Нікому не кажи

2023-02-20 14:27:56 Трошки про моду говорю.
Вдруг вам цікаво Відкрити / Коментувати

2023-02-18 10:12:23 (ч. 2)

У випадку, якщо не хочеться починати з інших професій, шукайте прямі internship з управління проєктів, просіться на позиції junior, або навіть trainee під наглядом senior-ів, шукайте менторів, не бійтесь починати десь знизу. Не читайте на незайману практикою голову PMBOK, воно не потрібно та нічого не дасть. Краще читайте канали експертів, дивіться ютуб. Якщо є проактивна позиція та жага до швидкого росту, український ринок IT, imho, дає цю можливість.

** Історія із власного досвіду: до війни я шукала людину на проєкт на позицію координатора. 95% кандидатів, а їх був не один десяток, були з інших галузей та інших професій. Жага долучитись до передової IT-галузі цілком зрозуміла. Більшість готувались, проходили курси, читали якісь книжки, розрізняли скрам і аджайл. Але є велика проблема: вони не мали реального досвіду управління проєктами загалом, не розуміли, як технічно відбувається розробка, які люди залучені в класичному проєкті. Для наймаючої компанії це великий ризик, бо фокус – бізнес. Ніхто не хоче суттєво ризикувати власним бізнесом заради зрощення кадрів. Будьте реалістами та ставте себе на місце роботодавця.

Чи було колись вигорання від рутини, чи задач? Як справлялись? Тю, звісно. Тут непогано собі поставити питання, чи це дійсно вигорання, чи лише фізична втома? Якщо на перспективу робота на цьому проєкті чи в компанії мене більше не драйвить, то тут декілька варіантів:

1. Або прошу менеджмент про зміну проєкту, задач, розширення зобов'язань. Залежить від контексту. Чесний діалог – це класно.
2. Або змінюю компанію, та сферу діяльності проєктів. Повинно бути цікаво, повинні бути виклики та зріст.

Як правило відпустки, хоч би якими тривалими вони не були, суттєво нічого не змінять, якщо мова саме про вигорання. Якщо ж це звичайна втома (що трапляється, коли є перевантаження або однобока рутина), іноді 1-2 тижні без ноутбука дуже допомагають мені набратись сил та натхнення на нові підходи та практики у своїй роботі.

Буває, що не відчуваєш результату від своєї роботи (бо команда робить все "руками"). Чи ви стикались із таким?

Бувають такі відчуття, особливо, коли команда складається з автономних та проактивних професіоналів, що діють як злагоджений механізм. Відчуття того, що я слугую опорою команді в буденних та критичних ситуаціях, та допомагаю надати їм умови для нормальної роботи, а не роботи у вогні, робить мене щасливою. PM - людина у тіні, коли все ок, але в центрі уваги, коли щось йде не так. І це моя супер сила – будувати рутину та розрулювати якусь жесть.

Як через рік війни ви зберігаєте фокус уваги та енергійність при розв'язанні робочих задач?

Ох, війна. Ох, ковід. Для мене насправді дуже важкий формат 100%-го онлайну. Не бачити людей, з якими я працюю, мені не подобається. За темним екраном можна легко загубити стан своєї команди, емоції, невербальну мову, разом із цим розгубивши свою здатність заряджати. Онлайн розслабляє та сповільнює розв'язання питань.

Відповідальність. Вона пушить мене знаходити ресурс, щоб заряджати й збирати команду, швидко реагувати та знаходити коректні рішення. Коли почалася війна, я чітко пам’ятаю момент, коли потрібно було збирати людей до купи, але робити це обережно, бо стрес у всіх був неймовірний. Спочатку шукала сили в собі, щоб допомогти іншим вернутись в робочий ресурс, а бізнесу – в здоровий стан.

Покрити всі питання в одному листі неможливо, тому готова відповісти детально на ваші питання в коментарях. Cheers! Відкрити / Коментувати

2023-02-18 10:11:56 Лист #13: де я ще й працюю, і розповідаю про це (ч. 1)

Поговоримо про бентежне – роботу. Може здатись, що я тільки готую, наряджаюсь та пишу тексти, але в перервах я працюю.

