Історія України

2022-05-13 20:05:29 Друзі, рекомендуємо вам підписатись на канал: «Вислів Дня»

Там публікують дотепні цитати українських та іноземних авторів, які сьогодні стали за злобу дня.

Підтримуйте українськомовний контент всіх тематик!
@vusliv_day Відкрити / Коментувати

2022-05-13 15:49:51 ​​1 січня 1997 року Валерій Лобановський повернувся до тренування «Динамо» і цього ж року клуб виграв чемпіонат України, а в наступному зробив «дубль». У розіграші Ліги чемпіонів дійшов до 1/4, феноменально перегравши «Барселону» з рахунком 7:0 за підсумками двох матчів. Сезон 1998/99 років став ще успішнішим — знову чемпіонство і Кубок України та вихід у півфінал Ліги чемпіонів. В 2000 році кияни втретє підряд зробили «дубль», а в наступному — впяте підряд виграли чемпіонат України. Проте як тренер національної збірної Лобановський не досягнув жодних помітних результатів.

Ще з 1988 року у Лобановського почались проблеми з серцем — у нього стався інфаркт. В 2001 році він пережив другий інфаркт, йому зробили операцію і він був змушений пропустити всі виїздні ігри «Динамо» у Лізі чемпіонів. 7 травня 2002 року під час календарної гри чемпіонату з «Металургом» у Запоріжжі Валерію Лобановському стало погано; він був прооперований з діагнозом «інсульт», але помер 13 травня 2002 року о 20:35 у віці 63-х років, не приходячи до тями. Фінал Ліги чемпіонів УЄФА, який через 2 дні відбувся у Ґлазго (Шотландія), розпочали з хвилини мовчання на знак пошани до Валерія Лобановського.

14 травня 2002 року Валерій Васильович Лобановський був похований на Байковому кладовищі у Києві. Попрощатися з ним прийшло понад 60 тисяч чоловік, включаючи вищих посадових осіб держави. Відкрити / Коментувати

2022-05-13 15:49:50 ​​ 13 травня 2002 року, не приходячи до тями від перенесеного шість днів перед тим інсульту, помер Валерій Васильович Лобановський, легендарний український футболіст і великий тренер, багаторічний наставник «Динамо» (Київ), збірних СРСР і України.

Валерій Лобановський народився 6 січня 1939 року в Києві в робітничій сім'ї. Після закінчення футбольної школи молоді вступив до Київського політехнічного інституту, де з багаточисельними перервами навчався до 1964 року і покинув його, так і не закінчивши. У 1957 році він був запрошений у київське «Динамо» і 29 травня 1959 року дебютував у основному складі в матчі чемпіонату СРСР. У сезоні Лобановський 1960 року став кращим бомбардиром клубу, а в наступному — чемпіоном СРСР. Він грав на лівому фланзі нападу і прославився вмінням надзвичайно точно подавати підкручені м'ячі з кутових та штрафних ударів («сухий лист»), коли м'яч по складній траєкторії залітав у дальній від воротаря кут. Ігрову кар'єру Лобановський завершував в одеському «Чорноморці» (1965-66 рр.) та донецькому «Шахтарі» (1967-68 рр.) й зіграв загалом 253 матч у чемпіонаті СРСР і забив 71 гол.

У 1968 році 29-річний Лобановський став тренером дніпропетровського «Дніпра», з яким через три роки вийшов у вищу лігу і в перший же сезон зайняв шосте місце в чемпіонаті СРСР. У жовтні 1973 року він став тренером київського «Динамо», яке переживало тривалий спад, і під його керівництвом команда зуміла завершити чемпіонат на другому місці. У січні 1974 року до Лобановського приєднався його колишній партнер по «Динамо» Олег Базилевич, який після закінчення кар'єри тренував «Шахтар» (Донецьк). Під керівництвом цього тандему у 1974 році кияни виграли чемпіонат і здобули Кубок СРСР.

