in book we trust

2021-04-01 10:55:44 ​«Переможцю не дістається нічого»: навіщо читати збірку Гемінґвея про людей, які програли

Ми звикли спостерігати у поп-культурі історії великих перемог, але Ернест Гемінґвей пропонує інший підхід — історії буденних поразок. У Видавництві Старого Лева можна придбати збірку його оповідань, яку критики вважають найбільш песимістичним і безжальним з усього написаного автором. Розповідаємо, чому варто звернути увагу на книжку.

Про що збірка

Кожне оповідання ховає в звичайних життєвих ситуаціях світ, де панують безвихідь, втома та депресія. Тут історія старого, який щовечора приходить до кав'ярні й там п'є до останнього, а кельнери все сподіваються, що це був його останній стакан, але він замовляє ще й ще. Або розповідь про повію, яка все не може забути свою єдину в житті любов. Чи солдат, який приходить з війни з сифілісом, а його два роки чекала дружина, вона дуже хоче близькості, але чекає ще рік і пише листа в газету до доктора, щоб той їй порадив, що робити.

Всі герої збірки зазнали поразки, бо переможцю не дістається нічого.

Навіщо її читати

Гемінґвей стисло та влучно описує світ довкола. Він помічає найменші деталі, передаючи ледь вловимі відтінки почуттів і переживань героїв.

Усі діалоги спершу можуть здатися простими й буденними, але з їхньою допомогою стирається грань між літературою й життям, між персонажами та реальними людьми. Читач забуває, що перед ним книжка, складається враження, що ти сам зайшов до кав'ярні чи ресторану й підслухуєш ці розмови людей, які програли життю. Відкрити / Коментувати

2021-03-31 10:28:14 ​Вуді Гаррельсон зіграє головну роль в екранізації книги про особистого лікаря одного з організаторів Голокосту Гіммлера

Актор Вуді Гаррельсон («Три білборди за межами Еббінга, Міссурі», «Сім психопатів») виконає головну роль в психологічному трилері «Людина з чудовими руками» (The Man With The Miraculous Hands).

Проєкт заснований на книзі Жозефа Кесселя, яка розповідає про життя Фелікса Керстена, особистого лікаря Генріха Гіммлера.

Полегшивши виснажливий біль в животі Гіммлера, Керстен отримав можливість впливати на одного з головних архітекторів Голокосту. За допомогою хитрих маніпуляцій і небезпечних переговорів зі своїм жахливим пацієнтом Керстен зміг в кінцевому підсумку врятувати тисячі життів з концентраційних таборів і пережити свого начальника. Відкрити / Коментувати

2021-03-30 15:58:48 ​Жага до життя: навіщо читати біографічний роман про Ван Гога

Американський письменник Ірвінг Стоун став одним з основоположників жанру біографічного роману, де за допомогою документальних свідчень та фактів він створює історію реальної людини. У видавництві «Наш Формат» можна придбати його книгу «Ван Гог. Жага до життя». Розповідаємо, що треба про неї знати.

Хто автор

Книгу написав Ірвінг Стоун. Це американський письменник, драматург і сценарист. Він автор понад 25 автобіографічних романів та один з найбільш помітних представників жанру.

Окрім Ван Гога, Стоун написав романи про Мікеланджело, Джека Лондона, Чарльза Дарвіна та багатьох інших.

Про що роман

Це художній роман на основні документальних деталей з життя художника. Тут багато діалогів, які автор відтворив, спираючись на реальні факти із життя Вінсента та його думки, описані в листуванні з братом Тео.

У романі Стоун пише про життя Ван Гога, яке було всіяне неприйняттям, крайнощами та протиріччями. Він був пастором, а потім жив з повією, яку називав дружиною. Він міг пройти пішки 70 кілометрів, щоб потрапити на виставку сучасника, і малював від світанку й до темряви під палаючим сонцем чи шквальним вітром.

Загалом автор описує десять років творчості Ван Гога. За цей час він створив понад 900 картин і 1000 ескізів.

Навіщо його читати

Ірвінг Стоун показує Ван Гога як людину, яка має величезну жагу до життя, що вабила його вперед до нових творінь і робіт. Як він щодня працював над собою та розвитком власного таланту. При цьому, не шкодуючи ні себе, ні інших.

А також зосереджує увагу на ролі його брата Тео, який постійно вірив у Вінсента та допомагав йому.

