2022-07-07 11:10:08
Час від часу нариваюся на повідомлення штибу «їздите ото, та шо там у них за біда, ось я точно знаю де біда…», або «ви дійсно хочете допомогти комусь, чи так, просто для коментів їздите?». Звісно я не відповідаю. Бо мірятися бідою це останнє, що я можу собі уявити.
Немає мірила біди. Не можна порівнювати розтрощений будинок з пограбованим чи розстріляних людей зі скаліченими. Кожному буде більше боліти своє і це зрозуміло.
Наш маленький циганський табір не може допомогти всім, наша мета не кинути тих, за кого вже взялися і не проходити повз інших, яких зустріли в своїх мандрівках.
Наразі під опікою табору десь двадцять родин. Ще десь п’ятдесят отримали різного виду допомогу і наразі розрулюють ситуацію без нашої допомоги. Табір не спиняється, кібітка шурхотить Київщиною. Наша діяльність завжди розписана на тиждень півтора наперед і ми намагаємося виконати всі обіцянки.
Допомагайте постраждалим і ви. Для цього не обов’язково залучати нас. Обдзвонюйте рідних чи знайомих з деокупованих територій. Цікавтеся, що у них там і яка потрібна допомога. Зберіть необхідне по знайомих чи докупіть і відправте посилку чи відвезіть. Залучайтеся. Цей дощ надовго.
656 views08:10
Г
