Ліна Костенко

2022-07-26 10:36:47 Погасли кострища стоянок.
У землю пішли племена.
Забрали в холодні кургани
сокири, мечі й письмена.

Стьмяніли браслети і гребені,
розпались намиста разки,
що їх одягали древні
смагляві юні жінки.

І келихи срібні, і чаші,
що йшли по кругу колись,
покрилися порохом часу
і холодом тліну взялись...

Та, може, мені здалося —
а час не все переміг.
На чашах тепло збереглося
тих вуст, що торкалися їх.

І в пута тяжкі клинописні
закована з давніх-давен,
в степу оживає пісня
давно занімілих племен.

#ЛінаКостенко
Олег Шупляк Відкрити / Коментувати

2022-07-26 08:12:19 ЛЬВІВСЬКІ ГОЛУБИ

Тінь чорна стрімко падає униз -
то білий голуб так злітає вгору.
Проспект пташиний, сонячний карниз
вінчає строгі лінії собору.

Строкаті ритми вулиць і юрби,
дахів похилих старовинні плечі.
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю. Про цікаві речі.

Про той собор. Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: - Ну,
як я літав, ти скучила за мною?

#ЛінаКостенко
Максим Кісільов Відкрити / Коментувати

2022-07-25 13:51:01 Найвище уміння — почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.

zhovta_k Відкрити / Коментувати

2022-07-25 11:49:22 Я дуже тяжко Вами відболіла
Це все було як марення, як сон
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум спав, довірливий Самсон.

Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли міражі
І як ми будем, як тепер ми будем?!
такі вже рідні і такі чужі.

Ця казка днів — вона була недовгою,
Цей світлий сон — пішов без вороття,
Це тихе сяйво над моєю долею —
воно лишилось на усе життя.


michael & inessa garmash Відкрити / Коментувати

2022-07-25 01:28:48 Все буває в серці людському -
тихий смуток і гордий гнів,
п'яне щастя і просто втома,
чорний розпач і світлий порив.
І скорбота горя найбільшого,
і гнітючий тягар гіркоти...

Та нема тягаря страшнішого
невагомої пустоти.

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко Відкрити / Коментувати

2022-07-24 12:56:00 Світ виходить у зовсім інший вимір — глобальний. Нові явища, нові проблеми, нові виклики і загрози, — а ми й не задумались. І якби навіть хто вдарив у найпотужніший дзвін, все одно не почуємо. Надто багато світових алярмів. Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі.

#Записки_українського_самашедшого
madeleine ragsdale Відкрити / Коментувати

2022-07-23 19:51:09 В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!

Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю - ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.

І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.

Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме.

Нехай це - витвір самоти,
нехай це - вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.

Andrew Soundarajan. Відкрити / Коментувати

2022-07-23 11:43:01 Душа моя обпалена,
І, як ти ще жива?
Шукаєш, мов копалини, –
слова, слова, слова!


phatpuppyart (DevianArt) Відкрити / Коментувати

2022-07-23 08:09:01 Відмикаю світанок скрипичним ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
день - як нотну сторінку вічності.
Що сьогодні? Який веселий фрагмент
із моєї шаленої долі?
Усміхається правда очима легенд
і свобода - очима неволі.

Leda Kriukova Відкрити / Коментувати

2022-07-22 18:50:44 РОЗПУСНА ВДОВИЦЯ
(Фрагмент із поеми "Мандрівки серця")
(уривок)

Вечір-мисливець
підстрелене сонце
несе у сірому ягдташі.
Тягнуться хмари — скривавлені крила —
по травах,
по обрію,
по душі...

Уже сутеніє.
Туман каламутно
клубочиться в синіх ярах...

В такі хвилини
мандрівникам смутно.
Здається далеким шлях.
І роси холодні.
І втома нестерпна.
І стежка в село не пряма.
І плечі від ноші найлегшої терпнуть.
І на ніч притулку нема...

Продовження в коментарях

Mitch Schreiber Відкрити / Коментувати