🇺🇦Zалізний Тато☠️

2022-07-25 22:47:46 ВЧОРА – ПІСКИ ТРИПОЛІТАНІЇ, СЬОГОДНІ – СТЕПИ ДОНБАСУ

У 1911 р. на Півночі чорного континенту спалахнула чергова колоніальна війна, яка стала прелюдією Першої світової. Королівство Італія, задовго до перетворення на фашистівську державу, прагнуло відновлення величі Римської імперії, тому воліло територіально прирости новими землями. Ціллю обрано протилежну з Півдня від Апеннін Лівію, котра на той час перебувала у складі Оттоманської Порти ще й поділено на 3 провінції: Триполітанію, Киренаїку і Феццан.

Одним із тих, хто доєднався до італійської армії як військовий кореспондент, був родоначальник мистецького напряму футуризм і відомий на той час письменник-авантюрист Філіппо Томмазо Марінетті. У перших лавах він висвітлював бойові будні піхотинців, які зарилися у палючі піски Сахари, поступово видавлюючи османський контингент із регіону переважно за допомогою корабельних гармат і звичайних рушниць. Виснажлива важкими погодними та географічними умовами кампанія протривала понад рік, завершившись перемогою італійців, які на недовгий час запанували в об'єднаній Лівії.

Свідок без перебільшення карколомних подій, справжньої битви механістичного майбутнього проти зашкарублого минулого, харизматичний Марінетті змалював у книзі. Його "Битва за Триполі" занурює читача у мілітарну виставу 110-річної давнини, де вперше на рівні зі свинцем і сталлю люди почали застосовувати у протиборстві один з одним нові досягнення військово-технічного прогресу: радіо, авіацію, бронеавтомобілі. Пропонуємо і вам дізнатися більше про маловідому в Україні сторінку світової історії, коли осучаснена європейська цивілізація кинула виклик обернутій у минуле ісламській.

ПРИДБАТИ КНИГУ ВКАЗАНОГО АВТОРА МОЖНА ТУТ https://tinyurl.com/7fvxyvw6

УВАГА Не забувайте також підписуватися на наш Telegram-канал: https://t.me/zaliznyitato

#ZалізнийТато #Книги #Марінетті Відкрити / Коментувати

2022-07-25 18:26:38 Відкрити / Коментувати

2022-07-25 18:26:35 Наталя Бобанич — дружина нашого загиблого побратима Хаммера, ще на початку липня нагадувала усім нам про невиконаний обов'язок увіковічнити ім'я Тараса у топоніміці міста Лева. Однак її заклик лишився без належної резонації і справу перейменування вулиці Короленка не зрушено з мертвої точки.

Ініціатива потребує реактивації і прямого втручання людей чину.

Час діяти, адже ті, хто повернеться завтра з фронту триматиме запит з вас "чим ви займались тут, у відносно мирних містах, коли ми були у окопах?"... Думайте вже зараз, яку відповідь ви їм надасте і не сподівайтесь, що подібні принципові справи робитиме хтось замість вас.

Дійте і не забувайте слово Наталі:

Ми подали та зареєстрували звернення на перейменування вулиці Короленка іменем мого чоловіка, нашого героя Тараса Хаммера.

У зв'язку з тим, що завжди виникають питання щодо важливість таких дописів скажу наступне:

Тарас зробив багато не тільки для України, але й для багатьох людей; на його прикладі зростатимуть покоління; Він завжди буде присутній в наших серцях, думках та Історії, яка пишеться саме зараз!

Тож вшануймо його боротьбу, аби Україна пам'ятала усіх своїх Героїв! Відкрити / Коментувати

2022-07-22 08:44:31

Постать Анатолія Лупиноса займає особливе місце у видавничому пантеоні Zaliznogo Tata.

Силами нашої книготворчої секти видана перша з моменту його смерті (5.02.2000) книга-меморіал, яка лише на одну соту розкриває великий кочовий шлях тротилового Григорія Сковороди новочасся.


Її зміст значною мірою сфокусовано на періоді раннього УНСО та містить епізоди кавказьких воєн і філігранних авантюр дяді Толі.

І Tatovi як людині, котра особисто була знайома з чверть-столітнім політв'язнем радянських таборів вдалося зібрати до купи колоритні спогади його друзів та посправників.