За допомогою Ван Гога, автор передає суть творчого процесу, його ритміку та динаміку, показує як життя перетворюється в творчість, а творчість стає життям. Відкрити / Коментувати

2021-03-29 20:17:00 ​Як через антивакцинаторів повертаються переможені хвороби: уривок з книжки «Смертельний ворог»

У видавництві «Лабораторія» вийшла книга лікаря-епідеміолога Майкла Остергольма. Він розповідає, як проходили перші дослідження ВІЛ/СНІД, SARS, лихоманки Ебола та інших. Також у цьому виданні є його передмова про COVID-19.

Публікуємо уривок про те, як антивакцинатори шкодять системі охорони здоров'я:

Завдяки вакцинам ми досягли колосального прогресу в системі охорони здоров'я. Не буде перебільшенням сказати, що вакцини й основні засоби санітарії залишаються найефективнішою зброєю в нашому медичному арсеналі. Від того, як ми нею скористаємося, залежить наше майбутнє.

Нам вдалося суттєво скоротити рівень захворюваності у дітей, деякі хвороби взагалі було ліквідовано, і суспільство почало сприймати такий стан справ як щось належне. Виник цілий рух проти вакцинації. Деякі люди скептично ставляться до щеплення, особливо до щеплення дітей, і вважають, що вони можуть спричиняти аутизм, а то й хвороби, проти яких спрямовані. Наукових доказів на підтвердження таких закидів немає, однак це не заважає багатьом розумним та освіченим людям остерігатися вакцин, які колись вважалися чудодійними.

За іронією долі, таке ставлення нагадує часи, коли вакцини тільки-но з'явилися — тоді на медиків теж нападалися критики, але їм хоч можна знайти пом'якшувальну обставину — невігластво.

Нинішніх противників вакцинації цим не виправдаєш. Наприклад, станом на 2000 рік у США було повністю ліквідовано кір, який може давати дуже серйозні ускладнення, а летальність в осіб з ослабленим імунітетом сягає 30%. Однак ця хвороба повернулася через інфікованих дітей з інших країн, де на кір хворіють досі.

Хворі діти, потрапивши у США, контактують із невакцинованими дітьми і ніщо не заважає хворобі передаватися, як це сталося 2015 року, коли інфікований турист привіз кір у каліфорнійський Діснейленд. Тоді від спалаху у США постраждало 147 людей, зокрема 131 у Каліфорнії. Відкрити / Коментувати

2021-03-26 15:59:13 ​За «Месниками» випустять пародію у вигляді п'єс Шекспіра

Видавництво Quirk Books спільно з Marvel Studios випустить книгу з «шекспірівською» пародією.

Її автор Іан Дешер переробить всі чотири частини «Месників». Події фільмів розкажуть в діалогах і монологах персонажів, а всі вірші будуть написані п'ятистопним ямбом. У продаж вона вийде 28 вересня.

Автор раніше схожим чином переказував епізоди «Зоряних воєн».

А для Quirk Books це не перша пародія. Наприклад, під брендом видавництва вийшла книга «Гордість, упередження та зомбі», в якому герої оригінального роману стикаються з чумою зомбі-апокаліпсису.

Marvel ще багато років тому намагалася розіграти супергеройські шекспірівські пристрасті у відповідному антуражі. Для видавництва Ніл Ґейман написав міні-серію «Marvel.1602», для якої переосмислив образи багатьох героїв. Ми про цей комікс писали тут. Відкрити / Коментувати

2021-03-26 11:39:30 ​«Безкінечний глум» Девіда Фостера Воллеса вийде українського. Книгу перекладали чотири роки

«Видавництво Жупанського» повідомило, що завершило роботу над перекладом українською мовою книги Девіда Фостера Воллеса «Безкінечний глум». Над ним працювали чотири роки.

«3 304 200 знаків з пробілами, 1836 стандартних сторінок — це сухі цифри, за якими стоять чотири з гаком роки безперервної перекладацької праці над величезним і надзвичайно дискомфортним та складним текстом», — говорять у видавництві.

Також там зазначають, що наразі важко спрогнозувати, скільки часу знадобиться для відповідної редакторської роботи над романом.

«Коли ми на початку далекого 2017 розпочинали роботу над цим проєктом, то сьогоднішній день на обрії прийдешнього видавався чимось дуже далеким і нечітким, але мало помалу ми все ж дісталися цієї важливої точки на довгому шляху його реалізації.

Тож раді повідомити, що до появи «Безкінечного глуму» українською залишилося не так вже й багато часу — продовжуємо длубати неприступні скелі найбільших і найскладніших романів світової літератури», — пишуть у видавництві.

