Історія України

2023-03-06 21:31:37 Сьогодні один Герой сказав «Слава Україні» і мільйони відповідають «Героям слава»!

Степан Андрійович і представники цілих поколінь борців, що поклали свої життя за Україну, ним неодмінно пишаються!

Він поки що невідомий герой, сподіваємося, що незабаром дізнаємося його ім'я і воно навіки увійде в історію боротьби українців за право вільно жити на своїй землі.

Схиляємо голови перед Героєм! Навіки слава! Відкрити / Коментувати

2023-03-06 16:30:53 6 березня 1918 року Українська Центральна Рада проголосила адміністративну реформу УНР, поділивши її на 32 землі.

Проєкт не був втілений в життя. За задумом М.Грушевського кількість населення на кожній з земель мала складати близько 1 мільйона осіб.

29 квітня 1918 року Центральна Рада ухвалила Конституцію Української Народної Республіки, якою землям, волостям і громадам надавалися права широкого місцевого самоврядування на принципах децентралізації. Відкрити / Коментувати

2023-03-06 12:30:22 Важко переоцінити значення рушника в історії та культурі українського народу.

Цей предмет вважається духовним символом нації. В його візерунках читаються прадавні магічні знаки, образи й символіка.

Наші друзі Віоліті зібрали для вас 5 цікавих фактів про українські весільні рушники.

Тисніть на посилання нижче, підписуйтесь на канал та поглиблюйте свої знання разом з Віоліті. Відкрити / Коментувати

2023-03-06 09:33:47 6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон України "Про Державний Гімн України".

Стаття 1 цього закону говорить:

"Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

"Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду". Відкрити / Коментувати

2023-03-05 22:17:19 Квартира в Бучачі на Тернопільщині після російської окупації.

Вересень 1915 року.

Минуло більш ніж століття, а кацапи все ті ж самі нікчемні мерзотники-мародери. Відкрити / Коментувати

2023-03-05 18:13:16 В елементарних словах робите помилки і не помічаєте цього?
Трохи є суржику в вашій мові?
Треба написати пост, а у вас малий словниковий запас?
Витрачаєте багато часу, щоб допомогти дитині, бо вже призабули українську?

ВИВЧАЙ УКРАЇНСЬКУ

тести, вікторини
цікаві дописи з гумором
аналіз типових помилок
лише 3-5 хвилин щодня

Файно володіти українською -  справа честі.

Підписатись Відкрити / Коментувати

2023-03-05 08:56:52 5 березня 1950 року загинув Головний командир УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка).

«Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї» — це гасло ОУН було життєвим принципом Романа Шухевича. Він очолив визвольну боротьбу українців у непростий час, коли доводилося протистояти двом тоталітарним режимам, які мало чим відрізнялися один від одного – радянському союзу та нацистській німеччині.

нквд-мґб полювало за Шухевичем рекордний час – понад сім років. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів: у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Кілька разів пускалися чутки про його загибель. Але робота Служби безпеки ОУН була поставлена якнайкраще.

До трагічної розв'язки призвів арешт 2 березня 1950 року зв'язкової Шухевича Дарії Гусяк. Запідозривши небезпеку, Шухевич готувався перебратися із будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го, до Львова, де було дві конспіративні квартири. Переїзд було намічено якраз на 5 березня.

Але зранку 5 березня 1950 року емґебісти тісним кільцем оточили цей та декілька сусідніх будинків у Білогорщі. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал мґб Павєл Судоплатов. До операції було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Шухевич пустив собі кулю в скроню.

В офіційному звіті записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1000 радянських рублів.

Тіло командира виставили на опізнання рідним, але після цього доля його досі лишається невідомою.

Після смерті Шухевича боротьбу УПА очолив Василь Кук. Сама боротьба тривала ще понад 10 років – останній відкритий бій збройного підпілля ОУН проти оперативної групи Тернопільського укґб було зафіксовано 14 квітня 1960 року, а останній повстанець дав бій кадебістам у 1967-му. Відкрити / Коментувати

2023-03-04 23:40:58 4 березня 1952 року, оточений кґбістами в криївці застрелився Ніл Хасевич — діяч ОУН, легендарний український художник, який створив образ УПА.

Оприлюднення його підпільних творів на Заході стало чи не смертельним вироком для митця. У 1951 р. роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів і були надруковані в альбомі "Графіка в бункерах УПА". Це остаточно довело до шаленства радянське керівництво.

За особливий внесок у визвольний рух самого Ніла Хасевича було нагороджено "Срібним Хрестом Заслуги" та медаллю "За боротьбу в особливо важких умовах".

За розпорядженням з Москви "пресечь антисоветскую деятельность" упівського художника для його розшуку було створено спеціальну міжобласну оперативну групу, очолену капітаном держбезпеки Борисом Стекляром, заступником начальника відділенння 2 відділу УМДБ Рівненської області.