Днями син дяді Толі — Микола Лупиніс опублікував рідкісне фото батька. На ньому пророк з традиційно тліючою цигаркою у руках та охопно-проникливим поглядом. Додаємо світлину до корпоративної галереї каналу Zaliznogo Tata і плекаймо пам'ять про світлого Любомудра та Воїтеля Українства.



P.S. розжитися книгою про дядю Толю можна тут:

https://www.zalizniytato.org.ua/ Відкрити / Коментувати

2022-07-22 00:23:57 Життєва філософія Zaliznogo Tata має вигляд лінійних поведінкових мАксим:

невтомно пред'являй претензії своєму "я", адже конструктивне невдоволення собою — двигун особистісного поступу;

зручності роблять нас слабкими, а у тривалій перспективі стають пружиною дегенерації; натомість стійке відчуття комфорту є післямовою неідентифікованої помилки;

практикуй аскезу, задовольняйся мінімумом, не прив'язуйся до речей, заперечуй споживацтво, тримай рівняння на світлі прояви шведського принципу Лагом;

якщо тобі важко, єдиний спосіб полегшити своє становище полягає у тому, аби накинути на плечі ще більше навантаження;

втомився — помри; нікому нецікаві твої "вигорання" і слинозливи екзистенційних страждань;

обмеження та утримання — найкоротший шлях до глибини беземоційної радості, що розкривається у найвіддаленіших коридорах внутрішнього світу;

і не лягай спати допоки не виконаєш вправи з фізкультури, без молитви і холодного душу.

За відсутності тренажерів вбивайся важкою викраденою меморіальною дошкою. Відкрити / Коментувати

2022-07-21 12:08:07 ​​Незлічений виїзд на передній край. І вкотре ілюзія сейсмоактивності виникає внаслідок прильотів ворожих снарядів. Екіпаж медичної служби «Ульф» чергує у глибокому льосі покинутого подвір’я. Лінія фронту вигнулась хордовим велетнем між далекими аулами Донеччини.

У підземеллі цвіль, жуки і сморід порослої картоплі. Медик з позивним Марік, оповитий роздумом, дивиться на мапу в екрані смартфону. Умоглядно прокладає межу між вільними і окупованими територіями. Він не з чуток знає, що ситуація на фронті розгортається стрімко і водорозділ світів може посунутись впродовж кількох годин вогневої активності. Свій фронтовий нікнейм він обрав на честь рідного Маріуполя. Його дім закляк у важких трепанаціях в дрімучій прірві загарбаних територій… А власник приморської господи нині чергує у важкому бронежилеті біля позицій.

Бойовий виїзд Маріка — це очікування у підземному саркофазі сигналу про ще одного пораненого. На поверхні, неподалік льоху, в тіні крислатого горіха схований реанімобіль. Просторий кузов, проходи між п’єдесталом для ношів якось дозволили вкласти на підлогу чотирьох 300-их. Кожному з них вдалося врятувати життя.

Незмінний напарник Маріка — буркотун Механік, досвідчений водій з відточеним вмінням доправити пораненого до шпиталю зі швидкістю світла. Карета «Ульфа» завжди на підхваті у зоні вогневої активності. І коли та пульсує у розлогих полях, медекіпаж змушений ховатися в густих кучерях безіменних лісосмуг.

Маршрути їхніх чергувань стократно обперезали задимлені околиці Сіверська і Бахмута. Вибухи безугавно підпирають лінію міста, і під вогнем опиняються квартали з переміщеним у підвали епіцентром життя. Їхній морок нутрує в собі розгублені очі місцевих. В цей час карета швидкої перетворюється на мобільний пост порятунку — поміж хрущовських сіробудов, в кишенях внутрішніх дворів ховає від обстрілів цивільних. Приріст руйнацій долає в ньому скромне мовчання. Відтак думки просочуються назовні:

– Я народився і виріс у Харкові, на Салтівці… – з легкою задумою говорить Марік. – Інтернатуру після медінституту проходив тут, в Бахмуті. Жив у Маріуполі… А ще я тут розписався з дружиною в РАЦС-і. Сьогодні там поряд прильот був. Мабуть, за місяць від будівлі нічого не залишиться. Мої місця сили перетворюються на точки болю…

Відгриміли прильоти. Ще один буревій пережили без втрат. Місцевим псам також розрада — поява Маріка віщує їм шматок молочної сардельки. І кожен перехопить її у польоті, коли медик підкине принаду у повітря.