«Безкінечний глум» — одна з найвпливовіших книг свого часу. Девід Фостер Воллес закінчив роботу над нею у 1996 році.

Це об'ємний та складний твір. Його дія відбувається в напівпародійний версії майбутньої Америки та зачіпає безліч тем. Серед них — теніс, програми боротьби з наркоманією, депресія, жорстоке поводження з дітьми, сімейні відносини, реклама, популярні розваги, теорія кіно й квебекський сепаратизм. Відкрити / Коментувати

2021-03-25 15:44:43 ​Який вигляд має ваше ідеальне помешкання: уривок з книги «Щасливий дім»

У видавництві ArtHuss вийшла книжка дизайнерки інтер'єрів Ребекки Вест «Щасливий дім. Зміни свій дім, перетвори своє життя». Вона пише про те, як зрозуміти, які зміни потрібно втілити, щоб почуватися щасливішим у своїй оселі.

Публікуємо уривок про важливість розуміння, яким повинен бути дім.

Визначте, який вигляд має ваше ідеальне помешкання

Кожен дім є (і повинен бути) неповторним. Ваші звички, мрії, родина та хобі — індивідуальні, тож ваше помешкання, в ідеалі, має відображати та підтримувати ваш неповторний триб життя. Немає чітких правил для облаштування дому, він просто має вам підходити.

Для початку важливо усвідомити, як наш дім впливає на нас. Часто ми змінюємо щось, керуючись трендами з популярних журналів про декор і телешоу. Ми намагаємося копіювати те, що «правильно» або сучасно, несвідомо прагнучи встигати за умовними Джонсами, та не розуміємо, що є рушійною силою наших власних рішень і чим вони продиктовані. Проте, можливо, родина Джонсів, полюбляє щотижня влаштовувати на вихідних вечірки на сорок персон, а ви ліпше б пролежали на канапі всю суботу після важкого робочого тижня. Та й узагалі — яка різниця, що роблять зі своєю оселею Джонси? Ваш дім має зробити щасливими вас і допомогти вам досягти поставлених цілей.

Чого серце бажає

Щойно розпочавши кар'єру дизайнерки, я працювала з однією клієнткою, Деббі, яка потрапила в пастку: вона намагалася створити дім, який, на думку інших, вона повинна була мати. Деббі показувала мені фотографії кімнат, які їй подобалися, а тоді питала поради, що варто купити. Ґрунтуючись на її візуальному образі, ми визначили предмети, що змінять її оселю так, щоб вона була схожою на кімнати з фотографій, і дівчина зробила замовлення в магазині.

Проте до мого наступного візиту Деббі повернула куплене й обрала абсолютно інший дизайн для кімнати. Може статися, що коли ви отримуєте те, чого просите, це виявляється не тим, чого ви насправді хочете. Знаючи це, я не надто хвилювалася, і ми знову почала спочатку. Та щойно це сталося ще раз, я пригальмувала: настав час з'ясувати, що відбувається.

Виявилося, що Деббі, коли приймала рішення про новий декор помешкання, щоразу питала думку друзі або родичів, і кожен, звичайно ж, висловлював різні судження. У неї не було внутрішнього орієнтиру для прийняття рішень, тож чужі думки просто збивали її з пантелику. Деббі бракувало впевненості, щоб сформулювати те, чого ж вона насправді хотіла. Тому, перш ніж утретє розпочати декорування, ми відверто про все поговорили.

Разом із Деббі ми міркували над трьома важливими запитаннями. Для кого дім мав стати підтримкою? Які завдання він повинен виконувати? І нарешті: як дізнатися, що зміни в декорі — ефективні?

Відповіді на ці запитання не завжди очевидні. Якщо міркувати спрощено, то помешкання для Деббі — це місце, де вона їсть, спить, відпочиває, працює та розважається. Це все правда, проте нічого предметного нам дана інформація не говорить.

У цьому випадку дім був для неї, так, але конкретно для «дорослої, успішної» версії Деббі, яка з усіх сил намагалася не звертати уваги на схвалення родини. Ми з клієнткою дійшли згоди, що оселя має відображати її індивідуальність, і важливо, щоб вона могли прийняти цю індивідуальність, не шукаючи схвалення інших людей.

На запитання «Для чого мені мій дім?» Деббі відповіла, що після восьми годин (або й більше) піклування про інших людей в соціальній службі, вона бажала отримати оселю, де можна підзарядитися, щоб наступного дня знову віддававати свою любов та енергію. Проте як дізнатися, що перетворення дому пройшло успішно?

