Get Mystery Box with random crypto!

Історія України

Логотип телеграм -каналу istoriya_ukrainy — Історія України І
Логотип телеграм -каналу istoriya_ukrainy — Історія України
Адреса каналу: @istoriya_ukrainy
Категорії: Відео , Освіта
Мова: Українська
Передплатники: 5
Опис з каналу

Найбільший канал про справжню несовкову історію України. Кожного дня разом вдосконалюємо знання з історії нашої Батьківщини!
Україна переможе у цій війні!
Вірте в ЗСУ, вірте в Україну!
Слава Україні!
@garrincha_7

Ratings & Reviews

2.00

3 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

0

4 stars

0

3 stars

0

2 stars

3

1 stars

0


Останні повідомлення 109

2022-05-16 10:12:01 ​​ 16 травня 1648 року війська Богдана Хмельницького, підтримані кримськотатарською кіннотою Тугай-бея, здобули свою першу перемогу над військами Речі Посполитої Стефана Потоцького під Жовтими Водами.

Після звільнення у січні 1648 року Запорозької Січі від польського контролю і обрання Богдана Хмельницького гетьманом антипольське повстання стало набувати до далі ширшої підтримки і було підкріплене договорами з Кримським ханством і Османською Туреччиною.

Щоб ліквідувати повстання в зародку, у квітні 1648 уряд Речі Посполитої вислав проти Хмельницького тридцятитисячне військо на чолі з гетьманами Миколаєм Потоцьким і Мартином Калиновським. Не очікуючи військових труднощів, вони розділили свої війська на дві частини. Одна з них також була поділена, і військо, чисельністю 2 тисяч на чолі із сином Миколая Потоцького 24-річним Стефаном, вирушило у напрямку Жовтих Вод, куди прибула 29 квітня.

Увечері 29 квітня на польський табір напав невеликий загін татар під проводом Тугай-бея. Атака була відбита і поляки вирішили укріпити табір, чекаючи на прибуття тритисячного загону реєстрових козаків і німецьких найманців, який очолював Стефан Чарнецький; основні польські сили були за 200 кілометрів у Корсуні. Скориставшись тактичною помилкою, війська Богдана Хмельницького і татари оточили табір і 30 травня почали його штурм. Він виявився невдалим і наступні кілька днів жодна зі сторін не наважувалась на рішучі дії.

3 травня назустріч військам Чарнецького вирушив козацький загін під керівництвом Хмельницького - біля урочища Кам'яний Затон польська підмога була оточена, незгідні перейти на бік Хмельницького і німецькі найманці - перебиті, Чарнецький взятий у полон, і 13 травня до Жовтих Вод прибуло більше 2 тисяч козаків. Наступного дня Стефана Потоцького зрадила тисяча козаків із його війська, які також перейшли на бік повсталих.

Враховуючи вкрай невигідне для себе співвідношення сил, 14 травня Потоцький розпочав переговори, в ході яких Хмельницький висунув вимогу здачі всієї артилерії і клейнодів, натомість надаючи полякам право на відступ. Не досягнувши домовленості, вночі з 15 на 16 травня польське військо спробувало вийти з оточення, здійснивши марш до урочища Княжі Байраки. Подолавши близько 8 кілометрів, вони були атаковані татарською кавалерією, а згодом з тилу - загоном Максима Кривоноса.

Так і не отримавши підмоги основних сил, які просувались вкрай повільно, остерігаючись попасти в засідку, і все ще були за 100 кілометрів від місця подій, поляки були розбиті; Стефан Потоцький отримав поранення і помер 19 травня від гангрени. Натхненні перемогою, війська Богдана Хмельницького і кримських татар в кінці травня розбили 18-тисячну польську армію Миколи Потоцького в битві під Корсунем.

У 1998 році, у дні святкування 350-річчя початку Визвольної війни Хмельницького, поряд з урочищем Княжі Байраки, на околиці села Жовто-Олександрівка П'ятихатського району Дніпропетровської області відкрито пам'ятник на честь перемоги у битві на Жовтих Водах: на одній з гранітних брил викарбувано герб гетьмана Богдана Хмельницького, на другій - герб кримсько-татарського роду Гераїв як символ військової доблесті і союзу запорізького козацтва та кримськотатарського війська, що здобули на Жовтих Водах легендарну перемогу.
@istoriya_ukrainy
13.5K views07:12
Відкрити / Коментувати
2022-05-15 17:30:52
15 травня 1981 року в Нью-Йорку (США) відійшов у вічність діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ», генерал-хорунжий Тарас Бульба-Боровець.
10.3K views14:30
Відкрити / Коментувати
2022-05-15 02:34:12
28 із 40 країн віддали нам найвищий бал! Фантастика!
4.3K viewsedited  23:34
Відкрити / Коментувати
2022-05-15 02:04:19
ПЕРЕМОГА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
5.2K views23:04
Відкрити / Коментувати
2022-05-14 20:01:01
14.05.1916 р. — Дрогобич звільнено від московської окупації. Пізніше на честь цієї події встановлено пам'ятник «Лицар в збруї».
8.0K viewsedited  17:01
Відкрити / Коментувати
2022-05-14 16:00:42 ​​Друзі, рекомендуємо вам канал, де на вас очікують цікаві опитування та вікторини, завдяки яким зможете кожного дня дізнаватись щось нове і перевіряти свої знання з різноманітних дисциплін.

