Історія України

2023-03-02 12:30:09 Хочеш спробувати себе в IT, але не впевнений, чи вийде? Стань Fullstack-розробником на 4 дні – приходь на безкоштовний онлайн-практикум!

Тебе чекають:
2 години теорії
2 години практики у створенні мобільного додатку
домашні завдання з перевіркою
чат учасників, підтримка кураторів та ментора
прямий ефір з розіграшем призів серед учасників.

Fullstack на JavaScript - це професія, яка забезпечує стабільність та прогнозоване зростання зарплати. Це професія, де потрібно працювати фіксовану кількість годин на тиждень, і це та професія, де ми точно знаємо, як працевлаштуватися новачку і з повного нуля дійти до зарплати в 2500$.

Використай можливість спробувати та зрозуміти, чи підходить це тобі – реєструйся на практикум! Відкрити / Коментувати

2023-03-02 08:23:48 2 березня 1876 року народився Мирон Кордуба, історик, бібліограф, археограф, публіцист, консул від Західноукраїнської Народної Республіки у Відні.

Він залишив понад 500 наукових праць, виданих не лише в Україні, а й у Франції, Польщі, Німеччині. Омелян Пріцак назвав його “одним з найбільших істориків Східної і Центральної Європи”.

Народився в селі Острів на Тернопільщині. Походив із родини греко-католицького священика. Закінчив філологічний факультет Львівського університету. Зі студентських років зблизився із Михайлом Грушевським, який став для Мирона Кордуби не лише наставником, а й другом.

Вивчав політичну історію у Відні й захистив там дисертацію. Увійшов до українського товариства “Січ”, став його президентом.

Матеріальні труднощі змусили Мирона Кордубу повернутися до України. 1900-го він приїхав до Чернівців і познайомився з місцевою інтелігенцією: Ольгою Кобилянською, Лесею Українкою, Осипом Маковеєм, Романом Смаль-Стоцьким.

У Чернівцях Мирон Кордуба заснував Українське історичне товариство, до якого увійшли викладачі та студенти Чернівецького університету, став членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Він рецензував праці Івана Франка, друкував власні дослідження з топоніміки, етнографії та історії Буковини.

1918-го Мирон Кордуба увійшов до буковинського Крайового комітету Української національної ради ЗУНР. Згодом – радник посольства ЗУНР у Відні.

Після румунської окупації Буковини влада почала депортувати галичан. Кордуба з родиною переїхав до Львова. Був співзасновником і деканом філософського факультету Українського таємного університету у Львові.

У 1928 році приїздив до Києва на жалобне засідання Історичної секції Всеукраїнської академії наук з приводу 20-річчя з дня смерті Антоновича. Після повернення до Львова оприлюднив свої враження від подорожі до радянської України. Зазначив, що поліційна система "надзору і настирливої, дошкульної контролі приватного життя" є прикметною рисою повсякденного побуту в УСРР.

Із 1929 року викладає східноєвропейську історію у Варшавському університеті.

Завдяки спілкуванню з українською в еміграції та польською елітами, а також зі слухачами свого семінару у Варшавському університеті, серед яких був польський інтелектуал, речник українсько-польського порозуміння Єжи Ґедройц, налагодив контакти із тією частиною польського суспільства, яка підтримувала налагодження діалогу із українцями.

Після того як німецька окупаційна влада закрила Варшавський університет, з 1940-го року Кордуба учителював в українській гімназії у Холмі. Наприкінці 1941-го року переїхав до Львова, де працював у Бібліотеці НТШ, а згодом викладав у Львівському університеті.

У післявоєнний період радянська влада почала активно критикувати наукову спадщину Михайла Грушевського та його історичну концепцію. Від учнів та послідовників школи Грушевського вимагали зректися та засудити свого вчителя. Мирон Кордуба відмовився це робити, навпаки, виголосив доповідь “М. Грушевський як дослідник княжої доби в історії України”. Він характеризував свого вчителя як великого історика, наголошуючи, що кожна цивілізована нація була б гордою, маючи такого вченого.