У 1975 році київське «Динамо» здобуло радянському клубному футболу перші в його історії європейські призи — Кубок кубків і Суперкубок УЄФА, перемігши у фіналі угорський «Ференцварош» з рахунком 3:0 і німецьку «Баварію» з рахунком 3:0 (по сумі двох матчів), відповідно.

З метою підготовки до чемпіонату Європи і Олімпійських ігор в 1976 році Лобановський був призначений головним тренером збірної СРСР, залишаючись тренером клубу. І хоча чемпіонат СРСР був перекроєний на догоду київського «Динамо» і Лобановського, вагомим результатом стала лише «бронза» на Олімпіаді в Монреалі, після чого Лобановського звільнили з поста тренера збірної. Цього ж року через конфлікт з гравцями з «Динамо» пішов Базилевич. Все це негативно позначилось на результатах і лише в 1980 році «Динамо» зуміло знову виграти чемпіонат СРСР й повторило успіх у 1981 році.

Лобановський знову став тренером збірної СРСР, але вже звільнившись з клубу. Друга спроба була ще невдалішою, а кияни закінчили чемпіонат на 10-у місці. Повернувшись в «Динамо» у 1984 році, Лобановський зумів налагодити гру і зробити «дубль», вигравши і чемпіонат і Кубок СРСР 1985 року. Наступний рік знову став для нього тріумфальним — «Динамо» вдруге виграло Кубок кубків УЄФА, перемігши у фіналі мадридський «Атлетико» з рахунком 3:0, і Лобановський втретє став тренером збірної.

На чемпіонаті світу в Мексиці збірна СРСР, до складу якої входило 8 киян, показала пристойну гру, але вилетіла з турніру, програвши в 1/8 фіналу збірній Бельгії. За підсумками 1986 року «Динамо» було визнано другою командою, а Лобановський — другим тренером світу; крім того, динамівець Ігор Бєланов став кращим футболістом Європи. Через два роки збірна СРСР під керівництвом Лобановського стала срібним призером Чемпіонату Європи, перемігши Голландію, Англію, Італію і програвши у фіналі вже раз переможеним голландцям.

Після здобуття Кубка Радянського Союзу і перемоги у першості 1990 року Валерій Лобановський став найтитулованішим тренером часів СРСР: 8 чемпіонств та 6 Кубків СРСР. Однак після провального чемпіонату світу 1990 року, Лобановський залишив клуб та збірну і наступні шість років працював зі збірними ОАЕ та Кувейту. Відкрити / Коментувати

2022-05-12 22:09:56 Ім'я кацапського судна, яке сьогодні трохи повторило долю решти загиблих кораблів чф рф – "Всєволод Бобров". А Всєволод Бобров, як відомо, грав у футбол і хокей. Коли тепло було, грав у футбол. Коли холодно, то в хокей. Таке врем'я було – після війни совєтам бракувало спортовців...

А я зараз вам скажу, звідки готувався напад на "Всєволода Боброва"...

А річ у тому, що після Другої світової війни Всєволода Боброва тренував... галицький хокеїст і тренер Мирон Труш, син Івана Труша, українського художника, та – (!) – онук Михайла Драгоманова і двоюрідний племінник письменниці Лесі Українки.

Ба більше, брат Мирона Труша Роман дружив із... небожем самого Степана Бандери – Тарасом Бандерою. І всі вони – і Роман, і Тарас – уже не кажучи Мирона Труша, який тренував Боброва – займалися стрільбою з лука.

"Вікіпедія" пише: "Окрім стрільби з лука, грав у хокей за команду спортивного товариства «Україна». Після радянської окупації Західної України брати Мирон і Роман Труші отримали у травні 1941 року "скерування" в Москву, де повинні були навчати грати в хокей з шайбою російських хокеїстів. Однак ці плани зірвала війна. Після війни Мирон Труш все ж змушений був розпочати тренерську роботу в Москві. Учнем Мирона Труша був радянський хокеїст Всеволод Бобров. Саме Мирон Труш навчив його робити відомий кидок, який згодом назвали «фінтом Боброва», під час якого хокеїст ззаду об'їжджає ворота, а тоді закидає шайбу".

