Ліна Костенко

2022-07-20 22:51:14 Ліна Костенко pinned «Шановні поціновувачі поезії Ліни Костенко, будь ласка скажіть, скільки віршів/цитат поетеси вам комфортно читати на день на каналі?» Відкрити / Коментувати

2022-07-20 20:35:49 History channel - унікальний канал, присвячений історії, де публікується:

Незвичайні та захоплюючі фотографії.
Події, які змінили хід історії.
Дивовижні факти, про які всі мовчать.

Це чудова альтернатива підручникам з історії та сухим фактам.

Приєднуйся, щоб дізнатися більше!

HISTORY CHANNEL Відкрити / Коментувати

2022-07-20 20:28:01 Слова росли із ґрунту, мов жита.
Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.

Олег Шупляк

Читай поезію Ліни Костенко Відкрити / Коментувати

2022-07-20 20:03:01 На березі Прип’яті спить сатана,
прикинувся, клятий, сухою вербою.
На березі Прип’яті – березі – на –
ріки, що колись була голубою.

Стоїть йому атомна чорна свіча.
Лежать йому села в біді і розрусі.
Уп’явся в пісок пазурями корча,
свистить йому вітер в дуплястому вусі.

Він скрізь по хатах понаписував мат.
Ікони покрав. Загубив респіратор.
Тепер захотілось йому подрімать.
Оце його царство. Він тут імператор.

Той чорний реактор – і пекло, і трон.
Він спить на піску, підібгавши коліна.
І сниться йому в ореолі ворон
вже вся Україна, вже вся Україна..

#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко
#Чорнобиль #Chоrnobyl

Ліна Костенко біля четвертого реактора ЧАЕС

Читай поезію Ліни Костенко Відкрити / Коментувати

2022-07-20 19:40:27 Відкрити / Коментувати

2022-07-20 19:24:01 Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в перископі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро — водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім’ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком —
кривавий світ, обвуглена зоря! —
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, —
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав — осипалась стіна.

Читай поезію Ліни Костенко Відкрити / Коментувати

2022-07-20 19:18:12 Історія стоїть біля дороги
та й дивиться, хто їде по соші.

Олег Шупляк

Читай поезію Ліни Костенко Відкрити / Коментувати

2022-07-20 19:13:19 Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
піснями і невільницьким плачем.
Могилами у полі без імен,
дорогою до Києва з Лубен!

Олег Шупляк

Читай поезію Ліни Костенко Відкрити / Коментувати

2022-07-20 16:56:06 Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є. Куди тим єгипетським фараонам, у них там у саркофагах мумії, а у нас в атомному живцем похований Валера Ходемчук. Хто сказав, що українці селянська нація? Натепер ми вже нація модернова, нація на атомному підігріві.
А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

Ліна Костенко "Записки українського самашедшого"

Юрій Журавель – український художник, який зобразив розстріл великих письменників Леся Курбаса та Миколу Куліша Відкрити / Коментувати

2022-07-20 12:17:01 Ти половець, ти правнук печеніга,
З чужої муки і з чужої Мекки.
Я жду тебе і я вже почорніла
На цих вітрах од горя і од спеки.

Стоять в степу брати мої бургани,
На стольний Київ сунеться навала.
Ми стрінемось, ми будем ворогами,
Я вже на тебе меч наготувала.

Чужинець ти і всі ви яничари,
То людське зілля хиже і безнебе.
До тебе в сни приходжу я ночами
За сто печалей від самої себе.

Але не спиниш тінь мою знікому,
Моя душа стомилася в кульчузі.
Я знаю все, я не скажу нікому,
Що ми давно не вороги, а друзі.

Козацький син з козацькими очима,
При чому тут мечеть і той півмісяць?
І з ким йдеш? Орда твого вітчима
Усе на зраді скоїть і замісить.

Рубай мене, прицілься в мене з лука,
О, ти, що міг би буть моїм коханим.
В твоїх очах незміряна розлука,
А ти ідеш на землю мою з ханом!

І це твоя спокута і офіра,
Опустиш руки раптом серед бою.
В тобі щемить моя висока віра,
А і сам не знаєш, що з тобою.

#Ліна_Костенко


Відкрити / Коментувати