Мирона Кордубу звинуватили в тому, що він не хоче порвати з націоналістичними концепціями і покаятися.

2 травня 1947-го Мирон Кордуба помер, похований на Личаківському кладовищі. Відкрити / Коментувати

2023-03-02 00:06:00 Згадаймо молоду українську патріотку Наталю Винників. Її мужність і героїчна постава зафіксовані в архівних документах карателів НКВД.

Народилася 2 лютого 1920 р. у Винниках біля Львова, навчалася у львівській гімназії ім. Кокорудзів, де очолювала юнацьку шкільну організацію ОУН, мала псевдо «Ада». Патріотична львівська молодь гуртувалася для боротьби проти поневолення польських окупантів.

Коли на Галичину прийшли радянські «визволителі», НКВД користувалося архівами польської поліції, звідки черпало інформацію про українських патріотів, неблагонадійних для польської влади, і зразу ж визнавало їх і своїми ворогами.

У результаті органи НКВД у 1940 р. провели у Львові тотальні арешти української інтелігенції та ініціювали показовий політичний процес, що дістав назву «Процесу 59-ти» за кількістю підсудних.

Яскравим був виступ на суді 20-річної Наталки Винників, яка відважно заявила: "Я, будучи націоналісткою, яка б не була чужа держава, буду боротись за створення самостійної України! А раз тут совєтська влада, я свідомо боролась проти неї".

Таку позицію займала і під час слідства, не зважаючи на катування.

За таку стійкість і зізнання про приналежність до ОУН та любов до України Наталка Винників була засуджена на кару смерті – до розстрілу. Потім розстріл було замінено на 10 років концтаборів і 5 років позбавлення волі та відправлено до Бердичівської тюрми, звідки в час воєнних подій у липні 1941 року їй разом з групою в’язнів вдалося втекти.

Після втечі з тюрми продовжує боротьбу в рядах ОУН, тепер вже проти німецьких окупантів. З похідними групами була направлена на Схід України.

Розстріляна нацистами 9 лютого 1942 року у Бабиному Яру. Відкрити / Коментувати

2023-03-01 21:30:51 Зарплата як у айтівця, але з творчою роботою?

Це точно про безплатний марафон з UX/UI-дизайну від GoIT!

Що робить UX/UI-дизайнер? Він проектує сторінки вебсайтів та застосунків, малює інтерфейси, і отримує ті ж гроші, що й технічні спеціалісти.

За 4 дні на марафоні ви дізнаєтеся про основи створення мобільних інтерфейсів, навчитеся працювати у редакторі Figma та з нуля зробите анімований макет застосунку.

Середня зарплата дизайнера в Україні – $1500 на місяць. І додатковий бонус: ви можете працювати на компанію віддалено або ж на фрилансі.

Реєструйтеся: https://i.goit.global/zwsnT Відкрити / Коментувати

2023-03-01 20:30:04 1 березня 1858 року народився Павло Аполлонович Тутковський, географ, геолог, педагог, один із засновників української геологічної школи.

Народився у селищі Липовець на Вінниччині. Навчався на фізико-математичному факультеті Київського університету.

Проводив геологічні дослідження майже всіх регіонів України. У 1895-му підготував проєкт водопостачання Києва, завдяки чому місто одним із перших у Європі забезпечило себе артезіанською водою.

1911-го захистив докторську дисертацію «Викопні пустелі Північної півкулі». Викладав у Київському університеті, 1917-го створив при ньому Географічний інститут. Один із основоположників Української академії наук, входив до числа перших 12-ти українських академіків. Засновник Геологічного музею та перший директор Інституту геологічних наук Академії наук України. У 1920-х роках доклав чимало зусиль для формування школи українських геологів.