Щоденно збиралися матеріали про Хасевича, численним стукачам обіцялися посади, нагороди, почесті, цілеспрямовано шукали місце його знаходження.

Ця наполеглива, цілеспрямована операція на його пошук і захоплення, щедрі нагороди облавникам, свідчать, що упівський графік високо цінувався совітами. Адже шукали його з усіма "почестями", як особливо небезпечного для влади.

Зусилля були затрачені чималі, а відкрити місце його сховку допоміг випадок - розшифрували документи, знайдені в одній із викритих на Рівненщині криївок, в одному з яких ішлося про заготівлю для художника необхідних для роботи 5 кілограмів паперу та вишневого дерева. Там було також названо місце знаходження однієї з останніх на Волині криївок - біля с. Сухівці, за 12 км від Клеваня у Рівненській області.

Сексоти допомогли відшукати криївку, але живим Хасевич не здався - застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями - В´ячеславом Антонюком - "Матвієм" та Антоном Мельничуком - "Гнатом", спаливши перед тим усі важливі документи.

Людина, яка не схилилася під тягарем життєвих випробувань, не була настільки впевненою в собі, щоб не боятися видати важливу інформацію на тортурах.

Могили митця, як і двох побратимів, що розділили з ним смерть 4 березня 1952 р., і досі не знайдено. Тіла загиблих упівців, за давньою "пристрастю" енкаведистів до такого моторошного видовища, після трьох днів виставляння в Клевані для глуму, постраху та деморалізації населення вивезли в невідомому напрямі. Відкрити / Коментувати

2023-03-04 19:55:20 Годі говорити мовою споконвічного брата ворога!

На військовому поприщі ми даємо тягла московитам, але як щодо культури та мови? Там все досі жалюгідно... Там шкідник Ткаченко… Лише Тарас Кремінь стоїть на варті і не дає амбасадорам «какаяразніца» натворити ще більших проблем!

Левова частина українців досі граються у байдужість, аполітичність та знову ж таки у горезвісну «какаяразніца», ігноруючи державну

Патріоти та мовні ентузіасти створили свій власний канал, на якому проводять всенародну українізацію сучасними методами прямо у вашому смартфоні!

Підписуйтесь, друзі! Сьогодні той самий день, коли мова має значення! І так має бути завжди! @speakinua Відкрити / Коментувати

2023-03-04 17:15:20 4 березня 1989 року в Києві в Будинку кіно відбулася установча конференція Українського історико-просвітницького товариства «Меморіал».

Кінець 1980-х ознаменувався послабленням репресивного апарату срср у зв’язку із проголошенням у 1985-му новим генсеком цк кпрс Михайлом Горбачовим курсу на перебудову. Із таборів та спецпоселень для «політичних» почали повертатися дисиденти, ув’язнені за незгоду з політикою тоталітарного радянського режиму.

У 1987 році в рамках діяльності московського клубу «Перебудова» виникла перша ініціативна група «Меморіал». У 1988-му з ініціативи відомого дисидента, академіка Андрія Сахарова, подібні групи почали створюватися в багатьох великих і малих містах срср. Головним завданням «Меморіалу» було відкриття правди про репресії радянських каральних органів, підтримка дисидентів, правозахисна діяльність.

Перше засідання української ініціативної групи «Меморіалу» відбулося в Києві 8 грудня 1988 року в «Будинку кіно». А вже 4 березня 1989 року в тому ж приміщенні відбулась установча конференція, на якій був прийнятий статут та обрані керівні органи Українського історико-просвітницького товариства «Меморіал». Спочатку організація мала сім співголів, а з 1993-го більше 20 років її очолював Лесь Танюк. З квітня 1991 «Меморіал» офіційно носить ім’я Василя Стуса.

За короткий час до лав організації вступило близько 360 тисяч осіб із числа репресованих, їхніх нащадків та членів їхніх родин. «Меморіал» був одним із організаторів перших «чорнобильських» мітингів, ініціатором пошукових робіт щодо з'ясування місць масових поховань жертв політичних репресій, акцій за легалізацію УГКЦ та відновлення УАПЦ. Члени «Меморіалу» згодом стали організаторами екологічної асоціації «Зелений світ», Товариства української мови імені Тараса Шевченка, Народного руху України, деяких політичних партій. Під тиском «Меморіалу» 17 квітня 1991 року Верховна Рада урср прийняла Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».

«Меморіал» доклав багато зусиль для повернення пам’яті про трагедії українського народу (Голодомор та політичні репресії), правди про боротьбу УПА, поновлення в правах дисидентів, гідного пошанування пам’яті репресованих діячів культури, літератури й науки. З травня 1989 року «Меморіал» проводить у Биківнянському лісі під Києвом ушанування похованих тут сотень тисяч жертв НКВД, організовував експедиції на Дні пам’яті жертв репресій в урочище Сандармох та на Соловки. Відкрити / Коментувати