2021-12-16 20:59:24
#СаундЧек
16 грудня 1922 року пішов з життя Еліезер Бен-Єгуда – батько сучасного івриту.
Саме Бен-Єгуда повернув євреям їхню мову, хоча на своєму шляху він стикнувся з неймовірною кількістю перешкод.
В контексті сучасної України ця історія є дуже показовою, тому я присвятив її один з випусків своєї програми “СаундЧек”. Нижче – її текстова версія.
140 років тому до Палестини з невеличкого білоруського містечка Лужки переїхав єврейський лікар Лейзер Перельман, який взяв собі після переселення до Палестини ім’я Еліезер Бен-Єгуда.
Абсолютна кількість єврейського населення тодішньої Палестини вважали його божевільним, ультраортодокси закидали його камінням на єрусалимських вулицях. Але сьогодні його ім’ям названі центральні вулиці усіх без винятку ізраїльських міст.
На той час у Палестині вже більше тисячі років ніхто не вживав іврит - гебрайську мову, якою були написані книги Старого Заповіту - як живу мову щоденного спілкування.
Ще за часів греко-римського панування арамейська, грецька, а зрештою і латина витіснили іврит, гебрайську мову. Вона стала виключно мовою релігійних обрядів. А у країнах діаспори євреї спілкувалися так званими «піджинами», креольськими мовами, тобто єврейськими діалектами німецької (ідиш), італійської (ладіно), або іспанської (еспаньйол), в яких були лише деякі прояви івриту.
Але навіть ті слова зі старої єврейської мови, які поповнили вокабуляр ідишу, були абсолютно спотворені - наголос був перенесений відповідно до традиції німецької чи польської мови. Тому «шабат» став «шабесом», «МошЕ» став «МОйше».
Цікаво, що ці фонетичні перетворення можна легко прослідкувати на прикладі так званого блатного жаргону, який свого часу був значною мірою поповнений за рахунок перекручених єврейських слів.
Так «шахор» став «шухером», «хіпес» став «кіпішем», «сахар/махар» - «продавати/ купувати» - став «шахером/махером», «мудрість» - «хохмА» стала «хОхмой», «ктіва» стала «ксивой». Вислів «ботать по фене» - це взагалі перекручений «битуй беофен» (ביטוי באופן).
Повернімось до Еліезера Бен-Єгуди. Чому населення тодішнього Єрусалиму вважало його божевільним? Справа в тому, що він почав спілкуватися зі своїм єдиним сином івритом.
У нього сталася величезна трагедія - після того як він переїхав до Палестини, загинула його дружина, померли троє з його чотирьох дітей. Єдиний син, який лишився, Ітамар, став першою людиною, для якої іврит став рідною мовою.
Він забороняв будь-кому спілкуватися з Ітамаром іншою мовою, крім івриту. Ультраортодокси ненавиділи Еліезера Бен-Єгуду тому, що вони вважали іврит непридатним для буденного спілкування. Це мова спілкування з Богом, мова молитов. Не можна нею розмовляти в побуті.
Крім того, Еліезер Бен-Єгуда відроджував саме оригінальну фонетику мови іврит, а не ту спаплюжену фонетику, яку вживали пе- реселенці з тодішньої Російської імперії чи з Німеччини.
Еліезер Бен-Єгуда створив спеціальний дитячий садочок для свого сина, спеціальний клас у школі, де він мав навчатися і спілкуватися виключно івритом.
Еліезер Бен-Єгуда став засновником академії івриту і все своє життя присвятив тому, що поповнював лексичний запас івриту новими термінами, які були потрібні і яких не було, відповідно, в текстах Старого Заповіту.
Цікавий випадок стався сто років тому. В Палестині тоді за гроші Всесвітнього сіоністського конгресу створювали вищі учбові заклади. Перший технічний університет, так званий Техніон, заснували в Хайфі.
І постало питання, якою мовою викладати студентам. 95% викладачів, які всі практично були вихідцями зі Східної Європи, з Німеччини, проголосували за те, щоб саме німецька мова була мовою викладання, тому що це мова науки, мова культури. Але Всесвітній сіоністський конгрес відмовив у фінансуванні Техніону, якщо вони не викладатимуть івритом.
Сьогодні дивно згадувати, що саме німецька мова в Ізраїлі була визнана мовою, якою треба було викладати у вищих навчальних закладах. І, зрештою, зусиллями Бен-Єгуди і його сина Ітамара, інших ентузіастів-подвижників сьогодні іврит нічим не поступається іншій мові будь-якого іншого народу світу.
1.2K views17:59