“Кріс, як стати проджект-менеджером” певно найпопулярніше питання в моєму інстаграмі, що посуває з топчарту питання про туфлі й сукні.

Коли багато дівчат стояли в черзі за професією маркетолога і мріяли про соціальні мережі, вашу мать відволікло від схожої черги планування. Передісторію в студію.

На останньому курсі бакалавра у Франції я потрапила на тримісячний курс управління проєктами. Вів його найчарівніший француз-гей років 45-и, Мсьє Бертран. Про діаграми Ганта він щебетав годинами й, здається, був у них закоханий. Раптово закохалась і я. Так на вступі до магістратури я вже знала, що мій шлях невідворотно лежить у проєктний менеджмент.

На магістратурі мені здалося, що я потрапила в пекло. Мій декан, найважливіша людина в житті кожного магістра, розмовляв виключно на мові вископарного сарказму, який навіть за декілька років зрозуміти мені так і не вдалося. Він постійно вправлявся у своїй навичці попускати студентів, я його відверто боялась. Але після того, як він підкинув мені вакансію у французькому Google та допоміг з блискучим рекомендаційним листом, я побачила в ньому проблиски турботи та віру. Після того, як я пройшла 5 співбесід і була прийнята на строковий контракт, сталася відлига. Мсьє Норбер – мій професійний хрещений батько.

Тут треба ще надати нагальне самій освітній програмі: в університеті я вчилась базі писати технічні завдання та user story, планувати, спілкуватись з клієнтами, вивчала цикли розробки й таке інше. Мій диплом був заточений на IT сферу, так. Французька державна освіта неочікувано дала супер поштовх моїй кар’єрі.

Тож пункт перший. В мене некласичний за мірками України кар’єрний шлях, бо моя профільна вища освіта – управління IT-проєктами та інноваціями. Я не проходила курси “як стати проджект менеджером з нуля”, я вчилась для цього два роки та стажувалась у французьких IT-компаніях.

Чи можна стати проджект менеджером, не маючи профільної вищої освіти? В Україні, наскільки я знаю, не існує університетської освіти саме під практичне управління проєктами, тим паче в IT. Щось схоже – або нафталін, або теоретичний непотріб. Одначе проєктні менеджери якось з’являються на ринку. Тож, звісно, можна.

З чого краще починати в цій сфері, якщо немає профільної вищої освіти. Книги, курси, екзамени, практика? Почніть із сакрального: а чи потрібно воно вам. Проєктний менеджер – не сама вдячна, але достатньо вибаглива професія.

Хто такий PM? Для мене, це:

- шеф оркестру: людина, що тримає у полі зору одночасно багато команд, напрямків та питань;
- "говорящая голова": постійно щось вирішує, вимагає, штовхає, допомагає закривати питання, домагається прийняття рішень та інформації;
- емпат

Якщо ви думаєте, що працюючи PM-ом, ви будете здебільшого медитативно планувати задачі та людино-години, це не так.

На етапі, коли все це вас не лякає, а приваблює, вступають книги, курси, практика, менторинг. Курси краще обирати більш фундаментальні, хоча б на декілька місяців + викладач-практик. Порекомендувати щось не можу.

Як дійти до позиції PM? Я починала з ролі IT-консультанта в компанії, яка продавала логістичні софти. Романтика. Потім функціональний та бізнес-аналітик в Мішлені, каталась по європейських заводах та складах і допомагала впроваджувати складські IT рішення. Мій досвід роботи з такою категорією людей, як вантажники, вартий книги У Києві я нарешті вийшла на координатора проєктів і, згодом, менеджера. Шлях довгий, але багатогранний.

Класичним варіантом в Україні для PM є шлях від інших суміжних професій: розробники, тестувальники, аналітики. По суті, саме так напрацьовується досвід у технічній сфері, який дуже допомагає у РМ-ських справах надалі + 360-градусне бачення того, хто і що відбувається довкола на проєкт. Відкрити / Коментувати