#ВовкиДаВінчі #вольові_лиця Відкрити / Коментувати

2022-07-20 22:28:11 Вітаємо з днем народження побратима, ветерана правого руху і давнього друга нашого видавництва — Арсенія Білодуба.

Бажаємо як найширшого творчого розкриття і здійснення глобально-політичної візії у вигляді настання Великої рабовласницько-феодальної імперської України.

Слався наш дорогий спільник по боротьбі та митецьким шуканням!

https://t.me/zaliznyitato Відкрити / Коментувати

2022-07-20 18:44:06

Відтепер і Іран.., а Туреччина традиційно у маневрі.


Події в Україні виразніше набувають симптоматики «битви народів». Наш ворог взяв курс на втягування нових дійових осіб в сюжет війни. Зустріч у Тегерані візуалізує цю логіку кремля. Бракована імперія, попри пузирі і карикатурне надування ланіт вочевидь не вигрібає. Сиплеться на очах міф про «імпортозамєщєніє», а рецепт «замкнутої держави» в редакції Модеста Корєлова виявився рваним бубоном.

На стратегічному рівні цьому сприяє недоукмплектованість блоку країн «західної альтернативи», а на оператвно-тактичному – тізерний вогонь у виконанні himers на Херсонщині і Донбасі. Тому для яструбів війни західного блоку є сенс інвестувати у загострення внутрішніх проблем цих країн (Кашмір, Сіньцзян-Уйгурський сепаратизм, підтримка Тайваню, азербайджанців Ірану, Організації звільнення Аль-Ахвазу та ін.) та паралельно нарощувати військово-технічну підтримку України.

Щодо Ірану не було жодних ілюзій. Країна, в якій антиросійскість впала у летаргію з часів туркманчайської угоди вже не вперше виявляє себе як дешева підтанцьовка в кафе-шантані на Арбаті. І на треба надто напружувати пам’ять, аби пригадати епопею з Гілянською Радянською Соціалістичною Республікою (1920-го року), слинно-поетичні взорування на Персію єсеніних\хлєбнікових, інтенсивну совкову підтримку і сентиментальні аналогії між шиїтами і православними у кондових москвинських наративах. Зрештою, рф відддавна претендує на роль світового лідера шиїтської фракції ісламу використовуючи його як зубило антиамериканських та антиізраїльських маневрів.

З оцінками дій Туреччини слід бути обережними. Мова не йде про ідеалізацію політики Анкари. Хай би там як, але ця держава найдієвіше протистоїть рф впродовж останніх 5-и років: Лівія, Карабах, Сирія. І на всіх майданчиках перетину інтересів туркам вдалося відправити «альошек» у технічний нокаут. Тому і відкривати свій розумний рот з критикою на адресу Туреччини може той, хто перевершив її рекорд. А турків переплюнути на цьому поприщі складно, адже хроніка протистояння московії для цього народу – це серіал «колективної історичної пам’яті» розміром у, щонайменше, 12 воєн, які охоплюють період розміром у 351 рік. Тому з великою долею імовірності Туреччині доведеться відіграти роль троянського коня на борту тегеранського ковчегу.

І найголовніше, нам не варто забувати те, що будь-які обіцянки в традиції східної дипломатії варто тлумачити від супротивного. І формальна люб’язність та доброзичлива усмішка за столом переговорів часто виявляється провісником кинджалу встромленого в спину одному з учасників угоди. Нехай ця поетична роль жертви дістанеться росії.

https://t.me/zaliznyitato Відкрити / Коментувати

2022-07-20 18:44:02 фото для привернення уваги до викладеного нижче матеріалу.

В кадрі моя рука, реманент розпакованого альошки і візантійській патос опіки рф над рядовим м'ясо-солдатом. Його втіленням є індивідуальна аптечка ХХІ-го сторіччя. Відкрити / Коментувати

2022-07-17 10:34:37 «Наша історична роль захисної стіни від орди зі сходу надто велика, щоби нею можна було знехтувати. Тому ми маємо виконати свій природний обов'язок перед Заходом...»

Еліас СИМОЙОКІ, ідеолог фінського націоналізму, "Неопалима купина"

ПРИДБАТИ КНИГУ ВКАЗАНОГО АВТОРА МОЖНА ТУТ: https://bit.ly/3IMrnIP

УВАГА Не забувайте також підписуватися на наш Telegram-канал: https://t.me/zaliznyitato

#ZалізнийТато #Книги #Симойокі Відкрити / Коментувати