Історія України

2022-05-23 17:01:07 40% українців досі не працюють через війну

Робота Українцям — проект, який лише за останній місяць допоміг сотні людей знайти оплачувану роботу та можливість забезпечувати себе. Тут публікують гарячі вакансії з перших рук: тільки все найкраще від роботодавців в Україні, Європі та віддалено.

Обов'язково приєднуйся та поділися з тими, хто шукає роботу: https://t.me/ukrjobnow Відкрити / Коментувати

2022-05-23 08:05:33 ​​ День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків — борців за волю України, передусім лицарів України-Руси, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН-УПА, а також героїв Небесної сотні та сучасної російсько-української війни.

Дата 23 травня була вибрана не випадково. У травні за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 та 25 травня були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра. Свято Героїв під час Другої світової війни та після її завершення відзначали учасники визвольного руху.

Цей день був особливим у середовищі української діаспори, яка популяризувала тяглість української військової традиції та героїзм воїнів від часів Давньої Русі, козаччини до двадцятого століття, наводячи приклад Української Галицької армії, Січових Стрільців, Армії УНР, ОУН та УПА. Пам’ять про полеглих героїв, знакові битви вони вважали потужним мобілізаційним та патріотично-виховним чинником, який мотивував до боротьби за незалежність наступні покоління.

Наш святий обов’язок — продовження боротьби у якій віддали своє життя воїни УПА, Герої Небесної Сотні, воїни АТО/ООС та всі борці за волю України. Честь і слава тим, хто нині стоїть на захисті нашої Батьківщини у війні проти московських окупантів. Війні за право існувати як нація та жити на своїй землі. Слава Героям!
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати

2022-05-22 19:29:43 Вперше богослужіння українською мовою провели у церкві Святого Миколая в Києві 22 травня 1919 року. Цей день вважають неофіційним днем народження Української автокефальної православної церкви.

З початком Української революції в лютому 1917 року почалися заклики до українізації церковного життя.

Після встановлення влади Директорії, 1 січня 1919 року прийняли "Закон про верховне управління Української Православної Автокефальної Синодальної Церкви". Він позбавив українців залежності від Московського патріархату.

Першою українською парафією стала церква Святого Отця Миколая на Печерську в Києві. У день Святого Миколая 22 травня 1919-го відбулася перша літургія з читанням Евангелій, псалмів і кантів українською мовою.

Для цієї події композитор Микола Леонтович написав нові ноти кантів і сам диригував хором.

На першу українську літургію прийшло багато киян. Церква не змогла вмістити їх усіх.

Після закінчення служби віруючі стали записуватися до Української православної парафії.
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати

2022-05-22 17:01:01 Досить вже щомиті моніторити телеграм-канали та оновлювати стрічку новин! Політолог.UA робить це за тебе!

Канал для тих, хто втомився від шаленого потоку інформації з різних джерел. Ми пропонуємо:

Зручний формат новин 4 рази на день за двома напрямками: Україна та Світ.

Тільки БАЗОВІ історичні та політологічні статті від автора та світових експертів.

Трішки тролінгу таких австралопітеків, як стрєлков, кива та царьов.

Політолог.UA нарешті відфільтрує для тебе всю найважливішу інформацію!

Приєднуйся: https://t.me/politologua Відкрити / Коментувати

2022-05-22 10:54:46 ​​22 травня 1979 року похорон Володимира Івасюка перетворився на демонстрацію непокори тисяч людей комуністичній владі.

Україна прощалась із композитором, поетом, співаком Володимиром Івасюком. Незважаючи на протидію з боку компартії і комсомолу, які вигадали того дня у Львові різні заходи у навчальних закладах та на підприємствах, люди прибули з різних міст, щоб провести в останню путь митця. Декому з них довелося відповісти потім за свою участь у церемонії. Автора пісень «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інших поховали на Личаківському цвинтарі.

«Людей тут було дуже багато. Люди стояли по балконах, на дах вилізли, сиділи на деревах. Люди збурились, коли до будинку Володі приїхала машина від консерваторії, «ЗІЛ», з бортами. Чув, як люди говорили: «Ми його на руках понесемо», – пригадує день 22 травня 1979 року друг, шваґро Володимира Івасюка, фотограф Любомир Криса.

Тисячі людей прийшли до будинку, де в квартирі рідні прощались із Володимиром. 24 квітня композитору зателефонували і він пішов з дому, так більше не повернувшись туди живим. 18 травня повішене тіло митця знайшли у лісі під Львовом, на території військової частини.