Без українців вони ні воювати не годні, ні грати в хокей. "Фінт Боброва"... Гівна на лопаті: їм показав, як грати в хокей галицький тренер. Які солодкі слова: "в Москву, де повинні були навчати грати в хокей з шайбою російських хокеїстів".

Хох, а ми ж думали, що росіяни – отці-родоначальники хокею, як мінімум

Тобто, по суті, Мирон Труш – родоначальник совєтського хокею.

То як він міг довго плавати, цей "Всєволод Бобров", якщо через рукостискання з Мироном Трушем із високостей українського всесвіту його бомбили Михайло Драгоманов, Леся Українка і Степан Бандера?

Andrij Bondar
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати

2022-05-12 19:20:10 "Це була самооборона". Нагадуємо, як групенфюрер СС "виправдовував" масові вбивства у Другій світовій.

На Міжнародному військовому трибуналі у Нюрнберзі командир айнзанцгрупи D, группенфюрер СС Отто Олендорф "виправдовував" масові вбивства людей під час Другої світової війни необхідністю самооборони.

Як видно з відео, під час допиту в рамках Нюрнбергського трибуналу його запитали – навіщо загони під його командуванням вбили 90 тисяч людей, переважно на півдні України?

"Це була самооборона. Якби ми не напали, то Радянський Союз напав би на нас", – відповів Отто Олендорф.

Тепер за такими ж виправданнями звірств ховається хворе на фашизм скажене дике наболоття.

Відмінність лише у тому, що совок дійсно напав би.
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати

2022-05-11 11:43:59 ​​ 11 травня 2017 року Рада міністрів Європейського союзу ухвалила рішення про скасування короткострокових віз для громадян України при відвідуванні 32-х країн ЄС і Шенгенської зони. Воно набуло чинності 11 червня і стало ще одною перемогою України на шляху до євроінтеграції.

Відлік шляху України до безвізового режиму з країнами Шенгенської зони розпочався разом із курсом на євроінтеграцію, який чітко оформився після Помаранчевої революції: 21 лютого 2005 року було підписано план дій "Україна — Європейський Союз", який передбачав інтенсифікацію політичних, безпекових, економічних та культурних відносини, включаючи транскордонне співробітництво, а вже 1 вересня Президент України Віктор Ющенко підписав указ про скасування віз для громадян ЄС, Швейцарії та Ліхтенштейну.

Угода щодо спрощеної процедури оформлення віз для українців набула чинності 1 січня 2008 року, а 29 жовтня у Брюсселі розпочався діалог про безвізовий режим між Україною та ЄС. 7 жовтня 2009 року Україна офіційно долучилася до програми "Східного партнерства", що передбачала налагодження тісних довготривалих відносин ЄС із сусідніми країнами. Активна фаза співробітництва розпочалася після 14-го саміту "ЄС — Україна" 22 листопада 2010 році в Брюсселі, на якому було підписано "План дій щодо лібералізації візового режиму", що передбачав виконання Україною низки чітких вимог: введення біометричних паспортів, зміна правил перетину кордону, посилення контролю над незаконною міграцією та прийняття законів по боротьбі з корупцією.

20 квітня 2011 року тодішній горе Президент, зрадник України Віктор Янукович затвердив "Національний план з виконання вимог ЄС щодо візової лібералізації", але під тиском москви очолювана ним українська делегація 28-29 листопада 2013 року на саміті у Вільнюсі зірвала підписання "Угоди про асоціацію між Україно та ЄС". Призупинення євроінтеграційного курсу України спровокувало масові протестні виступи українців, які стали початком Революції Гідності. Після падіння режиму Януковича "Угода про асоціацію України та ЄС" була підписана у два етапи — 21 березня Прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком і 27 червня 2014 року Президентом Петром Порошенком, — що дало новий поштовх курсу на євроінтеграцію.