Ви в курсі, що 90% людей не знають Скільки всього континентів на Землі?

Пропонуємо перейти на канал Саморозвиток онлайн, підписатись і переконатись, що насправді не все так погано і ми, українці - найрозумніші, чи не так?

Скільки континентів на Землі?
5.3K views13:00
Відкрити / Коментувати
2022-05-14 13:34:48 ​​14 травня 1627 року народився Петро Дорофійович Дорошенко, український військовий, політичний і державний діяч; Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережжі (1665 — 76 рр.).

Колишній осавул Павла Тетері Петро Дорошенко був обраний гетьманом Правобережжя 10 жовтня 1665 року на раді старшин у Чигирині після страти у Варшаві Степана Опари і розстрілу ще одного ватажка антипольського повстання Павла Дрозденка. Втративши довіру як до Речі Посполитої, так і до Московського царства, які за Андрусівським перемир'ям розділили Україну, Дорошенко уклав військовий союз із Кримським ханством і у вересні 1667 року на чолі об'єднаної армії розпочав похід на Галичину, однак не зміг взяти Підгайці (нині — Тернопільська область) і був змушений визнати зверхність Речі Посполитої, уклавши 19 жовтня 1667 року з королем Яном Собеським відповідну угоду від імені усього війська Запорозького.

Примирившись із лівобережним гетьманом Іваном Брюховецьким, який після Андрусова домігся вигнання всіх московських військ, Дорошенко зажадав від нього зречення булави заради об'єднання України, і, отримавши відмову, влітку 1668 року розпочав похід на Лівобережжя. Сприйнявши це як зраду і не маючи союзників, Брюховецький присягнув на вірність Османській імперії, що не знайшло підтримки у низового козацтва, і 18 червня 1668 року під час битви поблизу Опішні (Полтавщина) він був схоплений власними козаками й виданий Дорошенкові, за наказом якого був забитий до смерті. Цього ж дня Петро Дорошенко був проголошений гетьманом усієї України.

Восени 1668 року Дорошенко вирушив на Правобережжя для придушення заколоту запорізького писаря Петра Суховія. Цим скористався чернігівський полковник Дем'ян Ігнатович (також відомий як Многогрішний), призначений Дорошенком наказним гетьманом Сіверщини, і, заручившись підтримкою Москви, у середині грудня в Глухові був проголошений гетьманом усього Лівобережжя. У березні наступного року він підписав з московськими послами т. зв. Глухівські статті, які обмежувала козацьку автономію та забороняли Гетьманщині самостійну зовнішню політику. У відповідь Дорошенко уклав союзницький договір з Османською імперією, затверджений 12 березня 1669 року в Корсуні Генеральною військовою радою.

У вересні 1670 року бей українського санджаку Петро Дорошенко розпочав війну проти Речі Посполитої — завдавши ряд поразок новому правобережному гетьману Михайлу Ханенку, 27 серпня 1672 року об'єднана українсько-османсько-татарська армія здобула фортецю Кам'янець (тепер — Кам'янець-Подільський), у вересні взяла в облогу Львів, і змусила Польщу укласти 5 жовтня 1672 року Бучацький мирний договір, за яким Річ Посполита відмовлялася від претензій на Правобережну Україну.

Скориставшись цим, весною 1674 року війська нового гетьмана Лівобережжя Івана Самойловича за підтримки московської армії Григорія Ромодановського розпочали похід на Чигирин, який був взятий у тривалу облогу і від поразки Дорошенка врятувало лише турецьке військо, котре окупувало більшу частину Правобережжя. Не маючи змоги виплатити данину Туреччині і втративши підтримку низового козацтва, невдоволеного османськими залогами в містах, Дорошенко не мав достатньо сил, щоб захистити Чигирин під час другого походу Самойловича і Ромодановського і 19 вересня 1676 року на козацькій раді був змушений зректися гетьманства й здати місто.
3.2K views10:34
Відкрити / Коментувати
2022-05-14 12:01:48
Друзі, рекомендую вам підписатись на канал donetchanyn - це блог мешканця міста Донецьк, який розповідає про справжнє життя на окупованих рашкою територіях та про події на фронті російсько-української війни.