Похорон Володимира Івасюка перетворився у масову акцію. Домовину з тілом композитора друзі несли на раменах: від будинку до могили. Вздовж дороги стояли люди, тримаючись за руки. Серед тих, хто приїхав попрощатись із улюбленим митцем, був стриянин, бард Зиновій Медюх.

«Я був студентом у технікумі, і кілька колег поїхали у Львів на похорон. У Стрию на вокзалі міліція не пропускає, ми мали футбольні емблеми «Карпат», якраз тоді був матч. Якось нас впустили, квитки були лише до Миколаєва, ходили з вагона у вагон. У Львові на вокзалі повно міліції, затримували групи людей. Ми якось пройшли. Людей було так багато, що не можна було контролювати процес, весь центр – маса людей. Ми пішки дійшли до цвинтаря», – розповів Зиновій Медюх.

Люди провели композитора багатоголосним співом «Чуєш, брате, мій». Після похорону багато осіб залишились без роботи, потрапили за ґрати. Біля могили Івасюка цілодобово чергували працівники КДБ, вони стежили, хто приходить, спалювали записки, які люди залишали. Кілька разів могила митця була сплюндрована, горіла.

Понад сто пісень, зібрані й оброблені народні пісні, музика до вистав, камерні твори залишив після себе 30-річний Володимир Івасюк. Від часу поховання митця його творчість була неофіційно заборонена. Друзі, попри це, виконували його пісні, і «Червона рута», «Водограй» звучали на концертах і в помешканнях.

Попрощатись із композитором приїхали люди не лише із Львівщини, але й всієї України. Шанувальники Івасюка вигадували різні історії, щоб лише потрапити у Львів. На вокзалі, автостанціях, вулицях – міліція і кадебісти. Вони все робили, щоб затримати на якийсь час якомога більше осіб, щоб ті не потрапили на похорон. Львівські таксисти не брали грошей за проїзд, а львівські музиканти ввечері відмовились грати у ресторанах міста. Це був день жалоби. Дорога від помешкання Володимира до Личаківського цвинтаря була встелена живими квітами. Комуністи боялись, що похорон Володимира Івасюка може перерости у бунт.

На сьогодні вже офіційно Генпрокуратура повідомила, що вбивство талановитого 30-ти річного Володимира Івасюка організували агенти КДБ. Однак для родини це не було жодною новиною. Але тодішні працівники КДБ мають реальні імена і, вочевидь, дехто живий досі з тих, хто спланував і реалізував убивство митця. Донині жодне ім’я не розголошене. Натомість кримінальна справа Володимира Івасюка щоразу за роки Незалежності ставала меншою за обсягом.

Кадебісти зачистили сліди у справі Івасюка, переконані рідні. Але не змогли стерти пам’ять про нього ніколи, а його пісні донині популярні й ніхто в Україні не перевершив Володимира Івасюка. Вічна пам'ять метру!
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати

2022-05-21 08:21:10 ​​ 21 травня 1792 року - початок заселення українцями Кубані. Начальником імператорської канцелярії генералом-аншефом Каховським було таємно віддано наказ про термінове переправлення Чорноморського козацького війська на Кубань. Вже 2 липня 1792 року Катерина II підтвердила це переселення своїм Указом.

7 вересня 1792 року перша група чисельністю у 3847 колишніх запорозьких козаків (чорноморських козаків) з-за Південного Бугу під командуванням полковника Чорноморського козацького війська Сави Білого висадилася в Тамані. Цю дату звичайно вважають фактичним початком заселення українцями Кубані. Чорноморське козаче військо було сформоване з решти розформованого Запорізького козачого війська з ініціативи Григорія Потьомкіна у 1787 році, а свою назву − «Чорноморське козацьке військо» − набуло у 1788 році.

Проте, не всіма козаками було прийнято виселення на Кубань. Частина з них перейшла на Задунайську Січ. Однак, на Кубань все-таки було переселено суходолом і морем близько 8200 козаків, якими було створено 40 куренів. Загалом разом із родинами за 1792 рік було переселено приблизно 25000 українців. Їм було виділено достатньо великий земельний фонд, площа якого складала 30000 км² − між річкою Єя та річкою Кубань.

Найбільше до Кубанської області емігрувало вихідців з Харківської, Полтавської, Катеринославської та Чернігівської губерній. Друга хвиля переселень козаків — з Задунайської Січі, реєстрового козацтва з Полтавщини та Чернігівщини — відбувалася упродовж 1802–1811 р.р. Від 1809 р. до 1849 р. на Кубань з України було переселено майже 109 тисяч осіб.