Якщо сама Деббі любитиме свій дім так, що їй буде байдуже, чи родина й друзі його також люблять. Звісно, якщо родина й друзі любитимуть її дім, це буде приємним бонусом, але для Деббі їхня думка має бути на другому місці. Разом ми поставили досить амбітні цілі, але завдяки правильному налаштуванню та невеликій допомозі Деббі усвідомила, що вони цілком можливі. І дуже відмінні від копіювання сторінку з журналу про інтер'єр. Відкрити / Коментувати

2021-03-24 12:00:38 ​Видавництво «Рідна мова» розпродає все зі знижкою 25%: 5 коміксів, які варто купити

Акція продовжиться до 11 квітня. Публікуємо комікси, про які ми вже писали.

Stranger Things

Дві частини, які не доповнюють сюжет серіалу, а створюють нові.

Про першу частину ми писали тут, а про другу — тут.

«Вартові»

Роман розповідає про альтернативну реальність періоду Холодної війни між США і СРСР. У цей час в Америці з'явилися супергерої. Але це звичайні люди в костюмах, найчастіше поліцейські, які розуміють, що деяких злочинців законними способами їм не покарати.

Насправді герої тут лише фон. Автор, насамперед, хотів показати головні загрози для світу: Третя світова війна, ядерна зброя, корупція, пошук помилкових богів, заборона опозиційних сил тощо.

Ми писали про нього тут.

«Бетмен: Повернення Темного Лицаря»

Це історія, яка відбувається в антиутопічному Ґотемі недалекого майбутнього. Майже всі супергерої, крім Супермена, добровільно-примусово пішли у відставку або ж втратили довіру населення. А Брюс Вейн, якому вже 55 років, вже десятиріччя не протистоїть злочинності, яка невпинно зростає. Але ситуація в місті змушує його повернутися та знову одягнути свій костюм.

Ще в часи свого супергеройського минулого Вейн відправив Гарві Дента на реабілітацію, але той все ж повернувся до злочинності. Тому Бетмен вирішує, що Дент остаточно втратив свою світлу сторону. Тим часом суспільство сперечається з цього приводу й думає, чи мають методи Бетмена право на існування.

Наш пост про комікс можна прочитати тут.

«Бетмен. Проклятий»

В популярній культурі склався певний образ Бетмена. Це сильний, мужній, багатий чоловік, маскулінність якого аж вистрибує назовні. Тут все інакше.

У «Проклятому» головний герой постає зламаним. Не тільки фізично, а що страшніше та жахливіше — він зламаний морально. Бетмен не знає, що робити, куди далі рухатися і стає легкою здобиччю для маніпуляторів.

Тут ми бачимо не звичного супергероя. Радше скоріше персонажа, яка не стає, що їй робити зі своїм життям. І це нагадує нам, що Бетмен все ж таки не монстр, а просто, у першу чергу, людина.

Прочитайте наш пост тут.

«Пісочний чоловік»

Пісочний чоловік один з Вічних, могутніх створінь, які керують різноманітними аспектами реальності. Ці семеро існують поза часом і простором. Вони безсмертні, але не всемогутні. Між ними регулярно виникають конфлікти, що впливають на весь Всесвіт.

Вічні весь час намагаються зрозуміти людей, але далекі від усвідомлення багатогранності людської душі. Вони здатні впливати на реальність і всіх живих істот, але їм ніяк не втекти від внутрішніх сумнівів і розчарування в собі.

Головна історія коміксу — заплутані взаємини Вічних. Це основна сюжетна лінія, яка часом тьмяніє на тлі побічних, але продовжує залишатися стрижнем всього. Побічні лінії — це історії людей і міфічних істот.

Ми писали про нього тут. Відкрити / Коментувати

2021-03-23 15:03:00 ​Особисті історії письменників часто не менш цікаві, ніж їхні твори. Недавно письменник Степан Процюк видав збірку есеїстики «Відкинуті і воскреслі». Розповідає про знакових українських письменників — те, чого ви не прочитаєте у посібниках чи Вікіпедії.

Частина есеїв по-новому відкриває знайомих класиків — Франко як «Гуллівер у країні ліліпутів», «геній із замерзлим серцем» Тичина. Інші розповідають про творців, про яких ви могли ніколи й не чути — наприклад, «наймолодший класик» Архип Тесленко.