Докази злочинів окупантів, розкриття фейків та інформаційні війни.

| Перейти на канал |
5.3K views09:01
Відкрити / Коментувати
2022-05-14 08:01:00 ​​ 14 травня 1920 року народилася Слава Стецько, одна з провідних діячок ОУН(б) та Антибільшовицького блоку народів.

Народилася у селі Романівка, нині Теребовлянського району на Тернопільщині в селянській родині народилася Ганна-Євгенія Музика, одна з провідних діячок ОУН(б) та Антибільшовицького блоку народів, яка стала відома світові під іменем Слави Стецько.

Навчалася в рідному селі, згодом – у Теребовлі, де з відзнакою закінчила гімназію і гуманістичний ліцей. Належала до Марійської і спортової дружини, співала в хорі. Організувала гурток з вивчення історії України: збиралися по домівках, в лісі, потім прочитане розповідали молодшим. Але найгострішим спогадом про гімназію став випадок, коли наставниця-полячка вдарила її лінійкою по руках за те, що дівчина розмовляла українською. «У мені все збунтувалося. Потім у польській гімназії я теж відчувала, що до українських дітей не дуже добре ставляться», - згадувала пізніше.

У 18 років, за прикладом старшого брата, якого закатували поляки, вступила до ОУН. З приходом більшовиків відкрито заявила, що не вступить до комсомолу, після чого змушена була піти на конспірацію: її призначили директором школи в селі Юшківка Бібрського району на Львівщині, де діяв підпільний центр. Брала участь у відновленні Української державності Актом 30 червня 1941 року в Бібрці, кілька місяців була заангажована в міській управі як референт з питань культури. Але одного разу в школі, коли чистили зброю, стався вибух. Музика пішла в глибоке підпілля, переїхавши до Львова.

Студіювала будівництво мостів і доріг у Львівській політехніці, паралельно була членом обласного Проводу юнацької мережі ОУН, займалася поширенням листівок та іншої пропагандистської літератури. У 1943-му році була арештована німцями у Львові, вісім місяців провела у тюрмі на Лонцького. Після звільнення (батьки і товариші по боротьбі задіяли усі свої зв’язки) була відправлена проводом ОУН до Відня.

На еміграції тісно співпрацює з Проводом ОУН(б). У 1945 бере участь у нелегальному перевезенні тяжко пораненого Ярослава Стецька з Чехії до Мюнхену. Через рік бере з ним шлюб та змінює ім’я на Славу Стецько. Стає одним із активних діячів очолюваного ним Антибільшовицького блоку народів, а після його смерті сама очолює організацію. КГБ називало Ярослава Стецька серед найбільших ворогів радянської влади і готувала фізичне знищення – він мав стати наступною після Степана Бандери жертвою агента КГБ Богдана Сташинського.

Була керівником пресового бюро АБН, редактором журналів «ABN – Correspondent» та квартальника «Ukrainian Review». Брала участь в десятках міжнародних конференцій і сама була співорганізатором міжнародних конференцій, з’їздів в м. Вашингтон, Торонто, Мюнхен, Вінніпег, Чікаго, Манчестер, Мальта, Париж, Мадрид, Рим та ін. Була особисто знайома з лідерами багатьох держав. Виступала організатором акцій на підтримку політв’язнів, розповідала правду про репресії, Голодомор, інші злочини тоталітарного режиму.

У 1991 році вперше після еміграції приїхала до Львова для участі у відзначенні 50-річчя Акта відновлення української державності. Цього ж року була обрана Головою Проводу ОУН (б), а через рік – очолила заснований нею Конгрес українських націоналістів.

Тричі обиралася народним депутатом України, двічі як найстарший член парламенту приводила до присяги депутатський корпус. Її життєвим кредом були слова: «Я вірю в українську націю».

Померла Слава Стецько 12 березня 2003 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві.
@istoriya_ukrainy
6.7K views05:01
Відкрити / Коментувати
2022-05-13 23:13:22
13 травня 1990 року на Прикарпатті вийшов перший номер газети «Галичина». Ще за часів совка. 32 років тому вона відіграла неабияку роль у становленні і розвитку української держави.
@istoriya_ukrainy
363 viewsedited  20:13
Відкрити / Коментувати