Перепис населення 1926 року засвідчив, що на Кубані в той час проживало 1 мільйон 644 тисячі українців, тобто 49,2% населення. За переписом 2002 р. лише 0,9% населення Краснодарського краю ідентифікувало себе як українців. Під час цього перепису «козаками» записалися 17.542 особи, інше населення, що має українське походження, записалося росіянами, російський імперіалізм фактично знищивши серед кубанців згадки про українську ідентичність, замінивши, як по Орвеллу все своїм новоязом. Але ще не все втрачено. Можливо й над Кубанню ще зійде українське сонце.
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати

2022-05-20 20:54:59 Історія України Віримо в ЗСУ pinned «​​ 20 травня 1961 року за створення Української робітничо-селянської спілки Львівський обласний суд засудив Левка Лук'яненка до смертної кари, а його товаришів — до різних термінів позбавлення волі. Кримінальну справу проти дисидента порушили на початку…» Відкрити / Коментувати

2022-05-20 15:00:54 ​​ 20 травня 1961 року за створення Української робітничо-селянської спілки Львівський обласний суд засудив Левка Лук'яненка до смертної кари, а його товаришів — до різних термінів позбавлення волі.

Кримінальну справу проти дисидента порушили на початку року в місцевому управлінні КҐБ, за доносом провокатора. Той розповів, що Лук'яненко разом із соратниками створив підпільну партійну організацію. Тоді ж була викрита "Українська робітничо-селянська спілка" та встановлена одна з її перших програм.

Члени спілки, яких було близько 10 чоловік, прагнули проводити ненасильницьку боротьбу за громадські, національні, економічні права українців, а після боротися за самостійність України.

Лук'яненка та решту членів організації арештували. На допитах отримав звинувачення у антирадянській агітації і пропаганді, а також у сепаратизмі. У відповідь послався на ст. 17 Конституції СРСР, що проголошувала право вільного виходу союзних республік зі складу СРСР. Але це лише викликало посміх у слідчих.

На суді, що розпочався у травні того ж року над більшістю членів організації, був звинувачений в тому, що "з 1957-го виношував ідею відриву УРСР від СРСР, підривав авторитет КПРС, зводив наклепи на теорію марксизму-ленінізму". Як засновник і головний теоретик організації отримав смертний вирок. Решта отримали 15-10 років. Лише за 72 доби вирок змінили на 15 років ув'язнення.

Відбувати термін його відправили в один з таборів Мордовії, де половину в'язнів складали українці, зокрема й колишні бійці УПА.

"Я вважав себе за щасливу людину, що потрапив у таке середовище", - згадував Лук'яненко.

У вересні 1976 року Левко Лук'яненко став засновником Української гельсінської спілки. Активісти намагалися передавати інформацію західним журналістам, які доносили її всьому світу.

Проте вже в лютому КДБ почали арешти учасників спілки, а в грудні 1977 арештували й Левка Лук'яненка. На знак протесту він оголошував голодування та відмовився від громадянства. Але в червні 1978 року його знову засудили до 10 років ув'язнення та визнали особливо небезпечним рецидивістом. Невдовзі він знову опинився в тому ж мордовському таборі Соснівка, де починав відбувати перший термін.

Саме Левко Лук'яненко у своєму зошиті 23 серпня написав проект Акту про незалежність України, який схвалили 24 серпня 1991 року.

Помер 7 липня 2018 р., не доживши півтора місяці до свого 90-річчя. Похований Герой України на Байковому кладовищі.
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати

2022-05-20 11:29:43 Українська платформа для створення онлайн курсів SkillzRun, намагаючись підтримати ринок освіти нашої країни, зробила безкоштовний тариф на 50 користувачів, аби кожен бажаючий мав змогу створити свій онлайн курс у будь якій сфері.

Якщо ви шукаєте інструмент для онлайн навчання дітей, студентів, співробітників або клієнтів, тепер це можна зробити безкоштовно на платформі та у мобільному додатку SKillzRun (для iOS та Android).

Заповніть заявку на сайті SkillzRun.com/uk або у телеграм @MarinaSkillzRun
Співробітники компанії пояснять умови та підключать вас до безкоштовного тарифу. Відкрити / Коментувати

2022-05-20 08:13:01 Окуляри-телевізор. США, 1963 рік.

Просто нагадуємо, що в совку туалетний папір з'явився тільки в 1968 році.
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати