підстави для депортації. У цьому випадку можна спостерігати саме дискримінацію зі сторони влади чи осіб, які тісно із нею пов’язані.

На превеликий жаль, багато таких справ навіть не доходять до розгляду саме в країні, де проживає мігрант. Найменше, що можна зробити, аби уникнути утисків та довести такі судові справи до кінця – належне висвітлення проблем, з якими стикаються мігранти.

Джерела:
everlegal.ua
www.echr.ru Відкрити / Коментувати

2021-12-08 09:30:06 ​​Відкриття кордонів створило можливості для підвищення рівня життя шляхом тимчасових поїздок за кордон з метою заробітку.  Станом на 2019 рік, за даними Мінсоцполітики на постійній основі за кордоном працює 3,2 млн українців, проте лише 3,6% заробітчан у змозі організувати потім власну справу.

Серед основних проблем, що найчастіше виникають у їх житті, експерти відзначили труднощі пошуку місця праці та складність у вивченні мови. Значна кількість осіб (ред. більше 30% опитаних) повідомили, що вони особисто зазнавали дискримінації за міграційною ознакою.

Унаслідок принижень за ознакою місця проживання, вони здебільшого вимушені працювати на роботах, що не відповідають рівню їхньої кваліфікації. Так, за результатами досліджень половина опитаних переселенців – вихідців з України, що мають значно вищий рівень освіти і заслуговують, на їх погляд, на кращу роботу. Лише кожен п'ятий з опитаних розповів про повну відповідність своєї роботи отриманій освіті.

На несправедливу систему оплати праці у країні свого перебування (ред. занижений її рівень, додаткова праця без оплати тощо) вказало 13% експертів.

За інформацією служб, у 2018 році в Україні побувало понад 27 млн. іноземців. Найбільше приїхало громадян Молдови, Білорусі, Польщі. Також значний потік спостерігався з Угорщини та Румунії. Крім цього, збільшилася і кількість нелегальних мігрантів. У 2018 році їх було більше на 20-30%, порівняно з минулим роком.

Українське законодавство зобов'язує роботодавців платити іноземцям 5 мінімальних зарплат для тих, хто працює у громадських об'єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах і 10 мінімальних зарплат для решти всіх категорій.

Хоча й основні процеси контролює Міністерство закордонних справ, у разі виникнення ситуацій з недобросовісними або дискримінаційними правилами чи рішеннями під час роботи за кордоном, порушеннями прав та перешкодами під час роботи та проживання, кожен мігрант може звернутися за допомогою до консульських установ.

Джерела:
www.coe.int
iom.org.ua
mfa.gov.ua Відкрити / Коментувати

2021-12-04 01:38:56 ​​Інтерв’ю з Улею, яка декілька років живе в Польщі, про її досвід іноземної країни, стереотипи про мігрантів і чи є тут дискримінація. Відкрити / Коментувати

2021-12-01 23:30:07 ​​Міграція: історія й розвиток

Міграція населення — це переселення людей, що може бути зумовлене різним причинами (особисті, політичні, економічні і т.д.). Часто міграції виникають внаслідок проявів глобалізації. Такі неприємні зміни трапляються в більшості країн світу.

Незаперечною особливістю сучасних міграцій є збільшення їх масштабів. Якщо 1910 р. кількість людей, які проживали в чужих країнах, тобто були мігрантами, становила 33 млн, і знадобилося 55 років, щоб ця цифра подвоїлася (65 млн у 1965 р.), то на початок нового тисячоліття на земній кулі нараховувалося уже 173 млн мігрантів. Їхня чисельність зросла майже втричі впродовж 35 років (світове населення за цей час подвоїлося). За оцінками ООН у 2017 році мігрантів було 258 млн.

Важливу роль у формуванні основних коридорів міжнародної міграції відіграє географічна близькість країн. Загалом, за даними 2017 року, найбільшими міграційними коридорами у світі є: Мексика – США (12,7 млн мігрантів); Індія
– ОАЕ (3,3 млн); Росія – Україна (3,3 млн); Україна – Росія (3,3 млн); Сирія –
Туреччина (3,3 млн); Бангладеш – Індія (3,1 млн); Казахстан – Росія (2,6 млн);
Китай – США (2,4 млн); Росія – Казахстан (2,4 млн).

Варто зазначити, що більшість мігрантів пересуваються в межах регіонів свого походження. 60% мігрантів в Азії, 53% в Африці є вихідцями з країн цих же континентів; у Європі європейці становлять понад 67% іммігрантів.

