2022-07-23 21:00:38
Цигани знову були в Мощуні.
Перша адреса - власники одного зі встановлених недавно будиночків замість знищеного обійстя.
Надія з чоловіком Віктором вижили дивом. Бо виїхали. Син лишився, допомагав військовим. В результаті після деокупації знайшли його застреленим в сусідському підвалі. Історія страшна, як і у більшості сімей в селі. Плюс видає коників держава - наразі змушені сплатити дві тисячі гривень за переоформлення будинку в БТІ та мають з цього розпач.
Відвезли їм посуд, сковорідки, дриль, докупивши свердла до нього, намародерену в Оленкиної бабусі відеодвійку, бо «сидимо без інформації зовсім», їжу, мясорубку.
Натомість Надія пригостила часником, який Оленка перекрутить із салом для воїнів. Ще в потребі пралка‐малютка (бо в будиночку немає завйвого місця), тож пошукаємо.
Зустрілися з бабою Лідою, яка свого часу пересиділа окупацію в підвалі й у родині якої русскій мір забрав три з чотирьох хат. Саме їй ми недавно допомогли закупити шифер. Наступного тижня дах єдиної вцілілої хати мають зробити, щоб чотири сім’ї хоч якось могли перезимувати разом.
Також хвалиться, як дивувала австралійських журналістів своєю англійською. Мовляв, сказали на неї "женщина". "Яка я вам женщина? Я юкреініан гьорл партізанен". Бо партизанила і дорогу прибрала від залишків бою, щоб наші хлопці проїхали....
Австралієць потух....
Дачі. Ігор і компанія. Уявіть, світла немає і досі! Родини і досі в заручниках між розборками місцевої влади, кому що належить і що хто має ремонтувати. Привезений раніше генератор дуже помічний. Розказують, що чули, нібито минулого тижня виділили двадцять два мільйони гривень на світло для дач, але цього тижня вже десь їх немає... Будуються гуртом. Закупили й відвезли лопати, сокири, крокси, 100 метрів кабелю, рулетки, для малечі ніштяки. Віддали журнал "Країна", в якому є стаття про них. Як бачите, стаття актуальна і досі, люди фактично кинуті напризволяще.
До речі, постреляну рашистами "Ниву", на якій наш табір фоткався, вже забрали військові на відновлення.
Завезли, як зазвичай, молока Людмилі Олександрівні. Каже, що знову приходила якась комісія за вікна, але бідкається, що підписала акт, а коли позвонила уточнити, сказали, що такої адреси у них немає. Знову все через одне місце.
Заскочили до Яни, яка живе поруч. Вдома був син - Ренат. Чемний хлопчина, якого ми ще не бачили. Спитав, хто ми, сказали - цигани. Сміявся. Вікна ставитимуть наступного тижня, Яна домовилась. Також була якась комісія, результатів і очікувань поки ніяких. По ходу, дах таки робитимемо ми.
Отакі новини. А поки циганська кибитка готується до наступних вояжів Київщиною. Бережіть одне одного, допомагайте. По можливості оминайте довбойобів і наближайте перемогу. Mordor must die. Ваші цигани.
396 views18:00
Г