Візова лібералізація стала одним з інструментів тиску ЄС та громадськості на український уряд на шляху реформування країни. Зокрема 18 грудня 2015 року на фінальній стадії оформлення безвізового режиму Україні було висунуто п'ять додаткових вимог, які передбачали створення трьох незалежних антикорупційних органів, їх належного фінансування та внесення у закондавство ряду змін, що стосувались боротьби з корупцією.

Загалом Україна виконала всі 144 вимоги ЄС, і 20 квітня 2016 року Єврокомісія таки запропонувала Європарламенту та Раді ЄС відмінити візи для громадян України. Проте на цьому шляху постали внутрішньоєвропейські проблеми: чергове загострення війни в Сирії спровокувало масовий потік біженців з Близького Сходу до ЄС, що посилило ксенофобські настрої, особливо серед невеликих країн Євросоюзу. Ряд з них висловили застереження щодо можливого потоку біженців також й з України і зажадали розробки механізму призупинення безвізу, що було озвучено під час саміту Україна — ЄС 24 листопада 2016 року. Його погодження тривало до початку 2017 року, і 9 березня Комітет з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ Єропарламенту проголосував за безвізовий режим з Україною. 6 квітня це рішення підтримав Європарламент, 26 квітня — Рада послів країн ЄС, а 11 травня 2017 року його схвалила Рада міністрів Євросоюзу.

Рішення Європейського Союзу про надання громадянам України безвізового режиму для короткострокових поїздок до країн ЄС і Шенгенської зони (за винятком Великобританії та Ірландії) набуло чинності 11 червня, коли власники біометричних паспортів отримали право перетнути кордон 32-х країн.
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати

2022-05-10 21:56:43 За 75 днів повномасштабної війни українці зробили кілька важливих і корисних відкриттів, можна сказати ментальних проривів. Причому на різних суспільних рівнях.

Українські селяни, які побували в окупації, побачили, що росіяни дикуни і голота, бо зроду не бачили унітаза і взагалі «де їсть, там і сере» (с). Це важливе розуміння різниці побутової культури.

Велика частина середнього класу, вихована на Булгакові, БГ і лекціях Д. Бикова, глядачі Дудя і Собчак вжахнулись від боягузтва, покори і безхребетності своїх кумирів з колишньої метрополії і перестали заглядати їм до рота. Ну майже. Все ще прийде.

Покоління тіктокерів виявило, що російський контент це униле г.мно, порівняно з нашим, де українська арта розносить російські позиції.

Украінські інтелектуали побачили провали західних інтелектуальних еліт, стереотипи і обмеженість мислення західних академічних середовищ.

Українські віряни побачили, що у простих українських капеланів на передовій кращий моральний компас, аніж у Папи Римського.

Українські феміністки вжахнулись від тупості своїх західних колежанок, які виступили з гаслами «Ні війні! Війна це чоловічі ігри! Не давайте зброю Україні, бо це розпалить конфлікт».

Українська армія за два тижні зруйнувала міф про силу російської армії і «славу русского оружия».

Ціна цих прозрінь дуже-дуже висока і трагічна. Але мені здається, нам століттями бракувало такого моменту істини, іншого погляду на себе серед інших. Ось такого самоусвідомлення. Відчуття власної сили, непереможності і моральної правоти.

Мирослава Барчук Відкрити / Коментувати

2022-05-10 21:05:57 Пропонуємо вам добірку каналів, на яких завжди актуальна та перевірена інформація з фронту

@a_shtirlitz - актуальні новини з фронту, 200 бригада (втрати російських окупантів) і багато іншого про небратів.
@KAPVEY - Тикай вату мордою у факти.
@gistapapapa - Тут роспропаганду помножують на нуль
@prankota_ch — славнозвісний майор Чернобаєв від якого волають кацапські мамки.
@donetch - Блог Донецкого Бандеровца


@operativnoZSU – Актуальні та оперативні новини ЗС України, ситуація на фронті і все про армію.
@The3rdForceUA – Канал добровольців, які спільно з ЗСУ знищують кацапських окупантів!
@usinfantryman - Сержант Арміі США в Україні.
@dvish_alive - Канал патріотів з Донецької області про події в ОРДЛО, політиці та на фронті
InformNapalm — міжнародна волонтерська спільнота, яка проводить унікальні дослідження російської військової агресії.