Найпоширенішим видом економічної міграції завжди була й залишається трудова міграція. 74% усіх мігрантів становлять особи у працездатному віці від 20 до 64 років, що дає підстави оцінити обсяги трудової міграції в 190 млн осіб.

Глобалізація сфери науки і освіти спричинила активізацію так званої інтелектуальної та навчальної міграції. Чисельність мобільних студентів, тобто громадян одних країн, які навчаються в інших, невпинно зростає, а це, як і будь-який складний соціальний, економічний процес, має неоднозначні наслідки.

Джерела:
conf.ztu.edu.ua
global-national.in.ua Відкрити / Коментувати

2021-11-25 22:57:11 ​​Українська паралімпійська команда надихає увесь світ, незважаючи на проблеми, а їх, на жаль, багато.

Перш за все, сприйняття людей з особливими потребами в нашій країні дуже дивне, як для 21-го століття. Попри слова щодо підтримки зі сторони влади, паралімпійські чемпіони однаково стикаються з дискримінацією. У Харкові незрячим чемпіонам подарували звичайні книги про місто та квитки до зоопарку. Також, різниця у виплатах шалена. Лише спробуйте порівняти 200 тисяч гривень та 1,4 млн гривень. Перше — це виплата паралімпійцю незалежно від медалі. Друге — олімпійцю за бронзову медаль. Паралімпійка Марина Литовченко заявила, що «їй хочеться ридати» від такої підтримки влади міста.

Але річ не лише у грошових виплатах за призові місця чи подарунках. Проблеми є також у забезпеченні належної підготовки, належного фінансування та навіть відсутності місць для тренувань. В України майже не має спонсорів, а влада зменшує фінансування Міністерства молоді та спорту за бюджетною програмою «Підготовка і участь національних збірних команд в Паралімпійських і Дефлімпійських іграх» на 600 млн гривень. І це лише краплини в цьому океані несправедливого ставлення не тільки до паралімпійців, а й до громадян з інвалідністю.

Хотілося б, щоб у нашій країні ситуація змінювалась на краще. Щоб силу духу та прагнення до кращого життя підтримували, а не доводили до сліз та повного розчарування.

Джерела:
hromadske.ua
www.ukrinform.ua
glavcom.ua Відкрити / Коментувати

2021-11-24 16:05:12 ​​Чи залежить популярність Паралімпійських ігор від медіа охоплення?

Протягом кількох останніх років у іграх було представлено більше країн, що робить їх більш привабливими для ширшої аудиторії. Майже для всіх Паралімпійських ігор із 1988 р. були встановлені нові орієнтири щодо кількості спортсменів (з 3053 у 1988 р. до 4200 у 2012 р.), представлених країн (від 62 до 161) та акредитованих ЗМІ (приблизно від 1400 до 1670).

Люди різного віку часто повідомляють, що відчувають натхнення від перегляду параолімпійських спортивних виступів. На жаль, спортивний ентузіазм, створений Параолімпійськими іграми (відомий як «ефект демонстрації»), мало впливають на реальну участь у спорті.

З 2006 по 2016 рік відсоток людей з обмеженими можливостями в Англії, які займалися спортом, зріс лише на 1,5 відсотка. У 2013 році рівень занять спортом досяг 19,1% населення з обмеженими фізичними можливостями. До 2016 року цей відсоток впав до 16,8%.

Однак, головна причина змін – недостатнє висвітлення сфери в ЗМІ. Паралімпійські ігри пройшли довгий шлях після відкриття перших змагання, у 1960 році. У підсумках останні ігри були відносно успішними з погляду продажу квитків, але кількість телевізійних переглядів, наприклад, Паралімпіади в Ріо становила менше 10% від Олімпійських ігор, незважаючи на те, що перша згадана тривала більше днів. Це свідчить про те, що деякі країни недостатньо транслюють або взагалі не мають медійного висвітлення події.

На Паралімпійських іграх 2020 року в Японії медіа охоплення збільшилось майже втричі. Популярність та залучення глядачів також поширились через широкий спектр каналів і платформ соціальних мереж, як-от TikTok.

Джерела:
theconversation.com
www.britannica.com Відкрити / Коментувати

2021-11-19 01:44:55 ​​Тема кордонів досить складна в нашій культурі. Відеокамери, або закрите телебачення (CCTV), стають все більш поширеними. Побоювання тероризму та доступність дешевших камер позитивно впливають на цю тенденцію. Досвід підказує нам: ще однією з проблем створення потужної системи спостереження є те, що нею неминуче зловживатимуть.