Павла Аполлоновича вважають універсальним вченим, який працював практично у всіх галузях науки про Землю. Розробив фізико-географічне районування території України, низку гіпотез та теорій з проблем еолового походження лесів та постльодовикових пустель. Незалежно від Володимира Вернадського, створив власну концепцію біосфери.

Автор майже 600 наукових праць. Його монографія «Словник геологічної термінології» (1923) стала важливим внеском для формування української наукової термінології в галузі природничих наук. Як пояснював Павло Тутковський: «Визначаючи величезну могутність Слова як знаряддя людської мислі, ми почуваємо пекучу потребу розроблення української природничої термінології. Унаслідок сумних історичних подій на Україні в останні століття, наукові українські терміни могли виробитися лише в обсязі наук гуманітарних; природничі науки, що їх розвиток почався наприкінці ХVІІІ століття, залишилися у нас без добре розробленої національної наукової термінології. Тому й досі ми знаходимо в українській науковій і популярній природничій літературі багато термінів невдалих, невлучних, дуже негарних».

Читав лекції українською мовою. Через активну проукраїнську позицію зазнав звинувачень у націоналізмі, вченого викликали в ГПУ на бесіди, що спричинило різке погіршення здоров’я. Його 70-річний ювілей відзначили на рік пізніше, в 1929-му, і тільки за наполяганням Михайла Грушевського.

Помер 1 червня 1930-го у Києві, похований на Лук’янівському цвинтарі. Відкрити / Коментувати

2023-03-01 11:26:11 Друзі, якщо маєте бажання та можливість підтримати нас фінансово, допомогти у просуванні та подякувати за роботу, можете задонатити на карту:

5375414127683778

Або за посиланням:
https://send.monobank.ua/6dSzYxk1MM

Не важливо, це 20, 50, 100 чи 200 грн. Будемо раді кожній гривні. Щиро дякуємо за підтримку!

Але спочатку обов'язково допоможіть ЗСУ, силам територіальної оборони України! Ми неодмінно вистоїмо та переможемо!

Споживайте контент українською, вивчайте справжню несовкову історію нашої держави, вдосконалюйте знання та пишайтеся рідною мовою. Все буде Україна

Продовжуємо невпинно популяризувати українськомовний контент на всіх наших каналах! Відкрити / Коментувати

2023-03-01 08:49:05 1 березня 1918 року Українська Центральна Рада ухвалили закон про гривню – грошову одиницю УНР.

Як грошова одиниця, гривна відома ще з давньої Русі і згадується у «Повісті минулих літ».

Активна розробка власної валюти почалася після проголошення Української Народної Республіки третім універсалом Центральної Ради у листопаді 1917-го. Створенням своєї фінансової системи і грошових знаків, як ще одного чинника державотворення, опікувався Генеральний секретаріат фінансів та промисловості на чолі з Михайлом Туган-Барановським.

1 січня 1918-го Центральна Рада ухвалила «Тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів УНР». Першими українськими грошима стали банкноти «100 карбованців», оформлені художником-графіком Георгієм Нарбутом.

Після проголошення самостійності УНР та з огляду на часті випадки фальшування нової купюри (яка робилася зі звичайного паперу, не мала захисних водяних знаків; окрім того більшовики, тікаючи з Києва, викрали і вивезли до Москви кліше грошового білета), Центральна Рада 1 березня 1918-го ухвалила закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк кредитових державних білетів».

Запроваджувалася нова грошова одиниця – гривня, «що має містити 8,712 долі щирого золота; гривня ділиться на 100 шагів; 2 гривні відповідають одному карбованцеві емісії 1917 р.». В обіг вводилися банкноти номіналом 2, 10, 100 та 500 гривень. Ескіз першої з них зробив Василь Кричевський, решту – Георгій Нарбут.