«Відкинуті і воскреслі» увійшли до багатьох списків найкращих книжок есеїстики — наприклад, рейтингу «Книжка року».

До 31 березня книжку можна замовити у автора, з його автографом. Зробити замовлення і отримати книжку від Процюка можна тут: http://bit.ly/3obgnc0 Відкрити / Коментувати

2021-03-23 13:46:36 ​Як Радянський Союз відрізав Східну Європи від тіла континенту та зупинив її рух: уривок з книги «Після війни»

У видавництві «Наш Формат» вийшла книга британсько-американського історика Тоні Джадта «Після Війни. Історія Європи від 1945 року». Він розповідає, як Друга світова змінила континент та описує трансформації, що відбулися за 60 років миру й як вони вплинули на становище різних країн.

Публікуємо уривок про те, як СРСР відрізав Східну Європу від континентальної цивілізації:

Наслідки радянізації Східної Європи мали поступово відтягнути її від західної частини континенту. Саме тоді, коли Західна Європа мала от-от увійти в добу карколомних змін і небаченого процвітання, Східна Європа впадала в кому: зиму інерції та покірності, перервану періодами протестів і гноблення, що тривало майже чотири десятиліття. Показово й дещо очікувано, що в ті самі роки, коли План Маршалла влив близько 14 мільярдів доларів у розвиток економіки Західної Європи, Сталін — через репарації, примусове постачання та встановлення надзвичайно невигідних торговельних умов — одержав від Східної Європи приблизно ті самі кошти.

Східна Європа завжди відрізнялася від Західної. Однак відмінність між Східною та Західною Європою не була ані єдиною призмою, крізь яку континент себе усвідомлював, ані навіть найважливішою. Середземноморська Європа була відчутно несхожа на Європу Північно-Західну. Усередині історичних кордонів та між державами релігія відігравала значно відчутнішу роль, ніж політика. У Європі до Другої світової війни відмінності між Північчю та Півднем, багатими і бідними, містами і селами важили більше, ніж відмінності між Сходом і Заходом.

Таким чином, наслідки радянської влади в країнах на схід від Відня в дечому залишили навіть глибший слід, ніж у самій Росії. Зрештою, Російська імперія завжди була тільки частково європейською. А європейська ідентичність Росії після Петра І викликала сумніви навіть усередині країни впродовж століття, яке передувало ленінському перевороту. Свавільно відрубавши канати, які зв'язували Радянський Союз із європейською історією та культурою, більшовики завдали Росії глибокої і тривалої шкоди. Однак їхня недовіра до Заходу й страх перед західним впливом аж ніяк не було чимось новим. Вони мали глибокі корені в слов'янофільських текстах і практиках, які існували задовго до 1917 року.

У Центрально-Східній Європі такого раніше не траплялося. Навпаки, рисою націоналізму слабких маленьких держав на кшталт Польщі, Румунії, Хорватії та інших було те, що вони вважали себе не якимись далекими аутсайдерами на краю європейської цивілізації, а радше недооціненими захисниками центральної європейської спадщини — так само як чехи й угорці цілком обґрунтовано думали, що проживають у самому серці континенту. Для румунських і польських інтелектуалів законодавцем моди на ідеї та мистецтво був Париж, подібно до Відня в очах німецькомовної інтелігенції пізньої імперії Габсбургів, від Підкарпатської Русі до Трієста.

Та інтегрована, космополітична Європа, звичайно, у будь-який час свого існування була доступна лише меншості. Її не стало в 1918 році. Але нові держави, які з'явилися у Версалі, були вразливі та якось від самого початку ненадійні. Тож міжвоєнні десятиліття стали свого роду інтервалом, ні війною, ні миром, у якому доля постімперської Центральної та Східної Європи залишалася невизначеною. Найбільш імовірного сценарію, згідно з яким відроджена Німеччина, по суті, стала б спадкоємицею давніх імперій на територіях, що простяглися від Щецина до Стамбула, ледь вдалося уникнути тільки завдяки помилками самого Гітлера.

Натомість встановлення російської, а не німецької влади відрізало вразливу частину Європи геть від тіла континента. У той час це не вельми непокоїло самих західних європейців. Але для народів на схід від неї, яких, схоже, затиснуло в сірий, усіма забутий закапелок власного континенту з ласки напівчужої Великої Держави, якій і самій велося не краще за них і яка паразитувала на їхніх дедалі менших запасах, маховик історії повільно зупинив свій рух. Відкрити / Коментувати