Експерти, які вивчають, як працюють системи камер у Великобританії, також виявили, що оператори здебільшого чоловіки (і, ймовірно, нудьгуючі) часто використовують камери, щоб вуайєристично шпигувати за жінками. Дослідники виявили, що кожна десята жінка була мішенню з цілком вуайєристських причин.

У Сполучених Штатах зареєстровано більш ніж 150 інцидентів щорічно і це лише базуючись на висвітленній у ЗМІ інформації. В одному з них поліція Нью-Йорка на вертольоті, який нібито спостерігав за натовпами на Республіканському з’їзді 2004 року, тренувала інфрачервону відеокамеру на закоханій парі, яка насолоджується нічним «приватним життям» на своєму балконі на даху. Згідно зі статистикою ФБР про камери спостереження, у 2014 році було зареєстровано 1 165 383 насильницьких злочинів, а останнім часом рівень злочинності зріс ще й у зв’язку з насильством, що породжується шляхом відстеження дій інших людей, найчастіше - для задоволення інтимних думок.

Крім цього, інформація, зібрана з громадських камер, потенційно може використовуватися як форма шантажу. Так 3-5% населення країн Європейського союзу натрапляли на подібний тип психологічного насильства через відеокамери.

Зростання присутністі громадських камер принесе тонкі, але глибокі зміни в характер наших громадських просторів. Хоч у повсякденному житті системи відеоспостереження стали нормою, питання про правомірність встановлення відеоспостереження в тому чи іншому місці, а також можливості використання отриманих записів вимагає свого вирішення.

Джерела:
www.aclu.org
aestheticamagazine.com
reolink.com Відкрити / Коментувати

2021-11-16 00:51:16 ​​Як захистити особисті кордони?

Кожна людина поважає себе та власні кордони, проте не всі цінують межі інших. Саме через це виникає проблема захисту індивідуального простору.

Важливо усвідомлювати власні потреби та діяти спираючись на них, а не на потреби інших людеи‌. Докладайте усіх зусиль для того, щоб уникати токсичних осіб.

Якщо хтось порушив ваші кордони, варто сказати людині про те, що це для вас неприйнятно. Натомість потрібно пояснити, як на вашу думку потрібно було вчинити в цій ситуації.

Пам'ятайте, що закон на вашому боці, тож не бійтеся повідомляти про випадки порушення особистих кордонів правоохоронним органам. Частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини.

Здорові кордони – це золота середина, яка дозволяє водночас цінувати власну думку й прислухатися до інших, усвідомлювати свої потреби й свободи, заявляти про них іншим.

Джерела:
ccu.gov.ua
nus.org.ua
caritas.kharkiv.ua Відкрити / Коментувати

2021-11-14 17:49:21 ​​Інтерв’ю зі студенткою КПІ про ситуацію з прихованою камерою в душовій гуртожитку Відкрити / Коментувати

2021-11-11 23:25:11 ​​Особисті кордони? Ні, не чули.

28-го жовтня у душовій гуртожитку №7 КПІ мешканка знайшла приховану камеру, повідомила адміністрацію, разом викликали поліцію, написали заяву. 6-го листопада розпочали досудове розслідування за ч. 1 ст. 182 (Порушення недоторканності приватного життя) Кримінального кодексу України.

«Адміністрація зробила більше, ніж могла...», — пише комендантка Інна Замана в одному із коментарів у Telegram. Вона також зазначає, що дівчата ведуть себе агресивно та зацікавлені лише у грошових відшкодуваннях. Комендантка закликала дівчат «вгомонитися» та не писати колективну заяву. Однак, особисто я вважаю дії хлопця неприйнятними, тож обурення дівчат має право на існування. Ми взяли анонімне інтерв'ю в одної з мешканок гуртожитку, тож згодом ви зможете більше.

Однак, не усі вбачають у діях студента щось погане. Ось, наприклад, чоловіки в коментарях під випуском ТСН в YouTube не вважають, що дії юнака порушують особисті кордони молодих дівчат. Начебто, підглядання це окей, а за допомогою сучасних технологій це стало набагато легше реалізувати. Інші, навіть жінки, під дописом Інни Совсун цікавляться, який розмір відшкодувань вимагають дівчата та де можна переглянути відео. Деякі люди взагалі переконані, що цій справі не треба надавати розголос. А що ви думаєте про те, що сталося?

Джерела:
t.me/kpi_666
novyny.live
youtube.com
facebook Відкрити / Коментувати