Друкуватися гривні мали в Німеччині. Однак процес друку дещо затримався і запровадження в обіг гривні сталося вже за Павла Скоропадського. У 1918-1919 рр. друкувалися також грошові знаки номіналом 1000 і 2000 гривень. Відкрити / Коментувати

2023-02-28 23:13:01 Друзі, рекомендуємо підписатись на чудовий канал НАПРЯМКИ УКРАЇНИ

Це спільнота для тих, хто цікавиться історією і мистецтвом, що було народжене на теренах нашої прекрасної України, та любить споглядати затишні світлини і заворожуючі відео її мальовничих краєвидів.

Подорожі, історичні місця, чудові краєвиди та багато прекрасного вже на каналі!

Україна фантастична! Переконайся в цьому за посиланням нижче

Напрямки України Відкрити / Коментувати

2023-02-28 21:03:13 Печатка Кальміуської паланки, що була розташована на південному сході Вольностей Війська Запорозького низового, на території більшої частини сучасної Донецької області.

Її відбиток в документах 1754–1769рр. В полі печатки геральдичні елементи: німецький щит, на якому перехрещено шаблю і стрілу вістрями додолу; над щитом забороло під шоломовою короною, навколо щита намет; в правому верхньому куті літера: К, в лівому верхньому куті літера: П, здолу літери: П + П. Значення абревіатури – Кальміуської паланки Печатка Полкова.

За тлумаченням О.Однороженка. Однороженко О.А. Козацька територіальна геральдика кінця ХVІ – ХVІІІ ст. Харків, 2009. С.215. Відкрити / Коментувати

2023-02-28 16:30:55 28 лютого 1938 року у катівні нквд був вбитий Дмитро Тась — український письменник, представник неосимволізму в українській літературі.

Дмитро Могилянський у літературному світі більш відомий як Дмитро Тась. Сучасна літературна критика вважає його одним із найкращих українських новелістів 20-х років минулого століття.

Народився Дмитро Могилянський у Чернігові 10 лютого 1901 року. Дитинство провів у петербурзі. Щоліта з батьками і сестрами приїздив до Чернігова, де у будинку Раєвського по вулиці Єлецькій жила його бабуся Ганна Миколаївна. 1919 року Дмитро закінчив гімназію у Чернігові. Тут він сформувався як поет, працював журналістом у газетах.

Юний поет друкує вірші на сторінках чернігівської земської газети. Про непересічний поетичний талант Дмитра Тася свідчать досконалі за формою рядки його енергійних, сповнених свіжих образів віршів, насичених урбаністичними мотивами і поетичною імпресією. Була у нього і соціологічна, в дусі свого часу, поезія. Добірку віршів молодого літератора подав третій том «Антології української поезії», виданої Книгоспілкою 1930-1931 рр. На жаль, за життя автора не побачила світ збірка віршів Дмитра Тася «Чорний парус».

І у Чернігові, а пізніше у Києві та Харкові молодий письменник друкує вірші та оповідання у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924), журналах «Глобус», «Життя і революція», «Нова громада» (усі - Київ), «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок» (усі - Харків), «Селянське життя» (Чернігів), газетах «Література, наука, мистецтво» (Харків), «Кооперація голодаючим», «Чернігівська земська газета», «Чернігівщина» та інших українських виданнях.

Із 1925 року Дмитро Тась працював журналістом у Києві, з 1930 року – у Харкові.

Дмитра Тася, як і його сестру Лідію Могилянську (розстріляна 1937 р.), силоміць було вилучено з літератури. Хоч і не встиг талановитий автор розкрити свій письменницький потенціал, але і з того літературного спадку Дмитра Тася, що дійшов до нас, відчуваємо цінність його творчого доробку.

28 січня 1938 року Дмитро Тась-Могилянський був заарештований органами НКВД у Харкові. Звинувачений в активній контрреволюційній націоналістичній діяльності в Україні, засуджений до розстрілу. Через місяць вирок було виконано. 14 березня 1958 року Дмитра Могилянського реабілітовано. Відкрити / Коментувати