@ukropernews - Ударні новини про знищення ворога.
@Bratchuk_Sergey -Блог речника Одеської військової адміністрації Сергія Братчука
@KARAS_EVGEN – краще військове заспокійливе
@ukrnastup - Палимо русню з 2014. Не зупиняємось
@ukr_armed_forces – Новини Збройних Сил України. Нищимо ворога разом

@marshalvdv - позивний "Маршал". Русня палає на Українській землі
@bpz_ua — спеціальний канал української армії: новини військової тематики та національної важливості у режимі 24/7
@istoriya_ukrainy - найбільший канал про справжню несовкову історію України. Кожного дня разом вдосконалюємо знання з історії нашої Батьківщини!
@zloyodessit - Злой одессит , він же координатор групи «ІС» Олександр Коваленко. Розкриває фейки росії і аналізує ситуацію в її ВПК, економіці та геополітиці Відкрити / Коментувати

2022-05-10 11:09:32 ​​ 10 травня 1940 року у Києві стратили Якова Водяного, полковника Вільного козацтва, одного з холодноярських отаманів.

Народився 20 жовтня 1886-го у Смілі на Черкащині. За фахом учитель.

У 1905-му вступив у партію соціалістів-революціонерів. Готував повстання на Чигиринщині, входив до есерівської організації «Українська народна оборона», очолював її бойову дружину в Києві. За революційну діяльність у Російській імперії його тричі заарештовували.

1911-го емігрував до Японії, пізніше мешкав в Австралії – прийняв її громадянство і працював на меблевій фабриці, організував власну торговельну фірму.

1917-го повернувся в Україну. Один із організаторів Вільного козацтва, черкаський полковий отаман. Воював із більшовиками, виступав проти радянської окупації України. Однією з найбільш яскравих операцій Вільного козацтва став бій проти 8-ї російської армії в районі станції Бобринської (1918). Запеклі сутички тривали весь день, але нічною атакою козаки розбили ворога і спричинили його панічну втечу, ледь не полонивши командарма Муравйова.

У 1919-му заочно засуджений ЧК до розстрілу.

Один із повстанських отаманів Холодного Яру. Продовжував боротьбу до 1922-го, коли нелегально емігрував до Польщі. Автор драм «Холодний Яр», «Право сваволі», оповідань і мемуарів. Працював у страхових товариствах і кооперації. Налагодив відносини з українською еміграцією, деякий час перебував у відділі розвідки Армії УНР (1927-1930) – формував підпільну мережу в радянській Україні, поширював заборонену літературу.

Заарештований НКВД 27 вересня 1939-го після окупації Західної України Радянським Союзом. Незабаром засуджений до розстрілу, страчений у Києві 10 травня 1940-го. Можливо, похований у Биківні.

Посмертно нагороджений Хрестом Симона Петлюри (1948).
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати

2022-05-09 10:50:29 Незабаром ми обов'язково станемо єдиною державою у світі, яка перемогла нацистів двічі! Єднаймося і разом наближаємо нашу перемогу над рашистами. Ми велика нація і зі всім впораємося!

«Ніколи знову» себе не виправдало, слоган залишився лише слоганом. Тож раджу замість використання цього пустослів'я спокійно чистити зброю, допомагати армії, хто чим може, та працювати на нашу перемогу на всіх фронтах.

Тільки вперед, тільки до перемоги!
Слава Україні! Героям слава!
@istoriya_ukrainy Відкрити / Коментувати